2.4 Продуктивність праці при виробництві продукції рослинництва

Узагальнюючим показником продуктивності праці в сільгосппідприємстві є виробництво продукції у вартісному виразі на працівника. Нові ціни 2010 р. не порушують співставності при аналізі ряду динаміки, оскільки вони близькі до тих, що застосовувалися раніше — різниця по всьому складу сільськогосподарської продукції в межах 1%. Після 2001 р. продуктивність праці неухильно знижується.

Більш інформативними і практично цінними є галузеві показники продуктивності праці. Звітність дозволяє вираховувати лише прямі затрати праці на виробництво основних продуктів рослинництва.

Рівень продуктивності праці формуються під дією двох груп факторів — тих, що впливають на урожайність та таких, які змінюють затрати на одиницю площі.

Необхідно також розглянути рівень продуктивності праці у зерновиробництві ТОВ «Наталка» (табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Динаміка продуктивності праці у рослинництві в ТОВ «Наталка»

Ямпільського району.

Показники	2011р.	2012р.	2013 р.	2013 р. у % до 2011 р.	2013 р. у % до 2012 р.
Затрати праці на 1 ц зерна, люд.-год.	1,72	7,19	1,14	66,28	15,86
В розрахунку на 1 робітника зайнятого в рослинництві отримано:
- зерна, тонн;	338,73	97,54	578,30	170,73	592,88
- валової продукції в порівняних цінах 2005р., тис.грн.;	13,85	9,08	43,13	311,41	475,00
- валового доходу, тис.грн.;	21,25	18,31	29,40	138,33	160,53
- прибутку (+), збитку (-), тис. грн.	1,13	-2,69	-7,20	-635,46	267,60

Аналізуючи динаміку продуктивності праці в таблиці 2.11 ми можемо сказати, що витрати праці в цілому по рослинництву значно змінилися і у 2012 році становили 7,19 люд-год на 1ц зерна, в 2013 році цей показник становив 1,14 люд-год на 1 ц зерна. В розрахунку на одного робітника, зайнятого в рослинництві отримано зерна у 2013 році 578,3 тон, що у порівнянні з базисним зросло на 492,88%. У 2013 році отримано найбільший валовий збір, тому на одного робітника приходиться 43,13 тис.грн. валової продукції, у 2013 році збиток на одного робітника складав 7,2 тис. грн..

2.5. Економічна ефективність виробництва і реалізації; рентабельність виробництва продукції.

Протягом останніх років попит на продукцію рослинництва постійно зростає. Зокрема на зернові та насіння соняшника. Це є результатом того, що Україна є членом міжнародних торгових організацій і постійно веде торгівлю з іншими країнами світу.

Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку, є рентабельність. Вона означає доходність, прибутковість підприємства у процесі госпрозрахунко­вої діяльності господарства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток. Тому рентабельність — показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який підвищення народногосподарської ефективності сільськогосподарського виробництва, що є основою зростання за­безпеченості населення продуктами харчування.

В умовах кризового стану економіки країни виробни­цтво основних продуктів сільського господарства скоро­тилось. При оцінці економічної ефективності сільськогоспо­дарського виробництва в колективних, державних і міжгосподарських підприємствах і об'єднаннях необхідно правильно визначати систему взаємозв'язаних показни­ків, які повинні найбільш об'єктивно відображувати її рівень. З цією метою широко використовуються як на­туральні, так і вартісні показники. Доцільно застосову­вати насамперед натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості, які є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського вироб­ництва. Показники урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці досить об'єк­тивно характеризують рівень ефективності виробництва, проте вони не можуть бути єдиними для всього сіль­ськогосподарського виробництва. Водночас одні й ті са­мі рівні врожайності і продуктивності досягаю­ться при різних витратах або різні показники продук­тивності одержують при рівновеликих витратах вироб­ництва.

Для одержання порівнянних величин витрат і резуль­татів обсяг виробленої однорідної і різнойменної про­дукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливіши­ми показниками, що характеризують обсяг сільськогос­подарського виробництва (результат), є вартість вало­вої і товарної продукції господарства, на основі яких можна розрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток.

В умовах свободи підприємницької діяльності і рин­кових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових від­носин і сприяють зміцненню товарної форми економіч­них зв'язків та господарського розрахунку.

Аналізуючи економічну ефективність виробництва зерна в ТОВ «Наталка» Ямпільського району Вінницької області, використовуємо систему натуральних і вартісних показників.

Таблиця 2.12

Економічна ефективність виробництва зерна в ТОВ «Наталка» Ямпільського району.

Показники	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013 р.у % до 2011 р.	2013 р. у % до 2012 р.
Урожайність ц/га	32,23	17,68	48,94	151,84	276,81
Собівартість 1ц. грн:
виробнича	35,00	97,03	32,78	93,68	33,79
реалізованої продукції	40,34	82,67	37,66	93,36	45,56
Ціна реалізації 1ц. грн	47,55	75,72	76,36	160,58	100,84
Прибуток(+), збиток(-), грн :
на 1ц зерна	5,82	-16,32	-1,17	-20,05	7,15
на 1га посіву зерн.культ.	187,48	-288,54	-57,07	-30,44	19,78
на1грн виробничих витрат	166,22	-168,21	-35,57	-21,40	21,15
Р-нь рентаб.,збитков.	16,42	-15,51	-1,72	-10,50	11,11

В ході аналізу показників таблиці 2.12 ми бачимо, що найбільша урожайність була у 2013 році, вона становила 48,94 ц/га. Виробнича собівартість одного центнера зерна найменшою була у 2013 році і становила 32,78 грн, а собівартість реалізованої продукції найменшою була у 2013 році, і становила 37,66 грн. Ціна реалізації 1ц зерна за 2011-2013 роки змінювалася по різному: у 2006 році−47,55 грн, в 2007 році−75,72 грн, а в 2008 році−76,36 грн за 1ц зерна.

Прибуток на 1ц зерна був найвищим у 2011 році, а найнижчим у 2012році.

Рівень рентабельності галузі становив: у 2011 році 16,42%, у 2012 році –15,51%, а у 2013 році рівень рентабельності галузі сягнув відмітки -1,72%.

Таблиця 2.13

Економічна ефективність виробництва соняшнику в ТОВ «Наталка» Ямпільського району.

Показники	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013 р. у% до 2011 р.	2013 р. у % до 2012 р.
Урожайність ц/га	12,13	6,55	17,54	144,65	267,94
Собівартість 1ц. грн:
виробнича	75,14	107,00	57,98	77,16	54,18
реалізованої продукції	74,52	108,60	59,76	80,19	55,02
Ціна реалізації 1ц. грн	98,71	181,94	121,97	123,56	67,04
Прибуток(+), збиток(-), грн :
на 1ц зерна	10,12	50,32	-22,00	-217,35	-43,72
на 1га посіву соняшника	122,75	329,44	-385,93	-314,40	-117,15
на1грн виробничих витрат	134,71	469,70	-379,45	-281,69	-80,78
Р-нь рентаб. (збитков.), %	11,32	38,96	-15,68	-138,47	-40,24

Аналізуючи дані таблиці 2.13 ми бачимо, що найбільша урожайність була у 2013 році, вона становила 17,54 ц/га. Виробнича собівартість одного центнера соняшника найменшою була у 2013 році і становила 57,98 грн, собівартість реалізованої продукції найменшою була у 2013 році, і становила 59,76 грн. Найменша ціна реалізації спостерігалася у 2011 році, і становила 98,71 грн за 1 ц соняшнику.

Рівень рентабельності галузі становив: у 2011 році 11,32%, у 2012 році -38,96%, а у 2013 році рівень рентабельності галузі сягнув відмітки -15,68%.

РОЗДІЛ 3. Динаміка виробництва продукції та фактори ефективності галузі рослинництва.

3.1. Динаміка валової продукції рослинництва на 100 га с.г. угідь.

Процес розвитку, руху соціально-економічних явищ у часі в статистиці прийнято називати динамікою. Для відображення динаміки будують ряди динаміки, які являють собою ряди значень, що змінюються в часі, статистичного показника, розташованих у хронологічному порядку.

Складовими елементами ряду динаміки є показники рівнів ряду й періоди часу (роки, квартали, місяці, доба) або моменти (дати) часу.

Одним з найважливіших показників, що відображують стан сільського господарства є вихід валової продукції. Валова продукція може розраховуватись на 100 га сільськогосподарських угідь, на 1 працівника, на 1 люд.-год. Під валовою продукцією розуміють кількість виробленої продукції у господарстві протягом певного періоду.

Так як вихід валової продукції здатний до коливань, тому його треба аналізувати за 6 – 7 років. Для цього існують такі показники:

• абсолютний приріст, ц з 1 га;

• темп зростання, %;

• темп приросту, %;

• абсолютне значення 1% приросту,

які розраховуються базисним або ланцюговим методами.

Таблиця 3.1

Показники динаміки валової продукції сільського господарства на 100 га сільськогосподарських угідь в ТОВ «Наталка» Ямпільського району.

Роки	Валова продукція на 100 га с.г. угідь, тис. грн.	Абсолютний приріст, т		Темп зростання, %		Темп приросту, %		Абс. знач.
		Базисний	Ланцюговий	Базисний	Ланцюговий	Базисний	Ланцюговий	1% приросту
2007	93,7	-	…	100,0	…	-	…	…
2008	98,4	4,7	4,7	105,0	105,0	5,0	5,0	0,94
2009	121,5	27,8	23,1	129,7	123,5	29,7	23,5	0,98
2010	146,3	52,6	24,8	156,1	120,4	56,1	20,4	1,22
2011	157,2	63,5	10,9	167,8	107,5	67,8	7,5	1,46
2012	102,6	8,9	-54,6	109,5	65,3	9,5	-34,7	1,57
2013	190,8	97,1	88,2	203,6	186,0	103,6	86,0	1,03
Разом	910,5	х	97,1	х	707,6	х	х	х

Визначимо рівень ряду:

тис. грн

Середній темп зростання:

;

Визначимо середній темп приросту:

;

Аналізуючи результати проведених розрахунків ми можемо зробити висновок, що середній виробіток валової продукції на 100 га с.г. угідь за період з 2007 по 2013 роки становить 130,07 тис. грн. Встановлено, що максимальний показник валової продукції на 100 га с.г. угідь був у 2013 році і він складав 190,8 тис. грн., мінімальний у 2007 році – 93,7 тис. грн.

У 2013 році абсолютне значення 1 % приросту склало 1,03 тис. грн.

Таблиця 3.2

Вихідні та розрахункові показники для розв’язання рівняння прямої та параболи 2-го порядку в ТОВ «Наталка» Ямпільського району.

Роки	Вихід валової продукції на 100 га сільськоосподарських угідь	t	t2	t3	t4	Y*t	Y*t2
2007	93,7	1	1	1	1	93,7	93,7
2008	98,4	2	4	8	16	196,8	393,6
2009	121,5	3	9	27	81	364,5	1093,5
2010	146,3	4	16	64	256	585,2	2340,8
2011	157,2	5	25	125	625	786	3930
2012	102,6	6	36	216	1296	615,6	3693,6
2013	190,8	7	49	343	2401	1335,6	9349,2
Разом	910,5	28	140	784	4676	3977,4	20894,4

Рівняння прямої:

;

Знаходимо та

, ,

а₁= 11,98

130,07 = а₀ + 4*11,98

а₀ = 82,15

Рівняння параболи 2-го порядку:

0,01=0,38а₂

а₂=0,026

11,98 = а₁ + 8 *0,026

а₁ = 11,77

130,07 = а₀ + 4*(11,77) +20 * 0,026

а₀ = 82,47

Таблиця 3.3

Фактичні і вирівняні рівні динамічного ряду вартості валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь в ТОВ «Наталка» Ямпільського району.

Роки	Вихід валової продукції на 100 га сільськоосподарських угідь	Теоретичні значення		(У-Уt)2
		За прямою	За параболою	пряма	парабола
2007	93,7	94,13	94,27	0,2	0,3
2008	98,4	106,11	106,11	59,4	59,5
2009	121,5	118,09	118,01	11,6	12,2
2010	146,3	130,07	129,97	263,4	266,8
2011	157,2	142,05	141,97	229,5	232,0
2012	102,6	154,03	154,03	2645,0	2644,6
2013	190,8	166,01	166,13	614,5	608,4
Разом	910,5	910,49	910,49	3823,8	3823,8

Рис.1. Динаміка валової продукції сільського господарства на 100 га сільськогосподарських угідь в ТОВ «Наталка» Ямпільського району.

Аналізуючи проведені розрахунки можемо сказати, що найкращим чином зміну динаміки валової продукції на 100 га с.г. угідь в в ТОВ «Наталка» Ямпільського району за 2007 – 2013 роки відображає рівняння прямої, тому що в цьому випадку сума квадратів відхилень найменша.

3.2. Кореляційний аналіз залежності виробництва валової продукції рослинництва від енергозабеспеченості та фондозабезпеченості в ТОВ «Наталка» Ямпільського району.

Кореляційною називається залежність при якій кожному значенню факторної ознаки не завжди відповідає строго визначене значення результату. Саме цим кореляційний зв’язок відрізняється від функціонального. Кореляційний зв’язок проявляється лише в середньому і тому він називається неповною статистичною залежністю.

Розрізняють форми зв’язку прямі та зворотні. Прямий зв’язок – це такий зв’язок при якому із збільшенням факторної ознаки результативність також збільшується. Зворотний зв’язок – це, коли факторна ознака збільшується результативність зменшується.

Крім того по своєму математичному вираженню вони бувають прямо та криволінійними.

–залежна змінна; Х₁ – енергозабезпеченість, к.с.

Х – незалежна змінна; факторна ознака; Х₂ – фондозабезпеченість, тис.грн.

а₀ – вільний член; У – Вихід валової продукції с.г. на 100 га с.г. угідь, тис. грн.

а₁ – коефіцієнт регресії.

Для визначення параметрів рівня множинної кореляції скористаємося таблицею 3.4.

Таблиця 3.4

Вихідні данні для розрахунку залежності виходу валової продукції сільського господарства від рівня інтенсивності виробництва в ТОВ «Наталка» Ямпільського району.

Роки	У	Х1	Х2	Х1У	Х2У	Х1Х2	Х12	Х22
2007	93,7	8,35	1,83	782,40	171,47	15,28	69,72	3,35
2008	98,4	8,20	1,78	806,88	175,15	14,60	67,24	3,17
2009	121,5	8,55	1,83	1038,83	222,35	15,65	73,10	3,35
2010	146,3	8,45	1,85	1236,24	270,66	15,63	71,40	3,42
2011	157,2	8,50	1,86	1336,20	292,39	15,81	72,25	3,46
2012	102,6	8,43	1,75	864,92	179,55	14,75	71,06	3,06
2013	190,8	8,47	1,7	1616,08	324,36	14,40	71,74	2,89
Разом	910,5	58,95	12,6	7681,53	1635,93	106,12	496,52	22,70

;

;

;

0,42=-0,003а₂;

а₂ = -140;

0,04=-0,002а₁-0,001*(-140); а₁=50;

130,07=а₀+8,421*50+1,800*(-140)

а₀=-38,98;

Модель рівняння залежності виходу валової продукції від фондозабезпеченості та енергозабезпеченості має такий вигляд:

;

Крім параметрів рівняння необхідно встановити щільність кореляційного зв’язку, який знаходиться за допомогою коефіцієнтів кореляції.

;

;

;

R²=0,09 або 9%

Необхідні розрахунки приводяться в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Показники для розрахунку коефіцієнтів кореляції

Роки	Ланцюгові абсолютні прирости			Квадрати приростів			Добуток приростів
	X1	X2	Y	X12	X22	Y2	X1y	X2y	X1X2
2002	-	-	-	-	-	-	-	-	-
2003	-0,15	-0,05	4,7	0,0225	0,0025	22,09	-0,705	-0,235	0,0075
2004	0,35	0,05	23,1	0,1225	0,0025	533,61	8,085	1,155	0,0175
2005	-0,10	0,02	24,8	0,01	0,0004	615,04	-2,48	0,496	-0,002
2006	0,05	0,01	10,9	0,0025	0,0001	118,81	0,545	0,109	0,0005
2007	-0,07	-0,11	-54,6	0,0049	0,0121	2981,16	3,822	6,006	0,0077
2008	0,04	-0,05	88,2	0,0016	0,0025	7779,24	3,528	-4,41	-0,002
Разом	0,12	-0,13	97,1	0,164	0,0201	12049,9	12,795	3,121	0,0292

РОЗДІЛ 4. Основні шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва.

Важливим напрямом зростання ефективності сіль­ськогосподарського виробництва є підвищення рівня за­безпеченості господарств основними і оборотними фон­дами та поліпшення їх використання. Із зростанням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності, проте спо­стерігається деяке зниження фондовіддачі. Тому очевид­не значення раціонального використання машинно-трак­торного парку, автомобілів, виробничих приміщень і їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в господарствах істотно впливають склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, частка технічних засобів в основних виробничих фондах. Підвищення віддачі основ­них фондів є одним з головних факторів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва і зростан­ня його ефективності.

У системі заходів зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва чільне місце займає підвищення якості продукції. Поліпшення якості сіль­ськогосподарської продукції має велике економічне і со­ціальне значення, воно рівнозначне збільшенню вироб­ництва продукції. Підвищення ефективності виробництва і досягнення більш високих кінцевих результатів нероз­ривно пов'язані з проблемою якості, розв'язання якої вимагає вдосконалення технології виробництва сільсько­господарської продукції і збільшення потужностей для її переробки і зберігання. За рахунок використання ре­зервів поліпшення якості та збереження виробленої про­дукції можна на 20—30 % підвищити рівень її спожи­вання, що сприятиме більш повному задоволенню потреб населення в продуктах харчування.

Вагомим джерелом підвищення ефективності сільсь­когосподарського виробництва є раціональне викори­стання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її орга­нізації та відповідних методів матеріального і мораль­ного заохочення працівників у досягненні високих кін­цевих результатів. У зв'язку з цим очевидна необхідність всіх господарств та їх виробничих підроз­ділів на господарський розрахунок, самофінансування і самоуправління. В сучасних умовах лише наукова орга­нізація виробництва і праці в змозі створити умови для високоефективного використання трудових ресурсів і всіх елементів сільськогосподарського виробництва.

Підвищення економічної ефективності сільського гос­подарства передбачає збільшення виробництва і підви­щення якості сільськогосподарської продукції при одно­часному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми не­розривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифіка­цією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільсько­господарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним дже­релом підвищення його економічної ефективності.

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподар­ського виробництва, які забезпечують дальше збільшен­ня обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних за­ходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне ви­користання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих техно­логій та індустріальних методів виробництва; підвищен­ня якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробни­цтва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського ви­робництва на основі різноманітних форм власності і ви­дів господарювання і створення для них рівних еконо­мічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

У комплексі заходів підвищення економічної ефек­тивності сільськогосподарського виробництва найважли­вішим є поліпшення використання землі на основі під­вищення її родючості і зростання врожайності сільсько­господарських культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з вико­ристанням досягнень науки, передової практики і забез­печенням високої якості праці. У передових господар­ствах України одержують зерна озимої пшениці по 55—60 ц/га, кукурудзи — 70—80, а на зрошуваних зем­лях—100—120, цукрових буряків — 550—600, зеленої маси кукурудзи — 400—450, сіна багаторічних трав — 50—60 ц/га.

Водночас впровадження у виробництво культур і сор­тів інтенсивного типу може мати й негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без дотримання відповідних умов призводить до погіршення структури грунту, підвищення темпів деградації земель і загост­рення екологічної ситуації.

Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світо­ва практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту грун­тів від руйнування та підвищення їх родючості.

Один із напрямів підвищення економічної ефектив­ності сільського господарства — впровадження комплекс­ної механізації і автоматизації виробництва в усіх галу­зях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільсь­когосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку.

Матеріальною основою підвищення економічної ефек­тивності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досяг­нень науково-технічного прогресу, яке включає вдоско­налення, раціональне поєднання і взаємодію всіх еле­ментів праці — знарядь і предметів праці та робочої сили. З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються. Зростання продук­тивності праці, а отже, й ефективності виробництва на 70—75 % зумовлюється досягненнями технічного прогре­су, частка організаційних факторів становить 25—30 %, підвищення економічної ефективності сільськогоспо­дарського виробництва відбувається в умовах поглиб­лення спеціалізації і посилення концентрації виробни­цтва на основі міжгосподарської кооперації і агропро­мислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і рівень рентабельності сільськогосподарського вироб­ництва, який забезпечує переведення господарств на пов­не самофінансування, залежить від їх спеціалізації і конкретних умов господарювання. Тваринницькі відгодівельні комплекси, птахофабрики і тепличні комбінати можуть здійснювати самофінансування при значно ниж­чому рівні рентабельності порівняно з колективними сільськогосподарськими підприємствами і селянськими (фермерськими) господарствами.