- •Методика викладання української мови в початкових класах
- •Методика викладання української мови як науки
- •Форма наукових досліджень і участь учителів у їх проведенні
- •Мета,особливості і структура курсу методики мови
- •Наукові основи методики початкового навчання української мови
- •Психолого-педагогічні основи початкового навчання рідної мови
- •Принципи, часткові методи і прийоми методики викладання рідної мови
- •Засвоєння звукової системи української мови у взаємозв’язку з графічною
- •Аналітико-синтетичного методу навчання грамоти
- •Прийоми звукового аналізу
- •Основні періоди й етапи навчання грамоти
- •Особливості структури і методики уроків добукварного періоду
- •Букварний період
- •Психолого-педагогічні особливості процесу навчання письма шестирічних учнів
- •Характеристика рукописного шрифту для навчання письма шестирічних першокласників
- •Особливості уроків навчання грамоти в малокомплектній школі
- •Тема: Структура уроку букварного періоду.
- •Орієнтовні дидактичні структури уроків рідної мови навчання грамоти
- •Загальнодидактичні вимоги:
- •Спеціальні (методичні) вимоги:
- •1. Повторення вивченого на попередньому уроці.
- •2. Підготовчі артикуляційно-слухові вправи.
- •3. Ознайомлення з буквою.
- •4. Вправи з читання.
- •5. Робота з підручником.
- •6. Творча робота.
- •7. Підсумок уроку.
- •V. Підсумок. Розділ іі Методика класного і позакласного читання
- •Читання як навчальний предмет, його завдання
- •Освітнє і виховне значення уроків читання. Естетичне виховання на уроках читання
- •Наукові засади методики читання в початкових класах
- •З історії становлення методики читання. Основний метод навчання дітей читанню
- •Завдання уроків класного читання
- •Види читання
- •Якості читання
- •Вироблення якісних ознак читання
- •Вироблення навичок швидкого читання
- •Вироблення навичок виразного читання Що таке « виразне читання » вчителя?
- •Передумови виразного читання учнів
- •Шляхи розкриття учням поняття « виразне читання »
- •Вимоги до інтонаційного оформлення прочитуваного і декламованого. Прийоми його навчання
- •Особливості виразного читання поетичних творів
- •Уроки класного читання Типи уроків класного читання. Робота над набуттям свідомого читання
- •Уроки ознайомлення з новим твором Визначення мети уроку
- •Основні етапи читання
- •Підготовка до сприймання твору
- •Перше читання твору і перевірка сприймання прочитаного
- •Робота над перечитуванням тексту
- •Аналіз зображувальних засобів. Застосування цілісного аналізу
- •Навчання складати план прочитуваного
- •Переказ прочитаного
- •Проведення узагальнюючої бесіди, встановлення ідейного змісту твору
- •Особливості вивчення творів різних жанрів Методика опрацювання оповідань
- •Особливості роботи над казкою
- •Особливості роботи над байкою
- •Особливості роботи над науково-пізнавальними статтями
- •Особливості роботи над віршем
- •Уроки узагальнення знань Завдання уроків узагальнення знань
- •Підготовка до узагальнюючого уроку і його проведення
- •Робота над загадками, прислів'ями і скоромовками
- •Облік навичок читання
- •1. Підсумковий етап.
- •2. Бібліотечні уроки (повідомлення творчої групи).
- •3. Перегляд відеозапису фрагменту уроку позакласного читання (Робота з дитячою періодикою, аналіз).
- •V. Домашнє завдання.
- •Структура уроку позакласного читання
- •Уроки зустрічі з книжкою
- •Методика вивчення граматики і лексики
- •Методи навчання граматики
- •Евристичний метод
- •Проблемний метод
- •Частково-проблемний метод
- •Пояснювально-ілюстративний і репродуктивний методи
- •Методика формування граматичних понять
- •Методика вивчення фонетики і графіки Ознайомлення з особливостями голосних і приголосних звуків
- •Вивчення теми « Голосні звуки і позначення їх буквами »
- •Вивчення теми « Приголосні звуки. Тверді і м’які приголосні, способи їх позначення на письмі »
- •Вивчення теми « Дзвінкі і глухі приголосні »
- •Вивчення теми « Склад. Наголос »
- •Звуковий і звукобуквений аналізи, методика їх проведення
- •Формування уявлень про мову і мовлення
- •Формування уявлень про текст
- •Урок у 3 класі
- •Методика опрацювання елементів лексики Лінгводидактичні основи методики роботи над словом
- •Робота над засвоєнням лексичного значення слова
- •Робота над усвідомленням прямого і переносного значення слова, багатозначністю й омонімією
- •Робота над синонімами
- •Наша Батьківщина
- •Вивчення антонімів
- •Види вправ з лексики й методика їх проведення
- •Хто кричав?
- •Значення і завдання роботи над вивченням морфемної будови слова
- •Вивчення основи слова і закінчення
- •Вивчення кореня слова
- •Вивчення префікса
- •Вивчення суфікса
- •Методика вивчення частин мови
- •Система вивчення іменника
- •Формування загального поняття про іменник
- •Методика вивчення числа іменників
- •Методика вивчення роду іменників
- •Методика вивчення відмінювання іменників
- •Система вивчення прикметника
- •Формування загального поняття про прикметник
- •Методика вивчення роду і числа прикметників
- •Система вивчення дієслова
- •Формування загального поняття про дієслово
- •Методика вивчення числа і роду дієслів
- •Методика вивчення часових форм дієслів
- •Формування поняття про дієвідмінювання
- •Вивчення займенника
- •Вивчення числівника
- •Вивчення прислівника
- •Вивчення прийменника
- •Морфемний і морфологічний розбори. Методика їх проведення Морфемний розбір
- •Морфологічний розбір
- •1. За дидактичною метою
- •3. За характером розумових операцій
- •4. За формою навчальної діяльності
- •5. За діяльністю учнів
- •6. За рівнем самостійності
- •7. Цікаві вправи з граматики
- •Значення знань з синтаксису в початкових класах
- •Вироблення початкових уявлень про речення і його будову
- •Формування поняття про речення
- •Вивчення типів речень за метою висловлювання й за інтонацією
- •Робота над засвоєнням понять «основа речення», «головні члени речення»
- •Робота над засвоєнням синтаксичного зв’язку між членами речення
- •Вивчення однорідних членів речення
- •Ознайомлення зі складним реченням
- •Види вправ із синтаксису й пунктуації
- •Орфографія як предмет вивчення
- •Орфографія як предмет вивчення. Поняття про орфограму
- •Граматичний і антиграматичний напрями в методиці навчання орфографії
- •Психологічна природа орфографічної навички
- •Аналіз лінгвістичної природи написань
- •Залежність методики від лінгвістичної природи написань
- •Вивчення фонетичних написань
- •Вивчення морфологічних написань
- •Вивчення семантичних написань
- •Вивчення історичних написань
- •Методика роботи над орфографічним правилом
- •Умови успішного формування орфографічних навичок
- •Орфографічні вправи Системність вправ
- •Види вправ
- •Орфографічний розбір та його види
- •Словникова робота в процесі навчання орфографії
- •Вимоги до уроків навчання орфографії
- •Значення формування умінь літературної вимови
- •Особливості й умови становлення літературної вимови
- •Методика формування умінь літературної вимови
- •Навчальні диктанти
- •Способи виправлення помилок у контрольних диктантах
- •Аналіз опрацювання помилок
- •Норми оцінювання результатів диктантів
- •Орієнтовний обсяг письмових робіт з рідної мови
- •Оцінювання контрольних письмових робіт
- •Розділ V Методика опрацювання розділу "Мовленнєва діяльність".
- •Аудіювання на уроках української мови
- •2. Наявність у тексті нових (незнайомих) слів.
- •Рекомендації вчителеві початкових класів щодо організації процесу аудіювання
- •Використання методів і прийомів роботи з метою розвитку зв'язного мовлення Загальна характеристика методів, прийомів та форм роботи над зв'язним мовленням
- •"Мозаїка"
- •Розвиток діалогічного мовлення у школярів на уроках української мови
- •Оцінювання.
- •Теми для діалогів
- •Прийоми навчання зв'язним висловлюванням
- •Мотивація мовлення. Типи мовленнєвих ситуацій.
- •Прийоми активізації мовленнєвої творчості
- •Уміння розкривати тему і основну думку висловлювання
- •Спостереження за зв’язком між змістом тексту і заголовком
- •Усвідомлення теми і головної думки власного висловлювання
- •Уміння збирати матеріал для висловлювання
- •Розвиток сприймання, мислення і мовлення у їх взаємозв’язку
- •Збирання матеріалу на основі спостережень за дійсністю
- •Добір матеріалу за картиною
- •Добір матеріалу за текстом
- •Уміння систематизувати зібраний матеріал (структурно-композиційні уміння)
- •Формування уявлень про семантико-композиційну структуру тексту
- •Мовні засоби зв’язку речень у тексті
- •Слова, найважливіші для вираження думки
- •Виділення мікротем у власному висловлюванні. Складання плану
- •Уміння знаходити потрібні мовні засоби у висловлюваннях різник видів
- •Особливості роботи з розвитку зв'язного мовлення
- •Аспекти роботи над зв'язним мовленням
- •Особливості підготовчої роботи до написання твору
- •1. Створення емоційного фону до написання твору
- •2. Збирання фактичного матеріалу
- •3. Робота над лексикою
- •Балакуни
- •Робота з антонімами
- •Робота з порівняннями
- •Робота з фразеологічними зворотами
- •4. Складання плану творчої роботи
- •Орієнтовна структура уроку з розвитку мовлення (написання твору)
- •Оцінювання письмових творчих робіт (переказів і творів)
- •Критерій оцінок такий:
- •Критерії форми оцінювання учнівських переказів і творів
- •Оцінювання письмових творчих робіт (переказів і творів)
Вимоги до інтонаційного оформлення прочитуваного і декламованого. Прийоми його навчання
Одну з важливих вимог виразного читання становить уміння інтонувати прочитуване чи декламоване. Інтонування твору залежить від пауз і логічного наголосу. Поняття ці доступні розумінню дітей 10 років. На них слід спиратися, розвиваючи навички уміло інтонувати текст.
Перше, з чим стикаються школярі, оволодіваючи читанням,— це необхідність, образно кажучи, «читати» розділові знаки. Першокласники потребують роз'яснення того, що розділовий знак у кінці речення є вказівкою зупинитися, зробити паузу. Треба привчити учнів обов'язково дотримуватися цієї вимоги. Відомо, як окремі учні змагаються прочитати весь текст без передиху, без зупинки. Цей недолік найчастіше дає себе відчути при читанні віршів.
Крім того, що розділові знаки в кінці речень вказують на паузи, вони ще й допомагають зорієнтуватися, з якою метою вжите речення. Воно може становити повідомлення або запитання, передавати спонукання чи вираз емоцій, настрою.
Найпоширеніший спосіб навчити школярів розрізняти розповідну й питальну інтонації — читання твору за особами. У читанках такі завдання непоодинокі. При потребі вчитель може й сам запропонувати учням прочитати в особах. Так, у вірші Ф. Петрова «Гайдарчата» один учень читає строфу-запитання, інші по черзі або навіть хором відповідають.
Однак вироблення умінь інтонувати питання-відповідь — лише частина процесу здобуття навичок «читати» розділові знаки. Паралельно з цим, а також у всій наступній роботі над виразністю прочитуваного треба добиватися від учнів уміння передавати емоції і настрої героя твору чи емоційний лад усього твору. У кожному творі відбита радість чи печаль, захоплення чи здивування. Це мають усвідомлювати учні. Читання художніх творів повинне викликати в учнів певні настрої, почуття. Відчувши їх, діти змушені будуть знайти відповідну інтонацію для відтворення голосом радості або горя, схвалення чи засудження. У вірші М. Познанської «Свято Перемоги» кілька разів вжито знак оклику. Перше речення «Фашистські полчища розбиті!» слід супроводжувати радісним наповненням голосу. Фразі «Радянській Армії — хвала!» надати виразу піднесеного заклику. Із захопленням передати фрази «Кінець війні! Кінець війні!». Речення ж «А потім лиш — одна хвилина — і залпи вдарили як грім!» вимовити з радісним піднесенням.
Робота над відтворенням почуттів у зв'язку з «читанням» розділових знаків можлива і при читанні прозових творів. Діти, наприклад, читають казку Л. Захар'їна «Андрійкова пригода». У ній є ряд речень із знаком оклику і знаком питання. Але чи в усіх випадках вони вказують на чисті запитання або викликають потребу оклику? Для розгляду можна взяти речення: «Мучився Андрійко над літерами, мучився та й кинув з досадою ручку: — Навіщо тільки вигадали ці літери?» Як прочитати питальне речення? Напевне, з досадою. А реченню: «Як це, навіщо нас вигадали?» слід надати відтінку обурення; фразі «Як цього не знати!» — докору; двом реченням: «Подумати тільки! А ще школяр!» — здивування і засудження.
Однак було б неправильно думати, що учні самі в змозі дійти розуміння того, як, з яким відтінком краще прочитати той чи інший текст. Без допомоги вчителя їм не впоратись. Але вона має полягати не в підказуванні того, як — весело чи печально, захоплено чи задумливо — підходить вимовляти текст, її справжня ефективність у цілеспрямованому аналізі твору: його змісту, поведінки дійових осіб, розбору описаних подій і ситуацій. У ході роздумів над прочитаним учні самі приходять до висновку, в яку тональність забарвити читання. Не виключена можливість, коли вчитель підкаже характер вимови слів, фраз. Але і в цьому випадку він повинен не диктувати, а рекомендувати дітям свою пропозицію.
Паралельно з навчанням дітей «читати» розділові знаки здійснюється робота над умінням свідомо використовувати паузи як засіб виразності читання,
Уже говорилося про необхідність дотримуватися пауз у кінці речень. Зупинка після прочитаної фрази дає змогу набрати повітря: забезпечується нормальне дихання. Зупинившись на мить, читач користується нагодою підготуватися до інтонування наступного речення. Пауза, нарешті, потрібна для того, щоб слухачі осмислили сприйняте речення.
І все ж функції пауз не лише в цьому, і місце їх — не тільки в кінці речень. Вони можливі в середині речень, і роль їх дещо інша, їх застосовують для підкреслення найбільш значимого у даному реченні слова (чи кількох слів). Як це здійснити практично, для прикладу можна взяти першу строфу вірша П. Грабовського «До школи»:.
Ну, прокидайтесь, діти:
ранок — до книжки пора!
Сонечко вспіло залити
все посереду двора!
У першому рядку є дві коми, але вони не супроводжуються паузами, оскільки ні спонукання, ні звертання не відокремлюються у вимові паузами. При прочитуванні цього рядка йдеться про різну тональність і характер вимови слів. Спонукання «Ну» годилось би прочитати з підвищенням тону, а заклик «прокидайтесь» — вимовити протяжно-заклично. Слово ж «діти» передати з відтінком ласкавості. Отже, виходить, що при читанні цього рядка не слід зважати на коми. Паузами не виділяються також вставні слова і речення. Значить, розділові знаки в середині речень не завжди диктують використання пауз.
Навпаки, читець досить часто вдається до пауз у тих місцях тексту, де ніяких розділових знаків немає. Переконливу ілюстрацію цього становить третій рядок вірша: «Сонечко вспіло залити (пауза) все посереду двора!». Пауза перед словом «все» дає можливість виділити його як вагоме для виразу думки.
Система роботи над паузами має переконати учнів у тому, що розділові знаки не завжди сигналізують паузу, її використання диктується вагомістю слова чи групи слів у вираженні змісту фрази. Коли пауза вживається для виділення окремих слів, її прийнято називати логічною. Цей термін не обов'язковий для школярів. Але націлювати їх на підкреслення найважливіших слів конче потрібно, адже від цього залежить виразність прочитуваного.
Крім логічної використовується ще й так звана психологічна пауза (для учнів це пауза настрою, обставин, у яких відбувається дія), її місце там, де автор застосовує емоційний перехід від одного повідомлення до іншого. Такий перехід часто програмується розділовими знаками в середині речення. В оповіданні Д. Фанчуллі «Маріучча» читаємо: «Вибачте нам, синьйоре Антоніо... Я прийшла сказати вам... чи не могли б ви ще трохи почекати?». Йдеться про борг, який мама Маріуччі мала сплатити синьйору Антоніо, але в день повернення боргу в неї не було жодної ліри. Дівчинка висловлює прохання почекати з поверненням узятих у синьйора лір з побоюванням і благанням. Тому й з'являються паузи. На це вказують три крапки і в першому, і в другому випадку. Яке їх виражальне навантаження? Психологічне: передати хвилювання, розгубленість, благання.
Психологічні паузи можливі і на стикові речень. В оповіданні Б. Ємельянова «Легенда» є таке місце в другій частині, у якому розповідається, що А. Гайдар, побачивши фашистських автоматників, «підсунувся ближче до насипу. Заліг. Коли ж зовсім близько з'явилася дрезина з автоматниками, підвівся, підпустив фашистів впритул і довгою чергою різонув зблизька по ворогах». У цьому тексті доречно вжити паузу після речення «Заліг». Це — психологічний злам у розповіді. Після дії «заліг» іде чекання, а далі — розплата з ворогом.
Отже, роль паузи незаперечна у виділенні важливого слова і у відтворенні психологічної ситуації розповіді.
Акцентувати увагу слухача на смислово-істотному слові можна не тільки застосуванням паузи, а й логічним наголосом, тобто виділенням слова дещо більшою силою видиху, або його протягуванням, чи зміною тону голосу. Читаючи вірш В. Сосюри «Любіть Україну», діти у перших же рядках виділяють слова, вагомі за змістом:
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води...
Виділені слова — істотні для усвідомлення поетичного задуму, їх годиться виділити, бо на них падає логічний наголос. Цей термін, проте, не слід розуміти так, начебто виділені слова потрібно викрикувати, оскільки вони; наголошені. Сутність проказування подібних слів полягає в тому, щоб зосередити на них увагу слухача. Це можна здійснити незначним посиленням чи підвищенням голосу, протягуванням, тобто уповільненою вимовою. Змістові наведеного уривка пасує така вимова виділених елементів тексту: у слові «Любіть» доцільно протягти наголошенні склад, зворот «як сонце» проказати з розтягуванням складів, лексеми «вітер», «трави», «води» подати з незначним посиленням голосу.
У передачі окремих логічно важливих місць твору припустимо застосовувати шепіт. Так, у творі М. Коцюбинського «Маленький грішник» друга частина починається словами хворої матері Дмитрика: «Другого дня Ярина ледве звелась з постелі.
- Чогось я занедужала, Дмитрику, — обізвалась Ярина,— сили не маю...».
Їх краще прочитати шепотом: мати Дмитрика ледве жива. На завтра її вже не стане.
Щоб упевнити дітей у тому, що шепіт, як і голос, здатний озвучити написане, вчителеві можна застосувати прийом-гру: пошепки прочитати вірш так, але щоб його було чутно всьому класу.
Усе сказане ще раз переконує в тому, що виразне читання ґрунтується лише на усвідомленні змісту твору, подій і характерів, описаних у ньому. Виразність читання підказується також розділовими знаками і відповідник лексичним наповненням.