Принципи та елементи системи управління навколишнім середовищем (емs)

Модель ЕМS дає загальне уявлення про організацію, яка визнає наступні принципи. Принцип 1. Зобов'язання і політика.Організація повинна визначити свою екологічну політику і гарантувати виконання зобов'язання щодо її ЕМS. Принцип 2. Планування. Організація повинна скласти план реалізації своєї екологічної політики. Принцип 3. Впровадження. Для ефективного впровадження організація повинна створити можливості та механізм забезпечення, необхідні для реалізації її екологічної політики, цілей та завдань. Принцип 4. Вимірювання і оцінювання. Організація повинна здійснювати вимірювання,.моніторинг та оцінювання її екологічних характеристик. Принцип 5. Аналіз і вдосконалення. Організація повинна аналізувати і постійно вдосконалювати свою систему екологічного управління з метою поліпшення своїх загальних екологічних характеристик. В контексті вищезгаданого ЕМS краще всього уявляти як організаційну структуру, яка повинна постійно контролюватися і періодично перевірятися, щоб забезпечити ефективне керування діяльністю організацій в галузі навколишнього середовища у відповідь на зміну внутрішніх та зовнішніх факторів. Кожний працівник організації повинен усвідомлювати свою відповідальність за поліпшення екологічних характеристик.

Організація повинна почати з того, що ЕМS дає значні вигоди, наприклад, досягнення відповідальності регламентам, обмеження джерел юридичної відповідальності чи забезпечення ефективнішого використання матеріалів. По мірі того, як організація набуває досвіду і її ЕМS починає приймати чітку форму, можуть впровадитися процедури, програми і технології для подальшого поліпшення екологічних характеристик. Потім, у процесі вдосконалення ЕМS, екологічні критерії можуть інтегруватися у всі рішення щодо господарювання. Для забезпечення успіху одним з перших кроків у розробленні чи вдосконаленні ЕМS повинно бути досягнення зобов'язання вищого керівництва організації покращувати екологічні характеристики діяльності, виробництва продукції чи послуг. Неперервне дотримання вищим керівництвом цього зобов'язання і провідна роль ЕМS має вирішальне значення.

Поточний стан справ організації стосовно навколишнього середовища може бути встановлений за допомогою первинної екологічної експертизи. Первинна експертиза охоплює: ідентифікацію вимог законодавства та регламенту; ідентифікацію екологічних аспектів діяльності організації, її продукції чи послуг таким чином, щоб визначити ті, що мають чи можуть мати значний вплив на навколишнє середовище і пов'язані з юридичною відповідальністю; оцінювання ефективності роботи із здійсненням порівняння з релевантними внутрішніми критеріями, стандартами інших організацій, регламентами, зводами правил, принципами та керівними положеннями; існуючі технічні правила і процедури управління навколишнім середовищем; ідентифікацію іншої політики і процедур у сфері матеріально-технічного постачання і укладення договорів; отримані дані про результати розслідування випадків невідповідності, що мали місце у минулому; сприятливі можливості для отримання конкурентних переваг; точки зору зацікавлених сторін; функції та діяльність в межах інших систем організації, які можуть сприяти чи стримувати поліпшення екологічних характеристик. В усіх випадках слід розглядати весь спектр робочих умов, включаючи можливі відмови техніки та аварійні ситуації. Процес та результати первинної екологічної експертизи повинні документально оформлюватися разом з ідентифікацією сприятливих можливостей для розвитку ЕМS.

Екологічна політика встановлює загальні напрями та визначає принципи дій для організацій. Вона визначає мету стосовно необхідного рівня екологічної відповідальності та екологічних характеристик, за якими будуть оцінюватися всі подальші дії організації. Міжнародні організації, кількість яких невпинно зростає, за участю урядів, промислових асоціацій та громадських об'єднань розробили керівні принципи екологічної політики. Такі керівні принципи допомагають організаціям визначити загальне коло їхніх зобов'язань щодо навколишнього середовища. З їх допомогою для різних організацій встановлюється єдина для всіх сукупність цінностей. Такого роду керівні принципи можуть допомогти організаціям в розробці політики з врахуванням всіх особливостей тієї організації, для якої вона формулюється.Відповідальність за визначення екологічної політики, як правило, покладається на вище керівництво. Керівництво організації відповідає за реалізацію політики, а також за забезпечення процесу формування та модифікації політики. Екологічна політика повинна враховувати: призначення, спрямування, ключові цінності та переконання організації; вимоги зацікавлених сторін і засоби спілкування з ними; неперервне вдосконалення; запобігання забрудненню; керівні принципи; координацію з політикою організації в інших сферах (наприклад, у сфері якості, охорони здоров'я і техніки безпеки на робочих місцях); специфічні місцеві та регіональні умови; відповідність ревалентним регламентам, законам та іншим критеріям у галузі навколишнього середовища, якими організація зобов'язується керуватися. Існують питання, що підлягають розгляду з точки зору екологічної політики: Чи сформувала організація екологічну політику у відповідність до її діяльності, продукції чи послуг? Чи відображає політика цінності та керівні принципи організації? Чи ухвалена екологічна політика вищим керівництвом і чи ідентифіковано та наділено когось повноваженнями з контролю та впровадження політики? Чи служить політика настановою щодо встановлення екологічних цілей та завдань? Чи скеровує політика організацію на моніторинг відповідності технологічної та управлінської практики? Які зобов'язання закладено в екологічну політику (наприклад, забезпечення постійного вдосконалення, забезпечення запобігання забрудненню, моніторинг, дотримання існуючих чи установлення суворіших правових вимог, врахування очікувань зацікавлених сторін)?

До елементів системи екологічного управління, пов'язаних з плануванням, належать: ідентифікація екологічних аспектів і оцінювання пов'язаних з ними впливів на навколишнє середовище; правові вимоги; екологічна політика: внутрішні критерії ефективного функціонування; екологічні цілі та завдання; плани та програма екологічного управління. Політика, цілі та завдання організації повинні ґрунтуватися на знанні екологічних аспектів та значних впливів на навколишнє середовище, пов'язаних з її діяльністю, продукцією чи послугами. Завдяки цьому існує гарантія, що значні впливи на навколишнє середовище, пов'язані з цими аспектами, враховуються під час установлення екологічних цілей. Ідентифікація екологічних аспектів - це неперервний процес визначення минулого, поточного та потенційно можливого впливу (сприятливого чи несприятливого) діяльності організації на навколишнє середовище. Цей процес також передбачає ідентифікацію потенційної незахищеності організації від санкцій регулятивного, правового та господарського характеру. Він може також передбачати ідентифікацію впливів на здоров'я та безпеку, а також оцінювання екологічного ризику. Існує ряд питань, що підлягають розгляду з точки зору ідентифікації екологічних аспектів і оцінювання впливів на навколишнє середовище: Що являють собою екологічні аспекти діяльності, продукції та послуг організації? Чи спричиняє діяльність, продукція чи послуги організації значні несприятливі впливи на навколишнє середовище? Чи володіє організація процедурою для оцінювання впливів нових проектів на навколишнє середовище? Чи вимагає місцезнаходження ' організації спеціального розгляду з екологічної точки зору, наприклад, як район з чутливим навколишнім природним середовищем? Як позначатимуться будь-які заплановані зміни чи доповнення у діяльності, продукції чи послугах на екологічних аспектах і пов'язаних з ними впливах? Який масштаб та сила потенційно можливих впливів на навколишнє середовище у випадку відмови технологічного процесу? Як часто виникатиме ситуація, яка могла б призвести до негативного впливу на навколишнє середовище? Що являють собою значні екологічні аспекти з точки зору їх впливів, ймовірності, сили і частоти прояву? Чи належать значні впливи на навколишнє середовище до місцевих, регіональних чи глобальних за своїм масштабом?

Правові та інші вимоги

Організація повинна розробити і підтримувати на належному рівні процедури для ідентифікації, забезпечення доступу і роз'яснення всіх правових та інших вимог, виконувати які вона зобов'язується і які безпосередньо стосуються екологічних аспектів її діяльності, продукції чи послуг. Наводимо питання, що підлягають розгляду стосовно правових та інших вимог: Який доступ має організація до релевантних, правових та інших вимог і яким чином вона ідентифікує їх? Яким чином організація слідкує за розробкою правових та інших вимог? Яким чином організація слідкує за внесенням змін до правових та інших вимог? Яким чином організація надає працівникам ревалентну інформацію про правові та інші вимоги? Якщо стандарти сторонніх організацій не задовольняють потреби організації чи не існують взагалі, необхідно установляти і впровадити власні пріоритети та критерії. Внутрішні критерії ефективності функціонування, поряд з стандартами сторонніх організацій, допомагають організації у встановленні власних цілей та завдань. Цілі повинні встановлюватися відповідно до екологічної політики організації. Вони являють собою загальні орієнтири у досягненні екологічних характеристик, ідентифікованих в межах екологічної політики. Під час встановлення своїх цілей організація повинна також враховувати дані екологічних експертиз, ідентифіковані екологічні аспекти і пов'язані з ними впливи на навколишнє середовище. Після цього можуть бути визначені екологічні завдання для досягнення цих цілей у встановлений термін. Завдання повинні бути конкретними і вимірними. Коли цілі та завдання визначено, організація повинна розглянути питання щодо установлення кількісних показників екологічних характеристик. Ці показники можуть закладатися в основу системи оцінювання екологічних характеристик, а також надавати інформацію як про систему екологічного управління, так і про оперативні системи. Цілі та завдання можуть мати широке застосування на всіх рівнях організації чи більш вузьке застосування у діяльності конкретного підрозділу чи індивідуальній діяльності. Цілі та завдання повинні періодично аналізуватися та переглядатися, а також враховувати точки зору зацікавлених сторін. Зупинимось на питаннях, що підлягають розгляду стосовно екологічних цілей та завдань: Якою мірою екологічні цілі та завдання відображають екологічну політику, а також значні впливи на навколишнє середовище, пов'язані з діяльністю, продукцією чи послугами організації? Яким чином працівники, відповідальні за досягнення цілей та завдань, залучалися до їх визначення? Якою мірою враховано точки зору зацікавлених сторін? Які конкретні кількісні показники було встановлено для цілей та завдань? Яким чином здійснюється регулярний аналіз та перегляд цілей і завдань з метою відображення бажаного поліпшення екологічних характеристик? Можливості та засоби забезпечення, необхідні організації, постійно модифікуються з урахуванням постійної зміни вимог зацікавлених сторін, динаміки розвитку умов господарської діяльності та процесу неперервного вдосконалення. Для досягнення своїх екологічних цілей організація повинна зосередити свої зусилля на побудові неперервно діючого ланцюга, що складається з її персоналу, систем, стратегії, ресурсів та структури управління. Для багатьох організацій впровадження екологічного управління може здійснюватися поетапно з урахуванням ступеня усвідомлення екологічних вимог, аспектів, очікувань та вигод, а також наявності ресурсів. Повинні бути визначені та виділені людські, матеріальні (наприклад, виробничі приміщення, обладнання) та фінансові ресурси, необхідні для реалізації екологічної політики організації та досягнення її цілей. Під час розподілу ресурсів організації можуть розробляти процедури для оцінки як вигод, так і витрат, пов'язаних з їхньою екологічною чи суміжною діяльністю. Можуть також враховуватися витрати, пов'язані з контролем забруднення, відходами та їх видаленням. Розглянемо питання, що підлягають деталізації з точки зору людських, матеріальних та фінансових ресурсів. Яким чином організація ідентифікує та розподіляє людські, технічні та фінансові ресурси., необхідні для досягнення її екологічних цілей та завдань, виключаючи ресурси для нових проектів? Яким чином організація контролює витрати та вигоди, пов'язані з екологічною діяльністю?

Для ефективного вирішення екологічних проблем елементи ЕМS повинні розроблятися чи переглядатися таким чином, щоб забезпечити їх ефективну координацію та інтеграцію з елементами існуючих систем управління. До елементів системи управління, які можуть виграти від інтеграції, належать: політика організації в різних сферах; розподіл ресурсів; оперативне управління та документування; системи інформаційного забезпечення; підготовка і підвищення кваліфікації працівників; організаційна структура та структура підзвітності; системи оцінюваній та винагород; системи вимірювання та моніторингу; обмін інформацією та звітування. Поряд з цим, існують питання, що підлягають розгляду стосовно організаційного узгодження та інтегрування: Яким чином систему екологічного управління інтегровано у процес загального управління господарською діяльністю? Що являє собою процес збалансування та вирішення протиріч між екологічними та іншими пріоритетами? Відповідальність за загальну ефективність ЕМS повинна покладатися на старших керівників чи функціональні підрозділи з достатніми повноваженнями, компетентністю та ресурсами. Керівники-розпорядники повинні чітко визначити обов'язки відповідного персоналу з ефективного впровадження ЕМS та екологічні характеристики. Працівники на всіх рівнях повинні звітувати, в межах покладеної на них відповідальності, про екологічні характеристики з метою забезпечення функціонування системи комплексного екологічного управління. Для забезпечення підзвітності та відповідальності керівники та службовці повинні мати чітку відповідь на наступні запитання: Що являють собою підзвітність та відповідальність персоналу, що керує, виконує, та перевіряє діяльність, яка впливає на навколишнє середовище, чи є вони ідентифікованими та задокументованими? Який зв'язок існує між відповідальністю за екологічні характеристики та індивідуальною діяльністю, і чи здійснюється його періодичний аналіз? Яким чином відповідальний та підзвітний персонал: отримує достатню підготовку, матеріальні та людські ресурси для впровадження EMS; ініціює заходи щодо забезпечення, відповідальності екологічної політиці; передбачає, ідентифікує та реєструє екологічні проблеми; ініціює, рекомендує чи подає готові рішення цих проблем; перевіряє процес реалізації таких рішень; здійснює контроль за подальшою діяльністю по усуненню будь-яких екологічних невідповідностей та поліпшенню незадовільного стану навколишнього середовища; отримує належну підготовку щодо дій в аварійних ситуаціях; набуває розуміння наслідків невідповідальності; набуває розуміння відповідальності, покладеної на нього; підтримує і сприяє добровільним діям та ініціативам.

Вище керівництво повинно відігравати ключову роль у формуванні свідомості та мотивації поведінки працівника шляхом роз'яснення їм екологічних цінностей організації та інформування їх про зобов'язання щодо екологічної політики. Тільки в тому разі, коли кожний працівник усвідомить важливість екологічних цінностей, система екологічного управління трансформується з «паперової» роботи в ефективний процес. Всі члени організації повинні розуміти та всіляко заохочуватися до усвідомлення значення EMS, важливості досягнення екологічних цілей та завдань, за які вони несуть функціональну та матеріальну відповідальність. Вони, в свою чергу, також повинні заохочувати і сприяти, коли це необхідно, щоб інші члени організації ставилися до цих проблем з тією ж серйозністю. Мотивація до постійного вдосконалення може бути підвищена, якщо працівники побачать визнання своїх зусиль, спрямованих на досягнення екологічних цілей та завдань, і будуть заохочуватися до розробки пропозицій, які можуть привести до поліпшення екологічних характеристик. Питання, що підлягають розгляду з точки зору екологічної свідомості та мотивування, наступні: Яким чином вище керівництво визначило, закріпило та оголосило зобов'язання організації щодо екологічної політики? Якою мірою працівники розуміють, сприймають та розділяють екологічні цінності організації? Якою мірою екологічні цінності служать мотивації екологічно відповідальних дій? Яким чином організація визнає досягнення працівників в сфері навколишнього середовища?