14. Тропізми, настії, фізіологічні механізми руху рослин.

Рухи в рослин ділять на двох основних типів: 1) пасивні і 2) активні. Пасивні, або гігроскопічні, пов'язані із зміною вмісту води в колоїдах, складових оболонку клітки. В квіткових рослин гігроскопічні грають велику роль при поширенні насіння і плодів. У основі активних лежать явища скоротності білків цитоплазми рослин, а також ростові процеси. Активні бувають повільні (ростові) і швидкі (скоротливі). До ростових відносяться: тропізми (роздратування діє в одному напрямі і відбувається однобічне зростання, внаслідок чого виникає вигин органу — геотропізм, фототропізм, хемотропізм і ін.) і настії (відповідь рослини на дію подразників, що не мають певного напряму, — термонастії, фотонастії і так далі).

Тропізми – це ростові рухи частин рослини у відповідь на дію подразника, яка має певну спрямованість.

В основі тропізму лежить одна з властивостей цитоплазми клітини — її подразнюваність, реакція відповіді на різні чинники зовнішнього середовища. Реакції відповіді рослин на різні дії подразнювачів зовнішнього середовища (світло, земне тяжіння, хімічні речовини та інші) полягають в направлених ростових і скоротливих рухах (вигинах) органів рослини, що приводять до зміни її орієнтації в просторі. Ростові рухи залежать від виду подразнювача, механізм дії якого на рослини може бути складним.

Тропізми розрізняють залежно від виду подразника. Якщо рослина під впливом подразника згинається до джерела подразника, то це позитивний тропізм, а якщо вона згинається в протилежну сторону від подразника, то це негативний тропізм . Органи, розташовані уподовж градієнту подразника, називаються ортотропними, під прямим кутом — діатропними, під будь-яким іншим кутом — плагіотропними.

Геотропізм або гравітропізм — тропізм, пов'язаний з впливом на рослини сили тяжіння Землі. При позитивному геотропізмі ріст головного кореня направлений строго вниз у напрямку до центру Землі, що пов'язано не тільки з діяльністю гормонів, але і з особливими крохмальними зернами в корневому чехликі, що виконує роль статоліту. Негативний геотропізм зазвичай характерний для головного стебла.

Фототропізм або геліотропізм — тропізм, що викликає направлений вигин рослини до джерела світла. Цей вигин має хімічну природу.

Хемотропізм — тропізм, що викликає рух рослин під впливом хімічних сполук. Найбільш яскравий приклад хемотропізму — ріст коріння у бік великих концентрацій поживних речовин у грунті.

Термотропізм — тропізм, що викликає рух у напрямку джерела тепла або від нього.

Гідротропізм — тропізм, що викликає рух у напрямку джерела води або від нього.

Тригмотропізм — тропізм, що викликає рух у напрямку фізичного подразнювача (торкання) або від нього.

Настії – це рухи органів рослин у відповідь на дію подразника, що має певне спрямування (наприклад, зміна освітленості). Наприклад, закривання і відкривання квітки, залежно від умов освітленості, складання листків на зміну t.. Н. — результат нерівномірного зростання кліток, розташованих на верхній і нижній сторонах органу, або неоднакової зміни тургора в цих клітках. Інтенсивніший зростання верхньої сторони органу викликає епінастії (наприклад, при розкритті нирок і квіткових бутонів), нижньої сторони — гипонастії (наприклад, при зімкненні квіткових покривів після закінчення цвітіння). Залежно від чинника, що діє, розрізняють: фотонастії — рухи листя і пелюсток, інтенсивності освітлення, що викликаються зміною (спостерігаються в проліска, латаття, кульбаби і ін. рослин); термонастії — рухи пелюсток і ін. органів, обумовлені зміною температури (наприклад, в шафрану, тюльпана); ніктинастії — рухи листя і пелюсток в багатьох рослин, обумовлені зміною дня і ночі; здійснюються в результаті поєднання фото- і термонастічеських рухів; сейсмонастії — рухи органів рослин у відповідь на механічне роздратування або струс (рухи рилець квітки і тичинкових ниток в деяких насекомоопиляємих рослин, листя — в комахоїдних рослин, в мімози сором'язливою і др.); хемонастії — рухи органів рослин, наприклад листя, - в запашного горошка, томатів і ін. рослин, обумовлені дією деяких газоподібних речовин (наприклад, незначних концентрацій етилену, ацетилену і CO). Біологічне значення Н. всіляко: в багатьох рослин вони пов'язані з пристосуванням до перехресного запилення комахами, із захистом квіток від несприятливих умов, у насекомоядних — з ловом комах і т.д.

13