39. Взаємозв'язок структури виховного процесу і змісту педагогічних технологій виховання. Етапи створення технологій виховання. Модель одиничного циклу.

Технологія виховання - це динамічне складне явище, яке здійснюється на основі цілеспрямованого і організованого формування громадянина держави. Мета і завдання: Т.В. визначається потребами сучасного суспільно-економічного розвитку України. Основні аспекти:ідея реалістичних цілей виховання, різнобічний розвиток особистості;- ідея спільної життєдіяльності дітей та дорослих, заміна авторитарності вчителя;- ідея спрямування особистості - центр виховної роботи спрямованої на учня;

- ідея добровільності.

Етапи технології виховання:оволодіння нормами і правилами поведінки;- формування переконань (переконання - це тверді погляди на щось);- вироблення вмінь і навичок у поведінці;- самовиховання учня;- рушійні сили процесу виховання( протиріччя, що виникають між набутим досвідом поведінки та новими потребами, способами їх задоволення).

Цикл виховання- система дій вихователя на вихованців, що приводять останніх до засвоєння певного фрагменту соціального досвіду (виховний захід).

Модель одиничного елементу циклу виховання:

- Підготовча робота;- З'ясування мети та плану подальшої діяльності;- Процес підготовки;- Проведення;

- Аналіз;- Планування корекції розвинутої особистості і всього виховного процесу.

40. Метод виховання як педагогічна категорія. Психологічний і педагогічний аспект методів виховання.

Метод в-ня (грецьке сл. - шлях до чогось, спосіб пізнання) - це шлях досягнення поставленої мети в~ня; спосіб практичної д-ті педагога, який використовується для вироблення у вихованця якостей, заданих метою в-ня. Цей спосіб складається з: а)Передусім психологами доведено (Леонтьєв, Виготський, Костюк), що особ-ть розвивається тільки в д-ті. Тому, щоб виховати працелюбність, потрібно включати учнів у трудову д-ть і т.п.; б)Організовуючи д-ть, педагог використовує способи виливу на свідомість (знання, погляди, переконання) , на емоції та волю. Дуже важливо педагогові стимулювати (давати поштовх, заохочувати) організовану д-ть. Класифікації методів: 1).методи форм-ня свідомості. Такі як розповіді, бесіди, лекції на етичні теми; пояснення, роз'яснення, умовляння, навіювання, диспути, метод позитивного прикладу; 2)методи орг-ції д-ті (тренування, привчання, створення виховуючих ситуацій, пед-на вимога (порада, прохання, довіра), вимога-натяк, вимога-схвалення); 3)методи стимулювання поведінки: заохочення {схвалення, похвала, подяка, премія, нагорода, попередження, звільнення від занять}; 4)методи контролю, самоконтролю та самооцінки (пед. спостереження, опитування, аналіз результатів д-ті, самоаналіз, самозвіт, самооцінка). Ці методи вважаються стандартними - тими, що перевірені практикою і частіше застосовуються у роботі вихователя. Нестандартними є такі методи як "знахідки" власні вихователя, як неадекватна (невідповідна) реакція на стандартну ситуацію (напр., метод "вибуху" у Макаренка). Вибір методів в-ня залежить від завдань в-ня; змісту в-ня (сенсу вихованої д-ті), індивідуальні та вікові особливості дітей, умов в-ня (матеріальні, психофізіологічні, а також -клімат в класі); засоби в-ня (наочні посібники, літ-рні твори, кінофільми, різновидова д-ть, пед-на техніка та ін. ); очікувані наслідки (при виборі методу потрібно бути впевненим в успіхові) . Отже, при виборі методу потрібно зважати на особливості онтогенетичного розвитку (розвитку окремої людини, що визначається вродженими задатками), індивідуальних та середовищних комплексів. Формуючи методи виховання необх враховувати вікові та індивідуальні вл-ті ос-ті.