5.3.2. Згортання інвестицій та зменшення витрат, які не належать до собівартості продукції

Зменшити вихідні грошові потоки та підвищити платоспроможність підприємства можна й за рахунок зменшення чи заморожування витрат на інвестиції та інших витрат, які не належать до собівартості продукції.

Витрати на інвестиції належать до витрат, джерелом фінансування яких є чистий прибуток. Зменшення таких витрат є важливим резервом підвищення платоспроможності підприємства. Слід також враховувати, що може скластися ситуація, коли підприємство є збитковим і немає фінансових джерел для завершення вже започаткованих інвестиційних вкладень. У разі продовження їх фінансування сума фінансування відноситься на збільшення непокритих збитків підприємства. У такому разі слід зважити всі «за» та «проти» продовження фінансування.

Доцільність прийняття рішення про згортання капіталовкладень залежить від конкретних умов діяльності підприємства, його платоспроможності, строків окупності інвестицій та розміру здійснених витрат. При цьому враховуються три основні аспекти.

1. Строк окупності інвестицій. Строк окупності інвестицій (особливо зовнішніх), здійснюваних підприємством, яке перебуває у фінансовій кризі, повинен бути якомога меншим. Окупність капіталовкладень може відбуватися або збільшенням гро­шових доходів, або зменшенням витрат. У рамках фінансової санації може бути прийняте рішення про заморожування ризикових інвестиційних проектів та інвестицій з довготривалим строком окупності.

2. Можливість використання лізингу замість вкладання коштів у реальні інвестиції. Лізинг основних фондів дозволяє модернізувати обладнання (а отже, здійснити санаційні заходи виробничо-технічного характеру) за відсутності необхідних інвестиційних ресурсів. Тут слід ураховувати, що з огляду на дефіцит ліквідності підприємства в короткостроковому періоді альтернативи лізингу може не бути. Проте в середньо- та довгостроковому періоді залучення основних фондів на умовах лізингу обходиться підприємству дорожче, аніж їх купівля.

3. Обсяг уже здійснених інвестицій та можливість реалізації об’єктів незавершених капіталовкладень.

У рамках заходів щодо зменшення вихідних грошових потоків слід також переглянути інші витрати підприємства, які не відносяться на рахунок собівартості продукції, а здійснюються за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів у бюджет, та чистого прибутку.

До числа таких витрат належать:

• штрафи за порушення господарських договорів із суб’єктами господарювання;

• штрафи за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків та за затримку перерахування коштів у бюджет і державні цільові фонди;

• проценти за прострочені банківські позички;

• за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

• збитки у вигляді безнадійної заборгованості у разі, якщо кредитор не звернувся з позовом до арбітражного суду щодо стягнення такої заборгованості, та інші витрати.

Зменшення вказаних витрат є суттєвим резервом покращення платоспроможності підприємства.

Тест 1. До вхідних грошових потоків підприємства можна віднести:

1. виручку від реалізації основної продукції;

2. амортизаційні відрахування;

3. кошти, залучені в результаті емісії корпоративних прав;

4. прибуток від основної діяльності;

5. кошти, залучені на умовах позики.

Тест 2. Приховані резерви:

1. відбиваються у статті балансу «додатковий капітал»;

2. це частина капіталу підприємства, яка жодним чином не відбита в його балансі;

3. являють собою різницю між балансовою вартістю окремих майнових об’єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю;

4. дорівнюють санаційному прибутку;

5. можуть мобілізуватися в результаті індексації балансової вартості майнових об’єктів.

Тест 3. До найважливіших функцій факторингу належать:

1. кредитування;

2. управління вихідними грошовими потоками;

3. управління кредиторською заборгованістю;

4. покриття ризику;

5. передача управління дебіторською заборгованістю.

Тест 4. Збільшення суми грошових активів за рахунок внутрішніх фінансових джерел можна досягти:

1. ліквідацією портфеля короткострокових фінансових вкладень;

2. рефінансуванням дебіторської заборгованості;

3. продажем частини основних фондів чи окремих структурних підрозділів підприємства;

4. збільшенням статутного фонду підприємства;

5. зниженням собівартості продукції.

Тест 5. До вихідних грошових потоків підприємства можна віднести:

1. оплату товарів, робіт, послуг, які становлять собівартість продукції;

2. оплату товарів, робіт, послуг, які не належать до валових витрат;

3. здійснення реальних та фінансових інвестицій;

4. амортизаційні відрахування;

5. повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку.

Тест 6. Розрізняють такі основні групи факторів, що впливають на зміну собівартості продукції:

1. зміна обсягів виробництва;

2. зміна цін на готову продукцію;

3. зміна структури (номенклатури та асортименту) продукції;

4. зміна ставок податку на додану вартість;

5. зміна організації виробництва та умов праці.

Тест 7. Зміна організації виробництва та умов праці виявляється в економії витрат за такими основними напрямками:

1. спеціалізація та кооперування виробництва;

2. зміни в організації та обслуговуванні виробництва та праці;

3. зміни в організації управління виробництвом;

4. зміни в умовах матеріально-технічного забезпечення;

5. усунення зайвих витрат та збитків.

Тест 8. Інвестиції, здійснювані підприємством, що перебуває у фінансовій кризі, згортаються:

1. якщо підприємство є неплатоспроможним;

2. якщо відсутні джерела для продовження фінансування інвестицій;

3. з метою збільшення вхідних грошових потоків;

4. з метою зменшення вихідних грошових потоків;

5. уразі, якщо це призводить до істотного збільшення витрат виробництва.

1 Суму дисконту нараховують за формулою:,

де К — номінальна сума векселя; Т — строк від дня обміну до дня платежу; П — ставка обліку (дисконту).

1 Типове положення з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України 26.04.1996 р., № 473.

138