59. Проблеми профорієнтації учнів в умовах становлення ринкової економіки. Сутність і структура профорієнтації.

Професійна профорієнтація - це науково обґрунтована система соціально-економічних, психолого-педагогічних, виробничих технічних заходів спрямованих на надання реальної допомоги учням та молоді в професійному самовизначенні у відповідності з особистісними нахилами, здібностями та з урахування суспільних потреб. Мета - надати допомогу підростаючому поколінню у свідомому виборі професії з урахуванням потреб суспільства. Завдання:ознайомлення з найважливішими галузями народного господарства, формування професійних інтересів та нахилів, виховання готовності працювати в галузях народного господарства яких потребує суспільство. Зміст - упорядкована система знань, умінь та навичок, спрямована на ознайомлення учнів з різними професіями, формування соціально-цінних мотивів вибору майбутньої професії, утвердження особистості з суспільній трудовій

діяльності. Результат - психологічна і практична готовність учнів загальноосвітньої школи до вибору професії. Професійну роботу в школі проводять учителі всіх навчальних предметів, класні керівники, інші члени педколективу, фахівці галузі виробництва. Правильний вибір професії - це моральне задоволення, висока самооцінка. Вибір професії це точка, в якій сходяться інтереси особистості та суспільства, де можливе й необхідне поєднання особистих і загальних інтересів. Основні етапи профорієнтаційної роботи: 1) профінформація, 2)профдіагностика; 3) профконсультація, 4) профвідбір, 5)профадаптація. З учнями потрібно пров тести (схильність до проф-ії), вивчати їх інтереси, нахили, здібності.

60. Завдання, зміст, форми і методи статевого виховання учнів.

Статеве виховання - це цілеспрямований процес формування моралі, взаємостосунків хлопчиків і дівчаток; підготовка хлопчиків і дівчаток до вступу в шлюб, створення здорової і щасливої сім'ї. Мета - формування культурних сімейних статевих відносин. Завдання: формування наукових понять про біологічні і соціальні проблеми статі; психосексуальна підготовка; формування моральних взаємовідносин хлопчиків і дівчат; підготовка юнаків і дівчат до вступу в шлюб. Зміст - упорядкована система знань і навичок учнів; що дозволяють формувати правильну світоглядну позицію особистості, що до взаємостосунків дітей різної статі, забезпечити підготовку до вступу в шлюб. Результат - культура взаємостосунків юнаків і дівчат, досвідченість в проблемах сім’ї та статевих відносинах, чіткі дотримання гігієнічних вимог.

61. Історія становлення і розвиток дитячих та юнацьких організацій. Принципи їх діяльності. Сучасний стан розвитку дитячих та юнацьких організацій в Україні.

Дитячий та молодіжний рух - це сукупність всіх організацій та об'єднань куди входять діти та молодь, або це форма соціальної активності. Мета: самостійне масове добровільне включення дітей в спільне вирішення широких соціальних та власних дитячих проблем. Зміст: система знань, умінь, навичок, які дозволяють дітям та молоді включатись в діяльність від самопізнання до самореалізації. Формальні організації: патріотичні, екологічні, піонерські, скаутські та інші . Об'єднання на рівні СНД, на міжрегіональному, на районному, на рівні мікрорайону. Неформальні: за рівнем організаційного оформлення (зареєстровані професійні структури), за національним складом (національні організації в різних державах, релігійні атеїстичні організації). Принципи діяльності дитячої громадської організації: добровільності вступу і активної участі; суспільна корисна спрямованість; врахування вікових особливостей; самодіяльності в поєднанні з педагогічним керівництвом; безперервності, спадкоємності і систематичності в діяльності; романтики і інтересів.

Демократизація і гуманізація сучасного суспільства, гуманізація шкільного життя, повернення до особистості дитини, її потреб, інтересів, запитів вимагають від вихователів серйозного ставлення до дитячих і юнацьких організацій, об'єднань, рухів. Включення до їх діяльності дітей і молоді сприяє забезпеченню наступності у розвитку суспільства, прилученню дітей до оволодіння цінностями культури, їхньому моральному і фізичному розвитку, створює умови для реалізації права дітей і молоді на соціальну творчість, розкриття й утвердження кожної особистості, заохочення її до самодіяльності і колективної діяльності. Як свідчать дослідження вчених перші дитячі та юнацькі організації в Україні виникли ще за часів Київської Русі. Про існування "братств" ми читаємо у старовинних літописах. Так, один із них, Іпатіївський, згадує про діяльність у 1134 та 1159 роках братчиків у Полоцьку. Однак найбільш активно заявили вони про себе у XVI—XVIII ст. Братства цього періоду носили яскраво виражений характер національно-релігійних громадських організацій українських православних міщан і відігравали значну роль у суспільно-політичному і культурному житті, боротьбі проти політики соціальних і релігійних утисків, яку проводила шляхетська Польща та католицька церква в Україні. Наприкінці XVI - на початку XVII ст. братства почали діяти у багатьох містах, містечках і навіть деяких селах на території майже всієї України від Києва на сході до Люблина та Перемишля на заході.

Окрім суто релігійних, церковних справ, братства проводили велику культурно-освітню діяльність. Однією з характерних рис педагогіки братських шкіл було те, що вони намагалися готувати своїх вихованців до участі в громадському життті шляхом виконання ними обов'язків різних виборних посад учнівського самоврядування. Часто у братствах для дітей створювались окремі "молодячі", або "младенеские", братства. Так, ще у XVI ст. в Острозькій Академії Суло створено "Юнацьке братство" . З початку XVII ст . такі організації існували в різних братерських школах . При церковній школі в Тернополі було створено "Братство благочестивих Благородних младенців в місті Тернополі обитающих" . За статутом Києво -Могилянської колегії , який був укладений Петром Могилою, в ній було дві "конгрегації" , або "младенческі" братства : старша під покровом Богородиці і менша під покровом св. Володимира . В них учні привчалися до самодіяльності, обирали свою управу вступали до конгрегації , давали присягу Україні бути патріотами і чесними людьми , шанувати свій монастир .

На зламі XIX— XX ст . розпочинається другий період розвитку українського дитячого і молодіжного руху, для якого було притаманним те, що різко зростає кількість учнівських і молодіжних організацій, якісно змінюються форми роботи . Це був період виникнення організацій за національне ознакою. Восени 1911 року у Львові були створені перші гуртки найбільш відомої і значущої з них — Пласту, молодіжної організації, що будувала свою роботу на засадах скаутизму і традицій українського козацтва . Під час розбудови організації сформувалися три напрями її діяльності . Один з її організаторів І.Чмола розумів Пласт як військовопідготовчі відділи . Пластові гуртки під його проводом училися стріляти з вогнепальної зброї , сигналізувати, стежити, робити деякі військові марши з вправами. Інший засновник Пласту П . Франко (син І .Франка) , який саме і придумав назву організації, звертав більшу увагу на фізичне виховання, а О.Тисовський приділяв найбільшу увагу вихованню міцних характерів і взагалі намагався якнайбільше дотримуватися системи засновника скаутизму Ба ден Пауела. Саме О. Тисовський заклав головні теоретичні та практичні рекомендації щодо діяльності організації . Багато молодіжних об'єднань незалежно від політичних уподобань перейняли як методи, так і форми роботи пластових організацій .

Нині відроджуються нові дитячі та молодіжні об'єднання, які активно сприяють вихованню учнів, збагаченню їх духовності . Це організація "Пласт" патріотичного спрямування, яка ставить за мету розвивати моральні, духовні і фізичні якості української молоді, передавати їй знання, розуміння історії, культури плекати традиції і тощо. Залученням дітей до світового скаутського руху займається національна культурно-спортивна організація "Сокіл" . Спілка піонерських організацій України "СПОУ " визначає своєю метою захист прав та інтересів її членів , розвиток здібностей . Дитячо-юнацьке товариство "Січ" передбачає виховання дітей із юнацтва на традиціях українського козацтва на принципах християнської моралі .

Громадські об'єднання дітей, підлітків і дорослих створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників ) , самоврядування, законності та гласності

У спільній діяльності школи і громадських об'єднань слід дотримуватись основних педагогічних принципів їх організації ідейності (кожна дитяча і юнацька організація гуртує дітей на основі певної ідеї : патріотичної, національної, гуманістичної, релігійної тощо) , добровільності вступу, самодіяльності та активності самих дітей і молоді (оскільки це організація дітей і молоді, а не для дітей і молоді ) , романтики (участь в діяльності організації повинна дати можливість дитині реалізувати своє прагнення до героїчного, ідеального) , врахування вікових особливостей (з віком дітей життя в організації повинно ускладнюватися, збагачуватись , урізноманітнюватись , що задовольняло б зростаючі потреби дитини) .