Частка домогосподарств, в яких житлова площа була менш ніж 13,65 м2 на одну особу81

Тип домогосподарства	2000	2005	2009
місто
д/г без дітей, де всі особи працездатного віку	46,6	48,2	45,0
д/г без дітей, де є працездатні і непрацездатні особи	46,3	40,9	38,0
д/г без дітей де всі особи непрацездатного віку	26,6	20,1	20,3
одинаки працездатного віку	6,7	9,7	11,3
одинаки непрацездатного віку	3,1	2,8	2,0
д/г с однією дитиною	76,8	74,2	71,7
д/г с двома дітьми	88,3	87,6	86,1
д/г с трьома та більше дітьми	94,0	91,5	89,3
село
д/г без дітей, де всі особи працездатного віку	26,4	27,7	29,1
д/г без дітей, де є працездатні і непрацездатні особи	36,3	29,4	32,9
д/г без дітей де всі особи непрацездатного віку	18,7	14,4	15,3
одинаки працездатного віку	2,8	1,4	2,4
одинаки непрацездатного віку	3,4	1,5	1,6
д/г с однією дитиною	58,6	58,3	62,1
д/г с двома дітьми	74,4	71,6	74,8
д/г с трьома та більше дітьми	89,4	94,3	83,2

У сільській місцевості диференціація за рівнем забезпеченості житловою площею у межах соціальної норми перевищує міську. Так, якщо рівень забезпеченості житловою площею домогосподарств з дітьми у сільській місцевості у межах соціальних норм майже відповідає показникам міст, то по бездітним домогосподарствам він ліпший. У 2009 році в містах 45 % домогосподарств без дітей, де всі особи працездатного віку, не мали житлової площі у межах соціальних норм, то у сільській місцевості таких домогосподарств було лише 29,1 %. (табл. 2.22). Відповідна картина спостерігається і по домогосподарствам без дітей, у складі яких є особи працездатного і непрацездатного віку.

Характеризуючи умови проживання населення, окремо треба зупинитися на обладнанні сучасного житлового фонду комунальними зручностями (наявності центрального опалення, водопроводу, каналізації, тощо). Стан обладнання житла зручностями можна вважати своєрідним показником достатнього рівня матеріального забезпечення домогосподарства. Тому відсутність хоча б елементарних складових комфортності житла для кожного окремого населеного пункту можна класифікувати як позбавлення нормальних умов життя.

До елементарного набору зручностей в містах можна віднести гаряче водопостачання, ванну або душ та домашній телефон. Для сільської місцевості – одночасна наявність центрального газопостачання, водопроводу та каналізації.

Таблиця 2.23.

Рівень комфортності житла міського населення82

Тип домогосподарства	2000	2005	2009
д/г без дітей, де всі особи працездатного віку	34,5	38,8	39,4
д/г без дітей, де є працездатні і непрацездатні особи	30,7	33,3	41,5
д/г без дітей де всі особи непрацездатного віку	27,0	33,0	35,2
одинаки працездатного віку	29,4	31,1	19,8
одинаки непрацездатного віку	21,6	26,5	29,1
д/г с однією дитиною	30,8	34,1	37,7
д/г с двома дітьми	28,1	28,3	34,3
д/г с трьома та більше дітьми	24,5	18,0	28,7

Аналіз комфортності дає невтишні результати: найбільша частка домогосподарств, які мешкають у комфортному житлі у місті: у 2000 році складала 34,5 % (табл.2.23), це домогосподарства без дітей де всі особи працездатного віку. Протягом 10 років частка домогосподарств, яка мешкає у комфортному житлі зростала, але досить несуттєво. Так, у 2009 році найбільша частка домогосподарств, яка мешкає у комфортному житлі складає 41,5 %, це сім’ї без дітей де є особи працездатного та непрацездатного віку.

Більше 3/4 багатодітних домогосподарств у місті мешкає у квартирах та будинках, що не обладнані усім необхідним для комфортного проживання. Для деяких типів домогосподарств цей показник ще гірший. Так, лише 19,8 % одинаків працездатного віку в місті мешкають у комфортабельному житлі.

Таблиця 2.24.