Щорічна кількість абортів, проведених у закладах охорони здоров’я136

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Кількість абортів	408865	346432	323343	292616	264074	242343	229618	210454	201087	181064

В Україні переривання вагітності до 12 тижнів за бажанням жінки здійснюється такими методами: кюреточний метод аборту, вакуум-аспірації, вакуум-екскохлеації та медикаментозний метод. При чому кюреточний метод аборту відноситься до небезпечних методів. У той час як інші – до безпечних. Протягом 2000 – 2009 рр. сформувалася тенденція до зменшення кількості абортів, проведених небезпечними методами перевивання вагітності (рис. 3.8).

Рис. 3.8. Співвідношення небезпечного і безпечного методів переривання вагітності до 12 тижнів

Негативний вплив абортів на показники материнської та малюкової смертності на сьогодні ні в кого не викликає сумніву. В Україні він складає у 2009 р. структурі причин материнської смертності цей показник складав 3,8 %, що значно менше, аніж у попередні десятиліття.

Необхідно відзначити, що з 2000 року поступово знижується показник виникнення небажаної вагітності. Так, кількість випадків небажаної вагітності у 2009 році знизилась на 15963 (11,2 %) випадки і склала 127541 порівняно з 2008 роком – 143504 (рис.3.9).

Рис. 3.9. Кількість випадків небажаної вагітності (2001-2009 рр.)

Попередженню виникнення небажаної вагітності та зниженню кількості абортів сприяє проведення низки профілактичних заходів спрямованих на подолання цієї проблеми, зокрема, застосування різних видів контрацепції. Загальна кількість жінок, які застосовували з метою запобігання небажаної вагітності контрацепцію у 2009 ріці склала 3 753 638, що становить 313,8 на 1000 жінок фертильного віку (рис. 3.10).

Рис. 3.10. Загальна кількість жінок, які застосовували з метою запобігання небажаної вагітності контрацепцію, на 1000 жінок фертильного віку¹³⁷

Отже, щорічно збільшується кількість жінок, які використовуються контрацепцію з метою запобігання небажаної вагітності. Але все ще значна частка жінок віддає перевагу аборту, як методу планування сім’ї (Рис. 3.11).

Рис. 3.11. Динаміка використання жінками фертильного віку різних методів попередження небажаної вагітності¹³⁸

В 2008 - 2009 роках спільно з ВООЗ проведена Стратегічна оцінка політик, програм і досліджень «Аборти та контрацепція в Україні». Завдяки цьому дослідженню вдалося отримати дані про сучасний стан впровадження національних політик та програм у сфері репродуктивного здоров’я, визначити існуючі бар’єри, що заважають поліпшенню репродуктивного здоров’я населення та розробити подальші кроки для вирішення проблеми.

Однією із серйозних проблем репродуктивного здоров’я є безпліддя. За оціночними даними в Україні зараз понад 820 тисяч безплідних подружніх пар¹³⁹(Рис.3.12.)

Безпліддя розглядається як прямі репродуктивні втрати, оскільки за умови сучасного показника дітородної активності (1,2 на одну жінку), щорічно втрачається біля одного мільйона бажаних ненароджених дітей. Таким чином, вирішення проблеми безпліддя є важливим резервом для поліпшення демографічної ситуації в країні. Головними причинами безплідності є інфекції, що передаються статевим шляхом та наслідки штучного переривання вагітності.

Рис. 3.12 Частота жіночого та чоловічого безпліддя в Україні (на 1000 населення відповідного дітородного віку)¹⁴⁰

Біля 20 % хворих на безпліддя потребують лікування із застосуванням методів допоміжних репродуктивних технологій. За офіційними даними рівень чоловічої безплідності у 4 рази нижчий за жіночий, але натомість питома вага чоловічого фактору безпліддя становить 40-60 %¹⁴¹. Якщо проблемами жіночого безпліддя займаються в країні досить активно, то тривалий час проблеми репродуктивного здоров’я чоловіків були особистою справою лікаря і пацієнта. На сьогодні існує необхідність посилення уваги до цієї проблеми, доцільність створення цілісної системи медичного забезпечення формування і зміцнення репродуктивного здоров’я чоловіків у всіх вікових групах. Більшість молодих чоловіків зневажливо ставляться до власного здоров’я, а кожен десятий з них не бажає, у разі її потреби, звертатися за медичною допомогою. Понад 50 % чоловіків взагалі не розуміють поняття «репродуктивне здоров’я», а за медичною допомогою з цих питань звертався лише кожний шостий з них. Загальновизнано, що і чоловіки, і жінки мають право на рівний доступ до послуг у сфері репродуктивного здоров’я. На виконання Указу Президента України від 03.01.2002 № 5/2002 «Про заходи щодо заохочення народжуваності в Україні» в Україні створена система закладів з планування сім’ї через які, окрім іншого, займаються питаннями репродуктивного здоров’я. Однак у структурі звернень населення до центрів (кабінетів) планування сім’ї чоловіки складають лише 6,0 %-7,9 %. Всього, починаючи з 1999 року, було розпочато 21947 лікувальних циклів за допомогою допоміжних репродуктивних технологій. В 2008 році направлено на лікування 1159 жінок. У 2009 році – 495 жінок. На жаль, кількість осіб, які були направлені на лікувальні цикли суттєво зменшилась через значне підвищення вартості ліків. Усього з 2002 до 2009 року за кошти, виділені з державного бюджету, направлено на лікування за допомогою допоміжних репродуктивних технологій 3730 жінок. На сучасному етапі в Україні ефективність настання вагітності за допомогою цих методів дорівнює 30-40 %. На жаль, чоловікам, хворим на безпліддя, медична допомога за рахунок коштів з державного бюджету не надається, в країні відсутня система профілактики та лікування чоловіків із такими проблемами. Тому це питання потребує особливої уваги та розробки комплексу заходів із відповідною фінансовою підтримкою.

Ще одним із напрямків репродуктивної медицини є заходи профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини. Завдяки затвердженню на основі рекомендацій ВООЗ спільного наказу Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки Міністерства сім’ї, молоді та спорту, Міністерства праці та соціальної політики, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23.11.2007 № 740/1030/4154/321/614а «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей», була унормована міжгалузева співпраця, спрямована на вирішення цієї проблеми. Цим наказом затверджені нові організаційно-медичні технології, які сприяють зниженню ризику інфікування новонароджених через впровадження сучасних методів ранньої діагностики ВІЛ у дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, поліпшенню медичної допомоги та зниженню малюкової смертності. Нові технології також дозволяють попередити випадки дискримінації та стигматизації щодо ВІЛ-інфікованих громадян в Україні, оптимізувати умови перебування в організованих колективах ВІЛ-інфікованих дітей. Відповідно до чинних нормативів верифікація ВІЛ-статусу дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями можлива при досягненні цією дитиною 18-місячного віку. Створення чіткої організаційної системи профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини дозволило знизити рівень ВІЛ-інфікування дітей з 40 % у 2000 р. до 6,2 % у дітей, народжених у 2007 році, які досягли 18-місячного віку обстежені методом ІФА і їм встановлений діагноз ВІЛ-інфекції (Рис. 3.13).

Рис. 3.13. Профілактика вертикальної трансмісії ВІЛ від матері до дитини (у %, з прогнозом до 2015 року)¹⁴²

Обстеження дітей методом полімеразної ланцюгової реакції базується лише на когортному аналізі і не може бути остаточним, оскільки обстеження дітей цим методом в різних регіонах України коливається від 50 % до 80 %¹⁴³і не є достовірним. За оперативними даними щодо дітей, які народилися в 2009 році і їм виповнилося 6 місяців і які обстежені методом ПЛР, показник складає близько 4,2 %. Недосконалість лабораторної діагностики уповільнює перехід на міжнародні стандарти верифікації ВІЛ-статусу таких дітей. І це проблема не лише суто медична.

Зростання кількості ВІЛ-інфікованих жінок дітородного віку спричинило поступове збільшення кількості дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями (Рис.3.14).

Рис. 3.14. Кількість зареєстрованих ВІЛ-інфікованих жінок у віці15 – 49 років та дітей, народжених ними¹⁴⁴

Необхідно підкреслити, що хоча, в країні працює система профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, загальна кількість дітей з ВІЛ-статусом продовжує зростати. Станом на 01 січня 2010 року на диспансерному обліку перебувало 2 418 дітей, у яких підтверджено діагноз ВІЛ-інфекції, в тому числі 575 дітей хворих на СНІД та 6 222 - на стадії підтвердження діагнозу ВІЛ-інфекції¹⁴⁵.

Таким чином, поглиблене розуміння репродуктивного здоров’я у жінок, жіночої репродуктивної здатності важливе не лише для кожної жінки на індивідуальному рівні, а й для населення в цілому. Удосконалення діагностики та лікування репродуктивних розладів сприяють поліпшенню фізичного й психологічного самопочуття жінок, однак необхідно вирішити ще безліч питань: зменшити вагітність неповнолітніх, з’ясувати епідеміологію менструальних розладів, ідентифікувати чинники, пов’язані з плідністю та безплідністю, провести дослідження ефективності і безпеки допоміжних репродуктивних заходів, забезпечити безпечність й ефективність контрацепції та доступність до безпечного аборту, мінімізувати захворюваність і смертність упродовж вагітності, пологів та післяпологового періоду. Роль генетики в оцінці репродуктивних процесів і пов’язаних з ними станів – питання, що потребує ретельного дослідження. Необхідне вивчення сімейного і спадкового впливу на репродуктивність. Виникає занепокоєння щодо зростання вартості медичних послуг, обмеження доступності населення до цих послуг, а тому потрібно поширювати доступні методи діагностики й лікування різноманітних репродуктивних розладів.

Демографічна складова проблем репродуктивного здоров’я в Україні полягає в скороченні кількості чоловіків через їхню над смертність у репродуктивному віці. Результатами таких негативних явищ є зниження репродуктивного потенціалу нації, гендерний дисбаланс, неповні сім’ї. Більшість розладів репродуктивного здоров’я у чоловіків мають в своїй основі не соматичну, а психогенну складову. Погіршення демографічної ситуації та зниження репродуктивного потенціалу актуалізувало останнім часом проблему репродуктивного здоров’я чоловіків в Україні. Серед популяції чоловіків має місце недостатня поінформованість щодо охорони репродуктивного здоров’я, лімітований доступ до відповідних консультативних послуг, низька обізнаність щодо репродуктивних прав, що свідчить про необхідність інформаційно-просвітницької роботи на індивідуальному, сімейному рівнях, суспільства та держави.

Тому формування та збереження репродуктивного здоров’я населення є важливою складовою здоров’я націїв цілому і передумовою покращення демографічної ситуації в Україні.