2.2 Режим фізичної активності при туберкульозі легень

Будь - яке лікування хворого туберкульозом, в тому числі і хіміотерапія, може бути успішним тільки при дотриманні певного режиму.

Режим поєднує цілий комплекс заходів, які застосовуються на різних стадіях хвороби, під час перебування хворого в різних лікувальних установах та вдома. Істотно, що режим в лікарні відрізняється від санаторного, а останній - від домашнього, коли людина близька до одужання.

Різний режим хворого під час тяжкого перебігу хвороби, в період одужання і під час лікування в амбулаторних умовах, коли людина може частково або повністю працювати, і на кінець, певний режим необхідний одужаному від туберкульозу для попередження повторного захворювання та здоровому, щоб попередити захворювання при першому або повторному зараженні туберкульозом [4].

Більшість фтизіатрів дотримуються точки зору В.Л. Ейніса, котрий вважав, що все лікування хворих туберкульозом необхідно проводити від спокою через вправи до праці [34].

Розрізняють наступні види режиму для хворого, який знаходиться в лікувальній установі (в санаторії, або лікарні): 1) режим повного спокою, або постільний; 2) щадний режим, або режим відносного спокою; 3) тренуючий режим.

При режимі повного спокою хворий весь день лежить в ліжку в кімнаті при відкритих вікнах літом та відкритих кватирках зимою. При цьому режимі хворому заборонені будь - які рухи, їх годують і роблять їм гігієнічні водні обтирання. В умовах інтенсивної етіопатогенетичної, симптоматичної терапії, а також кваліфікованого лікування режим можна обмежити в середньому одним тижнем. Більш тривалий строк режиму не треба назначати хворим похилого та старечого віку, так як тривалий спокій може стати причиною різних ускладнень.

Після зникнення гострих симптомів хвороби допускаються самостійні обтирання, рухи кінцівок, сидіння в кріслі, індивідуальна робота з книгою і навіть дрібні трудові процеси (трудова зайнятість).

По мірі зняття гостроти перебігу захворювання та його ускладнень хворого переводять на щадний режим, який складається із обмеженого в часі лежання в кімнаті (3-5 годин в день додатково до обов’язкових годин сну), з наростаючого м’язового тренування, розумових занять. В якості тренуючи елементів при щадному режимі застосовуються прогулянки, котрі рекомендується проводити, починаючи з 15 і доводячи до 30 хвилин 1-2 рази на день. При цьому режимі у всіх випадках рекомендується ранкова гігієнічна гімнастика, а при наявності показань - лікувальна гімнастика по методиці з ослабленим навантаженням. З урахуванням мети призначення щадного режиму (зникнення явищ інтоксикації, розсмоктування вогнищевих та інфільтративних змін в легенях) тривалість його в умовах інтенсивної етіопатогенетичної та симптоматичної терапії, яка продовжується та лікування супутніх захворювань повинна складати не більше 1- 1,5 місяця.

В період тренуючого режиму денне перебування в ліжку складає: для хворих молодого та зрілого віку не більше 2-2,5 годин, похилого та старечого віку - 4-5 години. Хворим поступово збільшують навантаження на м’язову систему (наприклад, більш тривалі прогулянки - 2,5 - 3 години в день). Розширюють комплекс фізичних вправ, котрий разом із ранковою гігієнічною гімнастикою включає лікувальну гімнастику із середнім навантаженням, взимку - прогулянки на лижах, катання на ковзанах (1 -2 години щоденно), літом - спортивні ігри в обмеженому об’ємі.

При тренувальному режимі необхідно залучати хворих до трудових процесів, які проводяться під систематичним лікарським контролем в приміщеннях, які добре провітрюються, або на свіжому повітрі, стосовно до стану та навиків кожного хворого. Хворим з процесом у фазі компенсації, а також після хірургічного втручання при повній компенсації загального стану та відсутності післяопераційних ран рекомендують роботи в саду або парку при сприятливих метеорологічних умовах, легку столярну та слюсарну роботи, ремонт радіо- та електроапаратури, трудові навчання на курсах машинописання, шиття, фотографії, радіотехніки. Тривалість роботи 1,5 - 2 години в день з перервою на 10 - 15 хвилин через 45 хвилин роботи. Протипоказані трудові процеси з фізичним навантаженням хворим туберкульозом із супутніми захворюваннями серцево - судинної системи, травного тракту, опорно - рухового апарату, захворюваннями жіночих статевих органів, периферичної нервової системи. Таким хворим показані трудові процеси без фізичного навантаження [4; 24; 41].

Організація трудових процесів має наступні цілі:

. Лікування хворих в санаторіях буває, як правило тривалим. Тривала бездіяльність хворих після ліквідації гострих явищ захворювання негативно впливає на їхній стан. Праця відволікає від думок про своє захворювання, укріплює впевненість про можливості повернення до трудової діяльності і тим самим допомагає виробити у свідомості хворого про його повноцінність як члена суспільства, розширити його трудові перспективи.

. Клінічні спостереження показують, що своєчасне включення в режим хворого індивідуалізованих трудових процесів сприятливо впливає на стан нервової діяльності, сприяє швидшій нормалізації обмінних та фізіологічних функцій та, завдяки цьому, підвищує ефективність санаторного етапу лікування.

. Організація трудових процесів дозволяє вирішити іще одну важливу задачу - обучити новій професії тих, хто раніше не мав її, або по закінченні курсу лікування не може повернутися до своєї попередньої роботи.

Для проведення трудових процесів велике значення має правильний відбір хворих, що залежить від наявності кваліфікаційних лікарів та інструкторів по труду. Важливо також правильно дозувати трудове навантаження та слідкувати за станом хворого під час трудового процесу. При цьому лікар повинен враховувати зміни в організмі хворого і в залежності від клініко - рентгенологічних, лабораторних та функціональних показників збільшувати, зменшувати та відміняти трудове навантаження [4; 49].

Лікарськими спостереженнями доведено сприятливий вплив на організм хворого фізичних вправ. Ефективність лікування фізичними вправами в значній мірі залежить від правильної постановки і проведення їх. Лікувальну фізкультуру необхідно призначати індивідуально, з урахуванням стану хворого та характеру туберкульозного процесу в легенях [29].

Для фізичних вправ хворі розділяються на три групи.

До першої групи відносяться хворі з затихаючим перебігом туберкульозу, тобто, які знаходяться в хорошому стані, які ефективно лікуються. У хворих цієї групи можуть бути невеликі ознаки активності процесу в легенях, але вони постійно зменшуються і сили хворого наростають. Ознаки активності туберкульозу при явній тенденції до зменшення їх не є протипоказанням до фізичних вправ, але служать основою до їх обмеження в часі та в кількості.

В другу групу включаються хворі, які перенесли загострення туберкульозу 3-4 місяці назад. Клінічні ознаки затихання туберкульозу у них стійкі, температура тіла нормальна.

До третьої групи відносяться хворі з затихшим процесом в легенях.

В першу (слабку) групу можуть бути включені хворі, які раніше не займалися фізичними вправами. В другу (середню) групу входять хворі у віці до 40 - 45 років, які мають деякий досвід в проведенні фізичних вправ. До третьої (сильної) групи відносяться хворі із другої групи у віці до 35 - 40 років, які мають навики у фізичних вправах [45].

Вікові обмеження умовні і не є вирішальними при визначенні фізичного навантаження для хворого.

Дія фізичних вправ на організм хворого складна і різноманітна. Систематичне застосування фізичних вправ сприяє компенсації порушених у процесі захворювання функцій організму і підвищеної адаптаційної здатності до фізичного навантаження. Також сприятливо впливають і на стан нервової системи. Підвищується максимальний тиск (під час занять на 5-12 мм.рт.ст) і зростає ЧСС (на 13-20 за 1 хв.), поліпшується реакція серцево - судинної системи. Застосування пасивних рухів рук та ніг позитивно впливає на кровообіг та обмін речовин, покращує дихальну здатність ураженої легені. У результаті систематичного тренування м'язів відбуваються зміни у тканинному обміні: більш економно витрачаються енергетичні речовини. У хворих із кавернозними формами туберкульозу під впливом фізичних навантажень відбувається стимуляція репараційних і зменшення деструктивних процесів у легеневій клітині [29].

Фізичні вправи показані всім хворим туберкульозом легень, виключаючи періоди гострого протікання (або загострення) процесу із значними порушеннями серцево - судинної і дихальної систем, а також ускладнень туберкульозу [Мурза].

Виконання фізичних вправ одночасно з призначенням хіміопрепаратів може бути достатньо ефективним, якщо обидва ці методи застосовуються правильно і систематично. У таких хворих дуже швидко створюється бадьорий настрій, покращується апетит та сон, зникають суб’єктивні скарги [29; 45].