2.4. Пустелі півострова Індостан

Пустелі Індостану приурочені до його західної частини і займають значні площі. Вони розташовуються в обширній древнеаллювіальних рівнині Інда і його приток, заходячи в межі Деканського плато. Тут розташовані дві піщані пустелі – Тар і Тхал і невелика піщано-глиниста пустеля Пят.

Пустеля Тар розташована на кордоні Індії з Пакистаном [рис.4.]. Її площа – близько 300 тис. кв. км. Пустеля належить до типу піщаних пустель субтропічного пояса на півночі і тропічного на півдні. Велика частина пустелі покрита незакріпленими пісками, на яких утворилися ділянки закріплених чи рухливих дюн. 90% території займають еолові піски. Дюни займають 58% площі. Клімат пустелі Тар сухий, континентальний. Середньорічна кількість опадів варіює від 105 до 500 мм. Розподіл опадів носить нерівномірний характер.

Рис.4. Пустеля Тар [16]

Кількість опадів знижується на захід. Якщо літній мусон досить потужний, щоб проникнути на більшу частину пустелі, випадають невеликі дощі як наслідок конвективних струмів вологого вранішнього повітря. І в зимовий час випадає іноді кілька десятків мм опадів у результаті руху циклонів. У літній період середньодобова максимальна температура, як правило, становить +40⁰С, в зимовий період – +22-28⁰С. Середня мінімальна температура варіює від +24⁰С влітку до +4⁰С взимку.

Підземні води залягають дуже глибоко від поверхні. Більша частина цих вод не придатна для водопостачання [6]. У пустелі Тар переважають чотири види грунтових утворень: потужний засолений глинистий алювій на великих, сезонно затоплених рівнинах; піщані масиви північніше Ранна; суглинковий, часто пилуватий сучасний алювій річки Інд на заході. Сильні мусонні вітри південно-західного напрямку і потужні пилові бурі забирають із собою дрібнозернисті фракції піску і пил, залишаючи на місці більш великі частки, в результаті чого на захід від хребта Аравії грунту все більш опесчаніваются.

У пустелі Тар зустрічається велика ефедра, тамарикс. Дерева в цій пустелі ростуть поодинці, вони не перевищують у висоту 4 м. Характерні дерева в піщаних местообитаниях – декілька видів акацій, прозопис. Після осінніх мусонні дощі формується досить густий трав’яний покрив. У тих місцях, де тонкий шар піску залягає на щебнисті або кам’янистому субстраті, утворюється трав’яний покрив з лазпуруса і блефаріса [14].

У пустелях Індостану мешкає 17 видів гризунів, з них 10 видів мають високу чисельність і завдають значної шкоди сільському господарству. Найбільшою щільності досягають популяції індійської малої піщанки – до 500 особин на 1 га. Піщані місцеперебування, панівні в пустелях Індостану, заселені різноманітними гризунами. Тут звичні ендемічна індійська карликова піщанка, індійська пацюк. На щебнистих схилах пагорбів, у місцях виходів скель знаходить собі притулок дикобраз і північна пальмова білка. Дрібні хижаки численні завдяки різноманітності і достатку гризунів, зустрічаються: малий мангуст, звичайна і бенгальська лисиці, степовий кіт). З птахів тут зустрічаються жайворонки, довгохвоста тімелія, сірий сорокопуд, індійський бігунок, рябчики. На щебністих схилах пагорбів гніздиться пустельний снігур. На межі зникнення перебуває велика індійська дрохва. З хижих птахів тут зустрічаються яструб-тювик, червоноголовий сокіл, чорний шуліка, степовий орел, ящірки, змії. Серед комах тут мешкають пустельні мурашки, терміти, жуки-чернотелкі, метелики, сарани).