ЕБГГДР Грунтовая / Материал для экзамена / Теоретич осн монит земель в Укр

Теоретичні основи моніторингу земель в Україні

Раціональне використання і охорона земельних ресурсів- важлива екологічна і соціально - економічна проблема нашої країни. Її багатоаспектний характер вимагає системної орієнтації як у дослідженнях складних процесів, так і у вирішенні практичних задач виробництва високоякісної екологічно-чистої сільськогосподарської продукції.

Правова основа (основні нормативно-правові акти, які регулюють систему моніторингу земельних ресурсів)

Система моніторингу земельних ресурсів регулюється новим Земельним Кодексом України і нормативно-правовими актами, які будуть прийняті відповідно до нього.

Згідно зі статтею 191 Земельного Кодексу моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. Ведення моніторингу земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з питань екології та природних ресурсів. Порядок проведення моніторингу земель встановлюється Кабінетом Міністрів України. В Постанові Кабінету Міністрів України "Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища" від 23.09.1993 №785 надан перелік відомств, які надають інформацію для проведення оцінки екологічного стану земель.

Моніторинг земель є складовою частиною моніторингу стану екологічної мережі, яка уявляє собою систему спостережень за змінами компонентів довкілля в межах екологічної мережі з метою своєчасного виявлення негативних тенденцій у їх стані, оцінки можливих наслідків таких змін, прогнозування, запобігання негативним процесам, ліквідації їх наслідків (розділ II Закону України "Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки").

Указ президента України "Про основні напрями земельної реформи в Україні на 2001 - 2005 роки" наголошує, що з метою своєчасного визначення оцінки і прогнозу стану земель передбачається розробити та затвердити в установленому законодавством порядку нормативно - правові акти з питань удосконалення організації і здійснення моніторингу земель та розпочати роботи щодо фонового моніторингу земельних ресурсів. Особливий наголос робиться на удосконалення системи оцінки земель, яка передбачатиме завершення створення нормативно - правової бази оцінки земель та землеоціночної діяльності, а також поліпшення державного регулювання діяльності юридичних осіб, які виконують роботи з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Правові документи повинні конкретизувати повноваження і функції різних державних установ щодо отримання і надання систематизованих даних з моніторингу земель.

Зміст

Ідея моніторингу земель походить із США та Канади, де в рамках державної служби грунтів, як самостійної державної організації, виступають в основному дві функції управління земельними ресурсами: організація земельного кадастру та державний контроль за використанням і охороною земель.

Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (зйомки, обстеження), виявлення змін, а також оцінки: стану використання угідь, полів, земельних ділянок; процесів, повўязаних із змінами родючості грунтів (розвиток водної і вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури грунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами; стану берегових ліній річок, озер та інших водних обўєктів та гідротехнічних споруд; процесів, повўязаних з утворенням ярів, зсувів, сельовими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними та іншими явищами; стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними обўєктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами паливно - мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів, а також іншими промисловими обўєктами.

Моніторинг земель повинен забезпечити природоохоронний, ресурсозберігаючий та відтворювальний характер їх раціонального використання, передбачаючи збереження грунтів і обмеження негативного впливу на них.

Основним завданням моніторингу земель є формування і підтримання на сучасному рівні системи інформації про стан земельних ресурсів, залучених в господарське або інше використання на певній території, а саме про зміни в стані земель, визваних антропогенними діями.

Згідно з новим Земельним Кодексом України у системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки (стаття 191, пункт 2).

Зміст моніторингу земель можна також сформулювати, виходячи із завдань, які поставлені перед Держкомземом України в "Положенні про державний моніторинг навколишнього природного середовища", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 1993 р. № 785. Держкомзем України веде спостереження за структурою землекористування і землеволодіння; трансформацією земель залежно від цільового призначення; станом та якістю грунтів і забрудненням ландшафтів; станом зрошуваних і осушених земель, а також земель з ознаками вторинного підтоплення і засолення; станом берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток.

Обўєктом моніторингу є весь земельний фонд країни, незалежно від форм власності на землю, тобто території землі, які піддаються антропогенній дії (залучені людиною в господарське або інше використання).

Здійснення моніторингу земель відбувається у межах найменшої одиниці природно - територіального комплексу - фації, яка включає такі окремі природні компоненти, як рельєф, клімат, грунт, рослинність тощо.

Моніторинг земель відрізняється від даних земельного кадастру інформаційним забезпеченням управління земельними ресурсами, тобто фіксацією перевищення встановлених допустимих норм антропогенного навантаження і про несприятливі (критичні) ситуації у викристанні і охороні земель відносно фонового (стандартного) значення.

Види

Залежно від призначення моніторинг поділяється на: загальний (стандартний); оперативний (кризовий); фоновий (науковий).

Загальний (базовий, стандартний) моніторинг земель - це оптимальні за кількістю параметрів спостереження за використанням і охороною земель, обўеднаних в єдину інформаційно - технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану земельних ресурсів розробляти необхідні рішення.

Оперативний (кризовий) монітринг земель - це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів - стаціонарів за окремими обўєктами підвищеного екологічного ризику, в окремих регіонах, які визначені, як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також в районах аварій з шкідливими екологічними наслідками з метою забезпечення оперативного реагування на кризові ситуації та прийняття рішень щодо їх ліквідації, створення безпечних умов для населення.

Фоновий (науковий) моніторинг земель - це спеціальні спостереження за всіма складовими екосистеми "земля", а також за характером зміни складу угідь, процесами, повўязаними із змінами родючості грунтів (розвиток ерозії, втрат гумусу, погіршення структури грунту, заболочення і засолення), міграцією забруднюючих речовин і т.п. З його допомогою встановлюються джерела чи причини, які зумовлюють деградацію грунтів.

Фоновий моніторинг земель здійснюється на станціях - стаціонарах. Кількість стаціонарів залежить від екологічного стану території, складності грунтового покриву, наявності регіонів з кризовою ситуацією. Він базується на спеціальних польових дослідах, балансових і лізиметричних дослідженнях з використанням аналітичних методів (радіометричних, мінералогічних, спектроскопічних та ін.)

Технічне забезпечення моніторингу земель здійснюється автоматизованою інформаційною системою даних про земельний фонд.

Прогнозування екологічного стану проводиться різними методами: моделювання (імітаційне, математичне), нормативними, трендів.

Рівні

Система державного моніторингу земель в Україні створюється на трьох рівнях:

- локальному - на території окремих землеволодінь, землекористувань, ділянках ландшафтів;

- регіональному - у межах адміністративно - територіальних одиниць, на територіях економічних і природних регіонів;

- національному - на території країни, у відповідності до міжнародної геосферно - біосферної програми "Глобальні зміни".

На кожному із рівнів визначають ступінь кожного із видів антропогенного навантаження. Потрібно мати систему інтегральних показників дії антропогенного навантаження всіх підвидів і використовувати індекси інтегральної оцінки.

Попередньо території (в регіоні) проводять присвоєння рангів антропогенної зміни. Число рангів відповідає кількості виділених територій.

Індекс антропогенної зміни території визначається як добуток рангу виду земель і угідь на питому вагу угідь в загальній площі регіону.

Регіональний індекс антропогенної зміни дорівнює сумі індексів антропогенної зміни території, які виділені в регіоні.

За відношенням земель земель з різним антропогенним навантаженням встановлюється напруженість еколого - господарського стану території, шо дозволяє правильно планувати і розміщати господарські обўєкти з врахуванням охорони навколишнього середовища.

Структура інформації

Для проведення оцінки екологічного стану земель необхідно володіти відповідною інформацією, яка отримується різними контролюючими організаціями на рівні області. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища" від 23.09.1993 №785 підприємства, установи і організації, що ведуть спостереження за станом навколишнього природного середовища зобовўязані безоплатно передавати дані спостережень або іншу інформацію на запит органів державної виконавчої влади і в тому числі державних земельних органів.

Показники, якими користуються в своїх дослідженнях організації, які володіють інформацією про стан земельних ресурсів області, обовўязково повинні використовуватись для моніторингу земельних ресурсів.

Вибір параметрів контролю проводять залежно від необхідності:

- встановлення критеріїв оцінки стану грунтів і визначення допустимих меж, після яких грунт попадає в критичний стан;

- глибокого вивчення основних функцій грунтового покриву;

- вивчення еволюції сучасних грунтоутворювальних процесів;

- вивчення напрямку та інтенсивності процесів руйнування грунтів;

- дослідження основних режимів у грунтах;

- вивчення зміни структури грунтового покриву;

- встановлення кількісних величин трансформації земельних угідь;

- оцінки темпів деградації грунтового покриву;

- встановлення кількісних величин зміни основних властивостей грунтів;

- встановленя інтенсивності площинного змиву і глибинного розмиву;

- визначення сучасного стану меліорованих територій і оцінки темпів зміни основних показників осушених земель при різній інтенсивності осушення;

- оцінки ефективності родючості грунтів.

Структура моніторингу земель згідно з адміністративно - територіальним поділом має такі рівні: моніторинг земель України; моніторинг земель Автономної Республіки Крим у складі України; моніторинг земель областей; моніторинг земель районів і міст; моніторинг землеволодінь і землекористувань.

На кожному рівні адміністративно - територіального поділу структура моніторингу земель передбачає підсистеми, які відповідають основним категоріям земель, а саме: моніторинг земель сільськогосподарського призначення; моніторинг земель населених пунктів; моніторинг земель промисловості, транспорту, звўязку, оборони та іншого призначення; моніторинг земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико - культурного призначення; моніторинг земель лісового фонду; моніторинг земель водного фонду; моніторинг земль запасу.

Ведення земельного моніторингу здійснюється через систему постійного спостереження в просторі і часі виділених блоків - компонентів агроекосистеми, з використанням відповідних параметрів і показників.

Із багатьох показників вибіраються ті, які визначаються основним завданням зонального земельного моніторингу - кількісною і якісною оцінкою змін властивостей, процесів і режимів.

В монітрингу земель рекомендується виділити чотири блок - компоненти: 1) структура та стан агроландшафту; 2) грунт; 3) рослини; 4) води.

Достатня розгалуженість структури земельного моніторингу за окремими показниками і режимами блок - компонентів землі як агроекосистеми дозволить визначити найсуттєвіші чинники і науково обгрунтувати режими раціонального використання і охорони землі.

Принципи і способи проведення

Правова основа моніторингу земель встановлена Земельним Кодексом України. Тому принцип законності даних моніторингу земель надає їм ообовўязкового характеру для всіх власників землі і землекористувачів, організацій і підприємств на всіх етапах прийняття рішень.

Система моніторингу земель як складова загальнодержавної макросистеми моніторингу навколишнього природного середовища створюється для забезпечення органів державного управління та науково - виробничих організацій необхідною, своєчасною та достовірною інформацією. Тому важливим є принцип обўєктивності інформації. Це означає, шо всі його показники повинні бути вірогідними і відповідати дійсному стану земельних територій.

При здійсненні моніторингу земель необхідний системний підхід як до обўєкту дослідженя - території, так і до предмету вивчення - способів спостереження за станом земель і змінами в їхній структурі.

Не менш важлива вимога до системи моніторингу земель - це організація комплексних спостережень (принцип компексності) за станом і змінами єдиного земельного фонду країни.

Важливим є те, щоб інформація про моніторинг земель була наочна і доступна для споживача. Наочність даних щодо використання земель (результати спостережень) досягається за допомогою планово - картографічнх матеріалів, на яких відображають одержану інформацію. Ця інформація повинна бути доступна для споживача (організацій, установ, фахівців).

Система моніторингу земель здійснюється з використанням відповідних способів одержання інформації і методів їх обробки: дистанційного зондування (космічна зйомка і спостереження, зйомка і дослідження з літаків та з використанням засобів малої авіації.тощо); наземна зйомка і спостереження; використання фондових даних.