2.5 Психологічна терапія хворих

В процесі лікування туберкульозу легенів, як і будь-якого іншого захворювання, можуть виявлятися психологічні чинники, що визначають успішність терапії: інформація, емоційна підтримка, очікування, схожість позицій психотерапевта або психолога і хворого, якому винесли вирок щодо хвороби і лікування. Ці чинники відображають особливості психотерапевтичного процесу [52]. Багато важких соматичних захворювань супроводжуються тими або іншими нервово-психічними порушеннями, що нерідко стосується сфери особи хворого.

В значній мірі це відноситься до туберкульозу легенів: "Немає жодної хвороби, де б психіка у всіх її проявах грала таку роль, як при цьому захворюванні". Порушення виявляються підвищеною чутливістю і дратівливістю, зниженням працездатності, нестійкістю настрою, фобіями, депресією, яка переходить на пізніших етапах захворювання в ейфорію. Відрізняється також ослаблення пам'яті та інтелекту, епізодичні галюцинації, патологічна замкнутість [38].

Велике місце в психологічній картині при туберкульозі займають іпохондричні порушення - фіксація хворих на своїх фізичних функціях, велика кількість скарг на здоров'ї, тенденції до відходу в хворобу, схильність до істеричних реакцій в умовах стресу [40].

Характерні для них і порушення з соціальною дезадаптацією: асоціальні тенденції, зневага загальноприйнятими нормами, ригідність психічних процесів.

Такі характерологічні особливості можуть затрудняти контакти хворих у сфері спілкування, приводити до додаткових стресових і конфліктних ситуацій. Хворих на туберкульоз відрізняють також дефекти в адаптивній системі: загальна погана пристосованість, недостатня стійкість структури особи із зниженням здатності протидії дезорганізуючим явищам - імпульсній, вабленням, неусвідомлена тенденція трансформувати психічну напруженість в умовах стресу в соматичні симптоми як засіб зняття психічної напруженості [44].

Сюди ж відносяться і проблеми хворих на туберкульоз, що виникають у зв'язку з проявом рівня домагань і визначенням значущості власного авторитету в очах значущих для них людей.

Сучасна хіміотерапія дозволяє добитися припинення бактеріовиділення у 97,3 % вперше виявлених хворих і закриття порожнин розпаду у 81,5 % через 6 місяців лікування. Це стає можливим, коли хворий на туберкульоз легенів, сам або під впливом лікаря або психолога усвідомлює необхідність досить тривалого курсу терапії, а в своїй поведінці керується адекватними психологічними установками.

Той факт, що не всі випадки захворювання туберкульозом легенів вдається вилікувати за допомогою медикаментів, не є випадковим, оскільки він закладений в самій суті хіміотерапії, основними принципами і метою якої є дія на мікроорганізм. При цьому упускається з вигляду другий, не менш важливий бік проблеми лікування - реактивна здатність макроорганізму. Виходячи з посилки, що при туберкульозі легенів, як і при більшості інших захворювань, в ролі провідної ланки виступає нервова система, можна стверджувати, що одним з могутніх лікувальних чинників, що впливають на нервову систему, є психотерапія. Психотерапія виступає в ролі комплексної лікувальної дії за допомогою психічних засобів на психіку хворого, а через неї - на весь організм з метою усунення негативного відношення до себе, свого стану, поведінки, навколишнього середовища.

"Психотерапія ефективна тільки тоді, - пише В.Е. Рожнов, - коли вона будується як система продуманого, планомірного і послідовного лікування, в якому залежно від клініки захворювання і на різних етапах його течії можуть бути з користю застосовані різні методики психічного лікування, коли лікар вміло чергує і поєднує їх, не обмежуючись тільки одним методом"[49]. В умовах санаторію разом з лікуванням протитуберкульозними препаратами, може бути використана індивідуальна і групова психотерапія по методиці, запропонованій Шкурськім В.С.[47].

Перш ніж створювати групу в 5-6 чоловік для колективної психотерапії, з кожним хворим проводиться етап індивідуальної психотерапії. Детально збирається анамнез життя, анамнез захворювання, особлива увага приділяється на реакцію хворого, коли він дізнавався вперше, що хворий на туберкульоз. Кожен хворий індивідуально занурюється в гіпнотичний стан, що дає можливість уникнути певних ускладнень під час проведення групової гіпнотерапії.

Психотерапевтичне лікування проводиться по наступному плану: тематична бесіда, активне обговорення її з хворим, гіпнотерапія. Бесіди можуть бути наступного змісту: суть гіпнозу і психотерапевтичного лікування; індивідуально-гігієнічний і побутовий режим хворого на туберкульоз; сучасні протитуберкульозні препарати; лікарський режим; типи нервової системи; туберкульоз і психіка; функціональні розлади нервової системи; "Я і туберкульоз"; туберкульоз в освітленні художньої літератури; алкоголізм і туберкульоз; народна медицина при туберкульозі; трудова і соціальна реабілітація і т.п.[40].

Теми бесід розбиваються на декілька занять, ті або інші питання обговорюються конкретно, стосовно кожного хворого. Курс групової психотерапії складається з 25-30 занять, 2 рази на тиждень по 1,5-2 години. Під час лікування хворі періодично викликаються на індивідуальний прийом і обстеження, під час яких мають можливість повністю висловити ті скарги, переживання, побоювання, страхи, які вони не хотіли або не наважувалися висловити в групі.

Навіювання на першому етапі носять загальнозміцнюючий характер. Надалі вони знаходять свою специфіку - вселяється упевненість в лікуванні туберкульозу, потенціюється дія протитуберкульозних препаратів, вселяється, що організм буде добре переносити хіміопрепарати, дія котрих направлена тільки проти хвороби.

Слід звертати особливу увагу на психологічну підготовку хворих до неухильного прийому протитуберкульозних ліків, попередження про необхідність адаптації до них [38; 40].

При деяких проявах побічної реакції антибактеріальних препаратів хворі настроюються на спокійно-вичікувальне відношення до них. Разом з призначеною терапією проводяться гіпнотичні навіювання симптоматичного характеру (припинення головного болю, зникнення свербіння і шкірних висипань, відновлення сну і т.д.).

Але основний упор робиться на психопрофілактичну підготовку хворого до прийому протитуберкульозних препаратів.

Виходячи з принципу поступового відключення хворих від психотерапевтичного лікування, враховуючи, що у деяких з них залишаються ще в тій чи іншій мірі хворобливі явища, декілька останніх занять присвячується методам самонавіювання. Хворий, опановувавши індивідуальним аутогенним тренуванням, дістає можливість надалі певним чином впливати на свій стан. Він відчуває себе в якійсь мірі підготовленим для закріплення результатів лікування, досягнутих в процесі групової психотерапії [37; 47].

Для швидкого досягнення стану розслаблення, заспокоєння і відключення під час гіпнотичного сеансу рекомендується використовувати спеціально підібрані записи класичних музичних творів.

Оскільки в процесі психотерапевтичного лікування добре відновлюється сон, бажано уникати застосування снодійних препаратів.

.6 Дихальна гімнастика О. М. Стрельникової - як один із методів фізичної реабілітації

На початковому етапі занять необхідно засвоїти дихальні вправи. Якщо їх виконання дається легко, тоді можна переходити до виконання дихальних вправ в поєднанні з фізичними вправами.

Для досягнення лікувального ефекту необхідно робити біля 3500-4000 вдихів в день. Приблизно 50% вдихів повинні поєднуватися з фізичним навантаженням, а інші 50% можуть виконуватися окремо або в поєднанні з самомасажем. Оптимальним для такої кількості вдихів є чотирьохразовий режим занять. Займатися можна і 3 або 5 разів на добу. Нижче приводиться приблизна схема для 4-разового заняття:

вранці - 1000 - 1500 вдихів в поєднанні із самомасажем;

вдень - 2 заняття по 800 - 1000 вдихів, котрі виконуються в чистому вигляді;

ввечері - 1000 - 1500 вдихів в поєднанні з фізичними вправами.

Коли дихальні вправи добре засвоєні, загальне самопочуття нормальне, можна приступати до вивчення комплексів, які включають і фізичні вправи. Тут також необхідно збільшувати навантаження поступово, починаючи з 300-500 рухів під час одного або двох тренувань на день. Збільшувати навантаження рекомендується на кінцевий рівень - 1500-2000 рухів в день.

Коли прийде відчуття легкості при виконанні вправ, можна переходити до більш складних комплексів, збільшувати об’єм та амплітуду рухів.

Приведемо приблизний план занять для підтримання організму:

вранці - 1000-1500 вдихів в поєднанні із самомасажем;

ввечері - 1000-1500 вдихів в поєднанні з фізичними вправами.

Допускається інший варіант - замість щоденних вечірніх занять можна займатися по вечорам 2-3 рази на тиждень. Але в цьому випадку необхідно довести кількість вправ до 1500-2000 в заняття.

Виконання нижчеописаних вправ в залежності від об’єму навантаження дозволяє не тільки покращити самопочуття, але і позбутися деяких хронічних хвороб.

Так, виконуючи 200-300 вдихів 3-4 рази на день, реально позбутися насморку, безсоння, нормалізувати артеріальний тиск, підвищити працездатність. При збільшенні кількості вдихів до 2000-2500 в день можна досягнути стабілізації серцево-судинних та бронхо - легеневих захворювань [15].

Засвоювати методику дихальних вправ краще сидячи на стільці. Необхідно відкинутись на спинку стільця та покласти руки на живіт. Тепер приступаємо до виконання вправ. Необхідно зробити різкий вдих через ніс та виштовхнути руки, які лежать на животі, вперед. Видих виконується пасивно, спокійно, не втягуючи живота, краще ротом. В такому режимі необхідно подихати декілька хвилин. Дихання повинно виконуватися з частотою 16-18 за хвилину.

Треба звернути увагу на те, що: вдих повинен бути короткий, швидкий, голосний, черевна стінка при цьому виштовхує при цьому руки вперед. Видих, навпаки, спокійний, природний, його не потрібно розтягувати.

Коли таке дихання засвоєно, можна переходити до виконання серій дихальних рухів. Розпочати краще з серії по 2 вдихи - видихи. Виконується короткий вдих, потім такий же короткий видих і знову короткий вдих. Видих виконується за 2-3 секунди, вільно. Потім знову виконується така ж серія. В такому режимі необхідно дихати декілька хвилин. За одну хвилину необхідно робити приблизно 16-18 дихальних актів.

Після засвоєння найпростішої серії із 2 вдихів - видихів можна переходити до виконання серій по 4 дихальних рухів. Тривалість вдиху повинна бути 1 секунду, потім слідує такий же короткий пасивний видих через рот або ніс. Останній, четвертий, видих виконується трохи довше (2-3 секунди), але так же пасивно, без втягування живота.

В такому режимі необхідно подихати 2-3 хвилини, виконуючи 10-12 серій за хвилину. При хорошій переносимість вправ та відсутності втоми можна продовжувати вправи.

Потім можна переходити до виконання вправ серіями по 8, 16, 32, 48 і т.д. вдихів - видихів. Займаючись регулярно, необхідно систематично збільшувати час неперервного виконання вправ та їх темп (до 80 і навіть до 120 вдихів - видихів за хвилину).

Якщо хворий добре справляється з навантаженням і може займатися тривалий час без відпочинку, можна попробувати виконати вдихи на будь-який рахунок - по 25, 50 і т.д.

По мірі засвоєння дихальних вправ обов’язково необхідно підключати до них фізичні вправи та самомасаж. Це є необхідною умовою досягнення успіху.

Ознайомившись з основними принципами виконання вправ, можна переходити до самого комплексу дихальної гімнастики по Стрельніковій.

Він складається із 14 вправ:

Ø 3 вправи виконується головою;

Ø 4 вправи - тулубом;

Ø 4 вправи - ногами;

Ø 3 вправи на розслаблення.

Необхідно пам’ятати, що фізичні вправи виконуються одночасно з вдихами. Тем вибирається індивідуально.

Вправи головою

1. „Кішка": виконуються повороти голови в сторони.(мал. ІІ.4)

2. „Малий маятник": нахили головою вперед і назад.

. „Вушка": нахили голови в сторони (мал. III.5 ).

Вправи тулубом

1. „Кішка": нахили тулубу в сторони.

2. „Обняти плечі": руки зхрестити на груді та відхилятися назад (мал. III.6 ).

. „Насос": нахили тулубу вперед.

. „Великий маятник": поєднання вправ „Обняти плечі" та „Насос".

Вправи ногами

1. "Напівприсяд" на лівій зпереду: зробити невеликий крок лівою ногою вперед та перенести на неї важкість тіла. Виконувати напівприсідання на ліву ногу одночасно з вдихом та виконання руками зхрещувальних рухів.

. "Напівприсяд" на правій нозі.

. "Напівприсяд" на лівій нозі ззаду: відвести ліву ногу назад, перенести на неї важкість тіла та виконувати напівприсідання з вдихами.

. "Напівприсяд" на правій нозі ззаду.

Вправи на розслаблення

1. "Рок-н-рол": піднімаючи коліна вгору по черзі, виконувати танцювальні рухи та розслабляти м'язи тіла за допомогою встряхування.

. Виконувати те ж саме, що і в першій вправі, але закидаючи коліна назад.

. „Кроки" (мал.II.7) виконувати кроки на місці або, рухаючись по кімнаті, поступово вповільнювати темп ходьби.

Якщо кожна вправа виконується з 25 вдихами, на всі 14 вправ повинно приходитись 350 вдихів. При цьому кількість фізичних вправ вважається рівною 250, так як вправи головою і остання вправа комплексу („Кроки") не несуть фізичних навантажень.

Далі необхідно розглядати прийоми самомасажу, котрі поєднують з дихальними вправами при заняттях. Самомасаж доступний для виконання кожному, незалежно від стану здоров'я, і може виконуватись в будь-якому положенні. Виконання цих прийомів оказує позитивний вплив на організм. Найчастіше виконують самомасаж кистей, стоп, обличчя, вушних раковин, грудної клітини.

Масажувати точки кистей та пальців рук рекомендується як можна частіше. Для масажу голови, обличчя, вушних раковин оптимальна кількість сеансів в день-1-2.

Оскільки дихальні вправи та самомасаж по окремості оказують позитивний ефект, поєднання цих прийомів підвищить дію обох методик.

Вплив на кисті рук

Вправи необхідно виконувати одночасно з дихальними. Амплітуда повинна залежати від самопочуття та стану здоров'я. Можна виконувати безперервно на протязі 2-3 хвилин або серіями, з перервою для відпочинку. Темп вправ може біти від 60 - 120 за хвилину.

На кожну вправу можна виконувати певну кількість вдихів. Або виконувати вправи одночасно із самомасажем без перерви на протязі декількох хвилин із суворо визначеною амплітудою. Тоді можна легко підрахувати об’єм виконаних вправ.

. Виконувати рухи долонями, як при умиванні, розтираючи їх одну об одну.

. Розтерти тильну поверхню однієї кисті долонною поверхнею іншої. Потім поміняти руки.

. Обхватити зап’ястя правої руки долонею лівої та активно розтерти. Поміняти руки.

. Стиснути кисті рук в „замок" і повертати ними спочатку в один бік, а потім в інший.

. Стиснути кисті обох рук в кулаки з максимальною силою.

. Розжати кисті, намагаючись як можна далі відігнути пальці.

. Прижати пальці подушечками і долонними поверхнями одна до одної.

. Продовжувати виконувати те ж саме, не повертаючи кисті до себе.

. Виконувати самомасаж кінчиків нігтів за допомогою рухів, які нагадують щелбани.

. По черзі прижимати пальці до долоні. При цьому великим пальцем необхідно надавлювати на основу прижатого пальця.

. Прижимати подушечки пальців по черзі, починаючи з вказівного, до подушечки великого.

Самомасаж голови, обличчя та вушних раковин в поєднанні з вправами для шиї

Вправи виконуються одночасно з самомасажем кистей та пальців рук, в кінцевих положеннях голови виконуються вдихи. Масаж обличчя виконується після закінчення виконання вправ.

При виконанні кожного із прийомів масажу виконується 15-20 вдихів, таким чином, на 17 вправ буде приходитись 270-360 вдихів.

Можна використовувати схему: виконуючи приблизно по 60 вдихів за хвилину, масажувати обличчя 2-3 хвилини, голову та шию 2-3 хвилини та вушні раковини на протязі цього ж часу. В цьому випадку для підрахунку загальної кількості вдихів необхідно помножити час масажу на амплітуду дихальних рухів (всього 360-540 вдихів). Якщо амплітуда дихання збільшується до 120, число вдихів за повний цикл самомасажу складе 600-900.

. Виконувати рухи, як при умиванні, погладжуючи обличчя подушечками пальців у направленні донизу.

. Погладжувати брови подушечками пальців у направленні від перенісся до зовнішнього краю ока.

. Погладжувати пальцями опущені повіки у направленні до внутрішнього кута ока.

. Розтирати лоб подушечками безіменних пальців у направленні зверху вниз.

. Помістити на середню лінію носу середні пальці, а на бокові поверхні - вказівні. Розтирати спинку носу, виконуючи рухи пальцями зверху вниз.

. Виконувати прогладжування складеними разом середнім та вказівним пальцями по лініям, по котрим виконувались попередні вправи.

. Погладжувати тильними поверхнями кистей передню поверхню шиї по направленню знизу вгору.

. Виконувати пощипування всієї поверхні обличчя кінчиками пальців.

. Похлопувати по обличчю долонями.

. Розтирати долонями вушні раковини вгору - вниз.

. Розтирати вушні раковини по направленню вперед - назад.

. Скласти разом вказівні та середні пальці і розтирати внутрішню поверхню вушної раковини.

. Виконати 100 пощипувань завитків вушної раковині по всій довжині.

. Виконувати надавлювання кінчиками пальців на поверхню голови від надбрівних дуг в направленні потилиці по волосяній частині голови. Повторити 3-4 рази.

. Подушечками пальців виконувати кругові рухи на всіх ділянках голови, зміщуючи шкіру.

. Подушечками пальців виконувати легкі постукування по всій голові.

. Легкими рухами злегка посмикати волосся по всій голові.

Самомасаж стоп

Можна виконувати на кожний прийом певну кількість вдихів або робити самомасаж на протязі певного часу, звичайно це 3-5 хвилин.

При виконанні самомасажу стоп руками можна одночасно виконувати вправи для м'язів шиї.

. Одночасно погладжувати однією рукою тильну поверхню стопи по направленню до кінчиків пальців, а другою - підошовну поверхню в протилежному направленні (від пальців до п’ятки).

. Розтирати з силою, надавлюючи, обидві поверхні стопи.

. Виконувати розминаючі рухи на підошовній поверхні стоп почергово.

. Постукувати кулаком почергово по підошвам ніг.

. Зафіксувати стопу однією рукою. Другою рукою при цьому розминати, згинати, розгинати, повертати пальці на стопі. Почергово виконувати правою і лівою ногою.

. Зафіксувати гомілку рукою. Другою рукою згинати, розгинати, повертати стопу в гомілковостопному суглобі. Почергово виконувати правою та лівою ногою.

Самомасаж грудної клітини, плечового поясу та тулубу

1. Розтирати нижні відділи грудної клітини долонями або кулаками.

. Розтирати верхні відділи грудної клітини тими же прийомами.

. Розтирати всю поверхню грудної клітини одночасно.

. Розтирати плечовий пояс в ділянці лопаток: правою рукою з лівого боку через ліве плече і навпаки.

. Розтирати нижні відділи грудної клітини з боку спини: лівий бік правої руки і навпаки.

. Розтирати поперек та куприк долонною та тильним боком кистей.

. Розтирати попереково - куприкову ділянку рухами вгору - вниз вздовж хребта складеними разом кулаками.

Будь-які дихальні гімнастики можна розглядати як унікальний засіб безмедикаментозного лікування та оздоровлення, котрий активізує різні механізми відновлення практично всіх функцій організму. Ці тренування сприяють покращенню стану здоров'я при захворюваннях, а також є засобом профілактики. Відбувається стимуляція імунних реакцій організму, підвищується стійкість до дії несприятливих факторів.

Іще одним доводом на користь дихальної гімнастики є можливість її поєднання з будь-якими іншими видами лікування. Крім того, вона дозволяє звести до мінімуму побічні прояви різних видів терапії та скоротити сроки застосування ліків [15].

Висновки до другого розділу

Фізична реабілітація при туберкульозі легень повинна базуватися на позитивному впливі фізичного навантаження на перебіг захворювання.

Клінічні спостереження свідчать, що під впливом фізичних вправ, лікувального харчування, фітотерапії, фізіотерапії та психологічної терапії активуються фізіологічні механізми, що чинять стимулюючий регуляторний вплив кори головного мозку на всі системи та органи організму.

Дія фізичних вправ на організм хворого складна і різноманітна. Систематичне застосування фізичних вправ сприяє компенсації порушених у процесі захворювання функцій організму і підвищеної адаптаційної здатності до фізичного навантаження. Також сприятливо впливають і на стан нервової системи. Підвищується максимальний тиск (під час занять на 5-12 мм.рт.ст) і зростає ЧСС (на 13-20 за 1 хв.), поліпшується реакція серцево - судинної системи. Застосування пасивних рухів рук та ніг позитивно впливає на кровообіг та обмін речовин, покращує дихальну здатність ураженої легені. У результаті систематичного тренування м'язів відбуваються зміни у тканинному обміні: більш економно витрачаються енергетичні речовини. У хворих із кавернозними формами туберкульозу під впливом фізичних навантажень відбувається стимуляція репараційних і зменшення деструктивних процесів у легеневій клітині.

Прийнято вважати, що для хворого туберкульозом необхідна дієта, в котрій повинні бути представлені основні продукти, які містять в своєму складі не тільки оптимальну кількість білків, жирів та вуглеводів, але і багату вітамінами та мінеральними солями. Важливе значення має не стільки кількість їжі, скільки її якісний склад. Вміст в раціоні харчових речовин та їх оптимальна збалансованість є основним показником повноцінного харчування.

Тепер чимраз ширше в комплексному лікуванні хворих на туберкульоз легень застосовують рослинні засоби. При туберкульозі легень можна застосовувати бруньки сосни, березовий гриб, мати-і-мачуху, ефедру двоколоскову. При застосуванні фітотерапії слід пам’ятати про можливість звикання організму до рослинних засобів і необхідність раціональної заміни рослин через 1-1,5 місяців

Кумисолікування широко застосовується в санаторіях, котрі знаходяться переважно в степових районах. Кумис по своєму хімічному складу відрізняється від коров’ячого молока і наближається до жіночного молока; в ньому більше козеїну, пептинів, полі пептидів та амінокислот. Молочнокислі бактерії та дріжджі, які містяться в кумисі, сприятливо впливають на ферментативні функції кишечнику. В кумисі також міститься велика кількість вітаміну С.

Природні фізичні лікувальні фактори необхідно застосовувати в будь-якому стаціонарному протитуберкульозному закладі, однак оптимальні умови їхнього застосування створені в місцевих та кліматичних санаторіях. При цьому в кліматичних (курортних) санаторіях проводиться курортно-кліматичне лікування, яке обов’язково включає в комплекс терапії зміну клімату.

В залежності від природного ландшафту всі курорти, в котрих розташовані туберкульозні санаторії, діляться на 4 групи: 1) горно - кліматичні; 2) приморські курорти Південного берегу Криму та Кавказького узбережжя Чорного моря; 3) приморсько - степові курорти; 4) степові кумисолікувальні курорти.

Фізіотерапевтичні методи лікуванні включають в себе природні лікувальні фактори (природні чинники фізіотерапії), а також деякі штучні фізіотерапевтичні процедури.

Аеротерапія - перебування на повітрі в одязі, сон на повітрі (денний та нічний) та повітряні ванни. Повітряні ванни - дозований вплив повітря на оголене (повністю або частково) тіло людини. Геліотерапія - дозоване застосування з лікувальною метою різних видів сонячної радіації (прямий, розсіяний, відображений). Водні процедури при систематичному застосуванні загартовують організм хворого, покращують обмін речовин і надають певний терапевтичний ефект (покращення апетиту, сну). В залежності від режиму гідро процедури проводять у вигляді обтирань, обливань, душу, ванн, купання. Лікарський електрофорез - комплексний метод лікування, який поєднує вплив на організм хворого постійного електричного струму і введення за його допомогою лікарських речовин. Індуктотермія - застосування з лікувальною метою перемінного високочастотного (ВЧ) електромагнітного поля, яке створюється в солено ідо - індукторі при протіканні через нього струму високої частоти (13,56 Мг). Ультрависокочастотна терапія (УВЧ) - метод електролікування, при котрому на організм хворого впливають перемінним електричним полем ультрависокої частоти - 27,12 та 40,68 Мгц, який підводиться за допомогою конденсаторних пластин. Надвисокочастотна терапія - застосування з лікувальною метою електромагнітних коливань надвисокої частоти дециметрового (частота 460 МГц, довжина хвилі 65 см) та сантиметрового діапазону (частота 2375 МГц, довжина хвилі 12,6 см; частота 2450 МГц, довжина хвилі 12,2 см) діапазону. Найчастіше застосовується надвисокочастотна терапія дециметрового діапазону (ДМВ). Магнітотерапія - метод фізіотерапії, при якому на організм діє постійне або змінне низькочастотне магнітне поле. В клініці туберкульозу серед методів найбільш поширений лікувальне застосування постійного магнітного поля. Світлолікування (фототерапія) - застосування з лікувальною метою променевої енергії. Лазери - оптична квантові генератори, в котрих явище вимушеного випромінення застосовується для генерації електромагнітних коливань в оптичному діапазоні спектра. Аерозольтерапія - метод лікувального використання аерозолів лікарських речовин. Ультразвукова терапія - застосування з лікувальною метою енергії ультразвуку (механічних коливань пружнього середовища з частотою вище 16 кГц), які не відчуваються на слух. Вібротерапія - метод лікувального впливу механічними коливаннями, який здійснюється при безпосередньому контакті випромінника - вібратору з тканинами хворого. Психологічне благополуччя та сімейна підтримка є важливою метою лікування при туберкульозі легень.

3. Дослідження ефективності застосування на комплексної фізичної реабілітації хворих туберкульоз легень

.1 Методика проведення власного дослідження

Дослідження проходило на базі Бородянської центральної районої лікарні. Хворі проходили обстеження і лікування в терапевтичному відділенні.

Досліджувану групу склали 22 пацієнта з цукровим діабетом ІІ типу, з них 11 чоловік (основна група ) і 11чоловік (експериментальна група ). У нашому дослідженні брали участь чоловіки віком від 50 до 65 років. У досліджуваній групі клінічніа картина мала такий перебіг: сухість, спрагу, стомлюваність, слабкість, поліурію, вже на ранніх стадіях перебігу захворювання у деяких хворих спостерігається мерзлякуватість, оніміння пальців ніг і стоп, болі в литкових м'язах і стопах у спокої і при ходьбі (див. таб.1).

Для постановки діагнозу ЦД типу ІІ використаний комплекс клінічних і лабораторних методів дослідження, що включають збір анамнезу, особливості розвитку хворих в різні вікові періоди життя, аналіз можливих причин і чинники розвитку захворювання, загальний стан хворих на момент обстеження, наявність у пацієнтів скарг. Критеріями включення в дослідження служили стаж ЦД більш за один рік, фаза субкомпенсації.

Для кількісної характеристики цукрового діабету ІІ типу застосували комплексну оцінку вираженості симптомів.

Комплексна оцінка об'єктивного дослідження хворих з цукровим діабетом ІІ типу дозволила розробити програму фізичної реабілітації в комплексі з базисною терапією і вивчити її ефективність.

Таблиця 1 Скарги хворих (%)

Болі	100%
Судоми	70,2%
Парестезії	51,3%
Оніміння	1%
Печіння	27%
Мерзлякуватість	59,4%
Стомлюваність	29,7%

Для оцінки ефективності розробленої програми в лікуванні у хворих ЦД ІІ типу проведена оцінка клінічних показників в 2-х групах хворих: І групу (11 чоловік) склали хворі, які отримували тільки базисну терапію; ІІ групу (11 чоловік) - хворі, яким на фоні базисної терапії була включена розроблена програма реабілітаційних заходів. Обидві групи хворих є співставними за віком, статтю, наявності ускладнень і ступенем тяжкості захворювання.

Курс лікування склав 20 днів.

Клінічні результати і загальний стан хворого оцінювали двічі: до початку реабілітаційних заходів та після проведення курсу реабілітаційного лікування.

На підставі данних, отриманих при первиному обстеженні, у хворих обох груп відзначалося підвищення рівня глюкози у крові без наявности достовірних розрізнень між обома группами хворих.(див.табл.2)

Таблиця 2

Показники	Група обстеження
	Експерементальна група (11 хворих)	Контрольна група (11хворих)
Рівень глюкози в крові(ммоль*л)	10,1+- 0,54	10,4+-0,61

Рівень глюкози визначався натщесерце, за допомогою глюкометра під назвою "Уан Тач Ультра".

Методика ЛФК визначається завданнями, що ставляться перед цим методом лікування та засобами і формами ЛФК, що добираються для їх вирішення на етапах реабілітації. Методика може змінюватись залежно від загального стану хворого, перебігу захворювання, рухового режиму, відповідних реакцій організму на фізичне навантаження, що поступово збільшується. Величина його залежить від характеру, загальної кількості вправ і їх повторень, вихідних положень, темпу, ритму, амплітуди рухів, складності і ступеня силових напружень, інтенсивності фізичних вправ, щільності і тривалості занять, емоційного рівня їх проведення.

Призначення і застосування різних форм ЛФК та інших засобів фізичної реабілітації тісно пов'язані з руховим режимом, який регламентує рухову активність хворого під час лікування. Він призначається лікарем і змінюється залежно від перебігу хвороби, етапу лікування, реакції організму на дію чинників, що входять у зміст певного рухового режиму. Інші спеціалісти, у тому числі і з фізичної реабілітації, які залучені до комплексного процесу медичної реабілітації, добирають і застосовують свої засоби і методи лікування відповідно до призначеного рухового режиму .

Рухові режими спрямовані на подальше підвищення функціонального стану, тренованості організму, адаптацію до навантажень побутового і виробничого характеру.

Запропоновано програму реабілітаційних заходів для експерементальної групи, яка побудована на принципах доступності, систематичності, адекватності, фізіологічної та загальнооздоровчої спрямованості.

Основний зміст програми базується на широкому застосуванні засобів фізичної реабілітації. Запропоновуємо лікувальну фізичну культуру в яку входить ходьба та быг пыдтюпцем.

Програма занять ходьбою експерементальної групи

Ходьба - найбільш підходяще навантаження для осіб, страждаючим цукровим діабетом ІІ типу. Інтенсивність навантажень легко контролювати, тому займатися ходьбою, досягаючи бажаного тренувального ефекту, можуть багато хворих діабетом із хронічними ускладненнями. Це відмінний спосіб стати на шлях, до нормального стану здоров’я.

Дозована ходьба виконується по рівній місцевості 2-3 км зі швидкісттю 80-90 кроків за хвилину. Якщо під гору під кутом 10* то 1-2 км зі швидкісттю 60-70 кроків за хвилину.(див. табл.3)

Таблиця 3

дні	Тривалість заняття, хв		Кількість занять вдень
1	10		1
2	15		1
3	20		1
4	25		1
5	30		1
6	35		1
7	40		1
8	45	1
9	50	1
10	55	1

Програма занять ходьбою/ бігом підтюпцем експериментальної групи

Не намагайтеся займатися бігом підтюпцем, якщо ви не завершили хоча б тижневу програму занять ходьбою. Приведемо деякі рекомендації:

• починайте бігати підтюпцем зі швидкістю, що не перевищує ту, з якої ви ходили;

• робіть розминку на початку й кінці кожного заняття тривалістю 5 хв кожна. Під час початкової розминки йдіть у швидкому темпі, намагаючись поступово збільшити ЧСС . Після завершення пробіжки поступово знижуйте швидкість протягом 5 хв, переходячи на повільну ходьбу.

Кількість днів: 10

Тривалість заняття:

Усього - 20 хв. Ходьба 4,5 хв, біг підтюпцем 0,5 хв, ходьба 4,5 хв, біг підтюпцем 0,5 хв, ходьба 4,5 хв, біг підтюпцем 0,5 хв, ходьба 4,5 хв, біг підтюпцем 0,5 хв

Усього - 20 хв. Ходьба 4 хв, біг підтюпцем 1 хв, ходьба 4 хв, біг підтюпцем 1 хв, ходьба 4 хв, біг підтюпцем 1 хв, ходьба 4 хв, біг підтюпцем 1 хв

Усього - 20 хв. Ходьба 3 хв, біг підтюпцем 2 хв, ходьба 3 хв, біг підтюпцем 2 хв, ходьба 3 хв, біг підтюпцем 2 хв, ходьба 3 хв, біг підтюпцем 2 хв

Усього - 20 хв. Ходьба 2 хв, біг підтюпцем 3 хв, ходьба 2 хв, біг підтюпцем 3 хв, ходьба 2 хв, біг підтюпцем 3 хв, ходьба 2 хв, біг підтюпцем З хв

Усього - 20 хв. Ходьба 5 хв, біг підтюпцем 5 хв, ходьба 5 хв, біг підтюпцем 5 хв

Усього - 20 хв. Ходьба 4 хв, біг підтюпцем 6 хв, ходьба 4 хв, біг підтюпцем 6 хв

Усього - 20 хв. Ходьба 3 хв, біг підтюпцем 7 хв, ходьба 3 хв, біг підтюпцем 7 хв

Усього - 20 хв. Біг підтюпцем 10 хв, ходьба 10 хв.

Усього - 20 хв. Біг підтюпцем 12 хв, ходьба 8 хв.

Усього - 20 хв. Біг підтюпцем 15 хв, ходьба 5 хв .

Застосовуючи фізичні вправи, необхідно дотримуватись основних дидактичних принципів (свідомість і активність, наочність, доступність і індивідуальність, систематичність і поступовість підвищення вимог). Особливо ретельно слід дотримуватись принципу розподілу навантаження між різними м'язовими групами, чергувати напруження з розслабленням м'язів.

Завдання ЛФК: стабілізувати і нормалізувати рівень глікемії в перифіричній крові, а також зменьшити клінічні прояви ускладнень у хворих на цукровий діабет ІІ типу за рахунок розробленої та впровадженої програми, в яку включено комплекс фізичних вправ, в основі яких є : ходьба, біг підтупцем.

Лікувальний масаж може поєднуватися з фізіотерапією у різній послідовності. Він нерідко передує фізіотерапевтичним процедурам, що підвищує їх ефективність, зокрема сприяє проникненню ліків. Тому лікарський електрофорез лікувальних препаратів проводять після массажу.

Лікувальний масаж рекомендують робити перед використанням ультразвуку, та УВЧ. В будь-якій комбінації до чи після аерозольтерапії та інгаляцій кисню застосовується масаж.

Фізіотерапія практично завжди застосовується з фізичними вправами і масажем. Переважну більшість фізіотерапевтичних процедур можна призначати в один день з лікувальною гімнастикою, медикаментозним електрофорезом, надвисокочастотною терапією, бальнеотерапією. Однак при цьому слід враховувати суттєву дію деяких фізіотерапевтичних процедур на серцево-судинну систему. Тому навантаження при виконанні фізичних вправ має бути невеликим.

3.2 Аналізи та узагальнення результатів проведеного дослідження

Показниками ефективності фізичних вправ стали свідчення хворих про самопочуття. Так, у 9 хворих (70% випадків) спостерігали поліпшення загального стану: зменшення слабкості, появу бадьорості, збільшення апетиту, покращання настрою.

Разом з тим, у частини хворих (52% випадків) спостерігали і більш глибокі психосоматичні зміни - зменшення депресії, фобій, тривоги за своє майбутнє, зміцнення віри в одужання, збільшення фізичної та розумової працездатності, підсилення здатності концентрувати увагу, нормалізація сну. Реакції були виражені протягом декількох перших днів, потім дещо зменшувалися та тривали протягом 11- 15 діб.

У результаті застосування фізичних вправ у хворих відбувається поліпшення загального стану, зменшення слабкості, збільшення об'єму рухів в суглобах нижніх кінцівок і поперековому відділі хребта, зменшення напруги, а також судом і оніміння в м'язах гомілок і стоп у спокої і при ходьбі.

На фоні поліпшення загального стану і збільшення рухової активності відбувається поліпшення показників рівня цукру в крові, стани серцево- судинної системи і переферічної. В експериментальній группі хворих рівень цукру в крові зменшився на 22%, а у контрольній групі хворих - на 18% (див. таб 2).

Таблиця 2

Показники	Група обстеження
	Експерементальна група (11 хворих)	Контрольна група (11хворих)
Рівень глюкози в крові(ммоль*л)	8,7	9,5

Отже, використання фізичної реабілітації сприяло нормалізації течії основних фізіологічних процесів. У хворих експерементальної групи по закінченню обстеження спостерігалося покращення загального самопочуття, покращення сну, незначне зниження інтенсивності больового синдрому, зменьшення сухості шкіряного покрову, нормалізація аппетиту, стабілізація емоціонального стану та бодьорості хворих.

Серед лікувальних чинників при терапії цукрового діабету ІІ типу велике значення має фізична активність, що надае багатобічну оздоровчу дію за рахунок підвищеня функціональної активності різних органіві систем організму людини.[32] М’язова робота, особливо та , що вимагає витривалості, супроводжується зниженням інсуліну в плазмі і підвищенням вмісту глюкагону, катехоламінів, соматотропного гормону і кортизолу [31],[32],[61]. У результаті підвищуються глікогеноліз і ліполіз, необхідні для енергетичного забеспечення фізичної діяльності, що є дуже важливим для хворих на діабет ІІ типу.

Завдяки цим фізіологічним механізмам регулярні заняття лікувальною фізкультурою викликають позитивні зміни в організмі хворих на цукровий діабет: зниження рівня глікемії і потреби в інсуліні; збільшення чутливості клітин до інсуліну; зменьшення вмісту катехоломонів в крові; зниження підвищенного артериального тиску, ризику розвитку коронарної хвороби серця та інших судинних ускладнень внаслідок збільшення мережі капілярів, поліпшення мікроциркуляції, посилення кровообігу в судинах серця і інших органах і тканинах; зниження маси тіла; зниження ризику розвитку остеопорозу; підвищення імунітету і стійкості до інфекції;розширення та економізація функціональних можливостей організму; поліпшення психоемоційного стану і соціальної адаптації хворого [32],[61],[71].

Позитивна дія фізичних вправ має місце при лекому і середньомуступені тяжкості цукрового діабету ІІ типу у стані компенсації. При тяжкій формі цукрового діабету ІІ типу лікувальну фізкультуру призначати не слід, оскільки це може привести до погіршення стану, підвищення рівня глікемії і кетонемії. Слід мати на увазі також, що недостатне поповнення енергетичних витрат, тобто недостатній і невчасний прийом вуглеводів з їжею перед фізичним навантаженням при незмінній дозі інсуліну, може викликати гіпоглікемічний стан.

Ефект зниження цукру в крові спостерігається при систематичному безперервному використанні засобів лікувальної фізкультури [61],[71].

Отже, виявляється, що вже через 20 днів застосування програми фізичної реабілітації у хворих незалежно від статі і віку, спостерігається вирогідно вищі, порівняно з контролем рівні фізичного здоров’я, фізичної працездатності, адаптативних можливистей серцево-судинної і дихальної систем. Розроблена програма фізичної реавбілітації має комплексний, лікувальний та педагогічний підхід, соціальний та психологічний напрям, індивідуальну спрямованість, містить алгоритми реабілітаційного процесу, методичні особливості та вказівки, щодо проведення занять, дихальні та загально - розвиваючі вправи, рекомендовані для використання в індивідуальних програмах. Призначення диференційованих заходів функціонального впливу з урахуванням основних клінічних форм туберкульозу легень забеспечує послідовне здійснення таких кроків, реабілітаційне обстеження, виявлення наявних функціональних порушень, установка та вибір найбільш доцільних засобів фізичної реабілітації. Комплексне застосування індивідуально підібраних дихальних та фізичних вправ, лікувального масажу та фізіотерапії дає змогу цілеспрямовано впливати на виявленні функціональні порушення.

Динаміка клінічних симптомів при лікуванні та реабілітації туберкульозу легень основної та контрольної груп ( % )

Клінічні симптоми	Основна група До лікування	Основна група Від початку лікування через		Контрольна група До реабілітації	Контрольна група Від початку реабілітації через
		1,5міс.	3 міс.		1,5міс	3 міс
Астенічні:
Слабкість	60.0	20.0	10.0	80.0	40.0	10.0
Втома	20.0	60.0	-	60.0	-	-
Порушення сну	20.0	10.0	10.0	10.0	10.0	-
Зниження апетиту	70.0	-	-	70.0	-	-
Диспептичні:
Задовільний загальний стан	10.0	60.0	50.0	10.0	50.0	70.0
Схуднення	65.0	-	25.0	65.0	-	-

Вихідні дані фізичного здоров'я, фізичної працездатності та функціонального стану серцево - судинної та дихальної систем хворих на туберкульоз легень наприкінці дослідження

Показники	Основна група	Контрольна група
Рівень фізичного здоров’я (%)	66	72
Рівень фізичної працездатності ( %)	Середній- 60	Добрий-68
Рівень функціонального стану ССС	Добрий- 65	Добрий- 69
Рівень функціонального стану дихальної системи	Добрий - 66	Добрий - 70

На момент обстеження у всіх хворих зафіксовано діафрагмальний тип дихання.Параліч дихальної мускулатури зменшує екскурсію грудної клітки, що впливає на життєву ємкість легень, яка також різко знизилася. У контрольній та в експерементальній групах показники ЖЄЛ суттєво відрізняються від норми.Так в контрольній групі середнє значення ЖЄЛ становить 1,34+-0,12л ,а в експериментальній 1,32+-0,16л, при нормі 4,0 л..Виявлено, що середні показники ЖЄЛ контрольної та експериментальної груп, на етапі констатуючого експерименту, майже однакові (P>0,05)

Показники роботи респіраторної системи до і після педагогічного експерименту

Показники	Основна група		Контрольна група
	До експерим.	Після експерим.	До експер	Після експер
ЖЄЛ	1.34+-0.12	1.86+-0.14	1.32+-0.16	3.32+-0.15
ЧД	19.34+-0.39	17.38+-0.30	19.48+-0.39	13.76+-0.31

Після проведеного експерименту середні показники ЖЄЛ в контрольній групі значно зросли на відміну від основної групи, і становили 2.32+- 0.15 з вірогідністю P<0.05.

У результаті проведеного порівняльного аналізу даних обстеження хворих на туберкульоз легень основної і контрольної груп, було визначено низку особливостей. Так,у пацієнтів контрольної групи раніше визначалась позитивна динаміка: застосування комплексної програми фізичної реабілітації сприяло зменшенню основних клінічних ознак хвороби, нормалізації показників функції зовнішнього дихання,відновлення порушених функцій дихальної та серцево - судинних систем,зміцненню дихальної мускулатури,підвищення ефективності медикаментозної терапії,загального рівня фізичного здоров’я,зменшенню розвитку ускладнень.

Науково обгрунтовано і доведено можливість підвищення ефективності і якості відновлюваного лікування хворих на туберкульоз легень при комплексному застосуванні широкого спектру реабілітаційних засобів з урахуванням основних клінічних форм захворювання.

Застосування основних програм у хворих супроводжувалося істотним підвищенням якості їхнього життя і стану здоров’я : значно і вірогідно покращилися показники якості життя за різними субсферами ( зокрема і емоційний стан ) Проводячи моніторинг загальної якості життя і стану здоров’я хворих на туберкульоз легень, ми домоглися більш якісного життя хворих з відновленням їх працездатності та доброго самопочуття. Пацієнти експериментальної групи відмічали зменшення дискомфорту,підвищення мобільності, збільшення життєвої активності, здатності до виконання повсягденних справ,отримання нових навичок, зменшення втомлюванності, покращення сну та особистих взаємостосунків.

Висновки до третього розділу

Застосовуючи фізичні вправи, необхідно дотримуватись основних дидактичних принципів (свідомість і активність, наочність, доступність і індивідуальність, систематичність і поступовість підвищення вимог). Особливо ретельно слід дотримуватись принципу розподілу навантаження між різними м'язовими групами, чергувати напруження з розслабленням м'язів і поєднувати рухи з фазами дихання. При диханні звертають увагу на те, щоб вдих відповідав випрямленню чи прогинанню тулуба, розведенню або підняттю рук і моменту найменшого зусилля у вправі, а видих згинанню тулуба чи ніг, зведенню або опусканню рук і моменту найбільшого зусилля .у вправі.

Лікувальна фізична культура поєднується з усіма засобами фізичної реабілітації і комбінується здебільшого з лікувальним масажем і фізіотерапією на санаторно - курортному етапі лікування.

Рухові режими у санаторіях спрямовані на подальше підвищення функціонального стану, тренованості організму, адаптацію до навантажень побутового і виробничого характеру.

Комплексне лікування передбачає використання різноманітних засобів і методів, що націлені на досягнення у найкоротші терміни максимального ефекту. Однак не завжди їх кількість сприяє скорішому видужанню, нерідко вони можуть перевантажувати хворого, протидіяти один одному або бути зовсім несумісними. Тому у процесі відновного лікування реабілітолог має знати, як поєднуються і яка послідовність застосування засобів фізичної реабілітації, щоб вони доповнювали і підсилювали дію один одного і сполучались з іншими методами лікування.

В основу гімнастики, запропонованої О. М. Стрельніковою, покладено поєднання дихальних та фізичних вправ. В гімнастиці вдих робиться одночасно з виконанням рухів, які звужують грудну клітину, а видих - на фоні рухів, які розширюють грудну клітину.

При виконанні гімнастики амплітуда вдихів - рухів складає від 40 до 120 за хвилину в залежності від стану здоров'я та рівня фізичної підготовки. Таке форсоване діафрагмальне дихання призводить до збільшення легеневої вентиляції, особливо в нижніх відділах легень.

Гімнастика не має протипоказань, її можуть виконувати люди будь-якого віку і стану здоров'я. Існують модифікації для виконання вправ стоячи, а для людей, котрим це важко робити, запропоновані варіанти виконання стоячи і лежачи.

На початковому етапі занять необхідно засвоїти дихальні вправи. Якщо їх виконання дається легко, тоді можна переходити до виконання дихальних вправ в поєднанні з фізичними.

Дихальну гімнастику можна розглядати як унікальний засіб безмедикаментозного лікування та оздоровлення, котрий активізує різні механізми відновлення практично всіх функцій організму. Ці тренування сприяють покращенню стану здоров'я при захворюваннях, а також є засобом профілактики. Відбувається стимуляція імунних реакцій організму, підвищується стійкість до дії несприятливих факторів.

Іще одним доводом на користь дихальної гімнастики є можливість її поєднання з будь-якими іншими видами лікування. Крім того, вона дозволяє звести до мінімуму побічні прояви різних видів терапії та скоротити сроки застосування ліків.

Висновки

. Туберкульоз - інфекційне захворювання, котре викликається збудником - мікобактеріями туберкульозу, і характеризується утворенням специфічних гранульом в різних органах і тканинах (специфічне туберкульозне запалення) та поєднується з неспецифічними реакціями і поліморфною картиною, котра залежить від стадії, форми, локалізації і поширеністю патологічного процесу. Клініка туберкульозу легень: підвищена втомлюваність, особливо в другій половині дня, зниження апетиту, надзвичайна пітливість вдень або вночі, схуднення. Трохи пізніше можуть періодично виникати болі в ділянці лопаток та покашлювання. Дослідження: дуже важливе значення мають рентгенологічні методи (рентгеноскопія, рентгенографія, томографія, флюорографія, електрорентгенографія, бронхографія), за допомогою котрого уточнюється характер та локалізація ураження. Однак фізичні методи дослідження та клінічні спостереження не втратили свого значення. Обстеження хворого складається з анамнезу, огляду, пальпації, перкусії, аускультації, лабораторних, рентгенологічних, функціональних та інструментальних способів.

Лікування повинне бути комплексним, так як не можна вилікувати хворого туберкульозом легень яким-небудь одним методом. Комплекс заходів, які застосовуються для лікування, складається зі специфічної та неспецифічної терапії, колапсотерапії та хірургічних втручань. До специфічної терапії відноситься лікування антибактеріальними препаратами, а також протизапальна терапія, а до неспецифічної - дотримання гігієно - дієтичного режиму, проведення симптоматичної і стимулюючої терапії.

2. Фізична реабілітація при туберкульозі легень повинна базуватися на позитивному впливі фізичного навантаження на перебіг захворювання. Клінічні спостереження свідчать, що під впливом фізичних вправ, лікувального харчування, фітотерапії, фізіотерапії та психологічної терапії активуються фізіологічні механізми, що чинять стимулюючий регуляторний вплив кори головного мозку на всі системи та органи організму. Систематичне застосування фізичних вправ сприяє компенсації порушених у процесі захворювання функцій організму і підвищеної адаптаційної здатності до фізичного навантаження. Також сприятливо впливають і на стан нервової системи. Підвищується максимальний тиск (під час занять на 5-12 мм.рт.ст) і зростає ЧСС (на 13-20 за 1 хв.), поліпшується реакція серцево - судинної системи. Застосування пасивних рухів рук та ніг позитивно впливає на кровообіг та обмін речовин, покращує дихальну здатність ураженої легені. У результаті систематичного тренування м'язів відбуваються зміни у тканинному обміні: більш економно витрачаються енергетичні речовини. У хворих із кавернозними формами туберкульозу під впливом фізичних навантажень відбувається стимуляція репараційних і зменшення деструктивних процесів у легеневій клітині.

Комбінацією певних продуктів, спеціальними дієтами можна нормалізувати порушений обмін речовин, створити сприятливий функціональний фон для репаративних процесів. Прийнято вважати, що для хворого туберкульозом необхідна дієта, в котрій повинні бути представлені основні продукти, які містять в своєму складі не тільки оптимальну кількість білків, жирів та вуглеводів, але і багату вітамінами та мінеральними солями. Важливе значення має не стільки кількість їжі, скільки її якісний склад. В склад їжі повинні входити мінеральні солі, кухонна сіль (12 г), кальцій, фосфор, залізо, магній, а також вітаміни А, В₁, В₆, С, Д. Тепер чимраз ширше в комплексному лікуванні хворих на туберкульоз легень застосовують рослинні засоби: бруньки сосни, березовий гриб, мати-і-мачуху, ефедру двоколоскову.

Кумисолікування широко застосовується в санаторіях, котрі знаходяться переважно в степових районах. Кумис по своєму хімічному складу відрізняється від коров’ячого молока і наближається до жіночного молока; в ньому більше козеїну, пептинів, полі пептидів та амінокислот. Молочнокислі бактерії та дріжджі, які містяться в кумисі, сприятливо впливають на ферментативні функції кишечнику. В кумисі також міститься велика кількість вітаміну С.

Оптимальними умовами застосування природних фізичних лікувальних факторів є санаторії. Курорти, в котрих розташовані туберкульозні санаторії, діляться на 4 групи: 1) горно - кліматичні; 2) приморські курорти Південного берегу Криму та Кавказького узбережжя Чорного моря; 3) приморсько - степові курорти; 4) степові кумисолікувальні курорти. Фізіотерапевтичні методи лікування включають в себе природні лікувальні фактори (природні чинники фізіотерапії), а також деякі штучні фізіотерапевтичні процедури.

. Застосовуючи фізичні вправи, необхідно дотримуватись основних дидактичних принципів (свідомість і активність, наочність, доступність і індивідуальність, систематичність і поступовість підвищення вимог). Особливо ретельно слід дотримуватись принципу розподілу навантаження між різними м'язовими групами, чергувати напруження з розслабленням м'язів і поєднувати рухи з фазами дихання. При диханні звертають увагу на те, щоб вдих відповідав випрямленню чи прогинанню тулуба, розведенню або підняттю рук і моменту найменшого зусилля у вправі, а видих згинанню тулуба чи ніг, зведенню або опусканню рук і моменту найбільшого зусилля .у вправі. Лікувальна фізична культура поєднується з усіма засобами фізичної реабілітації і комбінується здебільшого з лікувальним масажем і фізіотерапією на санаторно - курортному етапі лікування. Комплексне лікування передбачає використання різноманітних засобів і методів, що націлені на досягнення у найкоротші терміни максимального ефекту. Тому у процесі відновного лікування реабілітолог має знати, як поєднуються і яка послідовність застосування засобів фізичної реабілітації, щоб вони доповнювали і підсилювали дію один одного і сполучались з іншими методами лікування.

Дихальная гімнастика сприяє покращенню стану здоров'я при захворюваннях, активізує різні механізми відновлення практично всіх функцій організму, а також є засобом профілактики. Відбувається стимуляція імунних реакцій організму, підвищується стійкість до дії несприятливих факторів. Іще одним доводом на користь дихальної гімнастики є можливість її поєднання з будь-якими іншими видами лікування. Крім того, вона дозволяє звести до мінімуму побічні прояви різних видів терапії та скоротити сроки застосування ліків.

Перелік посилань

. Белая Н.А. Лечебная физическая культура и массаж. Учебно - методическое пособие для медицинских работников. М.: Советский спорт, 2010 - 272 с.

2. Бирюков А.А. Массаж: Учебник. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 254 с. 3. Визель А.А., Гурылева М.Э. Туберкулез / под ред. д.м.н. М.И.Перельмана. - М.: ГЭОТАР, Медицина, 2010 - 208 с.

. Воробьева И.И. Двигательный режим и лечебная физическая культура в пульмонологии. - М.: Медицина, 2011 - 64 с.: ил.

5. Галинская Л.А. Туберкулез: лечение и профилактика Серия "Медицина для вас".- Ростов н/Дону: "Феникс", 2008 - 224 с.

6. Герела Н.Ф. Дыхание. Движение. Самомассаж. Ленинград: ТПП "Петрополь",1991.

7. Греймер М.С., Фейгин М.И. Раннее выявление туберкулеза легких. - Л.: Медицина, 1986. - 144 с., ил.

8. Дубровский В.И. Лечебная физическая культура Учебник для студентов вузов.- М.: Гуманитарное издание центр ВЛАДОС, 1998 - 608 с.: ил.

9. Епифанов В.А. Лечебная физическая культура и спорт. Медицина: учебник. -

М.: Медицина, 2009 - 304 с.: ил.

0. Ефимова Л.К. Лечебная физкультура при заболеваниях органов дыхания. - Киев: Здоровье, 1988. - 83 с.

. Закон України „Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз".

12. Зозуляк В.И. Фтизиатрия Учебное пособие, 1999 - 228 с.

13. В. Зотов, М. Белов. Введение в оздоровительную реабилитацию: В 2 кн. - Кн.1.- К.: Медекол, 1995. - 181 с.

4. Кабанов М.М. Психосоциальная реабилитация й социальная психиатрия. - Спб.: Санкт-Петерб. науч.- исслед. психоневрол. ин-т, 1998. -255 с.

15. Киселенко Т.Е. Болезни органов дыхания - лечимся без лекарств / Т.Е. Киселенко, Ю.В. Назина, И.А. Могилева - Ростов н/Дону: "Феникс", 2005 - 288 с.

16. Клиническая физиотерапия/под ред. И.Н.Сосина - Киев: Здоровье,1996.- 624с.

17. Ковалев В.Н., Сербин А.Г. Фитотерапия в вашем доме. Лечение лекарственными растениями. - Харьков, ХНМО, 1990. - 115 с.

18. Кокосов А.Н., Стрельцова Э.В. Лечебная физическая культура в реабилитации больных заболеваниями легких и сердца. - Л.: Медицина, 1981 - 168 с.

19. Либинтов М.А. Здоровье без лекарств. Минск: Современное слово, 1997.

20. Лекарственные травы (рецептурный справочник № 2). Донецк: Информсервис, 2009.

21. Лечебная физкультура в системе медицинской реабилитации / под ред. А.Ф. Каптелина, И.П. Лебедевой. - М.: Медицина, 1995 - 400 с.

22. Лечебная физкультура и спортивная медицина / Клапчук В.В., Дзяк Г.В., Муравов І.В. та др./ за ред. В.В. Клапчука, Г.В. Дзяка. - К.: Здоровье, 1995 -312с.

23. Лечебные физические факторы в медицинской реабилитации и профилактике заболеваний. - С. 450-465.

24. Лечение больных туберкулезом и неспецифическими заболеваниями органов дыхания. Б.М. Брусиловский, И.Б. Бялик, Г.Г. Горовенко и др. - Киев: Вища школа. Головное изд-во, 1983. - 280 с.

25. Ломаченков В.Д., Стрелис А.К. Физиотерапия при туберкулезе легких - М.: Медицина, 2010 -134 с.

26. Медицинская реабилитация: руководство / под ред. В. М. Боголюбова. В 3 т. -

М. - Пермь: ИПК "Звезда", 1998.Т. 1. - 697 с.

27. Медицинская реабилитация: ВЗТ / под ред. В.М. Боголюбова. - М. - Пермь: ИПК "Звезда", 1998. Т.2.

28. Мурза В.П. Фізична реабілітація - К.: Олан, 2004 - 558 с.

29. Мурза В.П. Фізичні вправи і здоров’я. - К.: Здоров’я, 1991 - 256 с.

30. Мухін В.М. Фізична реабілітація - К.: Олімпійська література, 2000. - 422 с.

31. Общая физиотерапия и курортология / С.М. Панасюк, Я.М. Федорив, В.М. Модылевский / - Львов: Мир, 1990. - 136 с.

32. Петров Е.Д. Санаторно - курортное лечение больных туберкулезом легких.

М.: Медицина, 1963.

. Помельцов К.В. Рентгенодиагностика туберкулеза легких. М.: Медицина,1940.

. Пособие по фтизиатрии: Учебное пособие / Б.П. Ященко, М.С. Двойрин. - К.: Вища шк. Главное издательство, 1986. - 319 с.

35. Рабухин А.Е. Лечение туберкулезного больного. - М.: Медицина, 1953-376 с.

36. Рабухин А.Е. Что нужно знать о туберкулезе. М.: Медицина, 1981.

37. Рациональная диагностика и фармакотерапия заболеваний органов дыхания / под ред. Ю.И. Фещенко, Л.А. Яшиной // "Справочник врача Пульмонолог-Фтизиатр". К.: ТОВ "Доктор-Медиа", 2010. - 430 с.

38. Рожнов В.Е. Психотерапия и ее место в соматической клинике.// Терапевтический архив.- 62- №9.- 1990 - С.6-11.

39. Руденко Т. Л. Физиотерапия / Под общ. ред. В. М. Кузнецовой. - Ростов н/Д: Феникс, 2010. - 350 с. - (Медицина для Вас).

40. Руководство по психотерапии / под ред. В.Е. Рожнова. Ташкент: "Медицина", 1979. С. 639.

. Справочник по санаторно - курортному отбору / под ред. В.М. Боголюбова. -

М.: Медицина, 1986. - 528 с.

42. Справочник фельдшера / А.А Михайлов, Л.А. Исаева, М.Х. Турьянов и др. / под ред. А.А. Михайлова. - М.: Медицина, 1990. - в - томах. Т.1. - 496 с.

43. Стояновский Д.Н. Энциклопедия народной медицины: В 2 т. - К.: Здоровье,

. - Т.1. - 464 с.

44. Ташлыков В.А. Психология лечебного процесса. Л.: "Медицина", 1984.С. 191.

45. Туберкулез Н.С. Пилипчук. - Киев, Издательское объединение "Вища школа", 1977. - 312 с.

46. Физиотерапия пер. с польского / под ред. М.Вейсса, А.Зембатого./ - М.: Медицина, 1985. - 496 с.

47. Шебанов В.Ф. Туберкулез. - М.: Медицина, 1982 - 362 с., ил.

48. Яновский Ф.Г. Туберкулез легких. М. - Л.: Медицина, 1931.

49. Ященко Б.П. Комплексное лечение больных туберкулезом. - К.: Здоровье, 1975. - 183 с.

Додаток

Заняття ЛФК із застосуванням спеціальних дихальних вправ 5 разів на тиждень.Тривалість занять 30 хв.(мал. ІІІ.1)Використовують вольове кероване статичне, динамічне і локалізоване дихання. Хворих навчаютьдовільної зміни частоти, глибини і типу дихання, подовженого видиху. Разом з дихальними вправами,застосовують дренажні положення,що сприяють відтоку вмісту бронхів у трахею мокротиння і гною.(мал.ІІІ.2)

Лікувальний масаж призначаємо кожного дня,тривалість 25 хв. Застосовуємо сегменто - рефлекторний масаж поперекових,верхньо- грудних та середньо- шийних спиномозкових сегментів.Масажують рефлекторні зони грудної клітки,непрямий масаж діафрагми, легень,серця. Масаж грудної клітки зміцнює дихальні м’язи,підвищує її рухливість і еластичність, сприяє розсмоктуванню ексудату, ліквідаціїзастійних явищ у легеняхі зменшує ймовірність розвитку спайок та інших легенево -плевральних ускладнень

Фізіотерапію призначаємо через день,тривалістю від 10 до 20 хв.Фізіотерапевтичні методи ліквідують рефлекторне порушення кровообігу в слизовій оболонці бронхів, активізують трофічні процеси, діють протизапально,спазмолітично. Вони розріджують мокротиння і покращують відхаркування.Фізичні чинники викликають активну гіперемію в легенях, стимулюють крово- лімфообіг у них, прискорюють розсмоктування інфільтратів та ексудату у них, активізують обмінні процеси, зменшують інтоксикацію, діють бактерицидно, знеболююче.Загалом вони зміцнюють і загартовують організм, позитивно впливають на адаптаційно - компенсаторні процеси, сприяють попередженню загострень захворювання.

Практичні рекомендації

1. Завдання ранкової гімнастики при туберкульозі легень

Ранкова гігієнічна гімнастика виконується з метою підготовки організму до майбутньої роботи або навчання, а також як міотренування. Її бажано проводити щодня протягом 10 - 15 хв. Ранкова гімнастика не повинна викликати стомлення організму. Після її завершення і проведення загартовуючої процедури повинна відчуватися бадьорість і гарний настрій.

Ранкова гігієнічна гімнастика для хворих туберкульозом легень складається із гімнастичних (вправи для загального розвитку, дихальні, прикладного типу, ходьба, біг, на рівновагу) і ігрових (на місці, малорухливі) вправ. Комплекси фізичних вправ потрібно складати за певним планом. Вправи мають бути простими, у їх виконанні мусять брати участь основні групи м'язів і суглобів. У гімнастиці рухи виконуються звичайно з великою амплітудою, навантаження поступово збільшується або зменшується за допомогою методів, прийнятих у лікувальній гімнастиці (вихідне положення, принцип розсіяності фізичного навантаження, темп руху, підбір і чергування вправ, ступінь зусилля при виконанні вправ, емоційні моменти, використання дихальних вправ тощо).

Ранкова гімнастика має загально гігієнічне значення, її проводять протягом 15-20 хвилин, відразу ж опісля сну. Вона дисциплінує хворих, підвищує загальний тонус організму.

Ранкова гігієнічна гімнастика - це комплекс фізичних вправ, характер яких та форма проведення різноманітні й залежать від мети занять. Якщо розглядати ранкову гігієнічну гімнастику як засіб підняття функціональних можливостей організму, що були знижені під час сну, то достатньо виконувати її протягом 15-20 хв., застосовуючи прості вправи, які не викликають відчуття втоми.

Завдання: поліпшити крово- і лімфообіг у легенях, протидіяти плевральним зрощенням, збільшити життєву ємність і вентиляційну здатність легень, сприяти дезинтоксикації організму, поліпшити газообмін, тонізувати ЦНС та зміцнити організм.

2. Принципи побудови ранкової гігієнічної гімнастики при туберкульозі легень

Загальний принцип побудови комплексу полягає в тому, щоб забезпечити участь основних м'язових груп в русі, що в свою чергу активно впливає на роботу внутрішніх органів. У комплекс РГГ потрібно також включати вправи як на дихання, так і на гнучкість.

Процедура РГГ складається із вступного, основного і заключного розділів.

Вступний розділ включає елементарні загально зміцнювальні вправи. Організм хворого поступово підготовлюється до виконання основного розділу.

В основному розділі виконуються різноманітні фізичні вправи, при цьому до роботи залучається велика кількість м’язових груп. Безпосередньо після складних вправ, які посилюють роботу великих м’язових груп, або після вправ з елементами зусиль переходять до дихальних вправ. Їх застосовують не тільки для зменшення фізичного навантаження, але й для навчання хворих правильному диханню, а також спеціальної дії на дихальний апарат.

До заключного розділу вводять елементарні нескладні фізичні вправи, рухливі ігри малої та середньої інтенсивності, вправи на розслаблення, ходьбу у повільному темпі і дихальні вправи із поступовим зниженням загального навантаження.

Час, відведений на кожний розділ, може змінюватися у залежності від складу хворих і періоду курсу лікування. На початку курсу тривалість вступного і заключного розділів більша від основного. Темп виконання фізичних вправ повинен відповідати стану хворих та характеру вправ.

У РГГ рухи виконуються звичайно з великою амплітудою, навантаження поступово збільшується або зменшується за допомогою методів, прийнятих у лікувальній гімнастиці (вихідне положення, принцип розсіяності фізичного навантаження, темп руху, підбір і чергування вправ, ступінь зусилля при виконанні вправ, емоційні моменти, використання дихальних вправ).

Комплекс ранкової гігієнічної гімнастики (сильна група)

1. В.П. - стоячи, руки опущені вниз. Ходьба на місці, ходьба на п’ятках, руки на пояс, руки до плечей, ходьба на зовнішньому краї стопи, на носках, руки вниз, швидка ходьба, біг, спокійна ходьба в поєднанні з глибоким повним видихом через напіввідкриті губи, з затримками дихання на 2-3 рахунки після видиху, 2 хвилини.

. В.П. - стоячи, руки опущені. Руки через боки вгору, хлопком з'єднати долоні - вдих, повільно, опускаючи руки - видих, 4-6 разів.

. В.П. - стоячи, ноги нарізно, руки до плечей. Повороти в плечових суглобах вперед, назад. Дихання довільне. По 3-4 рази.

. В.П. - стоячи, ноги разом, руки до плечей. У в.п. - вдих, згинаючи ногу, доторкнутися ліктя протилежної руки - видих. По 3-4 рази кожною ногою.

. В.П. - стоячи, руки за голову. Поворот тулубу в сторону, руки в сторони - вдих, повернення у в.п. - видих. По 4 рази в кожен бік.

. В.П. - стоячи, руки в сторони. Колові рухи рук перед собою зхрещено. Дихання довільне, 4-5 разів.

. В.П. - стоячи, руки вниз. Піднімаючись на носки, руки в сторони - вдих, подвійне присідання, руки на колінах - видих, 4-5 разів.

. В.П. - стоячи, руки вниз. Згинання пальців в кулак, розгинання. Дихання довільне, 6-8 разів.

. В.П. - стоячи, руки над головою, пальці зхрещені. У в.п. - вдих, нахил тулубу в сторону - видих. По 4 рази почергово вправо та вліво.

. В.П. - стоячи, руки опущені. Мах ногою в сторону, руки в сторони - вдих, у в.п. - видих. По 4 рази кожною ногою.

. В.П. - стоячи, ноги нарізно - вдих, нахил тулубу вперед, руками торкнутися підлоги у лівої та правої ноги - видих, 4-5 разів.

. В.П. - стоячи, руки в сторони. Мах ногою вперед, хлопок руками під коліном- видих, у в.п. - вдих. По 4-5 разів кожною ногою.

. В.П. - стоячи, руки на поясі. Нахил тулубу назад - вдих, у в.п. - видих, 4-5 разів.

. В.П. - стоячи, ноги разом, руки на поясі. Стрибки: ноги нарізно, ноги разом - 10-15 стрибків, ходьба на місці, яка поступово уповільнюється. Дихання довільне, 1,5 - 2 хвилини.

Комплекс ранкової гігієнічної гімнастики (слабка група)

1. В.П. - стоячи, руки опущені. Ходьба на місці: звичайним кроком, почергово по 4 кроки на носках, на повній ступні, на п’ятках, звичайним кроком, 2 хвилини.

. В.П. - стоячи, руки до плечей. Лікті в сторони і вгору - вдих, у в.п. - видих, 4-5 разів.

. В.П. - стоячи, руки на поясі. Підняти зігнуту ногу, опустити. Дихання довільне. По 3-4 рази почергово піднімаючи кожну ногу.

. В.П. - стоячи, ноги нарізно, руки на поясі. Почерговий поворот тулубу в сторони, однойменна рука - в сторону, долоня догори - вдих, у в.п. - видих. По 3-4 рази в кожну сторону.

. В.П. - стоячи, руки вниз. Напівприсідання, руки на коліна - видих, у в.п. - вдих, 4-5 разів.

. В.П. - стоячи, руки на потилиці, лікті розведені в сторони. Не зміщуючи голови, натиснути потилицею на долоні - вдих, розслабиться, лікті вперед, голову нахилити - видих, 4-5 разів.

. В.П. - стоячи, ноги нарізно, руки вниз - вдих. Нахил тулубу в сторону - видих. Почергово вправо та вліво. По 3-4 рази в кожну сторону.

. В.П. - стоячи, руки опущені (стоячи біля опори, руки в упорі на рівні плечей). Мах ногою в сторону. Дихання довільне. По 3-4 рази кожною ногою.

. В.П. - стоячи, руки на поясі. Відводячи руки назад, голову трохи назад - вдих, лікті вперед, голову опустити - видих, 4-6 разів.

. В.П. - стоячи, руки опущені. Випрямитися, долоні вперед - вдих, нахил вперед, руки до носків ніг (або до колін) - видих, 4-5 разів.

. В.П. - стоячи, руки опущені. Ходьба на місці з високим підніманням стегна, уповільнюючи темп, перейти на звичайний крок. Дихання довільне, 20 с.