3.2 Структура Кодексу законів про працю

Кодекс законів про працю України, затверджений Законом УРСР від 10 грудня 1971 р. і введений в дію з 1 червня 1972 р. Кодекс складається з 18 глав і 265 статей.

За останні роки були внесені істотні зміни і доповнення до КЗпП у зв'язку з прийняттям важливих законодавчих актів.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини робітників, правові основи та гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своєю спроможністю до праці. Кодекс законів про працю України зазнає змін, він редагується, і в нього вносяться різного роду доповнення. За час, з того моменту як вищезгаданий кодекс набув чинності, що входять до нього раніше 261 пункт закону були змінені на 221 статтю. Його структура представлена у вигляді 18 глав, в якому описано наступне:

Глава 1 - розглядаються загальні положення;

Глава 2 - зачіпається тема колективного договору;

Глава 3 - тут вже описаний трудовий договір;

Глава 3-A - розглядається питання, пов'язане з тим як забезпечується зайнятість вивільнюваних працівників;

Глава 4 - пов'язана з поняттям робочого часу;

Глава 5 - у ній говориться про режим відпочинку;

Глава 6 - тут описується поняття нормування праці;

Глава 7 - глава розглядає питання оплати праці;

Глава 8 - пов'язана з наданням гарантій і компенсацій;

Глава 9 - розглядається поняття гарантій, у разі покладання на працівників різного роду матеріальної відповідальності, за шкоду, яка була заподіяна підприємствам, установам, організаціям;

Глава 10 - пов'язана з питанням трудової дисципліни;

Глава 11 - розглядає поняття охорона праці;

Глава 12 - розглядається праця жінок;

Глава 13 - пов'язана з працею молоді та основними положеннями, які існують в даному напрямку;

Глава 14 - описуються існуючі пільги для тих працівників, які поєднують роботу і навчання;

Глава 15 - розглядає індивідуальні трудові спори;

Глава 16 - пов'язана з питанням професійних спілок, а також за участю працівника, яке він може приймати в управлінні організацією, підприємством, установою;

Глава 16-A - розглядається поняття трудового колективу;

Глава 17 - описується процедура державного соціального страхування;

Глава 18 - описується, яким чином відбувається контроль і нагляд за тим, як дотримуються законодавство про працю.(¹⁹)

3.3.Проект Трудового Кодексу: загальний огляд

Перш ніж приступити до більш докладної характеристиці Проекту Трудового Кодексу України (ТК), безсумнівно, слід визнати, що з його прийняттям трудове законодавство істотно оновлюється і в значній мірі приводиться у відповідність сучасним реаліям. Однак перше ознайомлювальне прочитання Проекту ТК залишає, щонайменше, двояке враження.

Безсумнівно, позитивною тенденцією є більш докладна і чітка порівняно з КЗпП України регламентація в ТК загальноустановлених прав і обов'язків учасників трудових відносин та умов застосування праці. У відмінності від КЗпП України, що не містить самостійних статей про його основні засади, обмежуючись перерахуванням завдань Кодексу, основних трудових прав і обов'язків працівників і загальним вказівкою на склад трудового законодавства, ТК присвячує цих питань окремі статті, в яких міститься квінтесенція всього Кодексу ..

Вперше вичерпно визначено предмет регулювання трудового законодавства, тобто перераховані ті відносини, які підлягають регулюванню нормами трудового (а не інших галузей, зокрема, цивільного) права.

У той же час частина 8 ст. 6 Проекту встановлює, що трудове законодавство не поширюється на умови самостійної діяльності фізичних осіб-підприємців, членів сільськогосподарського товариства, та фізичних осіб, що виконують роботу на умовах цивільно-правового договору. Таким чином, виходячи зі змісту даної норми, фізична особа може виконувати завдання на підставі цивільно-правового договору, не будучи при цьому суб'єктом підприємницької діяльності.

Також у вищезгаданій статті міститься положення про те, що трудове законодавство не застосовується (крім законодавства про охорону праці) у разі, якщо фізична особа виконує обов'язки члена наглядової ради акціонерного товариства, виконавчого директора товариства, начальника інших органів управління юридичних осіб - якщо ці обов'язки виконуються на інших умовах, а не на підставі трудового договору.

Дане положення надає можливість іноземцям не отримувати дозвіл на працевлаштування в Україні у разі, якщо вони займають керівну посаду в компанії (наприклад, генеральний або виконавчий директор, глава наглядової ради), так як такі правовідносини можуть бути врегульовані цивільно-правовим договором, зокрема договором підряду .

Ще однією найважливішою новелою, що міститься в ТК є розкриття змісту найважливіших принципів - заборони примусової праці та дискримінації у сфері праці (відзначимо, що КЗпП України прямо обумовлював лише заборона якого б то не було обмеження прав або встановлення переваг при прийомі на роботу в залежності від яких - або обставин, не пов'язаних з діловими якостями працівників).(²⁰)

Вперше в Проекті ТК України вибудовується ієрархія нормативних актів трудового законодавства (стаття 12), а саме:

Конституція України.,Трудовий Кодекс України,Закони, які містять норми, що регулюють трудові відносини,Акти Президента України,Постанови Кабінету міністрів України та інші нормативні акти органів державної влади; акти органів місцевого самоврядування; локальні нормативні акти.

Безумовно, новими є положення, з яких випливає, що підставою виникнення трудових відносин між працівником і роботодавцем є укладений ними трудовий договір. У визначенні трудового договору на перше місце ставляться обов'язки роботодавця, на якого додатково покладено раніше не передбачалося КЗпП України обов'язок надати працівникові роботу за обумовленою трудової функції, а обов'язок виплачувати працівникові заробітну плату уточнена вказівкою на необхідність робити це своєчасно і в повному розмірі. Крім того, на відміну від КЗпП України Проект (стаття 40) передбачає чіткий перелік істотних умов трудового договору, які обов'язково мають бути зазначені в його змісті.

Проект ТК передбачає класифікацію трудових договорів на типові (затверджуються у випадках, передбачених законом, центральним органом виконавчої влади з питань праці, положення яких є обов'язковими, якщо інше не передбачено законом) і зразкові (затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань роботи і мають рекомендаційний характер ).

Не менш важливою новелою у сфері є, на наш погляд, встановлення чіткого переліку документів, пропонованих роботодавцю при укладенні трудового договору особою, що поступає на роботу, який може бути розширений в окремих випадках з урахуванням специфіки роботи, але лише самим Кодексом або іншими нормативними актами Україна.(²¹)

Серйозні новації простежуються і в регламентації випробування при прийомі на роботу. Зокрема, статтею 47 ТК передбачено перелік осіб, для яких випробування не повинно встановлюватися. Він носить відкритий характер, оскільки вказаною нормою допускається можливість обмежити встановлення умови про випробування та в інших випадках, які можуть передбачатися не лише самим Кодексом та іншими законами, а й колективними договорами, що безсумнівно спрямоване на підвищення соціальної захищеності працівників.

Змінилися також і норми про результат випробування при прийомі на роботу. Відповідно до ТК при незадовільному результаті випробування роботодавець має право до закінчення строку випробування розірвати трудовий договір з працівником, лише попередивши його про це у письмовій формі не пізніше, ніж за 3 дні.

Проект ТК закріплює за роботодавцем право контролювати виконання співробітниками своїх трудових обов'язків з використанням технічних засобів, "якщо це обумовлено особливостями виробництва". При цьому ця норма чітко не визначає, за яких саме "особливості провадження" роботодавець має право застосовувати такі засоби.

Незайвим буде згадати, і про закріплення в ТК нових положень, що регламентують атестацію співробітників. Роботодавець, якщо це передбачено законом, може проводити періодичну атестацію працівників (і звільняти на її підставі). Атестація проводиться не частіше ніж один раз на три роки. Статтею 73 ТК визначено перелік співробітників, які не підлягають атестації

Позитивним нововведенням ТК слід вважати надання жінці триденного оплачуваної відпустки для медичного обстеження в разі взяття її на облік по вагітності.

Відповідно до статті 169 якщо наказ (розпорядження) роботодавця про надання відпустки не виданий, працівник не має права на власний розсуд визначати день початку відпустки. Таким чином, незважаючи на узгоджений роботодавцем та працівником графік відпусток і подана останнім письмову заяву про надання відпустки у строки, зазначені у графіку, роботодавець може своїми діями обмежити право працівника на відпочинок.

Слід зазначити, що Проект встановлює обов'язковий медичний огляд співробітників за рахунок роботодавця при прийнятті на роботу.

Згідно зі ст. 139 ТК роботодавець може за допомогою прийняття нормативного акта, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації, продовжити тривалість щоденної роботи до десяти годин за умови дотримання тижневої норми робочого часу, визначеної законом (48 годин). Таке положення не узгоджується з нормами щодо залучення працівників до надурочних робіт, застосування яких може здійснюватися за певною процедурою і з відповідною оплатою.

Згідно чинного КЗпП України при звільненні працівника за скороченням штату йому виплачується вихідна допомога у розмірі місячної заробітної плати (ст. 44). Проект ТК диференціює виплату при звільненні від стажу роботи. Розмір допомоги може досягти трьох посадових окладів. Крім того, Проектом ТК передбачена виплата вихідної допомоги, коли людина звільняється з причини тривалої хвороби.

Також, якщо згідно КЗпП доплата за роботу в нічний час зараз становить 20% від окладу, то Проект ТК передбачає - 30%. Крім того, понаднормове виконання завдань для кожного працівника має тривати не більше 4 годин протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік. Кількість перевищених годин оплачуватиметься в потрійному розмірі.

Проект вводить поняття гнучкого режиму робочого часу, а також передбачає можливість визначення категорій працівників, які самостійно планують свій робочий час. Також в ТК передбачається можливість залучення працівників на умовах ненормованого робочого часу.

Важливою новацією ТК є закріплення на законодавчому рівні норми, що встановлює санкцію роботодавцю - пеню за затримку зарплати у розмірі 2% облікової ставки Національного банку України за кожен день затримки.

В даний момент Проект ТК пропонують винести на всенародне обговорення. Відповідну постанову у Верховній Раді зареєстрував народний депутат Олександр Фельдман. На наш погляд, всенародне обговорення норм Проекту ТК може значно поліпшити його зміст, привівши його у відповідність з побажаннями роботодавців, найманих працівників та інших учасників трудових відносин.

Висновок

Виходячи с усього вищенаведеного можна дійти висновку, що запропонований групою депутатів від Партії Регіонів проект Трудового кодексу України на даний момент не є досконалим у своєму існуючому вигляді. Чинний Кодекс Законів про працю значно більше захищає права робітників та соціально недостатньо захищених категорій працівників (неповнолітні, одинокі матері, інваліди). До того ж існують численні неточності та неузгодженості, що в подальшому можуть призвести до неправильного застосування норм трудового законодавства.

Даний проект цілком відображає інтереси роботодавців. По-перше, роботодавець по суті може збільшувати на власний розсуд робочий день. По-друге, в проекті не прописані чітко норми про надурочний час.

Не зрозумілим є порядок формування та нарахування заробітної плати. Хоча ці норми чітко прописані в чинному Законі України «Про оплату праці».

Інтереси працівників можуть представляти лише профспілки, але громадські організації відповідно до проекту не буду грати ролі у захисті прав робітників. Не для кого не є секретом, що профспілки являються малодієвим та підконтрольним владі, органом.

Крім того, треба зазначити про відсутність доцільності створення та функціонування комісій з трудових спорів у світлі того, що навіть якщо один з членів комісії не згодний з рішенням інших членів, рішення вважається неприйнятим.

Отже, даний проект кодексу має бути суттєво доопрацьований, тому що прийняття його в другому читанні в існуючій редакції призведе до звуження прав працівників і відповідного розширення прав роботодавців, що в свою чергу суперечить статті 22 Конституції України, в якій зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. . Порівняно з проектом, чинний Кодекс Законів про працю, незважаючи на свою недосконалість, є більш збалансованим, та дійсно гарантує захист прав працівників.

Варто також зазначити, що прийняття Трудового кодексу в існуючій редакції призведе до зростання соціальної напруги та виллється у масові протести громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :