1.2 Структура джерел фінансування господарської діяльності підприємства

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура їхніх джерел. Склад і структура фінансування підприємства відбиваються у пасиві його балансу (П(С)БО №2 форма 1).

Пасив балансу подано п’ятьма розділами : Власний капітал (розділ І), забезпечення майбутніх витрат і платежів (розділ ІІ), довгострокові зобов’язання (розділ ІІІ), поточні зобов’язання (розділ ІV), доходи майбутніх періодів (розділ V).

Капітал — це засоби, які є в розпорядженні суб'єкта господарювання для здійснення діяльності з метою одержання прибут­ку. Формується капітал підприємства як за рахунок власних (внутрішніх), так і за рахунок позичкових (зовнішніх) джерел (рис.1 )

Рис.1. Джерела фінансування підприємства

Перетворення капіталу з грошової форми в продуктивну називається фінансуванням.

Прийнято розрізнювати дві форми фінансування: зовнішнє й внутрішнє. Такий розподіл, зумовлений жорстким зв'язком між формами фінансових ресурсів і капіталу підприємства з процесом фінансування. Характеристика видів фінансування представлена в таблиці 1.

Таблиця 1.

Структура джерел фінансування підприємства.

Види фінансування	Зовнішнє фінансування	Внутрішнє фінансування
Фінансування на основі власного капіталу	1. Фінансування на основі внесків і пайовий участі (наприклад, випуск акцій, залучення нових пайовиків)	2. Фінансування за рахунок прибутку після оподаткування (самофінансування у вузькому значенні)
Фінансування на основі позикового капіталу	3. Кредитне фінансування (наприклад, на основі позик, позик, банківських кредитів, кредитів постачальників)	4. Позиковий капітал, що формується на основі прибутків від продажу - відрахування в резервні фонди (на пенсії, на відшкодування збитку природі веденням гірських розробок, на сплату податків)
Змішане фінансування на основі власного й позикового капіталу	5. Випуск облігацій, які можна обміняти на акції, опціонні позики, позики на основі надання права участі в прибутку, випуск привілейованих акцій	6. Особливі позиції, що містять частину резервів (тобто, що не оподатковуються поки відрахування)

Основним джерелом фінансування є власний капітал. До його складу входять статутний капітал, накопичений капітал (резервний і додатковий капітали, нерозподілений прибуток) та інші надходження (цільове фінансування, благодійні пожертвування тощо).

Статутний капітал — це сума засобів засновників для забезпечення статутної діяльності. На державних підприємствах — це вартість майна, закріпленого державою за підприємством на правах повного господарського ведення; на акціонерних підприємствах — номінальна вартість акцій; для товариств з обмеже­ною відповідальністю — сума, що є часткою власників; для оренд­ного підприємства — сума внесків його працівників і т. д.

Статутний капітал формується у процесі первісного інвесту­вання засобів. Внески засновників у статутний капітал можуть бути у вигляді коштів, у майновій формі та у формі нематеріальних активів. Величина статутного капіталу оголошується при реєстрації підприємства, і при коригуванні його величини потрібно провести перереєстрацію установчих документів.

Додатковий капітал як джерело засобів підприємства утво­рюється в результаті переоцінки майна або продажу акцій за ціною, вищою від їхньої номінальної вартості.

Резервний капітал створюється згідно із законодавством або відповідно до установчих документів за рахунок чистого прибутку підприємства. Він виступає як страховий фонд для відшкодування можливих збитків і забезпечення захисту інтересів третіх осіб у разі недостатності прибутку для викупу акцій, погашення облігацій, виплати процентів за ними і т. д. За його величиною судять про запас фінансової міцності підприємства. Відсутність або недостатню його величину розглядають як фактор додатково­го ризику вкладення капіталу в підприємство.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) відображають у балансі накопичувальним підсумком з початку функціонуван­ня підприємства. Показує, на скільки збільшилась величина влас­ного капіталу підприємства за рахунок результатів його діяль­ності. До засобів спеціального призначення і цільового фінансуван­ня належать безоплатно отримані цінності від фізичних і юри­дичних осіб, а також безповоротні і поворотні бюджетні асигну­вання на утримання об'єктів соцкультпобуту і на відновлення платоспроможності підприємств на бюджетному фінансуванні.

Основним джерелом поповнення власного капіталу є прибу­ток підприємства (рис.2).

Зовнішні джерела

Рис. 2.Джерела поповнення власного капіталу підприємства

Якщо підприємство збиткове, то власний капітал зменшується на суму збитків. Значну частку в складі внутрішніх джерел становлять амортизаційні відрахуван­ня від використовуваних власних основних коштів і нематеріаль­них активів. Вони не збільшують суму власного капіталу, а є за­собом його реінвестування. До інших форм власного капіталу на­лежать прибутки від здавання в оренду майна, розрахунки із за­сновниками і т. ін. Вони не відіграють помітної ролі у формуванні власного капіталу підприємства.

Основну частку в складі зовнішніх джерел формування власного капіталу утворює додаткова емісія акцій. Державним підприємствам може надати безоплатну фінансову допомогу держава. До числа інших зовнішніх джерел належать матеріальні і нема­теріальні активи, які передають підприємству безоплатно фізичні і юридичні особи в порядку добродійності.

На реальну величину власного капіталу впливає також заборгованість засновників за внесками у статутний капітал і вартість акцій, викуплених в акціонерів, з метою їх наступного перепро­дажу або анулювання. Тому ці статті віднімаються з його суми.

Позиковий капітал (зобов’язання) підприємства характеризується наступними найважливішими параметрами, за якими розрізняють його види (таблиця 2.).[29, с.11]

Таблиця 2.

Класифікація позикових коштів (зобов’язань) підприємства

Параметр	Класифікація
Строковість	короткостроковий позиковий капітал (до 12 місяців) довгостроковий позиковий капітал (понад 1 рік)
Капіталодавець	банки та інші фінансово-кредитні інститути постачальники та клієнти власники персонал держава
Умови одержання	згідно з кредитним чи іншим договором за відсутності договору
Цілі використання	здійснення інвестицій поповнення оборотних коштів
Форми залучення	грошові кошти (національна валюта, іноземна валюта) у формі обладнання(фінансовий лізинг) товарна форма інші матеріальні і нематеріальні форми
Забезпечення	забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації) незабезпечені
Плата за користування капіталом	виплата процентів (за фіксованою процентною ставкою, за плаваючою процентною ставкою) без процентів
Порядок погашення	одноразовий платіж багаторазові платежі з регресією платежів у заздалегідь визначений термін чи без такого

Залежно від строків виконання зобов’язань вітчизняними стандартами бухгалтерського обліку позиковий капітал підприємства поділяється на довгостроковий і поточний.

Згідно П(С)БО 2 під довгостроковими зобов’язаннямислід розуміти зобов’язання , що будуть погашені протягом терміну, який перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців.

Довгострокові зобов’язання і відповідно довгостроковий капітал підприємства можна класифікувати за такими видами:

• позики банків та інші позики, термін яких перевищує 12 календарних місяців;

• довгострокові зобов’язання за емітованими облігаціями;

• відстрочені податкові зобов’язання;

• довгострокові векселі видані;

• довгострокові зобов’язання з фінансової оренди та оренди цілісних майнових комплексів;

• інші довгострокові зобов’язання, зокрема відповідно до законодавства відстрочена заборгованість з податків (інших обов’язкових платежів), фінансова допомога на поворотній основі тощо.

Під поточними (короткостроковими) зобов’язанняминеобхідно розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або не пізніше 12 календарних місяців з дати складання балансу. Поточний позиковий капітал може формуватися за рахунок таких видів зобов’язань:

• короткострокові кредити банків;

• поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (частина довгострокової заборгованості, яку необхідно погасити протягом одного року з дати складання балансу);

• векселі видані (сума заборгованості за виданими векселями в забезпечення поставок від постачальників, підрядників та інших кредиторів, термін погашення якої не перевищує 12 календарних місяців);

• кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (сума заборгованості постачальникам і підрядникам за отримані матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги, крім заборгованості, що забезпечена векселями);

• поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів (сума внесків, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг), а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника);

• поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом (заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, а також зобов’язання за фінансовими санкціями, що справляються у дохід бюджету);

• поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування (заборгованість по зборах на обов’язкове державне пенсійне страхування, обов’язкове соціальне страхування, обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, розрахунках за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, за страхуванням майна та по інших розрахунках за страхуванням);

• поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці (заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, преміях, допомогах тощо);

• поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками (заборгованість підприємства його учасникам (власникам), пов’язана з розподілом прибутку (дивідендів) та іншими виплатами, нарахованими засновникам та учасникам за користування майном, зокрема земельним і майновим паями також виплатами у зв’язку з одержанням належної вибулому учаснику частини активів підприємства);

• поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків (заборгованість підприємства пов’язаним сторонам та кредиторська заборгованість по внутрішньовідомчих розрахунках);

• інші поточні зобов’язання (суми зобов’язань, які не можуть бути включені до інших статей, зокрема заборгованість за нарахованими процентами та ряд інших).[5, с.77]

До складу позикового капіталу належать також зобов’язання, які відображаються 5 розділом пасиву “Доходи майбутніх періодів” . У цій статті показуються доходи, отримані протягом поточного або попередніх періодів, які належать до наступних звітних періодів. Зокрема до складу доходів майбутніх періодів належать доходи у вигляді авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв’язку тощо.

Власний капітал характеризується простотою залучення, за­безпеченням більш стабільного фінансового стану і зниженням ризику банкрутства.

Необхідність у власному капіталі зумовлена вимогами само­фінансування підприємств. Він є основою їхньої самостійності і незалежності. Особливість власного капіталу полягає в тому, що він інвестується на довгостроковій основі і піддається найбільшо­му ризику. Чим вища його частка в загальній сумі капіталу і мен­ша частка позичкових засобів, тим вищий буфер, що захищає кре­диторів від збитків, а отже, менший ризик втрат.

Однак потрібно враховувати, що власний капітал обмежений у розмірах. Крім того, фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідне для нього, особливо в тому разі, коли виробництво має сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на ра­хунках у банку, а в інші їх буде бракувати. Слід також мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприєм­ство може забезпечити вищий рівень віддачі на вкладений капі­тал, ніж платить за кредитні ресурси, то, залучаючи позичкові кошти, воно може контролювати більші грошові потоки, розши­рити масштаби своєї діяльності, підвищити рентабельність влас­ного (акціонерного) капіталу. Як правило, підприємства беруть кредит, щоб підсилити свої ринкові позиції.

Разом з тим, необхідно враховувати, що пропорційно зростан­ню частки позикового капіталу зростає ризик зниження фінансо­вої стабільності і платоспроможності підприємства, знижується прибутковість сукупних активів за рахунок виплачуваного пози­кового процента. До недоліків цього джерела фінансування тре­ба також віднести складність процедури залучення, високу за­лежність позикового процента від кон'юнктури фінансового рин­ку і збільшення у зв'язку з цим ризику зниження платоспромож­ності підприємства.

Від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і по­зикового капіталу, багато в чому залежить фінансове становище підприємства.