4. Функції і завдання куратора академічної групи
Реалізація завдань виховання у студентських групах здійснюється через інститут кураторів (лат. сurator — опікун). Діяльність куратора спрямована на здобуття молодою людиною соціального досвіду поведінки, формування національної самосвідомості, ціннісних орієнтацій та розвиток індивідуальних якостей майбутнього фахівця.
На посаду куратора академічної групи призначається провідний спеціаліст, досвідчений педагог з урахуванням профілю підготовки фахівців та специфіки діяльності факультету, стажу викладацької роботи у вищому навчальному закладі.
Діяльність куратора визначається планом виховної роботи, розробленим на навчальний семестр і рік. Адміністративно куратор підпорядкований заступнику декана з виховної роботи та погоджує сіою діяльність з деканом та завідуючими кафедрами.
Куратор академічної групи виконує аналітичну, організаторську та соціальнуфункції (О.Дубасенюк).
Куратор працює з академічною групою впродовж усього навчання. У його роботі простежується певна етапність. Значно змінюється роль куратора в умовах КМСОНП.
У системі “куратор-студент” взаємини цілеспрямовано формуються з виховною метою. При цьому ефективність виховної діяльності куратора визначається не формою планування і кількістю заходів, а тим, наскільки він знає індивідуальні особливості студентів групи, опікується їх проблемами і на цій основі вибудовує стратегію і тактики виховної взаємодії. Його діяльність спрямовується на створення оптимального для самовиховання середовища в умовах студентської академічної групи. Основним завданням кураторів, а також активу студентських академічних груп є створення умов для формування у студентів ціннісних орієнтацій, соціального досвіду поведінки і забезпечення розвитку та вдосконалення особистості.
Студенти віддають перевагу таким стосункам у системі “куратор-студент”, які ґрунтуються на довір’ї, взаєморозумінні, співучасті, умінні наставника завойовувати авторитет не владою, а власною особистістю. Значно легше вдається організувати ефективну взаємодію зі студентами таким викладачам, у яких розвинені перцептивні та комунікативні здібності. Вони об’єктивно, неупереджено сприймають особистісні властивості і конкретні вчинки студентів, їх мотиви й переживання, розуміють індивідуальні та вікові особливості студентів. Емпатія, чутливість до внутрішнього, духовного життя вихованців, глибоке розуміння їх думок і почуттів виступають як основа спілкування викладача і студентів.
Управління формуванням особистості студента може дати очікуваний результат, коли воно впливатиме на нього через максимальне розгортання внутрішньої активності, через організацію його внутрішніх сил, що визначають його поведінку. А це під силу викладачу (куратору), який є не лише висококваліфікованим фахівцем, а й володіє такими особистісними характеристиками, які роблять його здатним виховувати студентів своєю особистістю.
Саме суб’єкт- суб’єктний характер стосунків викладача і студента є такою моделлю взаємин, яка заперечує маніпулювання вихованцем. Виховна цінність даної моделі полягає в тому, що вона є основою для того, щоб настанови викладача-куратора трансформувались у власні переконання студента і надавали їм необхідну смислоціннісну спрямованість.
У відповідності до загальних засад гуманістичної парадигми освіти педагогічне керівництво діяльністю студентів розглядається не як організований вплив на них, а як фасилітація, допомога, супровід, як процес організації спілкування, співпраці і співтворчості вихованців і наставників, педагогічної підтримки тих, хто навчаються, у самоактуалізації, самоствердженні, самореалізації.