Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГЕОЛОГІЯ.doc
Скачиваний:
364
Добавлен:
06.06.2015
Размер:
1.3 Mб
Скачать

Поняття про мінерали та їх властивості.

План:

1. Кристалографічні особливості мінералів.

2. Види мінеральних агрегатів.

3. Діагностичні властивості мінералів.

4. Класифікація мінералів.

1. «Кристалографічні особливості мінералів»

Мінерал (фр.) – природна хімічна сполука або самородний хімічний елемент, приблизно однорідний за хімічним складом і фізичними властивостями. Утворюються мінерали внаслідок складних процесів у надрах землі, або на її поверхні. У природі налічується до 2000 мінералів, а з різновидами до 6000. Часто під мінералами розуміють складову частину гірських порід, руд та інших неорганічних сполук.

В природних умовах зустрічається 2 типи мінералів:

1) - кристалічні утворення (тіла) – складають більшість мінералів (їх атоми, іони й молекули впорядковано розташовані у вигляді решіток);

2) – аморфні (гр. «безформні») утворення - (елементарні частини мають хаотичне розміщення).

Для кристалічних тіл характерне явище анізотропності (гр. «неоднаковість»), коли фізичні властивості (теплопровідність, теплоємність, твердість та ін.) однакові в паралельних напрямках і різні в непаралельних.

Для аморфних мінералів характерне явище ізотропності (гр. «однаковість»), коли їх властивості однакові в різних напрямках.

Кристалічні тіла мають здатність до самоогранення (утворюють геометричні тіла). Для будь-якого кристалу характерна наявність:

ГРАНЕЙ – площин, що обмежують кристал;

РЕБЕР – ліній перетину сусідніх граней;

ВЕРШИН – точок перетину ребер;

ГРАННИХ КУТІВ – кутів, утворених сусідніми гранями (у кристалів одного мінералу вони однакові (Н. Стено, М.В. Ломоносов)).

Грані, ребра, вершини і гранні кути називають елементами кристалу.

У природі багато мінералів є зернистими масами або мікрокристалічними агрегатами. Набагато рідше вони утворюють правильні багатогранники, які володіють елементами симетрії, котрі закономірно повторюються в просторі.

Симетрію кристалів характеризують наступні елементи симетрії:

Р (площина симетрії) – ділить кристал на дві дзеркально симетричні половини.

L (вісь симетрії) – уявна лінія, при обертанні навколо якої на 360º кристал кілька разів (2, 3, 4, або 6) повторює своє початкове положення у просторі.

С (центр симетрії) – точка всередині кристала, в якій перетинаються і діляться пополам всі прямі, що сполучають відповідні точки на поверхні кристалів. Центр симетрії мають лише ті кристали, кожній грані яких відповідає рівна і паралельна грань того ж кристалу.

Кожен кристал володіє певною сукупністю елементів симетрії. Ще наприкінці ХІХ ст. (1869 р.) російський кристалограф А.В. Гадолін довів, що в кристалах можливі лише 32 комбінації елементів симетрії. Їх називають видами симетрії і об’єднують за ступенем складності в 7 груп, які називають СИНГОНІЯМИ (гр. «спорідненість») (табл. 1).

Таблиця 1

Кристалографічні сингонії та їх категорії

Категорія

Сингонія

Мінімум елементів симетрії

Вища

кубічна

4L3

Середня

гексагональна

тетрагональна

тригональна

L6

L4

L3

Нижча

ромбічна

моноклінна

триклінна

3L3

L3Р

немає елементів симетрії

Для багатьох мінералів характерне явище поліморфізму (гр. «багато, форма»), коли хімічний склад мінералів однаковий, а їх кристалічні решітки й сингонії різні (алмаз-графіт-вугілля) та ізоморфізму (гр. «однаковий, форма») – мінерали мають однаковий хімічний склад, схожу кристалічну структуру і утворюють однакові кристалічні решітки (MgCO3 (магнезит)↔FeCO3 (сидерит)).