53. Причини виникнення важковиховуваності та педагогічної занедбаності учнів. Методика роботи з важковиховуваними і педагогічно занедбаними дітьми.

Необхідність організації правового виховання уч­нівської молоді зумовлена розбудовою Української держави, існування якої немислиме без відповідного рів­ня правової культури її громадян, інтенсивною транс­формацією правової системи, необхідністю подолання правового нігілізму та правової неграмотності. Соціально-економічна ситуація початку XXI ст. в сус­пільстві не сприяє формуванню належного морального се­редовища для виховання дітей і молоді. Несприятливе по­бутове оточення, важке матеріальне становище сімей і по­гіршення на цьому ґрунті внутрісімейних стосунків, не­доліки в організації шкільного виховання і скорочення позашкільних закладів — все це призводить до збільшен­ня числа дітей і підлітків, поведінка яких виходить за межі моральних і правових норм. Швидко збільшується кількість підлітків, які не вчаться і не працюють. Зро­стає дитяча злочинність. Поширення злочинності серед неповнолітніх випереджає її загальне зростання.

Важковиховувані — категорія осіб, в яких під впливом несприятливих для розвитку соціальних психолого-педагогічних, методико-біологічних умов з’являється негативне ставлення до навчання, норм поведінки, відбувається втрата почуття відповідальності за свої вчинки. За ступенем пед. занедбаності „важких" дітей поділяють: важковиховані діти, які байдуже ставляться до навчання, періодично порушують правила поведінки і дисципліни. їм властиві грубощі, брехливість; пед. занедбані діти, які негативно ставляться до навчання і суспільно-корисної діяльності. Систематичні порушення дисципліни, правил поведінки, проявлення негативних якостей; підлітки-правопорушники, які перебувають на обліку в інспекціях у справах неповнолітніх або направлені до спецшкіл, неповнолітні злочинці, які скоїли кримінальні злочини порушили правові норми й направлені судом до виправно-трудової колонії

На пед. занедбаних дітей всі, хто з ними спілкується повинен звертати увагу, аби перевиховання дало позитивний результат. Перевиховання - це виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості, що формувалися під впливом несприятливих умов виховання. Перевиховання процес досить складній і тривалий, ґрунтується на загальних принципах виховання і виконує: відновлювальну, компенсаційну, виправну, стимулюючі функції.

Прилучення учнівської молоді до правової культу­ри збагачує її духовне життя. Шко­лярі матеріально залежні від батьків чи опікунів, їх са­мостійність і активність коригує педагогічний колектив, їм бракує правових знань і досвіду правових відносин, во­ни мають засвоювати правові закови, які регулюють їхнє життя і діяльність як неповнолітніх, і правові норми, яки­ми їм доведеться керуватися в майбутньому.

54. Зміст, завдання і основні напрями розумового виховання і розвитку учнів.

Розумове виховання - це цілеспрямований процес передачі, засвоєння та розвитку системи знань, яка створена з відповідних навчальних предметів і містить перелік смислових елементів суспільного досвіду (фактів, понять, означену законів, правил, алгоритмів діяльності ). Мета - розвиток розумових сил та інтелектуальних здібностей людини, накопичення фонду знань, як умова мислительної діяльності, оволодіння основними мислительними операціями, розвиток інтелектуальності дитини, формування інтелектуальних вмінь, що характеризують інтелектуальну діяльність, готовність до застосування знань, умінь в практичній діяльності.

Зміст - це система знань, умінь та навичок, які отримують учні б результаті такої пізнавальної діяльності, до якої вона залучались би в певні мислительні операції. Результат - розвиток творчої особистості, здатної на високому рівні культури пізнавальної діяльності самостійно вирішувати завдання фізичної та розумової праці. Завдання: 1.нагромадження певного фонду наукових знань; 2.розвиток мислення школярів (діалектичне, логічне, абстрактне, узагальнене, категоріальне, теоретичне, індуктивне, дедуктивне тощо); 3.оволодіння основними мислительними операціями: аналіз, систем-ція, синтез, класифікація, узагальнення і т.д.; 4.форм-ня в учнів культури розум. праці (навч-ні уміння, вміння рац-но організовувати режим розум, праці, здатність робити все охайно і точно тримати в порядку своє робоче місце, форм-ня в учнів якостей необхідних для оволодіння знаннями в будь-якій галузі); 5.форм-ня мовної культури школярів; 6.форм-ня наукового світогляду.

Процес розумового виховання людини супроводжує її впродовж усього життя. Можна виділити певні напрямки (шляхи) розумового виховання:1) стихійне сприйняття явищ і процесів навколишньої природної та соціальної дійсності людиною з раннього віку; 2) навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закла­дах, де відбувається оволодіння основами наук; 3) навчання у професійних навчальних закладах; 4) користування засобами масової інформації (книгами, газе­тами, журналами, радіо, телебаченням); 5) участь людини у продуктивній праці; 6) залучення учнів до позакласної і позашкільної виховної роботи; 7) організація досвіду поведінки особистості в соціальній діяльності;

8) включення людини у систему самоосвіти.