- •Розділ 11 Фінансова санація та банкрутство підприємств
- •11.1. Фінансова санація підприємства, її економічний зміст та порядок проведення
- •11.1.1. Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють
- •11.1.2. Економічна сутність санації підприємств
- •11.1.3. Менеджмент фінансової санації підприємства
- •11.1.4. Випадки, коли приймається рішення про фінансову санацію підприємств
- •11.1.5. Класична модель фінансової санації
- •11.2. Санаційний аудит
- •11.2.1. План санації
- •11.2.2. Сутність санаційного аудиту та етапи його проведення
- •11.2. Санаційний аудит
- •11.2.3. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства, що перебуває в кризі
- •11.2.4. Аудит фінансової сфери підприємства
- •11.2. Санаційний аудит
- •11.2.5. Ситуація підприємства на ринках факторів виробництва та збуту готової продукції
- •11.2.6. Аналіз причин кризи та сильних і слабких місць на підприємстві
- •11.2.7. Акт аудиторської перевірки
- •11. 3. Фінансові джерела санації підприємств
- •11.3.1. Форми фінансової санації
- •11.3.2. Внутрішні джерела фінансової санації
- •11.3. Фінансові джерела санації підприємства
- •Зменшення (заморожування) витрат
- •11.3.3. Санація балансу. Зменшення статутного фонду підприємства
- •Порядок зменшення статутного фонду підприємств. Основні цілі та завдання зменшення статутного фонду підприємств:
- •11.3.4. Санація із залученням коштів власників підприємства
- •Санація збільшенням статутного фонду. Основні цілі збільшення статутного капіталу підприємства:
- •11.3.5. Альтернативна санація
- •11.3.6. Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника
- •11.3.7. Фінансова участь персоналу в санації підприємства
- •11.3.8. Державна фінансова підтримка санації підприємств
- •11.4. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств
- •11.4.1. Доарбітражне врегулювання господарських спорів
- •11.4.2. Арбітражне врегулювання господарських спорів
- •11.4.3. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств
- •Кількість порушених справ про банкрутство в україні протягом 1996–1999 р.1
- •11.4.4. Порядок оголошення підприємства банкрутом
- •1. Підстави та порядок подання заяви щодо порушення справи про банкрутство боржника
- •2. Ухвала щодо порушення справи про банкрутство
- •3. Підготовче засідання
- •11.4. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств
- •4. Попереднє засідання арбітражного суду
- •5. Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів
- •6. Визнання боржника банкрутом
- •11.4.5. Задоволення претензій кредиторів
- •11.4. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств
- •11.4.6. Фінансова санація на ухвалу арбітражного суду
- •11.4.7. Мирова угода
- •11.4.8. Санація шляхом реорганізації (реструктуризації)
- •11.4.9. Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство
- •11.4. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств
- •Тести до розділу 11
11.4. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств
11.4.1. Доарбітражне врегулювання господарських спорів
Коли підприємство має високий рівень дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, не оплачені в строк, то в рамках рефінансування заборгованості проводиться комплекс процедур щодо її примусового стягнення, у тім числі звернення з позовом до арбітражного суду.
Позов до арбітражного суду може бути направлений тільки за умови дотримання встановленого порядку доарбітражного врегулювання спорів, який полягає у зверненні кредитора до дебітора з письмовою претензією про відшкодування заборгованості.
У претензії зазначаються:
а) реквізити заявника претензії та підприємств, на адресу яких направляється претензія; дата та номер претензії;
б) обставини, на підставі яких пред’являється претензія; докази, які підтверджують ці обставини;
в) вимоги заявника;
г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;
д) перелік документів, які додаються до претензії.
Претензію підписує керівник підприємства або його заступник. Її надсилають адресату рекомендованим або цінним листом чи вручають під розписку. Претензія підлягає розгляду в місячний строк від дня одержання. Про результати розгляду претензії заявника інформують письмово.
Можливі чотири варіанти дій контрагента після одержання претензії:
Одержувач претензії не дав жодної відповіді на претензію.
Заявник одержав лист-відповідь, в якому претензію відхилено повістю або частково.
Претензію визнано повністю або частково, однак не повідомлено про перерахування визнаної суми.
Претензію визнано і заборгованість погашено (отже, спір урегульовано).
У перших двох випадках заявник змушений буде звернутися до арбітражного суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Якщо претензію визнано повністю або частково, але з якихось причин кошти на розрахунковий рахунок кредитора не поступили (випадок 3), заявник претензії після закінчення 20 днів від дня одержання відповіді має право пред’явити до банку розпорядження про списання у безспірному порядку визнаної боржником суми. До розпорядження додається відповідь боржника, а якщо в ній не зазначено розміру визнаної суми, то до розпорядження додається також копія претензії. За браком грошей у боржника кредитор після закінчення місячного строку з дня отримання позитивної відповіді на претензію (однак, не раніше строку настання платежу за договором) має право звернутися до арбітражного суду із заявою про порушення справи про банкрутство неспроможного боржника.
У разі порушення строків розгляду претензії чи залишення її без відповіді арбітражний суд у процесі вирішення господарського спору має право стягнути в дохід державного бюджету з підприємства, яке допустило таке порушення, штраф у розмірі 2 відсотків від суми претензії, але не менше ніж 5 розмірів мінімальних заробітних плат (без індексації) і не більше ніж 100 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
11.4.2. Арбітражне врегулювання господарських спорів
У разі, коли претензію залишено без відповіді чи відхилено повністю або частково, заявник звертається з позовом щодо арбітражного врегулювання спору. Загальний строк позовної давності щодо захисту прав за позовом про відшкодування основного боргу, встановлений чинним законодавством, — три роки. Право на позов виникає з того дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Щодо відшкодування неустойки (штрафу, пені), то встановлено скорочений строк давності — 6 місяців. Закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови у позові.
Позовна заява повинна містити:
— найменування арбітражного суду, в який направляється заява;
— найменування сторін, їхні адреси;
— зміст позовних вимог;
— зазначення ціни позову;
— формулювання обставин, що з них випливає позовна заява;
— докази, які підтверджують позов;
— обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
— відомості про вжиття заходів доарбітражного врегулювання спорів;
— перелік документів та доказів, які додаються до заяви.
До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:
статус суб’єкта підприємницької діяльності;
відомості про вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору (копія претензії та квитанція або повідомлення про вручення);
відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (квитанція або повідомлення про вручення);
сплату державного мита в установленому порядку та розмірі;
д
11.4. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств
окументи, що засвідчують повноваження представника позивача в арбітражному суді.
Під ціною позову розуміють суму всіх вимог, пред’явлених до відповідача. У позовах про стягнення грошей ціна позову визначається відповідною сумою. У ціну позову включаються також указані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені).
Арбітражні витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної арбітражним судом, а також інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.
Сплата державного мита покладається:
на сторону, що безпідставно ухиляється від прийняття пропозиції іншої сторони (спір щодо укладання, зміни та розірвання договору);
на обидві сторони, якщо суд відхилив частину пропозицій кожної зі сторін;
на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;
на сторону, через неправильні дії якої виник спір, незалежно від результатів вирішення спору.
Ставки державного мита щодо заяв, які подаються до арбітражного суду, встановлюються в таких розмірах:
щодо позовних заяв майнового характеру — 5% ціни позову, проте не менше 0,25 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
щодо позовних заяв немайнового характеру і позовних заяв стосовно спорів, які виникають під час укладання, зміни чи розірвання господарських договорів і розглядаються в обласних, Київському і Севастопольському міських арбітражних судах, — 5 н.м.д.г.;
щодо позовних заяв і спорів, які виникають під час укладання, зміни чи розірвання господарських договорів, котрі підлягають розгляду у Вищому арбітражному суді України, — 6 н.м.д.г.
Спір має бути вирішено арбітражним судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому має бути висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково. Якщо ухвалено позитивне рішення про стягнення дебіторської заборгованості, однак боржник не в змозі погасити заборгованість (є неплатоспроможним), то протягом одного місяця з дня винесення ухвали арбітражним судом (однак не раніше трьох місяців із дня настання строку платежу за договором) кредитор може звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство неспроможного боржника.