44. Методи педагогічного стимулювання діяльності школярів і позитивного досвіду громадської поведінки. Їх характеристика та особливості.

Методи стимулювання діяльності і поведінки — методи, що спонукають до дії, збуджують позитивну та загальну негативну поведінку вихованця. Методи стимулювання та мотивації діяльності та поведінки: змагання, висунення перспективи, метод вибуху, заохочення та покарання, метод природних наслідків.

45. Методи формування досвіду громадської поведінки, особливості їх застосування.

Методи організації і діяльності та формування громадської поведінки - методи організаторської діяльності педагога, що базується на практичній діяльності вихованців. Методи організації діяльності та формування досвіду громадської поведінки: педагогічні вимоги, громадська думка, привчання, вправи, створення виховуючих ситуацій. ???????????????????????????????????????????????????

46. Педагогічні та психологічні аспекти самовиховання і самоосвіти учнів.

Самов-ня і самоосвіту визначають як завершальний етап відповідно процесу в-ня і н-ня. Поряд з тим практиками визначається одним з найскладніших видів д-ті для учнів -- це робота по перетворенню власної особ-ті, тобто самов-ням. Але ж дуже важливо для вчителя спрямовувати активність учня на збудову себе і таким чином перетворити його співучасника, союзника у досягненні вих-ної мети, у суб'екти в-ня. Тільки за умови вирішення цього найскладнішого завдання реалізуються сутністні сили двостороннього процесу н-ня і в-ня. В загальному розумінні самов-ня -це цілеспрямований, свідомий процес форм-ня морально-псих-них якостей особ-ті - тобто робота над удосконаленням самого себе.

Псих-ний аспект. Псих-ними умовами для орг-ції самов-ня є: а)наявність самосвідомості особ-ті, б)здатність людини до самопізнання та саморегуляції. Самосвідомістю особ-ті називається усвідомлене ставлення до своїх потреб, здібностей, потягів, мотивів і думок. Результатом процесів самосвідомості є "Я -концепція" - це динамічна (не стабільна, рухлива) с-ма уявлень людини про себе (свої інтелектуальні, моральні, фізичні якості, самооцінку), що формується у підлітковому віці. При самов-ні відбувається розширення зони усвідомлення себе, своїх ролей і смислів життя в процесі самопізнання (це відтворення і осмислення того, що ми робимо, як і чому, як ставимось до себе та інших, мої можливості і здібності) В результаті такої роботи відбувається Самоактуалізація - це процес і результат максимального розвитку та використання у практиці життя всіх наявних у людини задатків та здібностей. Отже, основні етапи самоактуалізації - самоусвідомлення, самопізнання, самоактуалізація та самовдосконалення. Рушійними силами (мотивами як стимулами до дії) самоактуалізації є вирішення протиріч зовнішніх (що чекає сусп-во від мене, які моральні цінності, ідеали треба засвоїти, і моя готовність (здатність) виконати дані вимоги, моє бажання і ставлення до них (внутрішніх). Самоактуалізація виникає як наслідок певної с-ми вихованої роботи, тому метою самоактуалізації можуть бути завд. ровум-го, морал-го, ест-го, фіз-го, труд-го та ін, в-ня + особистісні ідеали та цінності . Самоактуалізація тісно пов' язана з розвитком колективу, в-ням та самоосвітою як самостійним оволодінням с-мою знань, умінь та навичок. Самоактуалізація є їх результатом і показником якості.

До найпоширеніших форм самов-ня відносяться такі: завдання самому собі, оцінки прожитого дня, самохар~ка, вироблення особистих планів роботи над собою та ін. Методи самов-ня - самооцінка, самопєреконання, самозобов'язання, самонавіювання, самоконтроль, самопокарання, самозаохочення.

Методика орг-ції самов-ня і самоосвіти включає - визначити мету і поставній завдання, скласти план роботи над собою, визначити форми, методи, термін, заручитися підтримкою наставника чи інших значущих для вас осіб, контролювати і корегувати (підправляти) процес самов-ня; усвідомлення і аналіз результатів самов-ня (тобто змін, що відбулися в наслідок вихованих впливів); самоуправління і саморегуляція. Є завищена і занижена самооцінка.