86. Забрудненість ґрунту важкими металами та іншими хімічними речовинами. Основні види забруднювачів навколишнього середовища.

До забруднювачів оточуючого середовища входять важкі метали, пестициди, окремі похідні вуглецю, , фтору, різні вуглеводні, синтетичні органічні речовини, радіонукліди та інші шкідливі речовини. Відповідно до діючого стандарту хімічні речовини, що надхо¬дять у ґрунт з викидами і відходами, поділяють на три класи за ступенем загрози

Джерела надходження важких металів поділяють на природні і техногенні. До природних джерел відносяться вивітрювання гірських порід і мінералів, ерозійні процеси, вулканічна діяль¬ність. Техногенні джерела забруднення ґрунту важкими метала¬ми можуть бути розміщені в наступний ряд за масштабами за¬бруднення і за питомим внеском:

повітряні викиди підприємств чорної металургії (найбільше джерело забруднення),

автотранспорту, рідкі і тверді побутові комунальні відходи (включаючи стічні води),

пестициди, органічні та мінеральні добрива .

Особливість профільного розподілу важких металів у природ¬них і техногенних територіях — характерний регресивно-акумулятивний тип розподілу, що проявляється в підвищеному накопиченні металів в гумусному горизонті і різкому зниженні їх вмісту в нижчерозміщених. На особливості перерозподілу важких металів у ґрунтовому профілі впливає комплекс ґрунтових факторів: гранулометричний склад, реакція ґрунтового розчину, вміст органічної речови¬ни, ємність поглинання катіонів, дренаж та інші.

Рівень вмісту металів, за якого починається проявлятися по¬слаблення росту рослин та інші негативні прояви, може різнитись в декілька разів на піщаних і глинистих ґрунтах, окультурених і не окультурених. При цьому враховується не лише безпосередньо їх дія на живі організми, а й на екосистему в цілому з врахуван¬ням органічних зв'язків між її компонентами і можливих окре¬мих наслідків надходження забруднюючих речовин в біосферу.

Характеризуючи загальну картину забруднення ґрунтів важ¬кими металами, необхідно враховувати, що небезпечний його рі¬вень, який перевищує ГДК, спостерігається в основному біля металургійних підприємств в радіусі до 10—12 км та впродовж автодоріг з достатньо інтенсивним рухом (в смузі шириною до 100 м). У цих районах і місцях сільськогосподарського викорис¬тання ґрунтів повинне бути відповідно спеціалізованим, їх доці¬льно виключити із звичайних сівозмін.

87. Система обробітку ґрунту. Обробіток ґрунту під озимі культури.

Якщо поле під пар звільняється доволі рано (після ярих колосових тощо), то літньо-осінній обробіток проводить­ся за типом зяблевого і значною мі­рою залежить від строків збирання попередньої культури. Якщо культури збираються пізно (соняшник, кукурудза, сорго, суданська трава), то на полі застосовують звичайний зяб.

Для подрібнення решток і кращого їх загортання у ґрунт поле обробляють дисковими лущильниками чи важкими дисковими боронами в двох напрямках, вносять добрива і проводять оранку.

На чорноземах і каштанових ґрунтах орють на глибину 23 – 24см, а на сильно засмічених кореневищними бур’янами — на 28 – 30см, на еродованих ґрунтах — на глибину окультуреного шару, а на солонцюватих ґрунтах — на всю глибину орного шару з одночасним його поглибленням. На малозабур'янених полях з окультуре­ними грунтами глибину оранкн на па­ровому полі можна зменшити до 20 – 22см.

Після збирання зернобобових культур (люпин, горох, вика) в Поліссі і районах достатнього зволоження Лісостепу за наявності багаторічних бур’янів ґрунт відразу обробляють дисковими знаряддями з наступною оранкою на глибину 20 – 22 см та одночасним коткуванням і боронуванням. При цьому розрив між дискуванням і оранкою не повинен перевищувати 5 – 7 днів.

У степових районах, а також у підзоні недостатнього зволоження Лісостепу, а у посушливі роки — і в інших районах України під час підготовки ґрунту під озиму пшеницю після гороху ефективнішим за оранку є поверхневий обробіток на глибину до 8 см. Його здійснюють дисковими лущильниками, на ущільнених важких суглинкових ґрунтах, у посушливі роки слід провести дискове лущення у кілька слідів, щоб утворився пухкий шар ґрунту.

Після кукурудзи на силос у поліських районах і в північно-західному Лісостепу основним способом обробітку ґрунту під озимі є оранка на глибину 20 – 22см плугами з передплужниками з одночасним коткуванням або боронуванням. Перед оранкою для подрібнення рослинних решток ґрунт відразу після звільнення поля від врожаю дискують.