Висновки

1. Етнополітична ситуація в Україні з її поліетнічним населенням дає підстави для подальшого зміцнення регіональної ідентичності, що може стати міцним фундаментом поєднання двох форм – регіональної та громадянської (державної) ідентичностей та формування на цих засадах нових відносин. Відтак ідентичність українського суспільства необхідно розглядати як об’єктивну реальність, обумовлену особливостями економічного розвитку держави і специфікою формування його етнокультурного середовища, які необхідно враховувати при формуванні політичного й економічного курсу, культурної політики, колективної ідентифікації українського суспільства.

2. Подолання кризи ідентифікації та самоідентифікації українського суспільства залежатимуть від того, наскільки впевнено просуватиметься країна по шляху формування політичної нації і дієздатного громадянського суспільства. Але справа в тому, що даний процес гальмують три обставини: домінування радянської культури, сильне самоутвердження етносів та неготовність української культури посісти провідну роль. Зменшити конфронтаційні навантаження на соціум можливо лиже за допомогою консолідації українського суспільства. Ключ до регіональної ідентифікації, як основи процесу інституціалізації лежить в основі регіональної культури, здатної консолідувати суспільство. Регіональна культура зможе успішно виконати свою функцію тільки в тому випадку, якщо вона акумулює в собі духовні цінності, які домінують у суспільстві.

3. Вплив сучасної культури як особливого способу внутрішньої організації соціальної взаємодії на налагодження й розподіл влади набуває якісно нових масштабів. Стимулом розвитку цих процесів стають транснаціоналізація світових і регіональних центрів політичної влади, розширення культурних зв'язків між народами і, особливо - поява нових інформаційних технологій та каналів комунікацій, які трансформують традиційні принципи спілкування у сфері влади, форми соціалізації громадян, їх участі в політичному житті.

4. Процес консолідації суспільства в Україні базується на взаємодії трьох основних чинників: політики, економіки та культури. Але, на жаль, сьогодні основні зусилля нашої держави направленні на політичні та економічні проблеми, а не на менш важливий культурний чинник, якому держава приділяє ще дуже мало уваги. Тому, зростання ролі регіональної культури у консолідації суспільства носить характер загально цивілізованої тенденції і набуває дедалі більшого значення. Регіональна культура – це єдність минулого, сучасного і майбутнього регіону. Вона виступає складною системою, де функціонують світоглядні, нормативно-ціннісні, практично-поведінкові та інституційні компоненти, які посилюються в умовах глобалізації.

Питання для самоконтролю знань

1. Що розуміється під ідентифікацією та сомоідентифікацією?

2. Прокоментуйте поняття «ідентифікації» в зарубіжній літературі.

3. Які основні типи ідентифікацій ви знаєте?

4. В чому сутність кризи ідентифікації?

5. Що Ви розумієте під поняттям «національна ідентичність».

6. Дайте визначення «регіональної ідентичності».

7. Обґрунтуйте механізми формування регіональної ідентичності.

8. Обґрунтуйте механізми формування європейської ідентичності.

9. Визначте стратегію модернізації українського суспільства.

10. Дайте аналіз факторів, що сприяють оптимізації українського суспільства.

11. В чому заклечаються проблеми регіональної ідентичності?

12. Дайте аналіз механізмів оптимізації регіональної ідентичності.

13. Дайте визначення культури?

14. У чому полягає сутність регіональної культури суспільства?

15. Як співвідносять культура і політика?

16. Ментальні особливості регіональної культури.

ЛІТЕРАТУРА

1. Семененко И.С. Культурне факторы и механизмы формирования российской национальной-цивилизационной идентичности на рубеже ХХІ века // Полис: Политические исследования - 2004. - №1. – С. 101-113

2. Міщенко М.Д. Міфологеми громадянської думки і процеси економічних реформ в Україні // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття / Під ред.. М.О.Шульги

3. Сміт Е.Д. Національна ідентичність. – К.: «Основи». – 1994. – 224с.

4. Політика європейської інтеграції: Навчальний посібник / Під ред. д. ф. н., проф. В. Г. Воронкової – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 512 с.

5. Панина Н. Факторы национальной идентичности, толерантности, ксенофобии и антисемитизма в современной Украине // Социология: теория, методы, маркетинг, 2005. - №4. – С. 26-46

6. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах. Сравнительное исследование. - М., 1997

7. Обушний М.І. Етнонаціональна ідентичність в контексті формування української нації: Дис.д-ра політ. наук: 23.00.05 / Національний ун-т ім.Тараса Шевченка. – К., 1999. – 393 с.

8. Орачев О.И. Региональная идентичность: миф или реальность? // Региональное самосознание как фактор формирования политической культуры в России (материалы семинара). Под ред. д.и.н., проф. Ильина М.В., к.г.н. Бусыгиной И.М.. М. – 1999. – С. 36-43

9. Горбатенко В.П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. Монографія. – К.: Видавничий центр «Академія», 1999. –240с.

10. Управління людськими ресурсами: філософські засади. Навчальний посібник під ред. д.ф.н., проф. В.Г.Воронкової. – К.: ВД «Професіонал», 2006. – 576с.

11. Інститути і механізми регіонального розвитку в умовах політичної трансформації українського суспільства. Автореф. дис.канд.політ.наук: 23.00.02 / В.А.Зуєва; НАН України. Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького. – К., 2003. – 20с.

12. Резник А. Институциональные факторы стабильности слабоинтегрированного украинского общества // Социология: теория, методы, маркетинг, 2005. - №1. – С. 155-168

13. Культура. Ідеологія. Особистість: Методол.-світогляд. аналіз / Л.В. Губернський, В.П.Андрущенко, М.І. Михальченко; Київ. Нац.ун-т ім.. Т.Шевченка, Ін-т соціол. НАН України, Ін-т вищ. освіти АПН України. – К.: Знання України, 2002. – 580с.

14. Современная западная политология. Краткий очерк истории и теории: Конспект лекций / Сост. А.В.Мисунко, Б.В.Братанич. – К.: УМК ВО, 1991. – 88с.

15. Грабовський С. Верхи ще можуть, а низи вже хочуть, або Культура політиків і політична культура // Суспільне життя. Сучасність. – 2002. - № 5.– С. 68-73.