31. Сутність виховання. Місце виховання у процесі соціалізації особистості. Інститути виховання. Критерії вихованості.

Процес виховання — це динамічне, складне, педагогічне явище яке відбувається на основі цілеспрямованого й організованого впливу вихователів, соціального середовища на розум, почуття, волю, виховання з метою формування всебічно і гармонійно розвинутої особистості. Специфічним для процесу виховання є ; цілеспрямованість, двосторонність, безперервність і тривалість. Багатогранність завдань і різноманітність змісту залежить від специфіки професійних завдань і необхідністю формування громадянина України, багатство форм, методів і засобів виховного впливу, поступове виявлення результатів, виховних впливів, самокерованість.

Основні ознаки процесу виховання: системність, цілісність, двосторонність, комплексність, гуманність, планомірність, націленість на конкретний результат, неперервність, тривалість і організованість. Соціалізація - це процес двобічний. 3 одного боку, людина набуває соціального досвіду, цінностей, норм, правил поведінки, властивих певним соціальним групам і суспільству якому належить. Вона активно вступає в сферу соціальних взаємин. А з іншого - це процес активного відтворення нею системи соціальних зв'язків за рахунок її активної діяльності, активного входження в соціальне середовище Гуманістичний, особистісно-орієнтовний характер сучасного виховного процесу дає підстави для вичерпного формування його сутності. Сутність процесу виховання полягає в мірі організації та стимулюванні вихователем психологічно і педагогічно обґрунтованої діяльності виховання, у формуванні та підтриманні у нього мотивації постійного творчого самовдосконалення та озброєння його методикою, постійна допомога, підтримка, співчуття і співпереживання.

Інститути виховання– сім'я, школа, трудові і військові колективи, громадські організації і т.д.

Критерієм вихованості кожної особистості є не лише знання законів, правил, норм поведінки, а особливості конкретних дій відповідно до визнаних норм і правил. Такі критерії не можуть бути універсальними, бо в кожному конкретному соціальному середовищі є свої норми і правила, а отже, і рівень визначення вихованості людини. Тут треба зважати на вік, рівень соціально­го досвіду та інше. Можна дещо наближено визначити рівень вихованості: високий, середній, низький.

32. Структура виховного процесу в школі

Виховання - соціально і педагогічно організований процес формування людини як особистості. Структура виховного процесу передбачає:

1) Оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки (людина стає членом певної соціальної системи – сім’ї, колективу), де вже діють певні правила, норми;

2) Формування почуттів (.стійких емоційних відношень людини до явищ дійсності). Вони сприяють перенесенню певних дій особистості із сфери розумового сприймання у сферу емоціональних переживань, що робить їх стійкими, та активізує психічні процеси.

3) Формування переконань інтелектуально-емоційного ставлення до об’єкта, до будь-якого знання, як до істинного або як до неістинного. Переконання, що ґрунтується на істинних знаннях - будуть з одного боку своєрідним мотивом діяльності, а з другого — стрижнем поведінки особистості.

4) Формування вмінь і звичок поведінки. Формування вмінь (засвоєного способу виконання дій) і звичок (схильність людини до відносно усталених способів дій) потребує поступовості і систематичності вправлення, посильності та доцільності поставлених вимог, їх відповідності, рівню розвитку реальних життєвих ситуацій.

Структурними елементами процесу виховання є мета, завдання, закономірності, принципи, методи, засоби, результати виховання та їх коригування