Висновки

1. Наслідком взаємодії суспільства і природи є знищення природних ландшафтів (стійких біогеосистем) і перетворення їх на антропогенні (аграрні, промислові, рекреаційні, транспортні, комунікаційні та інші зони). З недосконалістю створених ландшафтів і мінімізацією та використанням природних пов'язані такі проблеми, як:

• збіднення генофонду біосфери (зникнення видів рослин і тварин, середовища їх існування, дестабілізація функціонування біосистем усіх рівнів організації біосфери, глобальні зміни клімату, зпустинення);

• забруднення атмосфери, гідросфери, літосфери, нагромадження забруднюючих речовин в організмах рослин і тварин, а також людини в зв'язку з функціонуванням об'єктів промислового й сільськогосподарського виробництва, енергетики та транспорту.

2. Для вирішення цих проблем потрібна така система взаємодії суспільства і природи – гармонійна (збалансована) природоохоронна політика, яка б передбачала погодження економічної стратегії суспільства із законами природи. Вона повинна виходити з принципу гармонізації відношення людства до природи, який повинен реалізуватися, по-перше, в мінімізації втручання людини в природне середовище і, по-друге, в максимізації збереження природних систем. Реалізація цього принципу забезпечить відновлення стану біосфери через оптимізацію її екосистем, у тому числі структурно-функціональних елементів біогеоценозів (фіто-, зоо-, міко-, бактеріо-, та вірусоценозів і екотопічних умов, у першу чергуедафічних); відновлення втрачених структур, зв'язків і функцій на всіх рівнях організації біосфери (організмовому, популяційному, біогеоценотичному, біомному), забезпечуючи їх стійкий стан. Наслідком цього буде поліпшення стану, антропогенних систем. Гармонійна, збалансована природоохоронна політика може бути реалізована в системному поєднанні економічних, ландшафтних, правових та організаційних засад природокористування.

3. Економічні засади визначають конкретні об'єкти й суб'єкти, поняття і принципи економічного регулювання процесу природокористування, де під останнім розуміються суб'єктно-об'єктні відносини, які формуються в процесі взаємодії суспільства і природи, які зв'язані з речовинно-енергетичними (кількісно - якісними) змінами у природі.

Економічні засади передбачають введення плати за користування природними ресурсами, що стимулюватиме їх раціональне використання. Природні ресурси – це ландшафти та їх компоненти, а також надра та атмосфера у тому випадку, коли вони розглядаються як об'єкти природокористування. Плата за природні ресурси визначається з врахуванням їх структурно-функціональних, просторово-часових та типологічних критеріїв, які мають бути реалізовані в кадастрах. Кадастри повинні бути розроблені для всіх природних ресурсів: вод, фунтів, лісів, рослинного й тваринного світу, заповідних ландшафтів, надр та ін. За допомогою кадастрів визначаються межі та ступінь користування певним природним ресурсом, необхідні засоби його відновлення, у тому числі й вартісні, в грошовому вигляді, які визначають суму платила користування. Механізм оплати за природокористування має різні форми: оренду, заставу, пряму плату і в кожному конкретному випадку визначається за допомогою кадастру з метою оптимальних для даного ресурсу використання та відновлення.

4. В процесі природокористування повинен здійснюватися контроль за якісними та кількісними характеристиками стану компонентів ландшафтів. Під ландшафтом розуміється конкретна територія, однорідна за своїм походженням, історією розвитку та неподільна за зональними й азональними ознаками, яка базується на єдиному геологічному фундаменті, з однотипним рельєфом, однорідним кліматом, подібними гідрологічними умовами, грунтами, біоценозами і певною структурою, є основною одиницею фізико-географічних умов (тут: синонім геосистеми).

З метою оцінки стану ландшафтів розробляються норми і нормативи, які відображають межі впливу виробничої та іншої діяльності. Норми впливу процесів природокористування на ландшафти розробляються на основі визначення критичного (порогового) навантаження на ландшафти, ступені антропогенного впливу, перевищення яких призводить до руйнування структури й порушення функцій ландшафтів. Норми розробляються для кожного конкретного ландшафту.

5. Виходячи з принципу гармонізації відносин природи і суспільства, необхідності максимізації площ природних територій, а також з думки, що всі природні ландшафти мають екологічне, природоохоронне, естетичне, наукове значення і є унікальними (бо більшість територій антропогенно перетворені), в першу чергу потрібно значно розширити заповідний фонд, враховуючи принцип репрезентативності; змінити класифікацію, систему створення і функціонування заповідних територій. Науково забезпечені економічні та еколого-ландшафтні засоби збалансованого природокористування реалізуються організаційними і регулюються правовими засадами.

Наукові засади повинні визначити комплекс заходів в галузі стандартів і нормування щодо стану ландшафтних компонентів та середовища проживання людей, спостереження за параметрами стану й апаратурно-програмного забезпечення вимірювань, методологічних, теоретичних і прикладних наукових досліджень, зокрема технологічних аспектів проблеми взаємодії суспільства та природи.