Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дипломна робота моя.docx
Скачиваний:
125
Добавлен:
30.05.2015
Размер:
234.53 Кб
Скачать

Класифікація та порядок розрахунку основних показників оцінки майнового стану підприємств

Показник

Методика розрахунку

2007

2008

2009

1

Частка основних засобів в активах підприємства, %

Вартість оз х 100

Активи

86,73

98,32

24,82

2

Коефіцієнт зносу ,%

Знос оз

Первісна вартість оз

0,27

0,28

0,65

3

Коефіцієнт придатності, %

Первісна вартість оз

Знос основних засобів

3,69

3,64

1,53

4

Коефіцієнт оновлення

Надходження оз

Вибуття оз

-

2,57

0,58

5

Коефіцієнт вибуття

Вибуття оз

Надходження оз

-

0,39

1,73

Отже, розрахувавши показники майнового стану БЦДСС можна сказати, що у 2008 році майно підприємства найбільш ефективно використовувалося,оскільки частка основних засобів складала 98,32% , які були оновлені про , що свідчить коефіцієнт оновлення 2,57.Взагалі оцінка комплексу перелічених показників дало змогу визначити, що підприємство ефективно використовує майно підприємства , в нього все гаразд з оновленням основних засобів сучаснішою технікою та воно своєчасно позбавляється фізично і морально застарілого устаткування й обладнання., оскільки коефіцієнт вибуття зріс до 1,73. Такий аналіз наочно продемонстрував конкретні резерви підвищення ефективності використання майна підприємства.

Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко перетворити активи на гроші. Її також ототожнюють із поняттям платоспроможності. Платоспроможність підприємства(solvency) - це можливість підприємства наявними грошовими коштами гасити свої строкові зобов’язання. [ шморгун ]

Джерелами інформації для проведення розахунків економічних показників платоспроможності та ліквідності є вибіркові показники з документів фінансової звітності підприємства.При проведенні аналізу ліквідності підприємства, насамперед здійснюють класифікацію активів підприємства за їх ліквідністю та пасивів за терміновістю оплати (див. табл.6 )

Таблиця 6 Класифікація активів та пасивів підприємства

Групи активів

Умовне позначення

Характеристика

Група пасивів

Умовне позначення

Характеристика

Високо-ліквідні

А1

Грошові кошти

Найбільш термінові

П1

Кредиторська заборгованість

Швидко-ліквідні

А2

Дебіторська заборгованість

Коротко-строкові

П2

Короткострокові кредити та позикові кошти

Повільноліквідні

А3

Матеріальні цінності

Довгостро-кові

П3

Довгострокові кредити та позикові кошти

Важко-ліквідні

А4

Основні засоби

Постійні

П4

Джерела власних коштів

 

Баланс підприємства вважають абсолютно ліквідним, якщо:

А1 > П1, А2 > П2, А3 > П3, А4 < П4

Для оцінки ліквілності та платоспроможності БЦДСС були використані такі показники (табл.7)

Таблиця 7

Показники оцінки ліквідності та платоспроможності

підприємства

Назва показника

Порядок розрахунку

Нормативне (рекомендо-ване) значення

Роки

2007

2008

2009

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності або потенційної платоспроможності)

Ф. 1 (ряд. 260 ) / ряд. 620

> 2

2,3

1,62

1,6

Коефіцієнт швидкої ліквідності(розрахункової платоспроможності)

Ф. 1 (Σ ряд. 150, ряд. 160, ряд. 170–250)/ ф. 1 ряд. 620

> 1

0,6

0,16

0,18

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Ф. 1 (ряд. 220 + ряд. 230 + ряд. 240) / ф. 1 ряд. 620

> 0,2

0,02

0,01

0,001

Частка оборотних засобів в активах

Ф. 1 (ряд. 260/ ряд. 280)

0,12

0,18

0,29

коефіцієнт фінансової автономії

Ф.1 ряд.380/ряд.280

0,5

0,9

0,89

0,8

коефіцієнт покриття запасів

Ф.1. (р.380+р.430-р.360-р370+р480-р.080+р.500+р.510+р.530+р.540) / р.100+р.110+р.120+р.130+р.140

>1

1,9

1,08

1,5

Маневреність власних оборотних засобів

Ф.1 р 260р./ (380 – р. 080 ) або (р. 260 + р. 270) - (р.430 +р.480 + р. 620 + р. 630)

0-1

1,8

2,61

2,8

Аналізуючи дані таблиці 6 можна сказати, що показники ліквідності та платоспроможності знаходяться в межах норм. Тільки коєфіцієнти швидкої та абсолютної ліквідності менше норм. Це означає, що підприємство немає достатньої кількості коштів для покриття своїх боргів та ліквідування короткострокових заборгованостей. Тому можна сказати, що у підприємства існує потенційна можливість поліпшення ліквідності, але для цього потрібно вирішити ряд проблем.

При аналізі фінансового стану БЦДСС було розглянуто і показники фінансової стійкості. Фінансова стійкість – це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.[Кірейцев ф.м]

Аналіз фінансової стійкості може проводитися із використанням показників таблиці 8

Таблиця 8

Показники оцінки фінансової стійкості підприємства

Назва показника

Порядок (формула) розрахунку

Нормативне значення

Роки

2007

2008

2009

1

Коефіцієнт автономії

Ф.1 (ряд. 380/ ряд. 640)

> 0,5

0,9

0,89

0,8

2

Коефіцієнт фінансової залежності

Ф.1 (ряд. 640/ ряд. 380)

1,05

1,12

1,23

3

Коефіцієнт маневреності власних засобів

Ф. 1 (ряд. 380 –

– ряд. 080) / ф. 1 ряд 380

0,1

0,08

0,1

4

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу

Ф. 1 (ряд. 260 –

– ряд. 620)/ ф. 1 (ряд. 380)

> 0,5

0,07

0,08

0,12

5

Коефіцієнт фінансової стабільності

Ф. 1 (ряд.380)/ ф. 1 (ряд. 420 + + ряд. 480 + + ряд. 620 +

+ ряд. 630)

> 1

18,75

8,22

4,43

6

Коефіцієнт співвідно-шення залученого і власного капіталу

Ф. 1 (ряд. 420 + ряд. 480 + ряд. 620 + ряд. 630)/ ф.1 (ряд. 380)

Залежить від характеру господарсь-кої діяльності

0,05

0,12

0,23

7

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу

Позиковий капітал (ряд. 430+480+ 620+630 ф.1) / Активи підприємства (ряд. 080 + 260 + 270 ф. 1)

0,05

0,11

0,18

Виходячи із даних таблиці 7 можна сказати, що БЦДСС є стійким підприємством та має невелику залежність від зовнішніх джерел фінансування. Це показує коефіцієнт автономії. Тобто це означає, що підприємство в основному використовує власні кошти.

Обов'язковою і важливою складовою аналізу фінансового стану має бути оцінка показників рентабельності підприємства. Рентабельність- це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства. Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів розраховується рентабельність вкладень усіх коштів у виробництво, власних вкладень, вкладень в акції інших підприємств тощо. (табл. 9 [Філімоненков о.с фінанси підприємств

Таблиця 9

Показники рентабельності

Показники

Методика розрахунку

Роки

2007

2008

2009

Рентабельність продукції, %

Ф.2 р.050х100/ р.040+р.070+р.080

10,2

28

16,8

Рентабельність основної діяльності, %

Ф2. р.100*100/р.070+р.040+р.080

1,2

1,8

1,3

Рентабельність сукупного капіталу, %

Ф.2 р.220/ ф.1 р.280

0,03

0,04

0,02

Рентабельність власного капіталу, %

Ф.2 р.220/ Ф.1 р.380((гр.3+гр.4)/2)

0,03

0,04

0,09

Валова рентабельність

Ф.2 р.050/ Ф.2 р.035

10,3

25,4

15,7

Рентабельність продажу

Ф.2 р.220/ Ф.2 035

0,44

0,45

0,09

Період окупності власного капіталу

Ф.1 р.380((гр.3+гр4)/2) / Ф.2 р.220

32

24

48

Аналіз показників рентабельності (таблиця 8) показав, що за період 2007- 2009р. діяльність підприємства була рентабельною, оскільки всі показники рентабельності мали позитивні значення. В той же час рівень рентабельності значно змінився. Так рентабельність продукції була найбільшою у 2008 р. - 28%. найменшою у 2007р.10.2%, а у 2009 знову зменшилася до 16,8%. На такі зміни вплинула валова рентабельність та рентабельність продажу. Як видно найбільшими ці показники були у 2008р і зменшилися у 2009р.Тобто можна сказати, що рентабельність БЦДСС має не постійна..

На кінець, для ефективності аналізу фінансового стану, автор також проаналізував показники ділової активності. Вони використовуються з метою вибору оптимального співвідношення між набором економічних ресурсів та обсягами виробництва (див.табл.10)

Таблиця 10

Показники оцінки ділової активності підприємства

№ з/п

Назва показника

Порядок (формула) розрахунку

Рекомен-доване значення

Роки

2007

2008

2009

1

Сума продажу продукції (товарів, робіт, послуг)

Ф. 2 (ряд. 035)

3607

5183

9362

2

Прибуток від продажу продукції (товарів, робіт, послуг)

Ф. 2 (ряд. 050)

 

370

1282

1471

3

Частка прибутку від реалізації в загальній сумі прибутку

Ф. 2 (ряд.050 / ряд. 170)

1,25

45,8

3,37

4

Коефіцієнт стійкості економічного зростання

Ф. 2 (ряд. 220 – ф. 4 (ряд. 140)/ ф.1 (ряд. 380, гр.3 + ряд. 380, гр.4) х 0,5

0,06

8,23

4,17

Ефективність використання основних засобів

5

Фондовіддача

показник 1 / середньорічна вартість основних засобів

Збільшення (середньо-галузеве)

0,08

0,11

0,93

6

Фондомісткість

Середньорічна вартість основних засобів/ показник 1

Зменшення

(середньо-галузеве)

12,98

8,97

1,08

Ефективність використання оборотних засобів

7

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів

показник 1 / ф. 1 ((ряд. 260, гр. 3 + + ряд 260, гр. 4) /2)

Збільшення

0,57

0,63

0,84

8

Тривалість обороту оборотних засобів

кількість календарних днів періоду / показник 7

Зменшення

631

571

429

9

Коефіцієнт оборотності виробничих запасів

показник 1 / ф. 1 ((Σ ряд. 100 – 140, гр. 3 + Σ ряд. 100 – 140, гр. 4) /2)

Збільшення

0,79

0,12

0,94

10

Тривалість обороту виробничих запасів

кількість календарних днів періоду / показник 9

Зменшення

455

300

383

11

Коефіцієнт оборотності засобів в розрахунках

показник 1 /ф.1 ((Σ ряд. 150, ряд. 160, ряд. 170 – 210, гр. 3 + Σ ряд. 150, ряд. 160, ряд. 170 – 210, гр. 4)/ 2)

Збільшення

2,12

4,52

13,9

12

Тривалість обороту засобів в розрахунках

кількість календарних днів періоду / показник 11

170

80

26

13

Тривалість погашення дебіторської заборгованості

Ф. 1 (ряд. 150 + ряд. 160 + ряд. 200 +

+ ряд. 210)/ (показник 1 / кількість календарних днів періоду)

Зменшення

142

27

31

Продовження таблиці 10

14

Тривалість операційного циклу

показник 10 + показник 12

Зменшення

 

625

380

409

Ефективність використання капіталу в цілому

15

Коефіцієнт оборотності майна

показник 1 / ф. 1((ряд. 280, гр. 3 + ряд. 280, гр.4)/2)

Збільшення

0,07

0,09

0,19

16

Тривалість обороту майна

кількість календарних днів періоду/ 15

Зменшення

514

400

190

17

Коефіцієнт завантаже-ності майна

ф. 1((ряд 280, гр. 3 + ряд. 280, гр. 4) / 2) / показник 1

Зменшення

14,95

10,7

5,34

 

Отже, проаналізувавши ділову активність БЦДСС можна зробити такі висновки, що протягом 2007- 2009 рр. підприємство почало ефективніше використовувати капітал, основні та оборотні засоби. Щодо ефективності використання основних засобів, то на неї вплинуло те, що при формуванні основних засобів воно зменшило використання коштів із12.98 грн . до1.08грн, щоб отримати 1грн. продаж і навпаки збільшило суму продаж , яку отримало з 1грн. із 0.08 грн. до 10.39 грн..В свою чергу на ефективність оборотних засобів вплинуло збільшення коефіцієнтів оборотності та зменшення тривалості оборотів.

Таким чином, провівши загальний аналіз фінансового стану та розрахувавши основні показники, що його характеризують можна зробити такий висновок , БЦДСС в основному є фінансово стійким, платоспроможним підприємством, яка ефективно використовує своє майно та наявні фінансові ресурси і яке розвиває свою діяльність.

2.3 Оцінка структури джерел фінансових ресурсів

Склад та структура джерел фінансування діяльності підприємства відбиваються структурою пасивів у його балансі (П(С)БО №2 ф.1). Інформація, яка наводиться в пасиві балансу дає змогу визначити зміни в структурі власного і позикового капіталу, перманентного (постійного) і змінного; розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів. Фінансовий стан підприємства в багатьох випадках залежить від того, які кошти має підприємство, звідки вони взялися і куди вкладені.

Склад, структура пасивів БЦДСС представлена в таблиці 11

Таблиця 11

Аналіз структури джерел фінансування

ПАСИВ

2007 рік

2008 рік

2009 рік

Тис.грн

%

Тис.грн

%

Тис.грн

%

І. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

50987

94,9

51086

89,2

34900

81,6

II. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНИХ ВИТРАТ І ПЛАТЕЖІВ

0

0

0

0

0

0

III. ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

0

0

0

0

0

0

ІV. ПОТОЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

2720

5,1

6213

10,9

7880

18,4

V. ДОХОДИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ

 0

0

 0

0

 0

0

БАЛАНС

53707

100

57299

100

42780

100

Як видно з таблиці 10 впродовж 2007 – 2009рр. склад пасивів включав наступні елементи: власний капітал, поточні зобов’язання. Доходи майбутніх періодів протягом років, які розглядаються були цілком відсутні. Тобто за цей час підприємство використовувало кошти з власних джерел: власний капітал, та з джерел позикових коштів, тобто: поточних зобов’язань.Структура джерел фінансових ресурсів зазнала протягом періоду, що аналізувався, деяких змін. Так зменшення частки власного капіталу із 94,9% до 89,2 % призвело до збільшення поточних зобов’язань до10,9%. Це говорить про, що у 2008 році БЦДСС фінансувало свою діяльність завдяки позиченим коштам. А у 2009р знову збільшило фінансування за рахунок власних коштів. Причинами таких змін стали зростання обсягів виробництва та реалізації продукції.

Оскільки основою структури джерел фінансування БЦДСС є власний капітал та поточні зобов’язання, тому окремо розглянемо їх динаміку та склад(див. рис. 6 та рис. 7 та табл.12 і 13)

Рис. 6 Динаміка власного капіталу

Рис. 7 Динаміка поточних зобов’язань

Отже,аналіз динаміки показав, що власний капітал зменшився , а поточні зобов’язання збільшилися.

Таблиця 12

Структура власного капіталу

Показник

2007рік

2008 рік

2009 рік

Питома вага,%

на кінець звітного періоду , тис. грн.

на кінець звітного періоду , тис. грн.

на кінець звітного періоду , тис. грн.

2007 рік

2008 рік

2009

рік

2003 рік

Статутний капітал

15075

15075

15075

29,6

29,5

43,1

50,86

Інший додатковий капітал

35896

35974

19779

70,4

70,4

56,6

137,73

Резервний капітал

16

37

46

0,003

0,007

0,001

0,01

Усього

50987

51086

34900

100

100

100

-88,60

Таблиця 13

Структура поточних зобов’язань

Показник

2007рік

2008 рік

2009 рік

Питома вага,%

на кінець звітного періоду , тис. грн.

на кінець звітного періоду , тис. грн.

на кінець звітного періоду , тис. грн.

2007 рік

2008 рік

2009

рік

2003 рік

Кредиторська заборгованість за товари, роботи,послуги

320

3939

4326

11,8

63,4

54,9

50,86

Поточні зобов’язання за розрахунками:

137,73

з одержаних авансів

1225

2060

3318

45

33,2

42,1

0,01

з бюджетом

1029

44

38

37,8

0,7

0,48

-88,60

зі страхування

4

40

55

0,2

0,6

0,7

з оплати праці

105

123

130

3,86

2

1,7

Інші поточні зобовязання

37

7

13

1,36

1

0,16

Усього

2720

6213

7880

100

100

100

Відносними показниками структури джерел фінансових ресурсів є :

- коефіцієнт фінансової незалежності (автономії), який розраховується як відношення власного капіталу до загального (валюти балансу);

- коефіцієнт фінансової залежності, який характеризує частку боргу у загальному капіталі і розраховується як відношення позикового капіталу до загального (валюти балансу);

- коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля), який розраховується відношенням позикового капіталу до власного.

Аналіз цих показників представлено у таблиці 14.

Таблиця 14

Аналіз показників структури джерел фінансування

№ п/п

Показник

2007р.

2008р.

2009р.

1

2

3

4

5

1

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)

0,95

0,89

0,82

2

Коефіцієнт фінансової залежності

0,18

0,12

0,05

3

Коефіцієнт фінансового ризику

0,5

0,13

0,23

Як видно із даних таблиці 13 БЦДСС має стійкий фінансовий стан, оскільки зростання коефіцієнта автономії означає зростання фінансової незалежності і підвищення ринкової стійкості підприємства; збільшення в динаміці коефіцієнта співвідношення позикових і власних коштів вестиме до підвищення фінансового ризику, до посилення підприємства від залученого капіталу і зниження його фінансової незалежності, спадатиме і його ринкова стійкість, але в той же час зростання плеча фінансового важеля сприяє і зростанню прибутковості власного капіталу, тому важливо намагатися досягти оптимального рівня співвідношення позикового і власного капіталу, яке буде розглянуте у наступному розділі.

Розділ 3. Оптимізація та шляхи вдосконалення структури джерел фінансування підприємства

3.1 Оптимізація структури джерел фінансування БЦДСС

Для ефективного функціонування БЦДСС важливо забезпечити структуру джерел її формування і використання та визначити оптимальну потребу в ресурсах .

Політика формування структури джерел фінансування являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу фінансових ресурсів підприємства, раціоналізації і оптимізації структури капіталу.

Основною метою формування джерел фінансування підприємства є задоволення потреб у фінансових ресурсах для придбання необхідних активів та оптимізація структури капіталу з позицій забезпечення умов ефективного його використання.

Основними принципами формування пасивів є:

- врахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;

- забезпечення відповідності обсягу капіталу, що залучається та обсягу активів, які формуються на підприємстві;

- забезпечення оптимізації структури капіталу з позицій ефективності його функціонування;

- забезпечення мінімізації витрат на формування капіталу з різних джерел;

- забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності підприємства.

Основними напрямками управління джерелами фінансування є :

  • визначення пропорцій позикового і власного капіталу з метою збалансування рівнів ризику та прибутковості його використання на основі розрахунку показника фінансового левериджу;

  • оптимізація структури капіталу на основі мінімізації його вартості;

  • оптимізація структури капіталу по критерію максимізації рівня фінансової рентабельності.

Ефективність використання фінансових ресурсів характеризується оборотністю активів і показниками рентабельності. Тому покращити використання фінансових ресурсів можна завдяки підвищення терміну оборотності і рентабельності за рахунок зниження витрат і збільшення виторгу.

На думку автора на БЦДСС можна запропонувати такі напрямки та шляхи підвищення ефективного використання фінансових ресурсів:

  • зменшення запасів та готової продукції на складах на підприємстві;

  • зменшення поточних зобов'язань.

Перший захід. Один із способів економії оборотного капіталу – є удосконалення керування запасами. Оскільки підприємство вкладає кошти в утворення запасів, то витрати збереження зв'язані не тільки зі складськими витратами, але і з ризиком псування товарів, а також із тимчасовою вартістю капіталу, тобто з нормою прибутку, що могла бути отримана в результаті інших інвестиційних можливостей з еквівалентним ступенем ризику.

Збільшення запасів призводить до зменшення оборотності оборотних коштів. Застій запасів, які у свою чергу не можуть бути використані і створюють нестачу оборотного капіталу, що примушує підприємство ставати боржником. А це явище, як правило негативне впливає на структуру капіталу підприємства. Також збільшуються об’єми готової продукції на складах, в наслідок поганої роботи маркетингового відділу та не конкурентноздатності продукції.

Прискорення оборотності оборотних коштів веде до росту обсягів виробництва й реалізації продукції. Великий запас готової продукції (зв'язаний з передбачуваним обсягом продажів) скорочує можливість утворення дефіциту продукції при зненацька високому попиті.

Підвищення оборотності оборотних коштів зводиться до виявлення результатів і витрат, зв'язаних із збереженням запасів, і підведенню розумного балансу запасів і витрат. Для прискорення оборотності оборотних коштів на підприємстві доцільно:

  • планувати закупівлю необхідних матеріалів;

  • використовувати сучасні склади;

  • удосконалювати прогнозування попиту;

  • швидше здійснювати доставку сировини й матеріалів.

Другий захід спрямований на зменшення поточних зобов’язань.

По-перше, необхідний базовий запас коштів для виконання поточних розрахунків. По-друге, необхідні визначені кошти для покриття непередбачених витрат.

По-третє, доцільно мати визначену величину вільних коштів для забезпечення можливого чи прогнозованого розширення діяльності.

Таким чином, кошти можуть бути отримані від продажу непотрібних запасів та готової продукції на складі. А також отримати кошти від дебіторів.

Одним з головних завдань фінансового менеджменту є максимізація рівня рентабельності власного капіталу при певному визначеному рівні фінансового ризику , яке реалізується різними методами найпоширенішим з основних механізмів реалізації цього завдання є фінансовий леверидж. Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством позикових коштів, яке впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного капіталу. Тобто фінансовий леверидж являє собою об’єктивний фактор, що виникає з появою позикових коштів в обсязі використовуваного підприємством капіталу, який дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал. Т. Стоянонової [10 Е.С. Финансовый менеджмент: теория и практика. Учебник./ Под ред. Е.С. Стояновой.- 2-е изд., перераб. и доп.- М.: Изд-во Перспектива,1997.-574 с.

Показник, що відображує рівень додатково генерованого прибутку на власний капітал за різної частки використання позикових коштів, називається ефектом фінансового левериджу., який розраховується за формулою:

ЕФЛ = (1 – Спп)*(ВРа - Вк)*ПК/СК,

Де Спп – ставка податку на прибуток, у десятинній дробі;

ВРа – валова рентабельність активів , %;

Вк – середній відсоток за кредит, що сплачується підприємством за використання позикового капіталу, %;

ПК – середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу;

СК – середня сума власного капіталу підприємства.

В наведеній формулі розрахунку ефекту фінансового леверіджу, можна виділити три основні складові:

  1. податковий коректор фінансового леверіджу (1 – Спп), який показує ступінь прояву ефекту фінансового леверіджу у зв’язку з рівнем оподаткування прибутку;

  2. диференціал фінансового леверіджу (ВРа - Вк), який характеризує різницю між валовою рентабельністю активів і середнім розміром відсотка за кредит;

  3. коефіцієнт фінансового левериджу (ПК/СК), який характеризує суму позикового капіталу, що використовується підприємством, в розрахунку на одиницю капіталу.

Оскільки основу структури джерел фінансування БЦДСС складає власний капітал та поточні зобов’язання, тому автор і застосував фінансовий леверидж для визначення оптимальної структури.

Розрахунок ефекту фінансового левериджу за реальними даними фінансової звітності БЦДСС 2007 року:

ставка податку на прибуток – 0,25;

валова рентабельність активів ((Ф.2 ряд. 050 / Ф.1 280)*100),

ВРа= ((370/53707)*100); ВРа=0,68

ПК=5%

СК=95%

ПК/СК = 0,05/0,95=0,05

ЕФЛ = (1 – 0,25)*(0,0068 – 0)*0,05=0,0003

Для ЕФЛ існують визначені межі. Структура капіталу вважається оптимальною, якщо ЕФЛ належить до діапазону 0,33~0,5 показника рентабельності сукупних активів.

Межа 1= 0,0068*0,33=0,002

Межа 2=0,0068*0,5=0,003

Як видно із проведених розрахунків у 2007 році структура капіталу не була оптимальною і це означає, що підприємство знаходилося на самофінансуванні та було фінансово стійким.

Розрахунок ефекту фінансового левериджу за реальними даними фінансової звітності БЦДСС 2008 року:

ставка податку на прибуток – 0,25;

валова рентабельність активів ((Ф.2 ряд. 050 / Ф.1 280)*100),

ВРа= ((1282/57299)*100); ВРа=2,24

ПК=10,8%

СК=89,2%

ПК/СК = 0,108/0,892=0,12

ЕФЛ = (1 – 0,25)*(0,224 – 0)*0,12= 0,02

Межа 1= 0,224*0,33=0,07

Межа 2=0,224*0,5=0,11

Як видно із проведених розрахунків у 2008 році хоча структура позикового капіталу збільшилася, проте підприємство знову знаходилося на самофінансуванні та було фінансово стійким.

Розрахунок ефекту фінансового левериджу за реальними даними фінансової звітності БЦДСС 2009 року:

ставка податку на прибуток – 0,25;

валова рентабельність активів ((Ф.2 ряд. 050 / Ф.1 280)*100),

ВРа= ((1471/42780)*100); ВРа=3,44

ПК=18,4%

СК=81,6%

ПК/СК = 0,184/0,816=0,24

ЕФЛ = (1 – 0,25)*(0,344 – 0)*0,24=0,06

Межа 1= 0,344*0,33=0,11

Межа 2=0,344*0,5=0,17

Як видно із проведених розрахунків у 2009 році аналогічна ситуація як у 2008 році .

Отже , видно, що зростання коефіцієнта фінансового левериджу, тобто суми і частки позикового капіталу, призводить до збільшення фінансової рентабельності (рентабельності власного капіталу), оскільки дуже високий рівень валової рентабельності активів підприємства. Але це не означає реальних можливостей такого збільшення позикового капіталу, тому що його може призвести до високого ступеня залежності підприємства від кредиторів та ризику неплатоспроможності.

Як показав аналіз фінансової стійкості (підрозділ 2.2) залежність підприємства від позикового капіталу є достатньо низькою, і показники фінансової стійкості, що відображують структуру капіталу (джерел фінансування): коефіцієнти автономії, фінансової залежності і фінансового ризику відповідають нормативним значенням (таблиці8) тому нарощення позикового капіталу може бути доцільним. Основні напрями нарощення позикового капіталу відображені у наступному підрозділі.

3.2 Напрями нарощення позикового капіталу

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Їх використання в обороті підприємства зумовлене об'єктивною необхідністю та тим, що з допомогою позикових коштів забезпечується розширення виробничо-господарської діяльності, оновлення технічної бази, використання ефекту фінансового левериджу і та ін. Позиковий капітал формує зобов'язання підприємства. Згідно з П(с)БО, зобов'язання — це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Позиковий капітал, тобто фінансові зобов'язання включає: довгостроковий позиковий капітал — довгострокові кредити банків, довгострокові позикові кошти;короткостроковий позиковий капітал — короткострокові кредити банків, короткострокові позикові кошти, кредиторська заборгованість, інші короткострокові зобов'язання. Як видно із проведених розрахунків у попередньому підрозділі рентабельність власного капіталу значною мірою залежить від умілого маневрування величиною ефекту фінансового важеля.

До певного моменту підвищити ефект фінансового важеля, тобто збільшити позиковий капітал можна екстенсивно за рахунок збільшення його плеча. Але при цьому потрібно враховувати такі правила фінансового менеджменту: 1. Не можна надмірно збільшувати частку позикових коштів у структурі капіталу, оскільки при цьому значно підвищується ризик втрати фінансової стійкості, і будь-які затримки у виробничому процесі або несприятливі зміни ринкової кон'юнктури (на ринках кредитних ресурсів, готової продукції, сировини тощо) можуть призвести до значного від'ємного значення ефекту фінансового важеля. Регулювати величину плеча важеля можна лише залежно від значення диференціала. Більші можливості для нарощення позикового капіталу мають ті підприємства, у яких значний запас диференціала. Але при цьому потрібно пам'ятати, що зміна плеча фінансового важеля в свою чергу впливає і на величину диференціала. Чим більше плече, тим дорожче будуть коштувати для підприємства позикові фінансові ресурси за рахунок включення до їх вартості премії за ризик. Підприємство завжди повинно залишати певний резерв позикової місткості, щоб у разі необхідності мати змогу покрити потребу у фінансових ресурсах за рахунок нового кредиту і при цьому не змінити знак диференціала з "+" на "-". Досвідчені фінансові менеджери намагаються маневрувати у межах оптимального діапазону частки позикових коштів у структурі капіталу (від ЗО до 50 %). Як свідчить досвід високорозвинутих країн, найкраще підтримувати частку позикового капіталу на рівні 40 % (що відповідає значенню плеча важеля 0,67), оскільки у цьому випадку ринок цінних паперів найкраще оцінює акції підприємства. 2.Показник сили дії фінансового важеля характеризує фінансовий ризик, пов'язаний зі структурою капіталу. Чим більше значення цього показника, тим більший ризик неповернення кредитів з процентами для банкірів та ризик невиплати дивідендів для акціонерів. Ситуація ще більше ускладнюється, коли одночасно підвищується комерційний ризик, тобто ризик недоотримання операційного прибутку від основної діяльності підприємства. Тому потрібно виділяти у складі загального ризику власників капіталу комерційний та фінансовий ризики , які мають принципове значення при обґрунтуванні оптимальної структури капіталу.Сукупний вплив комерційного та фінансового ризиків на чистий прибуток підприємства оцінюється за допомогою операційно-фінансового важеля: де tчn — темп зміни чистого прибутку;

tвр — темп зміни виручки від реалізації;

СДОФВ — сила дії операційно-фінансового важеля.

Таким чином, операційно-фінансовий важіль показує, наскільки відсотків змінюється чистий прибуток підприємства, що користується позиковим капіталом, при зміні виручки від реалізації на 1 %.Розрахунок сили дії операційно-фінансового важеля дає змогу виявити вплив змін комерційних умов виробництва (зміну попиту, ціни тощо) на розмір чистого прибутку і рентабельність власного капіталу при різних варіантах співвідношення позикового і власного капіталу. При виборі оптимального поєднання операційного і фінансового важеля необхідно враховувати, що одне й те саме значення сили дії операційно-фінансового важеля можна отримати шляхом різних комбінацій: слабкої дії операційного важеля і сильної дії фінансового важеля; сильної дії операційного важеля і слабкої дії фінансового важеля; помірної дії обох важелів.

Отже, визначивши оптимальності джерел фінансування, можна сказати,що підприємство БЦДСС протягом 2007-2009рр знаходилося на самофінансуванні, тобто використовувало власний капітал. Про це свідчать і показник автономії, який більше норми та ефект фінансового левериджу,який не відповідав нормам оптимальності. Але для покращення ефективності діяльності підприємства потрібно все таки залучати кошти шляхом поступового покращення впливу фінансового важеля та аналізувати всі можливі ризики позичення.

Розділ 4. Охорона праці в БЦДСС

4.1 Відповідальність за стан охорони праці на підприємстві та проведення робіт по охороні праці

Згідно із ЗУ “Про охорону праці ” охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідальність за стан охорони праці на підприємстві та проведення робіт по охороні праці здійснюють:

A) голова правління підприємства;

Б) керівники виробничих галузей - головні спеціалісти;

B) керівники конкретних виробничих служб і ділянок;

Г) інженер з охорони праці.

Служба охорони праці на підприємстві функціонує на підставі типового положення про службу охорони праці, що діють в межах підприємства.

Очолює службу охорони праці та здійснює діяльність пов'язану з питаннями охорони праці інженер з охорони праці.

Керівник, або уповноважений ним орган розробляє за участю професійних спілок і реалізує комплексні заходи щодо охорони праці відповідно до закону України "Про охорону праці". План заходів щодо охорони праці включається до колективного договору.

Голова правління відповідає за стан охорони праці в цілому на підприємстві. Відповідальність за стан охорони праці в виробничих галузях покладається на головних спеціалістів, а на конкретних виробничих ділянках на керуючих галузями.

Головні спеціалісти проводять з працівниками вступні інструктажі з охорони праці, слідкують за станом охорони праці в керованих ними виробничих підрозділах підприємства і щоденно інформують керівника підприємства про стан охорони праці в галузі та щомісяця подають йому звіт про виконану роботу з охорони праці за місяць.

Керівники виробничих підрозділів щоденно на початку робочого дня перевіряють безпеку на робочих місцях, дотримання працюючих вимог, інструкцій з безпеки праці, проводять інструктаж з охорони праці на робочому місці, контролюють за станом безпеки виробничого процесу.

Інженер з охорони праці - головний організатор роботи з охорони праці. Він підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства. Він здійснює контроль на кожній ділянці, перевіряє стан техніки безпеки і виробничої санітарії у відділках, цехах і вимагає виконання інструкцій і правил з охорони праці, контролює за своєчасністю видання працівникам засобів захисту і спец одягу, а також забезпечення їх інструкціями і правилами охорони праці.

Інженер з охорони праці веде облік нещасних випадків, приймає участь в їх розслідуванні.

Посадові особи згідно з переліком затвердженим комітетом по нагляду за охороною праці до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз в З роки проходять у встановленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого чи регіонального управління охороною праці з участю представників органу державного нагляду та профспілок.

Колективний договір відображає обов'язки адміністрації, трудового колективу і профкому в вирішенні завдань соціального розвитку трудового колективу. Колективний договір укладається на 1 рік.

Предметом колективного договору є питання організації виробництва, нормування та оплати праці, встановлення пільг, компенсацій, надбавок, грошових допомог, соціальних гарантій працівникам, визначення тривалості робочого часу та відпусток, відшкодування шкоди працівникам завданої їх здоров'ю при нещасних випадках на виробництві.

4.2 Інструктажі з охорони праці

На підприємстві проводять такі інструктажі:

• вступний при прийнятті на роботу незалежно від освіти, стажу

роботи;

• первинний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому місці; повторний інструктаж проводиться через 6 місяців після проведення первинного інструктажу;

• незапланований інструктаж проводиться у випадку зміни технології виробництва, модернізації техніки, при введенні в дію нових нормативних актів з охорони праці, при перерві в роботі на 60 (30) днів;

• цільовий інструктаж проводиться перед виконанням одноразових робіт, які не пов'язані з безпосередніми обов'язками працівників.

При проведенні інструктажів роблять запис в журналі інструктажу. В журналі ставить підпис особа, яка інструктувала і особа, яку інструктували. Цей журнал повинен бути пронумерований і скріплений печаткою.

Працівники, які працюють на роботах з підвищеною небезпекою повинні щорічно проходити спеціальне навчання і перевірку знань про правила безпечного виконання роботи.

Трудові права і обов'язки працівників підприємства визначені статутом підприємства.

Згідно кодексу законів про працю тривалість робочого часу встановлена не більше як 40 годин на тиждень. Для працівників встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше 2 годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування надається через 4 години після початку роботи.

Робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємством надають щорічні (основні та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

1) за роботу з шкідливими і важкими умовами праці;

2) за особливий характер праці;

3) в інших випадках передбачених законодавством.

Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюється нормативно-правовими актами України.

Підприємство організовує проведення попередніх медичних оглядів працівників зайнятих на важких та шкідливих та небезпечних роботах, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком 21 року.

Паспортизація проводиться для визначення санітарного та технічного стану цехів, відділків.

Згідно з колективним договором у разі нещасного випадку працівнику виплачується одноразова допомога, при тимчасовій втраті працездатності в розмірі щомісячної заробітної плати пропорційно за час непрацездатності; при стійкій втраті працездатності в розмірі щомісячної зарплати за кожний відсоток втрати працездатності; при загибелі працівника, його сім'ї в розмірі 5 річної зарплати з розрахунку на кожного члена сім'ї та утриманця; компенсуються препарати, які витрачені на лікування; витрати на поховання померлого.

Державний нагляд за охороною праці на підприємстві здійснюють інспекції по нагляду за охороною праці; органи прокуратури, санітарно-епідеміологічна служба.

Контроль за станом умов праці та безпекою виробничих процесів здійснює служба охорони праці, профспілковий комітет, уповноважений трудовим колективом по питанням охорони праці.

Висновки

В результаті виконання дипломної роботи з’ясовано, що фінансові ресурси відіграють провідну роль у формуванні матеріальних і трудових ресурсів, розвитку матеріально-технічної бази, придбанні сучасних інформаційних технологій.

Фінансові ресурси – це єдиний вид ресурсів, що трансформується безпосередньо з мінімальним часовим лагом у будь-який інший вид ресурсів.

Ефективне управління фінансовими ресурсами підприємства є запорукою стабільності розвитку підприємства, його фінансового стану, зростання ринкової вартості та добробуту власників. Головними напрямками управління фінансами підприємства є формування, розподіл та використання фінансових ресурсів підприємства. Важливим аспектом управління формуванням фінансових ресурсів є визначення структури джерел їх надходжень.

Джерела формування фінансових ресурсів суб’єкта господарювання відображуються у пасиві балансу і складаються з власних та позикових.

Основу фінансування діяльності підприємства складають власні джерела, використання яких призводить до зростання ринкової вартості підприємства та зниження підприємницьких ризиків

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Використання позикового капіталу дає змогу значного розширення обсягу господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різноманітних цільових фінансових фондів, а в кінцевому рахунку – підвищити ринкову вартість підприємства.

Для дослідження обраної теми дипломної роботи було проведено аналіз фінансового стану. Фінансовий стан підприємстваце комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності.

Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства показав, що на БЦДСС за період 2007-2008рр. установилась стійка тенденція до зростання обсягів виробництва валової продукції. Так у 2007 р. абсолютна величина становила 2497тис.грн, а вже в 2009 р. – 4956тис.грн. Таке зростання обсягів виробництва продукції відбулось за рахунок підвищення продуктивності праці.

Виручка від реалізації продукції за період 2007-2009 рр. також зростала із 3607 тис.грн. до 9362 тис. грн.

Протягом періоду, що розглядається відбулись значні позитивні зміни фінансових результатів,тобто діяльність підприємства за всіма видами була прибутковою, але зміни їх були як негативними, так і позитивними. Валовий прибуток зріс з 370 тис. грн.. до 1471 тис. грн.. збільшувались і фінансові результати від операційної діяльності, але в той же час чистий прибуток зменшився з 16 тис. грн. до 9 тис. грн..Причинами такого стану стало те, що у2009р. валовий прибуток мав невелику частку у формуванні чистого прибутку, а головною його складовою стали інші доходи.

Визначним виявився 2008р., в якому відбулись великі позитивні зміни усіх видів фінансових результатів: валовий прибуток зріс, як уже згадувалось вище ,фінансові результати від операційної діяльності – до 827 тис. грн.. чистий прибуток – до 21 тис. грн, причиною таких змін стало кардинальне зростання обсягів виробництва та реалізації продукції та вдосконалення організації виробництва і управління ним. В цілому за період відбулось значне поліпшення фінансових результатів.

Таким чином, необхідно зауважити, що підприємство є потужним, таким, що знаходиться на стадії значного зростання, причому саме у 2008р. перейшло на вищий рівень розвитку.

Оцінка фінансового стану дала наступні результати:

- в цілому майновий стан підприємства можна визнати задовільним, оскільки підприємство намагається як найефективніше використовувати наявні фінансові ресурси та прискорювати оборотність, але необхідно активніше оновлювати основні засоби, оскільки коефіцієнт зносу становить 0,27 у 2007р. і зростає до 0,65 у 2009р.;

- аналіз ділової активності показав, що всі показники оборотності за 2007 – 2009рр . зазнали позитивних змін. Тобто ділова активність підприємства була дуже високою. Причому найбільші темпи поліпшення оборотності відбулись у 2008р.

- показники рентабельності також зазнали позитивних змін, особливо за останній рік, причому як у кількісному так і в якісному відношенні, і за останній рік можуть бути визнані достатньо високими.

- аналіз ліквідності підприємства показав, протягом періоду, що аналізується, відбулось зростання як потенційної так і поточної платоспроможності підприємства, її рівень досяг нормативного у 2008р., тобто значно зменшився ризик виникнення неплатоспроможності підприємства.. Отже, за період, що розглядається, ліквідність і платоспроможність підприємства зазнала позитивних змін;

- фінансова стійкість підприємства має високий рівень через незначний ступінь залежності підприємства від позикового капіталу.

Таким чином, аналіз фінансового стану підприємства за відносними показниками підтвердив висновки загального його аналізу, тобто стан в цілому, можна визнати, задовільним, оскільки підприємство має високі показники ділової активності, рентабельності, значно поліпшились фінансова стійкість, ліквідність та платоспроможність, майновий стан відзначається нарощенням виробничого потенціалу, однак залишились проблеми високого ступеня зносу основних засобів та збільшення запасів.

Структура джерел фінансових ресурсів зазнала протягом періоду, що аналізується, незначних змін. Протягом 2007 – 2009рр., а особливо за останній рік відбулось значне поліпшення структури власного капіталу.

В структурі позикових джерел фінансування найбільшу частку мали поточні зобов’язання. Ключовим елементом у же поточних зобов’язаннях була кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, частка якої склала 54,9% .Такі зміни обумовлено значним розвитком фінансово-господарської діяльності та зростанням її результатів, що дозволило зменшити податковий кредит, який був головною складовою поточних зобов’язань, але значне зростання суми кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, збільшило ризик діяльності , що дещо знизило потенційну платоспроможність підприємства.

Отже, в цілому за період 2007 – 2009рр. відбулись позитивні зміни у структурі короткострокового позикового капіталу підприємства.

Аналіз ефективності використання джерел фінансування підприємства показав, що їх рентабельність була позитивною протягом усього досліджуваного періоду,

Для поліпшення використання структури джерел фінансування підприємства та поліпшення його фінансового стану, а також розширення перспектив розвитку в роботі запропоновано:

  • зменшення запасів та готової продукції на складах на підприємстві;

  • зменшення поточних зобов'язань.

  • підвищення впливу фінансового важеля

Отже, впровадження запропонованих заходів дасть змогу підвищити виробничий потенціал підприємства, тобто розширити перспективи його розвитку в майбутньому і зберегти позитивні тенденції зростання ринкової вартості. Крім того, поліпшити фінансовий стан за рахунок зростання фінансової стійкості та платоспроможності.

Список використаних джерел

  1. Господарський кодекс України від 16.01.03 №436 – ІV

  2. Цивільний кодекс України від 16.01.03 №435 – ІV

  3. Закон України „Про внесення змін до закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”” від 24.12.02 №349 – ІV

  4. Закон України „Про банкрутство” № 2343 – ХІІ від 14.05.92р.

  5. Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 784 – ХІV від 30.06.99р.

  6. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 - № 996 – ХІV від 16.07.99р.

  7. Закон України “Про підприємство” : від 7 лютого 1991 р

  1. 8. Закон України “Про господарські товариства” 1991 г.

9.Балабанов И.Т. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта. – 2-е изд., доп. – М.: Финансы и статистика, 2000, - 208 с.

10.Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 312 с.

11.Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – К.: Ника-Центр, 1999. – 592 с. в 2-х томах.

12.Бланк И.А. Управление прибылью. – К.: Ника-Центр, 1998. – 544

  1. 13. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. — К: Молодь. — 1998.

14.Воробьев Ю.Н. Фінансовий менеджмент: Навч. посібн.- Сімферополь: Таврія, 2007.- 632 с.

15.Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 152 с.

16.Ковалев В.В. Курс финансового менеджмента: учеб. пособие - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008.- 448 с.

17.Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. – К.: Знання. – 2000. – с.267.

18.Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник./ Херсон: Олді-плюс, 2002 р. – 352 с.

19.Лахтіонова Л.А.Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.

20.Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч.посіб. – К.: Вища школа, 2003.

21.Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч.посібник. – 2-ге вид.доп.і перероб. – К.: КНЕУ, 2001. – 240 с.

22.Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 454 с.

23.Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2004.

24.Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб”єктів господарювання: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.

25.Устенко О.Л. Экономика предприятия: Метод.пособие. – 3-е изд.испр. – К.: МАУП, 2000. – 44 с.

26.Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт.кол.і науки ред. проф.А.М.Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2004.546 с.

27.Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред.Е.С.Стояновой. – 5-е изд., пере раб. и доп. – М.: Изд-во „Перспектива”, 2001. – 656 с.

28.Ю.С.Цал-Цалко Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч.посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 360

29.. Шморгун Н.П., Головко І. П. Фінансовий аналіз.Навч.посібник-К. ЦНЛ,2006

30. Білик М.Д. „Сутність і оцінка фінансового стану підприємств // Фінанси України, 2005. № 3.

31.Войчак А.В., Камишніков Р.В.” Конкурентні переваги підприємства: сутність і класифікація” // Маркетинг в Україні, 2005. №2

32.Захарченко В.О. „Систематизація методів оцінки фінансового стану підприємства // Фінанси України, 2005. № 1.

33.Зятковський І.В. Теоретичні засади фінансів підприємств // Фінанси України. – 2000. № 4.

34.Квасницька Р.С. Причинні чинники динаміки цільової структури капіталу підприємств як потенціал підвищення ефективності їх підприємницької діяльності // Вісник Львівської державної фінансової академії: Збірник наукових статей. - Львів, 2005. - № 7. - С. 152-159.

35.Ковальська К.В. „Фінансова стійкість акціонерного товариства як умова його економічного розвитку” // Фінанси України, 2004. № 2.

36.Котляр М.Л. „Аналіз фінансового стану підприємства” // Фінанси України, 2004. № 5.

37.Лазаришина І.Д. „Удосконалення інституційних підходів до методики фінансового аналізу” // Фінанси України, 2004. № 1.

38.Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення // Вісник НБУ. 2000. - № 5.

39.Партин Г.О. „Формування стратегічної моделі управління витратами підприємства” // Фінанси України, 2004. № 11.

40.Пойда-Носик Н.Н., Габарчук С.С. Фінансові ресурси підприємства // Фінанси України. – 2003 . № 1.

41.Слав'юк Р.А. Оптимізація структури власного капіталу приватизованих підприємств / Р.А. Слав'юк // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2002. -  №11 - с. 55-56.

42.Сокринська І.Г. “Діагностика фінансового забезпечення діяльності підприємства”// Фінанси України, 2003. № 1.

43.Угляренко О.М. “Визначення оподатковуваного прибутку та його вплив на формування фінансових ресурсів підприємств” // Фінанси України, 2004. № 2.

44.Шерстюк О.О. Оцінка ліквідності і платоспроможності при аналізі привабливості підприємства//вісник КНТУЕ, 2002 №5

45. В.Хліпальська “Вплив оцінки вартості запасів оборотного капіталу на фінансові результати підприємства”// Бухгалтерський облік і аудит, 2002. № 6.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]