47. Поняття про світогляд, його види. Формування світогляду.

Світогляд — це цілісна система наукових, філософських, соціально-політичних, моральних, естетичних поглядів на розвиток природи, суспільство, мислення. Мета - озброїти людину науковою картиною світу, як системним відображенням найсуттєвіших сторін світотворення, матерії та свідомості буття та мислення, природи та суспільства. Зміст - система знань, переконань, інтересів, цілісних орієнтацій, яка формує найзагальніші погляди на світ в цілому та ставлення до нього людини та суспільства. Результат - глибина наукових знань, здатність діалектичного осмислення, прояв соціальної активності особистості. Формування наукового світогляду — це педагогічний процес, завдяки якому надбанням учнів стають ідеї, що розвивають їх погляди на світ.

Основи наукового світогляду становлять погляди ї переконання, що сформувалися на базі знань про природу та суспільство, стали внутрішньою позицією особистості. Погляди, прийняті людством як достовірні ідеї, що пояснюють явища природи і суспільства, є орієнтирами в поведінці, діяльності, стосунках. Переконання — психічний етап особистості, який характеризується стійкими поглядами, в які людина вірить, як в істину. Невід’ємною частиною переконань людини є її почуття. Важливий елемент світогляду є теоретичне мислення, здатність аналізувати, порівнювати, робити висновки. З науковим співіснує релігійний світогляд – особлива форма свідомості, стрижнем якої є віра в Бога – творця світу. Оскільки світогляд є системою наукового, політичного, філософського, правового, морального понять, поглядів і переконань, що визначають ставлення людини до навколишнього середовища і до самої себе, то кожний навчальний предмет - складова єдиного цілого у його формуванні. Про рівень сформованості світогляду свідчать відповіді учнів із світоглядних питань на уроках, їх діяльність та поведінка в різних ситуаціях, порівняльні дані спостережень педагогів, батьків, спеціальних співбесід, обговорення моральних та інших проблем.

48. Колектив та особистість як актуальна проблема сучасної школи.

Колектив — це група людей, яка об'єднана загальною метою спільної діяльності, підпорядкована цілям суспільства. Типи: навмання і класні, загальношкільні, самодіяльні організації і колектив художньої самодіяльності, товариства (спортивні, книголюбів, тимчасові об'єднання ( для виконання певних видів робіт) та об'єднання за інтересами. Функції: організаторки (колектив стає суб'єктом управління своєю суспільно-корисною діяльністю), моральне виховання (дитячий колектив несе в собі моральні ідеали), стимулювання ( колектив сприяє формуванню моральних цілісних стимулів усіх суспільно-корисних справ). Шляхи формування колективу: перспектива близька - від особистих перспектив до колективних, від негативних перспектив до позитивних, від індивідуальної діяльності до колективного успіху; середня перспектива — трохи віддалена в часі, ставиться 2- 3 рази на рік. Можливість підготовки і досягнення тільки колективна. Дальня перспектива - майбутня доля школи, міста, села. Постановка перспектив — спільна діяльність, громадська діяльність; традиції - організація хорошого стилю і тону

в колективі. Ознаки колективу (Макаренко): суспільно-значуща мета – спільна діяльність для її досягнення; відносини взаємної відповідності — організація ознак самоуправління. Шляхи формування колективу (Макаренко):висування вимог вихователів до членів майбутнього колективу; висування вимог педагогів до активу, який підтримує вихователів; вимоги висуває сам колектив.

Особистість і колектив: особистість підпорядковується колективу (приймає цінності, приймає на словах, приймає примусово, під натиском, бунтує). Гармонізація стосунків і повна єдність, добровільний конформізм, подвійна система цінностей. Особистість підпорядковує колектив і приписані ролі, неформальне лідерство.