7.4. Реалізація функцій органів влади різних рівнів в процесі децентралізації

Адміністративно-територіальне управління регіональним розвитком передбачає наступні напрями вдосконалення системи територіальної організації влади та системи місцевого самоврядування: чіткий розподіл сфер компетенції та повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування різного територіального рівня. Реформа у сфері адміністративно-територіального управління охоплює широкий спектр регіональних проблем, у тому числі і повноваження місцевих органів влади. На сьогодні в Україні здійснюється адміністративна реформа, однією з головних цілей якої є децентралізація державної влади та деконцентрації владних повноважень, зміцнення організаційної, правової та фінансово-економічної самостійності місцевого самоврядування. У межах адміністративної реформи розглядається питання децентралізації управління. Необхідність децентралізації влади зумовлена тим, що вона не може бути досить ефективною, здійснюючись з центру. Сучасна ситуація в Україні дозволяє зробити висновок щодо необхідності введення додаткових повноважень територіальним громадам.

Децентралізація є кращим методом організації надання громадських послуг. Для цього є свої причини. По-перше, складність сучасних суспільств та їх проблеми наводять на думку, що найкращі рішення приймаються з більшим залученням громадськості та за умови більш творчого підходу. Централізовані системи є надто закритими, щоб швидко пристосовуватися до сучасних змін. По-друге, і це особливо стосується суспільств на стадії демократичних та економічних трансформацій, існує необхідність створити так звані громадянські общини, які надають можливість населенню впливати на прийняття рішень. На сьогодні органи місцевого самоврядування не мають достатніх повноважень для повноцінної діяльності в регіоні – спроможність самостійного прийняття рішень, їх реалізація, а також пошук необхідних ресурсів. За змістом відповідних положень Конституції розрізняють горизонталь щодо розподілу функцій і повноважень зі здійснення єдиної влади насамперед між вищими органами держави, що відображається у принципі поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. Такий спосіб децентралізації влади, відображаючи принципи взаємовідносин парламенту, глави держави та уряду, охоплюється, як відомо, поняттям форми державного правління, яка в тому чи іншому варіанті визначається як відображений в основному законі спосіб організації державної влади, який засвідчує особливості компетенційних зв'язків між вищими органами держави. Досвід децентралізації країн з розвинутим демократичним ладом свідчить, що однією з основних умов існування та функціонування таких держав є система гарантій ефективної діяльності всіх елементів організації влади як по вертикалі, так і по горизонталі. Комплексом таких гарантій є система стримувань і противаг, одним з варіантів належного існування організації влади. Ця система найбільш є пристосованою до горизонтальної системи організації влади. При запровадження такої системи кожна гілка влади просто зобов’язана наглядати за іншою. До тих пір, поки органи державної влади не будуть зв’язані та переплетені таким чином, що надання кожному з них конституційного контролю над іншими не буде вважатися органічно необхідним, уряд ніколи на практиці не зможе бути організованим належним чином. Основним принципом системи стримувань та противаг є така організація влади, за якою будь-яка дія однієї гілки влади, для своєї реалізації потребувала санкції іншої гілки влади та контролювалася б ними.

Вертикальна система організації влади в більшості випадків позбавлена цілісної системи стримувань та противаг. В унітарних країнах ця обставина пов’язується з ієрархічною підпорядкованістю адміністративно-територіальних одиниць. У федеративних державах існування складових федерації ґрунтується переважно на договірних засадах. Цілісної системи гарантій існування та функціонування владної вертикалі в Україні досі не спостерігається, навіть на законодавчому рівні. Що зумовлено відсутністю закінченої системи нормативних актів, що визначають умови існування та функціонування вертикальної системи організації влади. Аналізуючи проблематику гарантій здійснення своїх функцій та повноважень органами місцевого самоврядування, слід звернути увагу на те, що в статті 12 Європейської хартії місцевого самоврядування згадується фундаментальний принцип конституційного права більшості країн Європейського Союзу, відповідно до якого свобода дій органів місцевого самоврядування, в межах закріплених законом повноважень, повинна бути захищена і забезпечена. Належна реалізація цього фундаментального принципу прямо пов’язана з тим, що основні принципи діяльності органів місцевого самоврядування повинні бути законодавчо закріплені, а повноваження місцевого самоврядування мають бути вичерпними, організаційно та фінансово забезпеченими і ефективно захищатися судом. Децентралізація влади має своє продовження й у сферах державної діяльності, співвіднесених з органами виконавчої та судової влади. До проявів децентралізації виконавчої влади можна віднести розподіл функцій і повноважень між органами виконавчої влади, зокрема між Кабінетом Міністрів України, з одного боку, та міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади – з іншого. Сюди ж можна віднести й розподіл повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої влади. Проявом децентралізації у сфері судової влади можна вважати розподіл функцій і повноважень між Конституційним Судом України як єдиним органом конституційної юрисдикції та судами загальної юрисдикції, систему яких увінчує Верховний Суд України. У системі ж судів загальної юрисдикції також існує децентралізація влади, яка проявляється у розподілі повноважень щодо здійснення правосуддя між спеціалізованими судами як по горизонталі, так і по вертикалі.

Реалізація повноважень органів регіональної влади має забезпечуватись достатніми фінансовими ресурсами, комунальною та земельною власністю. У державі є обов’язок передати регіональній владі на довгостроковій основі ресурси в обсязі, відповідному до поставлених завдань. Держава має забезпечити регіонам можливість самостійного довгострокового планування і здійснення своєї діяльності. В цілому контроль за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування, як свідчить практика, здійснюється різними суб’єктами і в різних формах. Це може бути контроль з боку територіальної громади, контроль з боку органу, який делегував виконання тих чи інших повноважень органу місцевого самоврядування, контроль за законністю дій та рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, судовий контроль тощо. Реалізація конституційного права населення на здійснення самоврядування залежить від розуміння населенням своїх прав і можливостей та вміння ними користуватись при здійсненні самоврядування.