4. Методологічні вказівки щодо вибору екологічно доцільних напрямків реабілітації деградованих грунтів та методів їх відновлення

Для визначення екологічно доцільних напрямків реабілітації деградо-ваних грунтів спочатку розраховують їх екологічний потенціал (стійкість). Для цього визначають екологічний потенціал грунтів, які треба відновлювати (Е_а), а потім порівнюють одержані значення цього потенціалу з екологічним потен-ціалом регіональних аналогів цих грунтів (Е_р) і за їх співвідношенням обирають один із запропонованих нижче варіантів, які були одержані за допомогою розрахунків:

1. Е_а  25% Е_р – експлуатація таких грунтів виключена без їх попередньої ре-конструкції; їх використання після відновлення повинно бути орієнтовано на рекреаційне або архітектурно-ландшафтне будівництво, лісорозведення та створення водоймищ;

2. 25% Е_р  Е_а  50% Е_р – сільськогосподарська експлуатація таких грунтів не рекомендована без їх відновлення, адекватного характеру та ступеню їх порушень;

3. 50% Е_р  Е_а  75% Е_р – сільськогосподарська експлуатація таких грунтів можлива після стимуляції їх самовідновлення;

4. Е_а  75% Е_р – експлуатація таких грунтів не має обмежень.

Після цієї оцінки підбирають методи рекультивації грунтів (1n), які теоретично відповідають обраному напрямку їх реабілітації, та проводять оцін-ку екологічної доцільності цих методів в конкретній ситуації.

ЛІТЕРАТУРА

Методичні вказівки до виконання курсової роботи «Метод визначення рівня впливу гірничодобувних підприємств на грунти» з дисципліни „Грунтознавство” для студентів напряму підготовки 0708 «Екологія» спеціальності 8.070801 «Екологія та охорона навколишнього середовища»/ Упоряд. Т.І. Долгова. – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2006. – 22 с.