- •Розділ 11 Фінансова санація та банкрутство підприємств
- •11.1. Фінансова санація підприємства, її економічний зміст та порядок проведення
- •11.1.1. Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють
- •11.1.2. Економічна сутність санації підприємств
- •11.1.3. Менеджмент фінансової санації підприємства
- •11.1.4. Випадки, коли приймається рішення про фінансову санацію підприємств
- •11.1.5. Класична модель фінансової санації
- •11.2. Санаційний аудит
- •11.2.1. План санації
- •11.2.2. Сутність санаційного аудиту та етапи його проведення
- •11.2. Санаційний аудит
- •11.2.3. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства, що перебуває в кризі
- •11.2.4. Аудит фінансової сфери підприємства
- •11.2. Санаційний аудит
- •11.2.5. Ситуація підприємства на ринках факторів виробництва та збуту готової продукції
- •11.2.6. Аналіз причин кризи та сильних і слабких місць на підприємстві
- •11.2.7. Акт аудиторської перевірки
- •11. 3. Фінансові джерела санації підприємств
- •11.3.1. Форми фінансової санації
- •11.3.2. Внутрішні джерела фінансової санації
- •11.3. Фінансові джерела санації підприємства
- •Зменшення (заморожування) витрат
- •11.3.3. Санація балансу. Зменшення статутного фонду підприємства
- •Порядок зменшення статутного фонду підприємств. Основні цілі та завдання зменшення статутного фонду підприємств:
- •11.3.4. Санація із залученням коштів власників підприємства
- •Санація збільшенням статутного фонду. Основні цілі збільшення статутного капіталу підприємства:
- •11.3.5. Альтернативна санація
- •11.3.6. Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника
- •11.3.7. Фінансова участь персоналу в санації підприємства
- •11.3.8. Державна фінансова підтримка санації підприємств
- •11.4. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств
- •11.4.1. Доарбітражне врегулювання господарських спорів
- •11.4.2. Арбітражне врегулювання господарських спорів
- •11.4.3. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств
- •Кількість порушених справ про банкрутство в україні протягом 1996–1999 р.1
- •11.4.4. Порядок оголошення підприємства банкрутом
- •1. Підстави та порядок подання заяви щодо порушення справи про банкрутство боржника
- •2. Ухвала щодо порушення справи про банкрутство
- •3. Підготовче засідання
- •11.4. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств
- •4. Попереднє засідання арбітражного суду
- •5. Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів
- •6. Визнання боржника банкрутом
- •11.4.5. Задоволення претензій кредиторів
- •11.4. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств
- •11.4.6. Фінансова санація на ухвалу арбітражного суду
- •11.4.7. Мирова угода
- •11.4.8. Санація шляхом реорганізації (реструктуризації)
- •11.4.9. Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство
- •11.4. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств
- •Тести до розділу 11
2. Ухвала щодо порушення справи про банкрутство
Суддя, прийнявши заяву щодо порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п’ятий день із дня її надходження виносить і направляє сторонам ухвалу щодо порушення справи про банкрутство. В ухвалі зазначаються:
— факт прийняття заяви до судового розгляду;
—
11.4.
Економіко-правові аспекти санації та
банкрутства підприємств
— заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів;
— факт уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів;
— дата проведення підготовчого засідання суду.
Розпорядник майна призначається арбітражним судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому арбітражному суду України. Розпорядником майна може бути призначено фізичну особу — суб’єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту (зокрема, в галузі фінансового менеджменту), не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів і має ліцензію арбітражного керуючого.
Кредитор у справі про банкрутство за жодних умов не може бути призначений розпорядником майна боржника. Однак на практиці досить часто трапляються випадки, коли справа про банкрутство порушується за заявою податкового органу, який до того ж є єдиним кредитором боржника. У такому разі арбітражні суди призначають розпорядниками майна податкові органи, які є одночасно й кредиторами.
Розпорядник майна призначається на строк не більший за шість місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений судом на клопотання комітету кредиторів, самого розпорядника майна або власника-боржника. Повноваження арбітражного керуючого як розпорядника майна припиняються з дня затвердження арбітражним судом мирової угоди, призначення керуючого санацією чи ліквідатора.
У процесі виконання своїх функцій розпорядник майна має право:
а) скликати збори кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу;
б) проводити комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності боржника з метою вироблення рекомендацій щодо його фінансового оздоровлення;
в) залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їхньої діяльності з коштів боржника.
Треба, однак, знати, що розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, а його призначення не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. Повноваження керівництва боржника можуть бути припинені у разі, якщо воно (керівництво) не вживає заходів для забезпечення збереження майна боржника, перешкоджає діям розпорядника майна чи допускає інші порушення законодавства. У такому разі на клопотання комітету кредиторів виконання обов’язків керівника боржника ухвалою арбітражного суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення нового керівництва.
До головних обов’язків розпорядника майна належить:
а) розгляд разом з посадовими особами боржника заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника;
б) ведення реєстру вимог кредиторів;
в) повідомлення кредиторів про результати розгляду їхніх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів;
г) ужиття заходів для захисту майна боржника;
д) виявлення ознак фіктивного банкрутства чи навмисного доведення до банкрутства;
е) надання арбітражному суду та комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника, пропозицій щодо можливості відновлення його платоспроможності.