4. «Геологічна діяльність підземних вод»

Слід зазначити, що вивчення походження, динаміки, хімічного складу та умов утворення підземних вод лежить у площині інтересів ГІДРОГЕОЛОГІЇ.

В гірських породах вода зустрічається:

1) пароподібна – у вільних від рідкої води порах;

2) гігроскопічна – утримується на поверхні зерен гірської породи під дією молекулярного притягання;

3) плівчаста – розміщується навколо гігроскопічної у вигляді плівки;

4) капілярна – утримується в порах силою поверхневого натягу;

5) гравітаційна (крапельно-рідка) – вільно переміщується по тріщинах і порах під дією сили тяжіння.

6) у твердому стані – лінзи, прошарки, кристали (багаторічно мерзлі гірські породи і сезонно замерзаючі гірські породи);

7) кристалізаційна та хімічно зв’язана – входить до кристалічних решіток (наприклад, гіпс – CaSO4 · 2H2O).

Гігроскопічна та плівчаста вода є фізично зв’язаною, а капілярна та гравітаційна – вільною.

Важливими гідрогеологічними властивостями підземних вод є ВОЛОГОЄМНІСТЬ (здатність гірської породи вміщувати або утримувати воду) і ВОДОПРОНИКНІСТЬ (здатність гірської породи пропускати крізь себе воду).

За водопроникністю гірські породи поділяють на 3 типи:

І- водопроникні – пісок, гравій, галечник, пісковики, доломіти;

ІІ- напівпроникні – леси, суглинки, торф, вапняки;

ІІІ- водонепроникні – глини та всі гірські породи, які не мають тріщин.

За походженням підземні води бувають:

1) інфільтраційні (лат. – проціджування, просочування);

2) конденсаційні (лат. – згущення, ущільнення);

3) магматичні (ювенільні (лат. - юні));

4) метаморфічні (дегідратаційні (лат. - зневоднення));

5) седиментаційні (лат. - осідаю) – поховані води колишніх морських басейнів.

За умовами залягання підземні води поділяються на:

- води ґрунтового шару;

- верховодку;

- ґрунтові води (Це перший водоносний горизонт. Його верхня межа називається дзеркалом, а роль нижньої межі відіграє водотривке ложе);

- міжпластові (є напірна та безнапірні).

За мінералізацією (хімічним складом) підземні води є:

1) прісні – до 1 ‰; 2) солонуваті – (1-10‰); 3) солоні - (10-50‰); 4) розсоли - (понад 50‰). До основних сполук, що визначають солоність води належать іони HCO3‾, Cl‾, SO4² ‾, Na+, K+, Ca²+, Mg²+.

Завдяки розчиненню різноманітних сполук виникають мінеральні води (наприклад, ВУГЛЕКИСЛІ («Боржомі», «Єсентуки», «Нарзан», «Арзні», «Поляна Квасова», «Свалява» та ін.); СІРКОВОДНЕВІ (вміст сірководню не менше 0.01‰) (Кисловодськ, Крим, Львівська і Тернопільська область); РАДОНОВІ (з вмістом радію – УКЩ – «Хмільник», Житомир, Біла-Церква, Миронівка, Знам’янка); ВОДА ІЗ ЗАПАХОМ НАФТИ – Карпати – «Нафтуся»).

Геологічна робота підземних вод полягає:

- в руйнуванні порід і мінералів,

- розчиненні й вилуговуванні порід і мінералів,

- перенесенні та відкладенні речовин у тріщинах, порах та у місцях виходу підземних вод на поверхню.

Завдяки геологічній роботі підземних вод виникають такі процеси, як карст і суфозія. Крім того, підземні води виконують суттєву роль при формуванні зсувів.

КАРСТ (назва походить від плато «Карст» у Словенії) – комплекс явищ, пов’язаних з розмиванням та розчиненням гірських порід водою. Найкраще карст розвивається у вапняках, гіпсах, ангідритах, солях, доломітах та інших розчинних породах. У результаті карстових процесів утворюються своєрідні форми рельєфу – понори, лійки, печери, колодязі, шахти, карри, полья, улоговини.

Особливості протікання карсту та форми рельєфу ним створені вивчає Спелеологія (гр. – печера і наука).

СУФОЗІЯ (лат. – підкоп, підривання) – механічне вимивання дрібних частинок гірської породи підземними водами. Внаслідок суфозії земна поверхня просідає і виникають такі форми рельєфу, як степові блюдця.

ЗСУВИ – переміщення значних масивів перезволожених гірських порід вниз по схилу під дією гравітації. На території України найбільш зсувонебезпечними регіонами є Приазов’я, Причорномор’я, Буковина, Придніпров’я, Південне Поділля.