12. Загальна характеристика гормональної системи рослин. Роль в життєдіяльності.

Фітогормони (від греч. phyton - рослина і гормони) — гормони рослин, фізіологічно активні органічні сполуки, що діють в нікчемно малих кількостях як регулятори зростання і розвитку. Утворюються головним чином в зонах інтенсивного зростання, іноді і в тканинах, що закінчили зростання. Синтезуючись в одних органах або зонах рослини, фитогормоны роблять вплив на інших, забезпечуючи тим самим функціональну цілісність рослинного організму. Відомо 5 типів фітогормонів, для яких встановлені хімічна будова і в основних рисах механізм регуляторної дії: ауксины, гіббереліни, цитокініни (стимулятори), а також абсцизова кислота і етилен (інгібітори). Передбачається існування у вищих рослин і інших фитогормонов, наприклад антезинів, відповідальних за заставляння квіток. Разные фитогормоны, з одного боку, надають одночасну і різну дію на всі процеси зростання і розвитку рослин, а з іншої — взаємодіють один з іншим. Так, ауксин індукує синтез етилену і сприяє синтезу цитокінінів, а дія гіббереліну супроводжується збільшенням змісту ауксину. Тому для рослин важливий не зміст якого-небудь одного фитогормона, а співвідношення між ними (гормональний баланс). Зміну співвідношення фитогормонов обумовлює перехід з одного вікового стану в інше. Для потреб сільського господарства проводяться гиббереллины, аналоги ауксинов і цитокінінів і продуценти етилену. Області застосування фітогормонів і їх аналогів: розмноження цінних сортів за допомогою культури тканин (ауксини, цитокініни); вкорінення живців (ауксини); стимуляція переджнивного опадання плодів, дефоліантні і гербіцидні дії (аналоги ауксинів і продуценти етилену); підвищення врожайності томату і безнасінних сортів винограду, виходу льоноволокна; стимуляція проростання насіння, цибулин і бульб.

13. Світло як фактор, регулюючий ріст і розвиток рослин. Фітохромна система.

Світло є основним джерелом енергії, яка засвоюється рослинами у вигляді хімічних зв’язків у цукрах. Сонячна енергія, яку зелені рослини поглинають і використовують у процесі фотосинтезу, називається фізіологічно-активною радіацією (ФАР). в житті рослини велике значення має кількість світла, тобто інтенсивність освітлення, яка буває неоднаковою в різні місяці вегетаційного періоду і залежить також від широти місцевості. Рослини на нашій планеті ростуть у різних світлових умовах: від надмірно освітлених гір, пустель, степів до напівтемних печер та морських глибин. Тому в рослин у процесі природного добору виникли численні пристосування до життя відповідно до того чи іншого світлового режиму. За відношенням до світла рослини поділяються на три основні групи: світлолюбні, або геліофіти (гр. helios — сонце і phyton), тінелюбні, або сціофіти (гр. skia — тінь і phyton), та тіневитривалі.

Фітохромна система дозволяє рослині реагувати на якість, інтенсивність і тривалість освітлення зміною Ростових і формоутворювальних процесів, які прийнято називати фотоморфогенезом . Фотоморфогенез відіграє величезну пристосувальну роль, синхронізуючи ріст рослин, цвітіння, бульбоутворення, перехід бруньок у стан спокою й багато інших процесів в житті рослин з добовими й сезонними змінами спектра сонячного світла. Фітохром уловлює зміни в співвідношенні червоного (Ч) і далекого червоного (ДЧ) світла, що виникають під пологом листя й дозволяє світлолюбній рослині піти з тіні. Фітохром украй важливий для оптимізації рослиною своєї структури, що забезпечує максимальне використання світла у фотосинтезі.