Лекція 2 Тема: Виховання, розвиток і формування особистості

П л а н:

1. Соціальна сутність особистості.

2. Поняття розвитку і формування особистості.

3. Природний і суспільний фактори розвитку, їх взаємозв’язок і взаємообумовленість.

4. Основні види діяльності дітей, її розвиваючи можливості.

5. Вікові етапи в розвитку особистості школяра, їх характеристика.

Розглядаючи в попередній лекції предмет і завдання педагогіки, ми встановили, що виховання являє собою процес цілеспрямованих впливів на особистість, яка розвивається. Але розвиток особистості як природний процес відбувається не тільки під дією виховання.

Вчителю важливо знати, які ж фактори, крім виховання, впливають на розвиток особистості, яка роль кожного з них в цьому процесі, як змінюється дитина з віком в своєму розвитку, як ці зміни і індивідуальні особливості врахувати, організовуючи систему впливів на учня з метою формування його особистості.

Відповіді на ці запитання викладаються в даній лекції.

1. Соціальна суть особистості

Оскільки кожен учень потрапляє під суть понять людина, особистість, розвиток, спробуємо в широкому плані розкрити зміст цих загальних понять. Поняття особистості відноситься тільки до людини. Людина з’являється на світ як біологічна істота – представник вищого виду тваринного царства класу ссавців ряду приматів. Людина – це жива істота, в якій поєднуються: фізичне і духовне, біологічне і соціальне, спадкове і набуте.

Людина – жива істота, яка володіє:

• специфічною тілесною організацією та прямоходінням;

• даром мислення та мови, які обум-ть її здатність пізнавати як зовн-ній так і внут-ній світ;

• здатність до праці.

• Психіка людини – 2 системи: свідомість (відрізняє людину від тварин, відображаючи оточую-й світ в її мозку, складає основу того, що робить її особистістю) + емоції (роблять її індивідуальністю).

Індивід (від лат. "неподільне") – людина, як цілісна істота, неповторний представник роду з її особливими психофізіологічними властивостями.

Індивідуальність (якісна х-ка (яскрава, творча, неповторна) – своєрідність, оригінальність, неповторність психіки індивіда, це те, чим одна людина відрізняється від іншої: риси характеру, темперамент, емоційна, вольова та інтелектуальна сфери, інтереси, потреби, здібності.

Особистість – це не просто людина, а представник, продукт, суб’єкт певного соціального середовища, суспільства.

Особистість – це єдність біосоціального. Педагогічна наука розглядає особистість як єдине ціле, в якому біологічне невіддільне від соціального, але вирішальну роль відіграє соціальне.

Згадаємо Ольгу Скороходову, наукового співробітника АПН, автора ряду наукових і літературних творів, які були створені нею не дивлячись на повну відсутність зору і слуху. В п’ятирічному віці вона захворіла менінгітом і втратила слух і зір. Під керівництвом професора Соколянського в Харкові у неї було відновлено мовлення, і, користуючись спеціальною методикою (пальцовий алфавіт), вона закінчила середню школу, університет, захистила дисертацію на тему: „Як я сприймаю навколишній світ”.

Таким чином, біологічні особливості є очевидними, від них, як кажуть, нікуди не дітись, але вирішальну роль відіграє соціальне життя, яке визначає весь склад особистості і надає їй сили для перетворення своїх фізичних недоліків, особливостей характеру.

Властивість бути особистістю пов’язана не з фізичним буттям людини, а з її суспільними якостями.

Щоб стати особистістю:

• потрібно досягти відпов-го психол-го роз-ку;

• вміти сприймати себе як єдине ціле, що відріз-ся від інших людей;

• здатність усвідомлювати і обдумувати свої вчинки, відповідати за них.

Поняття особистість характеризує суспільну сутність людей.

Особистістю не народжуються, особистістю стають.

Коли людина стає особистістю? Відповісти на це питання однозначно не можливо. За визначенням психолога С.Л.Рубінштейна особистість хар-ся таким рівнем психічного розвитку, який дозволяє свідомо керувати своєю поведінкою і діяльністю. Така здатність обмірковувати свої вчинки і нести відповідальність за них, здатність до автономної діяльності є суттєвою ознакою особистості.

Особистість (діяльнісна х-ка (сильна, незалежна, енергійна…)– людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально неповторного. Це конкретна людина, сутність якої визначається як сукупність суспільних відносин.

Ознаки особистості: самосвідомість; активність; наявність "Я-образу"; направленість (стійка система мотивів, потреб, інтересів, ідеалів, переконань); здібності; характер (стійкі індивідуальні властивості людини, що проявляються в її поведінці, вчинках, емоційних реакціях).