24. Особливості психологічної допомоги особистості в психоаналітичному напрямі.

Психодинамічна (глибинна) психотерапія зорієнтована на психоаналізі. Вона базується на принципі визначального впливу минулого досвіду на формування світовідчуття, певної манери поведінки людини, її зовнішніх проблем. Засновником психодинамічного напряму і психотерапії був 3. Фрейд. Серцевиною його психоаналітичного вчення є концепція неусвідомлюваного. Ним зроблені й спеціальні психотерапевтичні прийоми проникнення в неусвідомлюване.

Головною метою психоанализу є виявлення та вивчення неусвідомлюваних сил, які обумовлюють життя і діяльність особистості. Робота психолога спрямована на усвідомлення клієнтом своїх глибинних внутрішніх процесів і оволодіння ними. До основних механізмів психологічного захисту відносять: витіснення, придушення, раціоналізацію, проекцію, заперечення, заміщення, ізоляцію. Формування реакції, компенсацію, сублімацію, регресію, інтроекцію, ритуал, аскетизм.

Цілі психологічної допомоги.

У класичному психоаналізі виділяються дві головні цілі психотерапії і консультування:

1. Усвідомлення неусвідомлюваного (мотивів, фіксацій, захисних механізмів, способів поведінки) і ухвалення адекватної і реалістичної інтерпретації.

2. Підсилення Его для побудови реалістичнішої поведінки.

Роль психолога консультанта.

У класичному психоаналізі роль і позиція психотерапевта (консультанта) достатньо жорстко фіксована.

Основні вимоги до нього: невтручання, відчуженість, нейтралітет і особова закритість; уміння і здатність витримувати “перенесення” і працювати з “контрперенесенням”; тонка спостережливість і здібність до адекватних інтерпретацій. Одним з найважливіших вимог до психоаналітика виступає вимога усвідомлення власних проблем, реакцій і їх можливого впливу на клієнта. Недаремно проходження курсу тривалого і докладного психоаналізу є неодмінна умова професійної підготовки психоаналітика.

Вимоги і очікування від клієнта. По-перше, від клієнта очікується ухвалення самої концепції психоаналізу. У других, передбачається повна відвертість і готовність до тривалого (від декількох місяців до декількох років) періоду спільної роботи. У третіх, в умови контракту вноситься пункт, згідно якому клієнт бере на себе зобов'язання утримуватися від різких змін особистого життя впродовж курсу психоаналізу.

Психотехніка в класичному психоаналізі.

Класичний психоаналіз включає п'ять базисної техніки:

а) метод вільних асоціацій;

б) тлумачення сновидінь;

в) інтерпретація;

г) аналіз опору;

д) аналіз перенесення.

а) Метод вільних асоціацій припускає породження довільних, у випадковому порядку спадаючих на думку висловів, зміст яких може відображати будь-які переживання клієнта. Для консультанта аналітика важливі: вміст, послідовність і блокування у висловах. Останні два моменти є ключами до неусвідомлюваної проблематики, визначити яку зобов'язаний психоаналітик.

б) Тлумачення сновидінь. Даній техніці присвячена знаменита робота засновника психоаналізу з ідентичною назвою.

в) Інтерпретація, тобто тлумачення, пояснення, включає три процедури: ідентифікацію (позначення), роз'яснення (власне тлумачення) і переклад на мову повсякденного життя клієнта. Основні правила інтерпретації такі:

1) йти від поверхні углиб;

2) інтерпретувати те, що клієнт вже здатний прийняти;

3) перш ніж інтерпретувати те або інше переживання, вказати клієнту на захисний механізм, лежачий в його основі.

г) Аналіз опору. Основна функція цієї техніки - забезпечити усвідомлення клієнтом своїх его захисних механізмів і прийняти необхідну конфронтацію ним, враховуючи ту обставину, що саме опори

д) Аналіз перенесення (“трансферу”). У класичному психоаналізі перенесення постулюється як неодмінний атрибут психотерапії і спеціально заохочується специфічною позицією аналітика (невтручання, відчуженість, закритість і т.п.).