- •Регіонально-адміністративний менеджмент Київ
- •Авторський колектив:
- •Рецензенти:
- •Тема 1 предмет, завдання цілі і функції дисципліни “регіонально-адміністративний менеджмент”
- •1.1. Сутність регіонально-адміністративного менеджменту
- •1.2. Цілі та функції регіонально-адміністративного менеджменту
- •1.3. Регіональна політика держави та її основні компоненти
- •1.4. Мета, завдання та цілі державної регіональної політики
- •1.5. Синергетична парадигма дослідження регіонально-адміністративного менеджменту в умовах глобалізації
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Економічні засади регіонально-адміністративного менеджменту
- •2.1. Роль регіону і національного господарства у національній економіці України
- •2.2. Економічна самостійність регіону та основні функції органів регіонального управління
- •2.3. Економічні регіональні повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
- •2.4. Державна регіональна політика України як мета і завдання регіонально-адміністративного менеджменту
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •3.1.Регіон як соціальний інститут та територіальна спільнота
- •3.2.Регіональна ідентифікація та соціалізація: сутність та якості
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 4 правові засади регіонально-адміністративного менеджменту в україні
- •4.1. Інституційна та правова база регіонально-адміністративного менеджменту
- •4.2 Аналіз існуючої системи територіального устрою України та проблеми її реформування
- •4.3 Правові засади визначення регіону як складової політико-територіальної організації України
- •Таблиця41.4 -атп Україна
- •4.4. Правова характеристика основних напрямів діяльності та функцій регіональних органів влади
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема № 5 державне регулювання регіонального розвитку
- •5.1. Поняття державного регулювання регіонального розвитку
- •5.2. Регіон як об'єкт регіонального розвитку, його соціально економічна сутність
- •5.3. Державна регіональна політика: основні напрями розвитку та оптимізації
- •5.4. Державне регулювання трансформаційних процесів в Україні
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Децентралізація як засіб становлення і стабілізації регіонального розвитку
- •6.1. Регіональний фактор в процесах централізації та децентралізації
- •6.2. Децентралізація влади як засіб регіонального розвитку
- •6.3. Види децентралізації влади
- •6.4. Форми здійснення децентралізації та їх відмінності
- •6.5. Зарубіжний досвід процесу децентралізації влади
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Адміністративно-територіальне управління в контексті децентралізації
- •7.1. Децентралізація як процес розширення і зміцнення прав та повноважень адміністративно-територіальних одиниць
- •7.2. Децентралізація як фактор налагодження територіальної організації влади
- •7.3. Оптимізація відносин між органами влади різних рівнів як засіб адміністративно-територіального управління
- •7.4. Реалізація функцій органів влади різних рівнів в процесі децентралізації
- •7.5. Адміністративно-територіальне управління: світовий досвід
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 8 управління міськими агломераціями в контексті інноваційного регіонального розвитку
- •8.1. Місто як об’єкт управління. Мета та завдання управління містом.
- •8.2. Організаційно-економічні способи управління сучасним містом
- •8.3. Державні перспективи програми розвитку міст. Система підпрограм
- •8. 4. Районне планування: мета та завдання
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 9 регіональні концепції сталого розвитку
- •9.1. Міждисциплінарне вивчення проблеми сталого розвитку: еволюція поглядів
- •9.2. Концепції сталого регіонального розвитку
- •9.3. Пріоритетні напрями концепцій сталого економічного розвитку
- •Таблиця 9.1 – Приклад аналізу сильних і слабких сторін регіону (в різних сферах діяльності)
- •Освіта на протязі життя
- •9.4. Механізми забезпечення сталого розвитку регіонів
- •9.5. Принципи та критерії сталого регіонального розвитку
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 10 управління фінансовими ресурсами регіонів
- •10.1 Місцеві бюджети їх структура та взаємовідносини.
- •10.2. Поточний бюджет і бюджет розвитку
- •10.3. Порядок і методики розроблення місцевих бюджетів
- •10.4. Позабюджетні кошти, порядок їх формування та напрямки використання
- •10.5. Особливості функціонування сучасної фінансово-кредитної системи регіону
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 11 управління природними ресурсами та охороною довкілля
- •11.1. Проблеми природокористування
- •11. 2. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища
- •11.3 Управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Принципи та елементи системи управління навколишнім середовищем (емs)
- •11.4 Ресурсозабезпечення та раціональне природокористування на сучасному етапі розвитку економіки
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 12 антикризовий регіонально-адміністративний менеджмент
- •12.1 Поняття кризи та характеристика основних концепцій кризи
- •12.2 Класифікація криз та їхня характеристика
- •12.3 Концептуальне пояснення ситуаційної теорії управління в кризовій ситуації та шляхів її вирішення
- •12.4 Проблеми регіонального розвитку та їх характеристики
- •12.5 Принципи і методи антикризового регіонального управління
- •12.6 Основні принципи й шляхи вирішення регіональних проблем в Європейському Союзі
- •Висновки
- •Питання до самоконтролю знань:
- •Література
- •Тема 13 Формування механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону
- •13.1 Сутність категорії «механізм державного регулювання інвестицій в людський капітал» в контексті компаративного аналізу
- •13.2 Ефективність і результативність функціонування механізмів державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону
- •13.3 Основні напрями розвитку механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону
- •Питання для самоконтролю знань
- •Висновки
- •Література
- •Тема 14 міжнародне законодавство про місцеве самоврядування
- •14.1. Європейська декларація прав міст (18 березня 1992 р.)
- •14.2. Стамбульська декларація прав поселень (3-14 червня 1996 р.)
- •14.3. Хартія конгресу місцевих і регіональних влад Європи (14 січня 1994 р.)
- •14.4 Європейська Хартія місцевого самоврядування
- •14.5. Аналіз основних положень Європейської Хартії місцевого самоврядування та їх значення для України
- •14.6. Муніципальний рух України як суб’єкт розвитку місцевого самоврядування
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 15 програма державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в україні
- •15.1. Обґрунтування необхідності прийняття Державної стратегії
- •15.2. Стратегія управління місцевим і регіональним розвитком
- •15.3 Мета Державної стратегії підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні.
- •15.4. Зміцнення матеріальної і фінансової бази місцевого самоврядування та ресурсне забезпечення місцевого та регіонального розвитку
- •15.5. Етапи реалізації Державної стратегії підтримки розвитку місцевого самоврядування та її нормативно-правове забезпечення
- •15.6. Механізм нормативно-правового забезпечення
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 16 формування нової парадигми регіонально-адміністративного розвитку в україні
- •16.1. Ідентичність та ідентифікація: понятійно-категоріальний апарат
- •16.2. Фактори етнічної, національної та регіональної ідентифікації в сучасній Україні
- •16.3. Трансформація свідомості та регіональної культури українського суспільства в контексті консолідації
- •16.4. Структурно-функціональні елементи консолідації українського суспільства
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Тема 17 Регіонально-адміністративний менеджмент в контексті глобалізації і регіоналізації
- •17.1 Політична глобалізація як новий тип міждержавних відносин
- •17.2 Економічна глобалізація як нова стадія процесу інтернаціоналізації
- •17.3 Культурна глобалізація як процес формування нової глобальної культури
- •17.4 Глобалізація як системна цілісність економічних, політичних, культурних, національних процесів
- •17.5 Розширення світового демократичного процесу в умовах глобалізації.
- •17.6 Місце і роль України в глобалізаційних процесах
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 18 розвиток демократичних засад регіонального врядування
- •18.1. Концептуальні засади інституційної трансформації державного управління в Україні
- •18.2. Формування сучасної економічної політики регіональними органами влади
- •18.3. Демократичні механізми діяльності органів місцевого самоврядування
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Список використаної літератури
- •Післямова
3.2.Регіональна ідентифікація та соціалізація: сутність та якості
Елементом регіональної ідентифікації є регіональна соціалізація. Під нею розуміється засвоєння норм, цінностей, звичаїв, прийнятих у місцевому співтоваристві. Особливо важлива регіональна соціалізація для мігрантів, що недавно оселилися в регіоні. Для старожилів соціалізація виступає як поступове засвоєння регіональної ментальності з дитинства. Це процес стихійний, що самоорганізується. Для мігрантів же можлива розробка соціальних технологій регіональної соціалізації для більш швидкої адаптації до нових умов життя. Мета регіональної соціалізації - формування повноцінного члена регіональної громади, який засвоїв норми регіонального життя, ідентифікує себе з регіоном та відтворює цінності громади. Важливим аспектом регіональної соціалізації є формування стосунків пов'язаних із соціальними ролями, які притаманні регіону. В основі соціалізації знаходиться почуття соціальної ідентичності. Основні принципи регіонального життя не виживуть, якщо вони цілеспрямовано не будуть передаватися наступним поколінням. У процесі соціалізації мешканці регіону з дитинства засвоює комплекс ролей, що притаманні мешканцю великого промислового регіону, що забезпечує входження його у соціальне середовище громади. В регіоні реалізується механізми соціального контролю, що забезпечує дотримання у поведінці індивіда певних норм регіонального життя. Регіональна соціалізаціяможе розглядатися як складова частина процесу, під час якого відбуваються відтворення і подальший розвиток суспільних якостей суб’єктів. Регіональна соціалізація охоплює процес становлення мешканця як суб’єкта соціальних відносин у регіоні і регіональної діяльності, насамперед шляхом оволодіння особою відповідними знаннями, цінностями, нормами, орієнтаціями, зразками регіональної поведінки. Регіональна соціалізація - це не лише засвоєння певних зразків стосунків, знань, але й зміни їх на особисті орієнтири та настанови, внаслідок чого формується регіональна свідомість, позиція, зрілість, тобто певний рівень регіональної культури. Регіональна соціалізація - це процес, завдяки якому людина набуває певних міських настанов, цінностей, переконань. Одним із напрямків регіональної соціалізації є формування регіональної громадської культури. Розрізняють декілька типів регіональної громадської культури в залежності від участі у соціальному та політичному житті регіону.1.Нерозвинута регіональна культура, яка характеризується відсутністю у мешканців інтересу до регіонального життя. 2.Пасивна, для якої характерна сильна орієнтація на регіональну систему і результати її діяльності, і слабка участь у функціонуванні регіональної системи.3.Активістська, для якої притаманна зацікавленість громадян у справах регіону та участь у громадському житті регіону. Для цієї категорії мешканців регіону притаманне не лише у пасивне сприйняття того, що їм дає регіональна система, але і прагнення грати активну роль у житті регіону. Зрозуміло, що активістська регіональна громадська культура теж має свої ступені розвитку. Від активної громадської діяльності, що характеризується постійною участю у громадських справах (місцеві політичні діячі, депутати місцевих рад, члени виконавчих органів влади регіону та районів, представники різних груп регіональної еліти, громадські активісти, особливо що стосується пенсіонерів, журналісти тощо) до пересічних мешканців регіону, які час від часу, переважно у період виборчої кампанії, приймають участь у громадських справах регіону. Цілісна регіональна культура вміщує в собі певні субкультури - утворення, характерні для окремих груп із спільними базовими цінностями, віковими, етнічними орієнтаціями і ін. інтересами. Вони мають специфічні погляди на явища регіонального життя, на дії влади, діяльність регіональної еліти; мають свої зразки участі у місцевому житті, контролю і організації впливу на місцеву владу.
Кожен мешканець регіону є носієм регіональної культури тією мірою, якою він соціалізується у регіональній спільноті. Регіональна культура надає людині інструментарій регіональної поведінки. Цінності регіональної культури мають важливе значення для життєдіяльності та збереження спадковості регіональної системи. Регіональна культура містить ціннісні компоненти, форми орієнтацій та взірці поведінки у певних ситуаціях. Її слід розглядати як складову частину загальнонаціональної культури. Національно-історичні традиції, звичаї, стереотипи, настанови мають значний вплив на формування системи переконань членів регіональної громади. Регіональна культура є ціннісно-нормативною системою, яка визнається більшістю населення регіону. Тому одним з завдань загальної соціалізації є регіональна соціалізація, тобто формування у людини регіональної культури. Стрижнем регіональної соціалізації є формування специфічних комунікативних потреб, зміст яких полягає у прагненні бути в контакті з місцевою громадою. Такі контакти свідомо регулюються індивідом, у залежності від особливостей рівня задоволення потреб, індивідуальної ідентичності. Індикатором успішності регіональної соціалізації є сформована регіональна ідентичність, усвідомлення себе як члена регіональної громади. Досить висока частка мешканців регіону високо ідентифікує себе з регіоном, любить його, пишається ним. У свідомості частки мешканців регіону поняття патріота регіону та члена громади розрізняються. Можна бути патріотом, але не почувати себе членом громади. Однією з причин є не тільки аморфність регіонального співтовариства, але й різниці у ментальності. Однією з причин браку регіональної ідентичності – є соціально-економічна. Якщо регіон не здатний задовольняти потреби людини, то вичерпується ресурс ідентичності. Навіть якщо людина має високу регіональну ідентичність у результаті успішної соціалізації, може виникнути ситуація, коли при постійному незадоволенні потреб відбувається криза ідентичності без втрати загального рівня соціалізації. Людина прагне до виходу з неуспішної групи. Фактором процесу соціалізації є владні відносини. Фактично реальна регіональна влада не зосереджена в якомусь однім центрі, а розосереджена у багатьох вузлових точках, представлених регіональними соціальними інститутами. Компонентом регіональної соціалізованості є формування регіональної громадянськості. Поняття "регіональна громадянськість” багатозначне. Воно означає активне і свідоме включення у справи регіонального життя, прихильність інтересам регіону, готовність відстоювати їх.
Регіональна громадянськість є моментом загальної громадянськості. Діалектика громадянськості полягає в тому, що без регіональної громадянськості не може бути міцною і повноцінною загальна громадянськість. І навпаки, регіональна громадянськість не може сформуватись без міцного підґрунтя загальної громадянськості. Протилежністю громадянськості є байдужість. Мова йде про тих громадян, рівень регіональної соціалізації яких знижений, у яких слабко виражена така частина регіональної свідомості як громадянськість. Рівень регіональної громадянськості у певній мірі може бути емпірично представлений ступеню активності у справах регіонального самоврядування. Регіональна громадянськість тісно пов'язана з міським патріотизмом, є його вищою формою. Характерно, що люди часто поділяють людей на “наших” та “не наших”. Свій регіон теж відноситься до категорії “наших”, що є підставою для формування почуття мешканця регіону не формально, а на емоційному рівні. Регіональна громадянськість є характеристикою особистості, яка відображає певну позицію щодо рідної землі, регіону, природи, історії краю. Регіональна громадянськість включає культурно-національні цінності, суверенність, почуття єдності громади. Громадянин відчуває відповідальність за долю регіону, емоційно переживає його проблеми. На першому етапі становлення громадянськості формується почуття приналежності до регіону, ідентифікація з регіоном як даністю. На більш високих етапах регіональної соціалізації людина розглядає цінності регіону як особистісні. Внесок особистості в громадське життя набуває значення основної мети людини.
Внутрішньою умовою становлення громадянськості є розвинена особистість індивіда, яка зумовлює певний внутрішній стан сприйняття життя під впливом таких масштабних зовнішніх факторів, як “земля”, “природа”, “народ”, “мій край”, “ вітчизна”, “пануючий настрій”, “національний характер”, “національна гордість”, “державний порядок” тощо. Громадянськість базується на прагненні до регіональної суверенності. У сучасних регіонах України залежність від центру розглядається пересічними мешканцями регіону як обмеження їх права. Згідно з дослідженням у. М.Запоріжжі на питання “Якою мірою, на Ваш погляд, регіон залежить від вищестоящої влади?” варіант “Цілком залежить” відмітило 60% опитаних, “Залежить, але не цілком” – 30%, “Мало залежить” – 5%. Останні не знають. Мешканці регіону не почувають свій регіон суверенним і це заважає формуванню регіональної громадськості. Рівень почуття суверенності та регіонального патріотизму може перебувати в межах від активного одстоювання до пасивної позиції. Ця важлива якість може бути чітко не усвідомлюватися, але проявляться при появі надлишкової загрози для регіонального суверенітету від центру чи від бізнес-груп інших регіонів.Таким чином, бажаною моделлю і кінцевою метою процесу регіональної соціалізації є людина з високим рівнем розуміння громадського обов’язку, усвідомлення своїх прав і свобод, здатністю до самозвіту. Це є гарантією громадських чеснот самого регіону і громадських стосунків у ньому. Регіональна соціалізація - це процес, динамічний аспект регіональної свідомості. Регіональна свідомість - це сприйняття суб’єктом тієї частини реальності, що пов’язана з регіоном, суб’єктивний образ регіональної системи. Знання та уявлення щодо регіону не є продуктом індивідуальної свідомості. Особистість здобуває їх із навколишнього середовища в ході регіональної соціалізації. Регіональна свідомість є одним із активних рушіїв регіональної діяльності. Регіональна свідомість людей є повсякденною за своїм характером. Таким чином, регіональна соціалізація забезпечує формування регіональної громадянської культури, сприяє ідентифікації мешканців регіону з регіоном та відчуттю єдності з громадою. Регіональна свідомість, що формується завдяки соціалізації, є запорукою відтворення урбаністичного способу життя та способу думки. Соціалізація є умовою наступності та наслідування міських традицій. Процеси соціалізації не повинні відбуватись стихійно. Розробка та реалізація соціальних технологій регіональної соціалізації є важливим завданням внутрішньої політики регіону. Соціалізація відбувається на тлі специфічної регіональної ментальності та є засобом відтворювання цієї ментальності. Ментальність мешканців регіону можна визначити як цілісні риси колективної свідомості і відчування, що виявляються в однотипних поведінкових реакціях і оцінках різних сторін життєдіяльності регіону. Оскільки структура жителів неоднорідна за соціальними і демографічними ознаками, то й існують деякі розходження в ментальності різних соціально-демографічних і соціальних груп. Розуміння особливостей ментальності, як у цілому мешканців регіону, так і окремих груп населення дозволить більш усвідомлено здійснювати соціальне управління, враховувати потреби і нестатки мешканців регіону, адекватно діяти в різних ситуаціях регіонального життя з урахуванням очікуваних реакцій. У демократичному суспільстві соціально адекватний соціальний менеджмент є гуманістичне орієнтованим і більш ефективним. Одним з важливих компонентів ментальності мешканців регіону є відношення їх до регіону. Якщо людина любить регіон, значить вона визнає його значимим для себе, вона визнає його як об'єкт гідний себе і себе гідним йому. Тут також виявляються емоційні умови регіональної ідентифікації. Ідентифікувати себе як жителя конкретного регіону легше, якщо любиш його. Це також умова громадської активності, емоційна основа бажання взяти на себе відповідальність за долю регіону. І в цілому, доля регіону і людини переплітається в позитивному аспекті цього взаємовпливу, якщо людина любить своє регіон.
Багато в чому оцінка регіону залежить від відношення до нього. Той, хто любить регіон готовий бачить у ньому більше позитивного, ніж ті, хто регіон не любить. Виходячи зі сполучення любові і гордості, можна виділити типологію жителів за характером регіональної ідентифікації. 1-й тип. Жителі, що люблять регіон і пишаються їм - повна позитивна ідентифікація. 2-й тип. Ті, хто люблять регіон, але не пишаються їм – амбівалентна ідентифікація. 3.й- тип. Не люблять і не пишаються – негативна ідентичність. 4-й тип. Нейтральні, ті, що не визначилися, з розмитою, нечіткою ідентифікацією. Інша класифікація жителів виходить зі ступеню активності, діяльнісного аспекту позитивної ідентифікації. Тут сполучаються любов до регіону й інтерес до міських проблем. Таким чином, населення регіону можна класифікувати за критерієм регіональної ідентифікації та потенційної можливості формування громади на три категорії: 1.Регіональна громада – співтовариство мешканців регіону, що почуває свою причетність до проблем регіону, що ідентифікує себе як міську громаду. Ці люди люблять своє регіон, цікавляться його проблемами, у міру можливості беруть участь у житті регіону. Це колективістська цілісність громадян – жителів регіону.2. Пасивна частина регіонального населення, співпричетна регіону тільки в силу проживання в ньому. Це люди не ідентифікують себе в якості єдиного регіонального співтовариства, мало цікавляться проблемами регіону, тільки в рамках власних інтересів. Вони не почувають відповідальності за регіон і тому соціально мало активні. Емоційно вони нейтрально відносяться до регіону, не почуваючи до нього особливої любові, але і без негативних почуттів. 3.Частина жителів регіону, котрі не люблять його, хотіли б виїхати з нього. Вони мають негативну ідентифікацію з регіоном, тобто активно не бажають мати з ним нічого загального. Їх дратує і регіон і його проблеми.
Таким чином, регіональна ідентифікація та соціалізація відіграють велику роль у формуванні регіонального патріотизму та відповідальності мешканців регіону за економічні, соціально-політичні на культурні досягнення регіону. Особиста участь жителя регіону у відтворенні та вдосконаленні умов життя у регіоні є запорукою соціально-політичної стабільності та досягнення високих результатів у соціально-економічному розвитку регіону.
