Історія української культури / Філософія культури
.docxАрі́ї (арійці) — у етнології і антропології окремі народи індоєвропейської сім'ї мов, а саме давні народи, які самі себе так називали та (значно рідше) їх сучасні нащадки. Назва походить від самоназви «арії» (благородні, світлоносні), яка зустрічається в найдавніших індійських та іранських джерелах. Арії протиставлялися «неблагородним» чужинцям «турам», «дхаса». Також назва повязана з словами ярий (імям бога Ярило-Сур'я), і аргентум (світлий, срібний).
Розселення арійських (індо-іранських) племен на початку доби заліза
За іншою версією, назва народу аріїв має походження від санскритського слова «ар» — земля, оранка.
Чотири тисячі років тому, в ІІ тисячолітті до н. е., в Індію прийшли племена кочівників і скотарів-"аріїв". Згадка про ці події збереглася в священній книзі індійців «Рігведа». Там розповідається, що за один день боги зруйнували 99 міст дасью (місцевих жителів). Дасью були темношкірі; вони не знали ні законів, ні богів. Завойовники були високі на зріст, мали білу шкіру. Свою країну називали ru:Арьяварта. Раніше арії жили на півдні Східної Європи, тобто в степах України.Справжній демографічний вибух в Україні почався з появою аріїв, які створили трипільську культуру [1] (генетична ru:гаплогруппа R1a (Y-ДНК),[2]), які прибули з Балкан до Буковини біля 4000 р. до н.е звідки почали поширюватись по території Оріяни, або Української Аратти. Після різкого зростання чисельності цієї гаплогрупи в Україні арії рушили на завоювання Євразії (біля 33 ст. до н.е.). Це були індоєвропейці, тобто носії мовиведійський санскрит. За дослідженням спеціалістів з генографії та генетичної генеалогії сьогодні відсоток цього генотипу серед українців перевищує 54%. Загальна кількість в світі чоловіків такого генотипу 500 млн. (у жінок немає Y-хромосоми). Назва народу збереглась у назві країни Іран, штату Орісса (народ Орія), іменах Арій, Юрій.
Етно́нім (від грец. έθνος (ethnos) — плем'я, народ й грец. όνυμα (onyma) — ім'я, назва) — термін для позначення будь-якого етносу або етнічної спільності: роду, племені, племінного союзу, народу, народності, нації.
Бувають макроетноніми — великі етнічні спільності та мікроетноніми — маленькі етнічні об'єднання.
Топо́нім (від грец. τόπος «місце» і όνομα «назва») — назва місцевості, регіона, міста, селища, гірського масиву, пустелі або будь-якої іншої частини поверхні Землі, тобто географічна назва.
На відміну від топонімів, назви водоймищ (річок, озер, морів) називаються гідроніми. Оронім — вид топоніма — власна назва будь-якого об'єкта рельєфу земної поверхні.
Назви місць (тобто топоніми) часто даються автохтонним населенням певної території, для якої кожний з топонімів несе смислове значення. Завдяки цьому можна встановити, наприклад, що на певній території колись проживав народ, що відрізняється від того, який живе там на теперішній час. Тобто, топоніми часто характеризують територію з точки зору тих народів, які колись населяли ту чи іншу місцевість.
Історію топонімів вивчає наука топоніміка. Топоніміка встановлює, наприклад, такі факти.
Назва Британії походить від назви кельського племені бриттів, які жили там ще за часів Римської імперії; назва російського міста Муром походить від назви угро-фінського племені мурома; назва російського міста Перм походить від слова «парма», що на мові комі означає «горб, на якому ростуть ялини».
Топоніміка українських географічних назв говорить або про їхнє слов'янське походження (Біла Церква, Поділля, Монастирище, Вишгород, або про сліди неслов'янського субстрату (порівняйте сарматські гідроніми — назви річок: Хорол, Сула). Топоніми Криму свідчать про їхнє тюркське походження (Бахчисарай — «Палац-сад», Карадаг — «Чорна гора») або ж грецьке (Ай-Петрі — «Святий Петро»). Сама назва Криму (тюркськими мовами «Къырым») означає «рів».