- •2. Самосвідомість особистості
- •3. Неусвідомлювані процеси і явища.
- •5. Розвиток особистості.
- •6. Перцептивні процеси особистості.
- •7. Мнемічні процеси особистості.
- •8. Мислення та уява.
- •9. Мовленнєва діяльність особистості
- •4. Мотиваційно-потребова сфера особистості. Спрямованість.
- •10. Індивідуальність. Характерологічні властивості особистості.
- •11. Індивідуальність. Темпераментальні властивості людини.
- •12. Індивідуальність. Здібності людини.
- •13. Емоційні процеси особистості.
- •14. Довільність поведінки людини.
- •15. Саморегуляція особистості.
- •16. Індивідуальність та її діяльність.
- •17. Взаємодія і спільно-розподільна діяльність.
- •18. Особистість і соціальна ситуація.
- •19. Психологічні закономірності комунікації.
- •20. Міжособистісне сприймання.
- •21. Існування особистості в малій групі.
- •22. Рольова взаємодія особистості.
- •23. Особистість в організації.
- •24. Групова динаміка
- •25. Формування особистості. Психологія виховання.
- •26. Формування особистості. Психологія навчання.
- •27. Індивідуальні варіанти розвитку особистості.
- •28. Індивідуальність та її життєвий шлях.
- •29. Професійна самореалізація особистості.
- •30. Психологічний вплив.
- •31. Професійні, етичні і моральні вимоги щодо діяльності практичного психолога
- •32. Поняття про психічний розвиток. Закономірності та механізм психічного розвитку.
- •33. Життєвий цикл і вікові кризи.
- •34. Основні напрями сучасної психології.
- •37. Психологічні особливості українського національного характеру.
- •1. Персоналістичні напрями
- •2. Психіка і вища нервова діяльність
- •3. Генетична психологія
- •4. Біхевіоризм
- •5. Гешальтпсихологія
- •6. Структурна психологія
- •7. Психоаналіз
- •36. Внутрішньоособистісні конфлікти і суїцидальна поведінка.
- •38. Розкрити статус та особливості взаємодії різнорівневих компонентів структури індивідуальності.
- •39. Психодіагностика як наука, її структура, основні підходи, вимоги і завдання.
- •40. Класифікація методів наукового психологічного дослідження.
- •1. Психологічне діагностування мотиваційно-потребової сфери особистості.
- •2. Психологічне діагностування свідомості і самосвідомості особистості.
- •3. Психологічне діагностування пізнавальних психічних процесів.
- •4. Психологічне діагностування емоційної сфери особистості
- •5. Психологічне діагностування здібностей.
- •6. Психологічне діагностування темпераменту і характеру особистості.
- •7. Комплексне психологічне діагностування індивідуальності.
- •8. Психологічне діагностування взаємостосунків і комунікативної сфери особистості.
- •10. Особливості психологічної допомоги в молодшому шкільному віці.
- •11. Особливості психологічної допомоги в підлітковому віці.
- •40. Експеримент як основний метод наукового психологічного дослідження.
- •12. Особливості психологічної допомоги юнацькому віці.
- •13. Особливості психологічної допомоги дорослим.
- •15. Особливості психологічної допомоги при психічній залежності
- •16. Особливості психологічної допомоги особистістьм з девіантною поведінкою.
- •17. Особливості психологічної допомоги при посттравматичному стресовому синдромі.
- •18. Психологічна реабілітація особистості.
- •19. Особливості психологічної і допомоги соматично-хворим людям.
- •20. Психосоматичні проблеми в психології.
- •21. Особливості організації і проведення індивідуального психологічного консультування.
- •22. Особливості надання психологічної допомоги сім'ї
- •23. Групові форми роботи в практичній психології
- •24. Особливості психологічної допомоги особистості в психоаналітичному напрямі.
- •25. Особливості психологічної допомоги в гуманістичному напрямі.
- •26 Психологічне здоров'я та професійно важливі якості особистості психолога – практика.
- •27. Особливості психологічної допомоги в межах екзистенціальної психології.
- •28. Особливості психологічної допомоги в біхевіоральній терапії.
- •29 Організація психологічної служби в закладах освіти.
- •30. Особливості просвітницької діяльності практичного психолога.
- •31. Застосування методів математичної статистики в роботі психолога.
- •32. Проективні техніки у дослідженні особистості.
- •33. Сучасні напрями психотерапії
- •1. Психодинамічний напрям
- •1.2. Аналітична психологія к. Юнга
- •2. Поведінковий напрям
- •3. Когнітивний напрям
- •4. Гуманістична психотерапія
- •34. В чому полягає особливість взаємозв’язку всіх видів діяльності практичного психолога, що працює в галузі освіти. Наведіть приклади.
- •35. Обґрунтуйте необхідність функціонування психологічної служби в інноваційних навчально-виховних закладах, вузах.
- •36. Психологічна характеристика невербальних засобів комунікації. Проблема інтерпретації невербальної поведінки.
- •37. Загальна стратегія використання психологом знань про властивості основних нервових процесів при здійсненні профорієнтаційної роботи.
- •38. Надання практичним психологом допомоги вчителю щодо формування стильових варіантів його педагогічної діяльності.
7. Комплексне психологічне діагностування індивідуальності.
Діагноз (розпізнавання) - це підтвердження про характер і суть хвороби, її визначення по прийнятій класифікації. В медицині діагностика - розділ, який вивчає признаки хвороби, методи і принципи, на основі яких видається медичне заключення. В психології діагностується не хвороба, а психологічна індивідуальність чи її окремі характеристики Психологічний діагноз – заключення про стан і властивості досліджуваного на основі комплексного аналізу окремих показників і характеристик. В якості критеріїв постановки психологічного діагнозу виступають наступні положення:
Психологічний діагноз повинен розкривати специфічні особливості явища, які належать даній людині упорядковані з відповідністю з їх вагою в психосоматичному стані досліджуваного.
Діагноз повинен не обмежуватися констатацією наявного, а включати причинно-наслідкові відношення виникнення симптомів і прогнозів. Психолог - практик, користуючись готовими методиками, отримує психологічну інформацію в ситуації експертизи чи ситуації надання допомоги. Процес психодіагностики особистості може мати таку структуру (Гільбух): 1). констатація визначеної проблеми в поведінці особистості, 2). усвідомлення можливих причин; 3). аналіз конкретних особливостей даного випадку та висунення робочої гіпотези про найвірогіднішу причину. 4). збір інформації для перевірки гіпотези. 5). перевірка шляхом аналізу всіх даних. Якщо висунута гіпотеза не підтвердилася, висувається інша і 4-й та 5-й етапи повторюються. Дані фіксуються в документі - психодіагнограмі. Комплекс методів для дослідження псих процесів: числення, увага, пам'ять, відчуття, сприймання, мислення. На різних вікових категоріях (молодш., шкільного, юнацького, підліт). Методики: 16 – факт. опитувальник Кеттела За кількістю балів, що сумуються, робиться висновок про рівень розвитку - корекція результатів далі. Результати діагностики заносяться до індивідуальної карти підлітка, яка зберігається в кабінеті психолога, до неї вносяться корективи (згідно віку, категорії), зміни в добру сторону - добре, в погану - корекція, вдосконалення.
8. Психологічне діагностування взаємостосунків і комунікативної сфери особистості.
Таких методів, за допомогою яких в психології вивчаються людські взаємини, досить багато, і розглянути їх всі в учбовій книзі не представляється можливим. Проте з таких методів все ж таки можна відібрати дещо достатньо валідних і надійних - таких, які дають різносторонню і цінну інформацію про положення даної людини в системі міжособових відносин в малій групі. Частина таких методів характеризує персональне відношення даної людини до інших людей, інші - положення даної людини в системі сложившихся, внутрішньогрупових відносин, треті - психологію тієї соціальної групи, в яку входить даний індивід і в систему міжособових відносин якої він включений.
Методика «Семантичний диференціал»
За допомогою даної методики визначається емоційно-особове відношення людини до деякого іншої людини, що є членом тієї ж самої соціальної групи, в яку входить випробовуваний.
Інструкція-завдання до методики:
Виберіть двох людей з вашої соціальної групи, яких ви добре знаєте і до яких ви випробовуєте різне позитивне і негативне відношення. Послідовно оцініть їх обох за допомогою наступних декількох протилежних пар емоційно-оцінних прикметників, виберучи в кожній з пар місце, займане даною людиною, і відмітивши хрестиком своє емоційне відношення до неї. Якщо
ваше відношення до даної людини позитивне, то хрестик ставиться праворуч від середньої, нульової лінії; якщо - негативне, то хрестик проставляється зліва від неї.
У тому і в іншому випадку сила відношення виражається вибором потрібного позитивного або негативного балу від 0 (найслабкіше емоційне відношення) до 3 (саме сильне емоційне відношення). Пари протилежних емоційно-оцінних прикметників представлені нижчим.
-3 -2 -1 0 +1 +2 +3
Поганий Хороший
Неприємний Приємний
Непривабливий Привабливий
Непотрібний Потрібний
Даремний Корисний
Небажаний Бажаний
Неважливий Важливий
Незначущий Значущий
Неістотний Істотний
Грубий М'який
Оцінка результатів
Оцінки, дані за кожною шкалою (парі протилежних емоційно-оцінних прикметників), переводяться в бали відповідно до шкали, представленої у верхній частині малюнка. Якщо відмітка випробовуваного розташовується між двома пунктами шкали, то береться проміжне, дробове число балів. Далі обчислюється середня оцінка по всіх десяти шкалам семантичного диференціала. Вона і є кількістною характеристикою загального емоційного відношення. Відношення вважається позитивним, якщо середня оцінка також позитивна; Сила емоційного відношення, відповідно, отражаєтся в абсолютній величині одержаної середньої оцінки.
Социометрічеськая методика
Ця методика дозволяє визначити положення досліджуваного в системі міжособових відносин тієї групи, до якої він належить. Дослідження групи за допомогою даної методики проводиться тоді, коли група включає не менше 10 чоловік і існує не менше одного року.
Перед початком дослідження члени групи отримують інструкцію приблизно наступного змісту:
«Ваша група (клас) існує вже давно. Тепер уявіть собі, що ваша група починає складатися спочатку і кожному з вас трапляється нагода знов по своєму бажанню визначити склад групи. Відповідайте в зв'язку з цим на наступні питання, записавши свої відповіді на окремому листі паперу. Його заздалегідь необхіно підписати, щоб ми могли судити про те, хто і кого вибирає або відкидає.
1. Кого з членів вашої групи (класу) ви включили б до складу нової групи (класу)? Запишіть цих людей на листі паперу під номером 1 у порядку переваги.
2. Кого з членів вашої групи ви, навпаки, не хотіли б бачити у складі нової групи (класу)? Запишіть їх під номером 2 у порядку відхилення».
Листи з відповідями випробовуваних на запропоновані питання обрабативаются, і наявна в них інформація переноситься в спеціальну таблицю, звану социометрічеськой матрицею.
Зліва по вертикалі і зверху по горизонталі в социометричній матриці перераховуються прізвища членів досліджуваної групи в одному і тому ж порядку, наприклад, в алфавітному або під шифром з відповідними номерами. У рядках социометричної матриці, де вказані прізвища членів групи цифрами від 1 і вище яким-небудь певним кольором. Відповідні цифри проставляються в клітках пересеченія його рядка із стовпцем, де вказане прізвище обраної їм людини. У тому випадку, якщо вибори або відхилення є взаємними, то відповідний факт наголошується в социометрічеськой.
Крайні праві стовпці і нижні рядки социометрічеськой матриці є підсумковими. У них вносяться сумарні дані про кількість виборів і відхилень, одержаних кожним з членів групи. Підрахунком кількості синіх цифр в рядку кожного члена групи встановлюється число сделанних їм виборів, і відповідні дані записуються в перший правий стовпець социометрічеськой матриці. Відомості про зроблені відхилення виходять тим же шляхом, але за рахунок визначення кількості червоних цифр, наявних в рядку, що відноситься до відповідного випробовуваного. Ці відомості заносяться в другий правий стовпець социометрічеськой матриці.
Для того, щоб визначити, скільки виборів одержав член групи, треба порахувати кількість синіх цифр, наявних стовпці з прізвищем цього члена групи, і результат записати в перший нижній рядок социометрічеськой матриці. Аналогічним чином визначається в матриці число одержаних відхилень. На закінчення устанавліваєтся загальне число всіх виборів і всіх відхилень, сделанних членами даної групи. Проглядаючи нижні рядки, можна визначити лідера в даній групі..
Обробка і інтерпретація результатів
Детальнішу і наочнішу картину відносин в групі (класі), можна одержати, побудувавши спеціальні діаграми, звані соціограмами.
9. Особливості психологічної допомоги в дошкільному дитинстві.
Дошкільний вік (з 3-7 років) приносить дитині нові потенційні досягнення Це період оволодіння соціальним простором людських відносин через спілкування з близькими дорослими, а також через ігрові і реальні відносини з однолітками Дошкільне дитинство - це період творчості, дитина творчо засвоює мову, у неї з являється творча уява, своя особлива логіка мислення, що підкоряється динаміці образних дотацій. В віці від 3 до 7 років самосвідомість дитини розвивається настільки, що можна говорити про дитячу особистість Вікові особливості дитини дошкільника проявляються в більшій емоційності, залежності від дорослого, копіюванні, висока безпосередність, можуть відіграти як позитивну так і негативну ролі в розвитку дитини в залежності від умов його життя і виховання Основні завдання психолога, який працює з дітьми дошкільнятами пов’язані з психологічним супроводом природного розвитку дитини,який включає розвиток основ довільності психічних процесів у дітей та тренування псих процесів та функцій. Однак наявність дітей з комунікативними, поведінковими, емоційно-особистісними проблемами, соц.-пед. запущеністю, недоліками псих. розвитку вимагає організації спеціальних корекцій но-розвиваючих програм як комплексного так і спеціального характеру. У маленьких дітей довільна внутрішня увага зовсім не розвинута, в регуляції психічного життя переважають зовнішні стимули і контроль збоку. По мірі дозрівання мозкових структур і визначених нервових механізмів у дитини з’являється можливість самій управляти своєю поведінкою. Цьому процесу можна сприяти,створюючи умови для діяльності, тренування функцій дитини, які ростуть і розвиваються Вміння регулювати різні сфери психічного життя дитини складається із вмінь контролювати себе в цих сферах: в руховій, емоційній, в спілкуванні, поведінці. Методики розвитку основ і психологічної допомоги дитині у дошкільному віці включають вирішену психологом частину поведінкового і акторського характеру, аутотренінгу та елементи групової психотерапії.
