Таблиця 1 класифікація інновацій

№	Класифікаційні ознаки	Види інновацій
1.	Масштаб можливого розповсюдження	Трансконтинентальні, транснаціональні, галузеві, корпоративні, фірмові
2.	Значимість у розвитку продуктивних сил	Радикальні (базові, крупні), нерадикальні (модифіковані, псевдоінновації)
3.	Відношення до попередника	Відкриваюча, заміщуюча, відміняюча, ретроінновація
4.	Спосіб виникнення	Відкриття, винахід, раціоналізаторська пропозиція
5.	Сфера дії	Економічна, соціальна, екологічна, юридична, організаційно-управлінська, інформаційна, виробнича (технічна, технологічна), торговельна, фінансова, науково-методична, у сфері послуг, інтегральна
6.	Джерело фінансування	За рахунок бюджетних коштів, за рахунок іноземного капіталу, за рахунок внутрішніх кредитів, за рахунок змішаних джерел фінансування
7.	Рівень ефективності	Висока, середня, низька
8.	Ступінь впровадження	Повністю впроваджені, частково впроваджені

Вважаємо, що значимість інновації оцінюється, перш за все, можливістю охоплення і залучення до її розповсюдження інших сфер суспільного життя як у країні її походження, так і за її межами. Тому інновації за масштабом можливого розповсюдження доцільно розподілити на трансконтинентальні, транснаціональні, галузеві, корпоративні та фірмові (для конкретного підприємства).

За ступенем новизни та наукового потенціалу, який позначається на рівні розвитку продуктивних сил, інновації логічно розподілити на радикальні та нерадикальні. Радикальні, тобто базові та крупні інновації, це такі нововведення, в основу яких покладені нові фундаментальні наукові принципи, які реалізують принципово нові технології, вироби чи послуги та стають основою формування нових поколінь і напрямів техніки, технології чи будь-якої іншої сфери суспільного життя. До нерадикальних правомірно відносити всі інші інновації — модифіковані, комбінаторні та псевдоінновації. Нове об’єднання вже відомих елементів, продуктів, технологій, їх удосконалення, покращення споживчих властивостей, розширення ринку збуту утворюють модифіковані та комбінаторні інновації, які доцільно відносити до нерадикальних. До останніх належать також псевдоінновації, тобто ті, що спрямовані на покращення техніки, технології, товарів чи послуг, котрі вже на момент їх покращення є морально застарілими.

Інновація може зіставлятися з відповідними прототипами або попередниками. За цією ознакою, тобто по відношенню до попередника, інновації можна розподілити на такі види:

відкриваюча інновація — це нововведення, яке створює засоби, технології, речовини, процеси, послуги, що не мають співставних аналогів;

заміщуюча інновація — коли відбувається повна заміна застарілого прототипу для забезпечення більш ефективного виконання певних функцій;

відміняюча інновація — це повна відміна певної операції, матеріалу, товару, послуги без заміни їх новими;

ретроінновація — здійснює відновлення виробництва старої форми, матеріалу, обладнання, товару чи послуги на якісно новій основі.

За способом виникнення інновації можуть мати форму відкриття, винаходу чи раціоналізаторської пропозиції.

За сферою дії інновації мають найбільше видів, їх можна розподілити на економічні, соціальні, екологічні, юридичні, виробничі (технічні, технологічні), торговельні, фінансові, організаційно-управлінські, інформаційні, науково-методичні, у сфері послуг, інтегральні.

Економічні інновації — це зміни форм і методів поточного чи перспективного планування у будь-якій сфері діяльності, зміни, які обумовлюють скорочення виробничих витрат, покращують кінцеві результати підприємництва. До цієї групи інновацій відносяться також впровадження нових економічних стимулів, нових показників оплати праці та її мотивації, розрахунок нових показників ефективності виробництва та його результатів, що відповідають ринковій конкуренції тощо. У період переходу до ринкової економіки, зі змінами у відносинах власності в економічній сфері об’єктивно з’являються чисельні інновації, котрі спрямовані на адаптацію бізнесу до нових умов господарювання. Яскравим прикладом такої інновації у трансформаційній економіці може слугувати широке впровадження у практику господарювання «бізнес-планів», які представляють собою комплексний план розвитку суб’єктів господарювання та дозволяють контролювати їх поведінку на ринку.

Соціальні інновації — це інновації, спрямовані на покращення соціального захисту, умов і характеру праці, на професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації персоналу, безпеки і гігієни праці, комфортних умов життя, вирішення проблем охорони здоров’я, освіти, культури, охорони довкілля. Ці інновації сприяють покращенню психологічного клімату у трудовому колективі, знижують коливання на ринку робочої сили, котрі неминуче супроводжують трансформаційні зміни в економіці. Інновацією, характерною для етапу переходу від адміністративно-командної до економіки ринкового типу, є впровадження в Україні інституту мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму.

Екологічні інновації — це зміни в техніці, технології виробництва, в організаційно-виробничій структурі території, в організації транспортних мереж, в управлінні будь-якого суб’єкту чи регіону, які спрямовані на зменшення негативного техногенного впливу на навколишнє природне середовище.

Юридичні інновації найбільш представницькі і вагомі у період трансформаційних змін, що відбуваються на пострадянському просторі, так як вони покликані на законодавчому рівні врегульовувати проблеми, що виникають у різних сферах суспільного життя, у формі нормативно-правового акту закріплювати і легітимізувати як безпосередньо самі трансформаційні процеси, так і будь-яке явище, що об’єктивно може виникнути або у якому є нагальна суспільна потреба у певний історичний період. Правового статусу можуть набувати інновації, що прийняті законом або постановою Верховної Ради, затверджені указом або розпорядженням Президента, постановою або розпорядженням Кабінету Міністрів, центрального виконавчого органу, органами місцевого самоврядування в межах своєї компетенції. Слід зазначити, що важливою компонентою трансформації посткомуністичної України є реформа місцевого самоуправління, що базується на якісних змінах форм і змісту місцевого самоврядування на основі впровадження інновацій у початкову, радянську модель управління регіонами.

Виробничі (технічні, технологічні) інновації орієнтовані на розширення виробничих потужностей шляхом зміни структури виробництва, співвідношень потужностей окремих підрозділів, впровадження нових, більш досконалих засобів виробництва, технологій або способів виробництва товарів, робіт, послуг (технологічні інновації). Ці інновації забезпечують оновлення виробничого потенціалу суб’єкта господарювання, підвищення його конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках, сприяють розширенню ринків збуту і в кінцевому підсумку зміцнюють його фінансовий стан.

Технічні інновації спрямовані на впровадження якісно нового рівня техніки в результаті практичної реалізації наукових винаходів, впровадження раціоналізаторських пропозицій з метою підвищення ефективності виробництва, економії матеріальних, енергетичних або інших ресурсів.

Інновації у сфері торгівлі спрямовані на зміни у торговій діяльності, на впровадження нових методів ціноутворення, розподілу прибутку та нових форм взаємовідносин між постачальниками та замовниками. Класичним прикладом торговельної інновації може слугувати система придбання товарів у розстрочку, що призвела у свій час до економічного перевороту, розширивши до безпрецедентних розмірів попит на товари, роботи, послуги, який у свою чергу сприяв розширенню виробництва і підвищенню темпів економічного зростання.

Фінансові інновації за своїм призначенням спрямовані на удосконалення системи платежів, обміну, обліку і обробки фінансової інформації, раціоналізацію системи калькулювання витрат, упровадження нових форм фінансових взаємовідносин між суб’єктами господарювання, між державою та підприємцями, між підприємцями та споживачами, між державним і місцевими бюджетами, інновації у сфері ціноутворення. На макроекономічному рівні у трансформаційний період до фінансових інновацій необхідно віднести введення нових податкових ставок (з прибутку підприємств, з доходів фізичних осіб, на додану вартість тощо), а також упровадження нової системи національних рахунків, прийнятої міжнародними організаціями у 1993 році, розрахунок і затвердження з 2002 року трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам на рівні міст та районів тощо.

Організаційно-управлінські інновації охоплюють нові методи і форми організаційної і управлінської діяльності та пов’язані з процесами оптимальної організації управління, виробництва, транспорту, збуту, постачання, наукової діяльності, оптимальне використання ресурсів, робочого часу тощо для отримання більш високих економічних результатів. До цієї групи інновацій відносяться впровадження нового стилю і методів прийняття рішень, контролю за їх виконанням, нових засобів обробки інформації та документації. На теперішній час накопичений значний світовий досвід і теоретичні знання у галузі управління народногосподарським комплексом на усіх рівнях в умовах розвиненої ринкової економіки. Але на етапі переходу від однієї економічної системи до іншої модель управління постійно вимагає новацій з метою впровадження форм і методів, адекватних певному етапу формування ринкових відносин.

Інформаційні інновації вирішують проблеми раціональної організації інформаційних потоків у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, підвищення достовірності, повноти та оперативності отримання інформації. Основою будь-якої діяльності у ринкових умовах є інформація про ринки збуту, винаходи, відкриття та рацпропозиції, про нові продукти, товари та послуги, пропозиції та ціни постачальників і виробників, про попит потенційних споживачів, про ринок робочої сили тощо. І суб’єкти господарювання можуть успішно функціонувати лише у разі спроможності накопичувати, аналізувати і використовувати таку інформацію. На теперішній час у світі набули широкого розповсюдження нові інформаційні, телекомунікаційні, транспортні і енергетичні системи передачі інформації, які кардинально підвищують швидкість передачі, надійність та повноту інформації у будь-якій сфері діяльності. І їх широке впровадження і використання в економіці України сприятиме підвищенню її ефективності та конкурентоспроможності.

Інновації можуть виникати у науково-методичній та освітянській сфері. Ця група інновацій охоплює нові або удосконалені форми і методи наукової, методичної та освітянської діяльності. Наприклад, з розповсюдженням комп’ютерної техніки набувають все більш широкого використання нові дистанційні форми навчання на основі нових методик.

З розповсюдженням досягнень науки, техніки та технологій з’являються інновації й у сфері послуг, які передбачають появу і впровадження нових, удосконалення відомих послуг або набуття ними нової якості. Прикладом таких послуг може бути переказ грошей та листування по електронній пошті як в межах однієї країни, так і міжнародної, що стало можливим завдяки існуванню комп’ютерної мережі.

Інтегральні інновації — це група інновацій, які через свій комплексний характер можуть бути віднесені до декількох груп. Вони потребують адекватного механізму управління і тому мають бути виділені в окрему групу.

Розробка та впровадження інновацій може здійснюватися за рахунок бюджетних коштів, за рахунок іноземного капіталу, за рахунок вітчизняних кредитів або за рахунок змішаних джерел фінансування. Тому за ознакою джерел фінансування, на нашу думку, інновації можна об’єднати у вказані відповідні групи. У період економічних трансформацій як виключно бюджетні кошти через їх гострий дефіцит, так і кредити через високі відсоткові ставки та іноземні інвестиції недоступні для широкого загалу суб’єктів інноваційного підприємництва. Тому інновації у своїй переважній більшості завдячують своєму впровадженню змішаним джерелам фінансування, а отже ця група інновацій за цією ознакою є найбільш розповсюдженою.

За ознакою ефективності інновації доцільно розподілити на три групи: високої, середньої та низької ефективності. Слід зазначити, що ефективність інновації залежить від її здатності розповсюджуватися на різні сфери суспільного життя та охоплювати чисельні сегменти внутрішнього і зовнішнього ринку. При підвищенні такої спроможності відповідно підвищуватиметься й ефективність інновації. Але чітких меж між цими групами інновацій не існує. Якщо інновація стосується одного елементу, який не може використовуватися в іншій сфері, чи в іншому серійному виробництві, чи на іншому підприємстві, то ефективність такого нововведення не може бути високою. І навпаки, при розширенні можливостей для розповсюдження, ефективність такої інновації збільшується.

За ступенем впровадження інновації логічно розподілити на групи, які об’єднують повністю впроваджені інновації та частково впроваджені інновації. Якщо інновація впроваджена не у повному обсязі або не в усіх сферах можливого використання, вона має відноситися до групи частково впроваджених. І лише при вичерпанні сфер впровадження даної інновації у повному обсязі вона може бути віднесена до класу повністю впроваджених.

Слід зазначити, що між окремими видами і групами інновацій існує тісний взаємозв’язок. Так, технічні та технологічні інновації позитивно впливають на соціальні, економічні, а останні у свою чергу сприяють розвитку технічних, технологічних, юридичних тощо. На розвиток економічних і соціальних інновацій впливають юридичні, інформаційні, екологічні. Радикальність інновації впливає на рівень її ефективності тощо. Інноваційне підприємництво, як системне економічне явище, має використовувати різні механізми управління інноваційним процесом в залежності від групи, до якої належать ці інновації, водночас враховуючи, що кожне нововведення може характеризуватися декількома класифікаційними ознаками.

Таким чином, упорядкування та раціональний розподіл інновацій у групи в залежності від класифікаційних ознак є вирішенням наукової проблеми, від якої залежатиме успішність формування відповідного механізму регулювання розширеним відтворенням інноваційного підприємництва та його практична реалізація на етапі переходу до ринкової економіки.