55. Система роботи з екологічного виховання школярів.

Екологічне виховання - це цілеспрямована систематична педагогічна діяльність спрямована на розвиток екологічної освіченості і вихованості дітей, накопичення екологічних знань, формування умінь і навичок діяльності в природі, набуття високоморальних особистісних якостей та міцності волі в здійсненні природоохоронної роботи. Мета - розвиток екологічної свідомості дітей ж сукупність знань, мислення, почуття та волі, спрямованих на охорону навколишнього середовища.

Завдання екол-го в-ня — сприяти накопиченню екол-их знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її, формувати вміння і навички д-ті в природі. Екол-не в-ня передбачає розкриття сутності світу природи - середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати екол-ні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Естетична краса природи сприяє форм-ню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної д-ті. Екол-не в-ня здійснюється на всіх етапах н-ня у школі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості школярів.

Перший етап {молодші школярі} — формуються перші уявлення про навколишній світ, про живу і неживу природу, про ставлення до природи, що виявляється в конкретній поведінці на емоційному рівні. Другий (5—7 класи) і третій (8—9 класи) етапи передбачають накопичення знань про природні об'єкти, закон-ті розвитку та функц-ня біол-их с-м, аналіз і прогнозування нескладних екол-них ситуацій, закріплення нормативних правил поведінки в навколишньому середовищі - поглиблюються і розширюються знання про явища і закони природи, розкриваються причини екол-ної кризи та обґрунтовуються шляхи збереження природних комплексів. Четвертий етап (10—12 класи) — завершується узагальнення здобутих екологічних знань, здійснюється моделювання простих кризових ситуацій. У навчальні програми запроваджуються інтегровані курси різних природничо-екол-них дисциплін.

Навчальна діяльність:уроки загальноосвітнього циклу, факультативи екології, екскурсії на природу. Поза навчальною діяльністю: суспільно корисна праця ( шкільні лісництва, насадження лісосмуг, робота в мисливських господарствах, загони санітарної охорони середовища); туристично-краєзнавча робота( дотримання правил поведінки в місцях відпочинку, спостереження за станом природні); пропаганда екологічних знань (тематичні газети, журнали, кіно, радіо, телебачення).

56. Система роботи з фізичного виховання школярів.

Фіз-не в ня — с-ма соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров 'я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Теорія і практика фізичного виховання спираються на дані фізіології. Фізіологічна наука озброює теорію і методику фізичного виховання закономірностями розвитку організму людини, правильного врахування впливу різноманітних чинників на його функціональну діяльність. На основі її даних розробляють науково обґрунтовану систему фізичних вправ, спрямованих на розвиток рухових дій і формування фізичних якостей організму. Мета: вих-ти фіз. здорову особ-ть. Зміст: фіз. в-ня підібрано так, щоб забезпечити: 1) зміцнення здоров'я і загартування орг-му школярів, сприяння їх фіз. розвитку та підвищенню працездатності. Становлення і розвиток основних функцій організму що відбувається в шкільні роки, потребує використання всіх чинників, які позитивно впливають на цей пр-с. Піклування про здоров'я школярів — головне завдання кожного вчителя на кожному навч-му занятті; 2) форм-ня та вдосконалення рухових навичок і вмінь та повідомлення пов'язаних з ними знань. Мета фіз. в-ня — форм-ня життєво важливих навичок і вмінь у природних видах рухів: бігу, стрибках, ходіння на лижах, плаванні; 3) розвиток основних рухових якостей. Для виконання багатьох дій людині необхідні певні якості, зокрема сила — здатність долати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок мускульних зусиль; швидкість- здатність виконувати рухи за мінімальний період часу; витривалість - здатність виконувати певну роботу тривалий час; гнучкість — здатність виконувати рухи з великою амплітудою; спритність - здатність швидко засвоювати нові рухи й успішно діяти в умовах, що змінюються. Ці рухові якості розвиваються й виявляються в тісному взаємозв'язку; 4) форм-ня звички та стійкого інтересу до систематичних занять фіз. вправами; 5) в-ня гігієнічних навичок, повідомлення знань про фіз. вправи та загартування. Гігієнічну освіту учні здобувають під час вивчення різних предметів, зокрема біології. Вони дізнаються про режим дня, гігієну харчування, сну та ін. У процесі занять фізичними вправами засвоюють правила їх застосування, дізнаються про вплив вправ на організм, про гігієнічні вимоги до загартування. Водночас учні оволодівають прийомами самоконтролю за своєю працездатністю, втомлюваністю, пульсом, загальним самопочуттям.