Екзаменаційний білет №18
1. Які типи конструкцій блоків живлення ви знаєте?
Невід'ємною частиною кожного комп'ютера є блок живлення. Він важливий так само, як і інші частини комп'ютера. При цьому покупка блоку живлення здійснюється досить рідко, тому що гарний БЖ може забезпечити живленням кілька поколінь систем. Враховуючи все це, до придбання блоку живлення необхідно віднестися дуже серйозно, тому що доля комп'ютера має безпосередню залежності від роботи блоку живлення.
Основне призначення блоку живлення - формування напруги живлення, яка необхідна для функціонування всіх блоків ПК. Основна напруга живлення компонентів це: +12В, +5В, +3,3В. Існуєь також додаткова напруга: -12В та -5В. Ще блок живлення здійснює гальванічну розв'язку між мережею 220В та компонентами комп'ютера. Це необхідно для усунення струмів витоків, наприклад щоб корпус ПК не бився струмом, а також перешкоджає виникненню паразитних струмів при сполученні пристроїв.
Також є комп'ютерні стандарти форм-фактору АТХ, у якому визначені розміри, конструкція та багато інших параметрів блоку живлення, включаючи припустимі відхилення напруг при навантаженні. Сьогодні існують декілька версій стандарту АТХ:
ATX 1.3 Standard;
ATX 2.0 Standard;
ATX 2.2 Standard;
ATX 2.3 Standard.
Відмінність версій стандартів АТХ в основному стосується введення нових роз’ємів і нових вимог до ліній живлення блоку живлення.
Для здійснення гальванічної розв'язки достатньо виготовити трансформатор з необхідними обмотками. Але для живлення комп'ютера потрібна чимала потужність, особливо для сучасних ПК. Для живлення комп'ютера довелося б виготовляти трансформатор, що мав би не тільки великий розмір, але і був би досить важким. Однак зі збільшенням частоти струму трансформатора для створення того ж магнітного потоку необхідно менше витків і менше перетин магнітопроводу. У блоках живленнях, побудованих на основі перетворювача, частота живлячої напруги трансформатора в 1000 і більше раз вище. Це дозволяє створювати компактні та легкі блоки живлення.
Блоки живлення форм-фактору АТХ без корекції коефіцієнта потужності
Перетворювачі, розглянуті вище, хоч і закінчені пристрої, але на практиці їх використовувати незручно. Частота перетворювача, вихідна напруга і багато інших параметрів «плавають», змінюються залежно від зміни: напруги живлення, завантаженості виходу перетворювача і температури. Але якщо контролером скеровувати витоки, який би міг здійснювати стабілізацію та різні додаткові функції, то можна використати схему для живлення пристроїв. Схема блоку живлення із застосуванням ШІМ-контролера досить проста, і, взагалі, є генератор імпульсів, побудований на ШІМ-котролері.
ШІМ - широтно-імпульсна модуляція. Вона дозволяє регулювати амплітуду сигналу минувшого ФНЧ (фільтр низьких частот) зі зміною тривалості або шпаруватості імпульсу. Головні переваги ШІМ це високе значення ККД підсилювачів потужності і великі можливості у застосуванні.
2. Пам’ять. Способи управління.
Управління пам'яттю
Пам'ять є найважливішим ресурсом, що вимагає ретельного управління мультизадачною операційною системою. Функціями ОС щодо керування пам'яттю є:
|
|
1) відстеження вільної і зайнятої пам'яті; 2) виділення пам'яті процесам і звільнення пам'яті при завершенні процесів; 3) витіснення процесів з оперативної пам'яті на диск, якщо розміри основної пам'яті недостатні для розміщення в ній усіх процесів, і повернення їх у оперативну пам'ять, коли в ній звільняється місце; 4) налагодження адрес програми на конкретну область фізичної пам'яті. |
Усі ЕОМ використовують, у загальному випадку, два типи пам’яті: зовнішню — як правило, це дискові накопичувачі, і внутрішню — оперативну (див. стор. 5). Відповідно управління пам’яттю здійснюється на основі:
|
|
|
Найпростішим способом розподілу пам'яті між кількома процесами є статичне керування пам'яттю. Усі процеси постійно розміщуються в оперативному запам'ятовуючому пристрої (ОЗП), при цьому кожному з них виділяється індивідуальний розділ, захищений від використання іншими процесами.
Динамічне керування пам'яттю забезпечує тимчасове вивантаження на диск припинених процесів, що дозволяє звільнити місце для поточного процесу. Основними технологіями динамічного керування є підкачування (swap) і сторінкова організація пам'яті, які будуть розглянуті пізніше.
Стосовно розташування процесів у основній пам'яті, виділяють два методи:
метод суміжного розміщення;
метод несуміжного розміщення.
Рис. 6. Суміжне розміщення (contiguous allocation) програми в основній пам'яті
Суміжне розміщення є найпростішим варіантом. В пам'яті, починаючи з деякої початкової адреси, виділяється одна неперервна ділянка адресного простору для розміщення програми (рис. 6).
При несуміжному розміщенні програма розбивається на кілька частин, що розташовуються в різних, необов'язково суміжних ділянках адресного простору (рис. 7).
Рис. 7. Несуміжне розміщення (non contiguous allocation) програми в основній пам'яті