74. Оцінювання фіто санітарного шару, методи його використання шляхом підбору культур.

Маршрутні обстеження в основному застосовують для візуального виявлення заселеності поля тим чи іншим шкідником, ураженості рослин хворобами або встановлення їх територіального чи стаціального розміщення. Маршрутні обстеження проводять не менше як на 10% площі, де окомірно встановлюють щільність шкідників і ураженість рослин хворобами. Детальні обліки спеціалісти пунктів сигналізації та прогнозів проводять на пробних площах вибраних для цього полів систематично протягом вегетації рослин не менше, як через кожні 10 днів.

Залежно від часу проведення розрізняють осінні, весняні (контрольні) й вегетаційні (періодичні) ґрунтові розкопки, а від глибини — мілкі (до 10 см), звичайні (до 45—50 см) та глибокі (на 65 см і глибше).

Весняні контрольні розкопки проводять після відтавання ґрунту, коли він розсипається, з метою встановлення змін стану (смертності) шкідників за період зимівлі та їх щільності з методикою осінніх обстежень не менше, як на 10% площ, обстежених восени. Вегетаційні розкопки здійснюють у період вегетації сільськогосподарських культур для визначення щільності ґрунтових шкідників (дротяники, гусениці підгризаючих совок та ін.) і пошкодженості ними рослин. Методом ґрунтових розкопок визначають також кількість шкідників, які зимують у ґрунті й пошкоджують кореневу систему багаторічних культур (хмільники, сади, виноградники).

75. Потреби рослин в елементах живлення та особливості їх використання

Живлення рослин – це процес надходження і засвоєння росли­на­ми поживних речовин необхідних для нормальної їх життє­діяльності.Зазвичай рослини засвоюють з грунту N, Р, К, S, Са, Mg, Fe, Na, Si в досить великих кількостях, тому вони називаються макроелементами, а В, Mn, Mo, Сі, Zn, Со, F використовуються в незначних кількостях і називаються мікроелементами. До найважливіших з них відносяться елементи, без яких неможливе утворення білків, тобто N, Р, S, Fe, Mg; такі елементи, як К, Сі, Mg, Na, мають величезний вплив на регуляцію роботи клітин і формування різних тканин рослин.

Елементи живлення, що містяться в грунтах, перебувають у різних мінеральних і органічних сполуках, і запаси їх зазвичай значно перевищують щорічну потребу рослин. Однак більша частина їх знаходиться у недоступній для рослин формі: азот в складі органічних речовин, фосфор у формі фосфатів Fe, Al, Са, калій в поглиненому стані, кальцій і магній у формі карбонатів, тобто в нерозчинній у воді формі. Процес засвоєння рослинами елементів живлення відбувається завдяки обмінному поглинанню. В різні періоди росту й розвитку рослини пред’являють неоднакові вимоги до умов зовнішнього середовища, в тому числі й до живлення. Поглинання рослинами N, Р, К протягом вегетаційного періоду відбувається нерівномірно.

76. Актуальність закону повернення речовин в грунт. Необхідність повернення всіх використаних при створенні врожаю речовин з грунту за рахунок різних видів добрив.

Закон повернення поживних речовин у ґрунт, відкритий у середині ХІХ ст. одним із основоположників агрохімії Ю. Лібіхом. Зміст його зводиться до того, що всі речовини, які задіяні при створенні врожаю, повинні бути повністю повернуті в ґрунт з добривами.

У раціонально організованому господарстві всі біологічно важливі елементи живлення, взяті врожаєм з ґрунту або втрачені іншими шляхами, повинні повертатися до нього з деякими перевищеннями, щоб забезпечити безперервне зростання врожаю і компенсувати можливі втрати внаслідок змивання, вилуговування, денітрифікації та з інших причин. Це досягається внесенням добрив, заорюванням післяжнивних решток, зелених добрив, а також шляхом вирощування бобових культур, здатних накопичувати в ґрунті азот. Лише за таких умов забезпечується кругообіг речовин і підвищення родючості ґрунту. Одним з показників раціонального ведення землеробства в межах окремого господарства і в цілому в державі, відповідно до закону повернення, є баланс таких дефіцитних, біологічно важливих елементів у ґрунті, як азот, фосфор і калій.

Землю можна поліпшувати за допомогою хімічних засобів та обробітку. У процесі виробництва, якщо воно ведеться раціонально, земля не зношується, як інші засоби виробництва (машини, знаряддя тощо), а навпаки, поліпшується, і саме це є теоретичною основою невпинного прогресу в сільському господарстві.