3. Референдум в Україні

Референдум (від лат. геїегепгіит — те, що має бути по­відомлено) у конституційному праві — це звернення до ви­борців з метою прийняття остаточного рішення щодо Кон­ституції, законів або з питань внутрішньополітичного і зовнішньополітичного значення.

Референдум — голосування громадян з приводу пев­ного законопроекту або закону, а також питань дер­жавного, регіонального або місцевого значення.

Від референдуму слід відрізняти плебісцит, під яким ро­зуміється голосування з приводу певного питання або зако­нопроекту, але фактично за довіру конкретній особі або по­літиці, яку вона проводить.

Плебісцит у міжнародному праві визначається як голосу­вання відносно територіальних змін відповідної країни.

Розрізняють такі види референдуму:

— конституційний;

— законодавчий;

— міжнародно-правовий;

— адміністративний (наприклад, щодо прийому до Євро­пейської Ради Данії, Норвегії, Великої Британії).

З точки зору юридичної сили бувають такі референдуми: вирішальний, рішення якого не потребують затвердження будь-яким органом і не можуть бути змінені інакше ніж на підставі проведення нового референдуму з цього питання;

консультативний референдум, який використовується для виявлення громадської думки. Його рішення не мають обов'язкового характеру для державних органів і посадових осіб.

Референдуми можуть бути класифіковані і залежно від того, яким суб'єктам належить право ініціативи щодо призначення і проведення референдуму.

За цією ознакою розрізняють:

• народну ініціативу;

• президентську ініціативу;

• парламентську ініціативу;

• урядову ініціативу.

Залежно від предмета референдуми бувають:

— конституційні (проект Конституції, конституційні поправки);

— законодавчі (проект закону).

За засобом проведення виділяють обов'язковий рефе­рендум, коли проект відповідного акта підлягає ратифікації виборцями (у США такій ратифікації підлягають поправки до Конституції), і факультативний, коли ініціаторами про­ведення конституційного або законодавчого референдумів є виборці або органи державної влади.

Нарешті, за сферою застосування референдуми підроз­діляються на два види: загальнонаціональні (всеукраїн­ський, в Україні), які проводяться у масштабі всієї нації, і місцеві, які проводяться у суб'єктах федерації, автономних утвореннях або в. адміністративно-територіальних одиницях.

Порядок організації і проведення референдумів в Україні визначають статті 72—75 Конституції та Закон України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", прийнятий З липня 1991 р.

Закон визначає, що референдум — це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і міс­цевого значення.

Визначаються види референдумів — всеукраїнський, рефе­рендум Автономної Республіки Крим, місцевий референдум.

У Законі зазначається, що закони, інші рішення, прийня­ті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну си-

-224-

лу щодо актів Верховної Ради України, нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів України тощо.

Рішення, прийняті місцевим референдумом, мають вищу юридичну силу щодо рішень рад, на території яких він про­водиться.

Закони, інші рішення, прийняті референдумом, не потре­бують будь-якого затвердження державними органами, не можуть бути скасовані або змінені лише у порядку, визначе­ному Законом. Новий референдум з питань, що раніше вино­силися на референдум, може бути проведено не раніше як через п'ять років, а місцевий референдум — не раніше як че­рез рік від дня проведення попереднього референдуму з цих питань.

Предметом всеукраїнського референдуму є:

— затвердження Конституції України, її окремих поло­жень та внесення до Конституції змін і доповнень;

— прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень;

— прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції, законів України та інших правових актів.

Предметом місцевого референдуму згідно з Законом Ук­раїни "Про місцеве самоврядування в Україні" може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України та інши­ми законами до відання місцевого самоврядування. При цьому на місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законами до відання органів держаної влади.

За ст. 72 Конституції України всеукраїнський референ­дум призначає Верховна Рада України або Президент Украї­ни. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України (ст. 73 Конституції), який призначається Верховною Радою України (ч. 2 ст. 85 Конституції України).

Всеукраїнський референдум проголошується також за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що під­писи щодо призначення референдуму зібрано не менш як двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Референдум за народною ініціативою призначає Прези­дент України (ч. 6 ст. 106 Конституції України). Він же при-