- •(П.І.П.)
- •(Назва)
- •Розділ 1
- •3 Складання плану праці та фонду оплати праці
- •Розділ 2
- •2.2. Бухгалтер з обліку касових операцій.
- •2.3. Бухгалтер з обліку банківських документів.
- •2.1 Облік дебіторської заборгованості
- •3.1. Бухгалтер з обліку розрахунків і зобов’язань.
- •4. Облік виробничих запасів.
- •4.2. Бухгалтер з обліку матеріальних цінностей.
- •5 Облік розрахунків за виплатами працівникам.
- •5.1. Бухгалтер з обліку розрахунків за виплатами працівникам.
- •6. Облік фінансових результатів діяльності підприємств.
- •6.1. Бухгалтер з обліку доходів і результатів діяльності.
- •11. Калькуляція фактичної собівартості продукції, робіт та послуг. Закриття рахунків. Виведення заключного балансу.
- •12. Складання заключного балансу і форм фінансової звітності.
- •Розділ 3 економічний аналіз
- •2. Аналіз використання трудових ресурсів, продуктивності праці та оплати праці.
- •3.Аналіз основного виробництва.
- •4. Аналіз витрат на виробництво продукції.
- •5. Аналіз реалізації та фінансових результатів.
- •Розділ 4
Розділ 1
ПЛАНУВАННЯ
Складання виробничої програми галузі рослинництва
Відправним пунктом при складанні виробничої програми в рослинництві є обгрунтування рівня урожайностікультур, достатній і правильний облік факторів, що впливають на лькома способами. Найбільш поширений з них - розрахунок рівнврожайність. Нормативний рівень врожайності може розраховуватися кія врожайності з урахуванням зміни урожаеобразующіх факторовв планованому періоді. Він проводиться за наступною формулою:
Де - нормативна (планова) врожайність, ц / га;
Убаз - базисний рівень врожайності (середньорічний за останні 3 - 5 років), ц / га;
ΔУ1 ... ΔУn - надбавка (+) або зниження (-) під впливом різних (п) чинників, ц / га.
в розрахунках враховують такі чинники:
• збільшення (зменшення) доз внесення органічних і мінеральних добрив;
• впровадження високоврожайних сортів і насіння вищих репродукцій (класів);
• застосування гербіцидів, інсектицидів і фунгіцидів;
• впланування грунтів та меліоративні заходи;
• використання нових технологій обробки ґрунтів, сівби, догляду за посівами та ін.
Другий способ прогнозування врожайності заснований на визначенні потенційної родючості грунту і можливої прибавки врожаю від застосування добрив і якісного проведення агротехнічних заходів. Цим способом зазвичай розраховують тільки врожайність зернових. Урожайність інших культур знаходять за допомогою коефіцієнтів, які розраховуються за співвідношенням середніх за кілька років врожайність сільськогосподарських культур в даному господарстві.
Урожайність зернових визначають за такою формулою:
= БоЦб + ДмуОму + ДоргОорг + ΔУпр,
де Бо - якісна оцінка ріллі (в середньому або конкретного поля), бали;
Цб - ціна 1 бала в центнерах зерна;
ДМУ - планована доза внесення мінеральних добрив в д.р. на 1 га ріллі, ц;
Ому - нормативна окупність 1 ц д.р. мінеральних добрив зерном, ц;
Дорг - планована доза внесення органічних добрив на 1 га посіву, т;
Оорг - нормативна окупність зерном 1 т органічних добрив, ц;
ΔУпр - планована прибавка врожаю від агротехнічних та інших заходів, ц.
Третій способ основан на визначенні планової нормативної врожайності як середньої величини базисної та максимальної врожайності, отриманої в базисному періоді:
де Убаз - базисний рівень врожайності (середній за останні 3 - 5 років), ц / га;
У макс - максимальна врожайність у базисному періоді, ц / га.
Четвертий способоснован на вирівнюванні динамічного ряду врожайності методом найменших квадратів, обчисленні початкового рівня врожайності та середньої щорічної прибавки врожаю. У результаті розрахунків отримують залежність наступного типу:
де а - початковий рівень врожайності вирівняного динамічного ряду, ц / га;
b - середньорічний щорічний приріст врожайності, ц / га;
t - порядковий номер року в динамічному ряду (1, 2, 3, ..., t).
2 Складання виробничої програми для допоміжних і обслуговуючих виробництв
Найважливішим розділом плану господарської діяльності та розвитку будь-якого підприємства є його виробнича програма (план виробництва продукції), тобто конкретна сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури та асортименту, а також належної якості, на певний календарний період
Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, використовуючи: вихідні дані про виявлений у процесі вивчення ринку попит; портфель замовлень на продукцію та послуги інших споживачів, що відображає його постійні прямі господарські зв'язки; державні контракти (державне замовлення), які передбачають не лише конкретну їхню величину, а й гарантоване державою забезпечення оплати поставок і необхідних бюджетних асигнувань. Окрім видачі підприємству обґрунтованих державних контрактів (державного замовлення) на виготовлення і продаж суспільно важливих видів продукції, будь-яке інше пряме втручання держави в процеси господарювання, що базуються на ринкових відносинах, є недопустимим.
Запроектовану й відображену в плані підприємства виробничу програму треба економічно обґрунтувати, тобто узгодити з необхідними виробничими потужностями цього підприємства, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами.
Збільшення потужності за рахунок використання внутрішньо-виробничих резервів не завжди може забезпечити випуск запланованого обсягу продукції. Цим зумовлюється потреба визначити необхідність уведення в дію нових потужностей за рахунок технічного переозброєння , реконструкцій або розширення підприємства.
Розрахунки проводять у певній послідовності:
1. Визначають обсяг продукції , що не може бути отриманий з наявної потужності і для виробництва якого необхідно вводити в дію нові потужності ;
2. Установлюють для кожного року коефіцієнт освоєння нових потужностей k oc з урахуванням існуючих нормативних строків;
3. Розраховують середню річну величину нових потужностей користуючись формулою:
Ncep = (Bн-Bп)/koc
4. Обчислюють повний обсяг виробничих потужностей, що вводитимуться у дію в і-му році розрахункового періоду за формулою
Ni=Ncepi / 0,45
Економічне обґрунтування виробничої програми підприємства з огляду на її забезпечення необхідними трудовими , матеріальними та інвестиційними ресурсами в цілому зводиться до визначення загальної потреби в них та ефективного їхнього використання.