1. Зміна обсягів виробництва.

При визначенні впливу цього фактора слід враховувати, що зі зміною обсягів виробництва змінюються постійні витрати на одиницю продукції. Частина витрат може змінюватися протягом року, але не пропорційно до змін обсягів виробництва. Такі витрати належать до умовно-змінних.

2. Зміна структури (номенклатури та асортименту) продукції.

Зміна структури (номенклатури та асортименту) полягає в зміні частки окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва, яка може відбутися з таких двох головних причин:

а) припинення виробництва нерентабельних виробів та освоєння нових видів продукції;

б) неоднакові темпи зростання випуску різних видів продукції.

Вплив зміни структури продукції розраховується згідно з показниками зміни витрат за такими статтями калькуляції:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці та нарахування на неї;

• витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

• інші виробничі витрати;

• комерційні витрати.

Порядок розрахунку впливу зміни обсягів виробництва та структурних змін у складі продукції на собівартість вичерпно описується у відповідних посібниках з аналізу виробничо-госпо­дарської діяльності підприємств.

3. Зміна технічного рівня виробництва.

Зміна технічного рівня виробництва виявляється в економії матеріальних і трудових ресурсів за такими основними напрямками:

1. упровадження нових та удосконалення існуючих технологій;

2. застосування нових видів сировини і матеріалів та раціоналізація їх використання;

3. зниження трудомісткості одиниці продукції.

1) Упровадження нових та вдосконалення існуючих технологій.

Під економією від підвищення технічного рівня виробництва розуміють пряме абсолютне зниження витрат на одиницю продукції або на плановий обсяг робіт. Економію розраховують з огляду на витрати для придбання нової техніки (які передбачаються в бюджетах капіталовкладень) та середню окупність витрат (щодо економії від зниження собівартості). Сума економії поточних витрат від упровадження технічних заходів визначається за формулою:

Е_пв = С_с – С_н,

де С_с, С_н — поточні витрати, грн., на річний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) відповідно до та після впровадження технічних заходів.

2) Застосування нових видів сировини і матеріалів та поліпшення їх використання.

У розрахунках за цим напрямком враховується економія, що досягається завдяки раціональному використанню сировини та матеріалів:

• поліпшення використання сировини, у тому числі природної, зменшенням її втрат під час первинної обробки, а також повнішим застосуванням корисних компонентів;

• застосування економніших замінників;

• повніше використання у виробництві відходів сировини та матеріалів, упровадження безвідходних технологій.

Вихідними даними для розрахунків за цим напрямком є такі норми витрат матеріальних ресурсів, що періодично переглядаються, і план заходів із ресурсозбереження.

3) Зниження трудомісткості одиниці продукції.

Зміна технічного рівня виробництва виявляється в економії витрат на персонал за рахунок зниження трудомісткості одиниці продукції. Економія заробітної плати (у тому числі нарахування на фонд оплати праці) з відрахуваннями на соціальне страхування завдяки зниженню трудомісткості виробництва одиниці продукції визначається за формулою:

де Т₀,Т₁ — трудомісткість виробництва одиниці продукції до і після впровадження заходів, нормо-год;

Ч₀, Ч₁ — середньогодинна тарифна ставка робітника до і після впровадження заходів, грн.;

В — середній відсоток додаткової заробітної плати для даної категорії робітників, %;

Г — нарахування на заробітну плату, %;

К₁— кількість продукції, що виробляється з початку впровадження заходів до кінця планового періоду, од.