Рівень комфортності житла сільського населення83

Тип домогосподарства	2000	2005	2009
д/г без дітей, де всі особи працездатного віку	18,1	17,5	30,3
д/г без дітей, де є працездатні і непрацездатні особи	7,1	14,4	25,0
д/г без дітей де всі особи непрацездатного віку	5,7	9,5	15,9
одинаки працездатного віку	6,0	8,6	11,7
одинаки непрацездатного віку	2,5	6,2	8,4
д/г с однією дитиною	16,2	18,3	27,8
д/г с двома дітьми	13,2	15,6	23,9
д/г с трьома та більше дітьми	10,7	12,4	15,8

Значно гіршою є ситуація в сільській місцевості. У 2000 році в середньому майже 85 % населення мешкало у житлі, в якому не було навіть мінімального набору зручностей. Проте існує тенденція до поступового зростання рівня комфортності житла: у 2009 році найбільша частка домогосподарств, які мешкають у комфортному житлі у сільській місцевості становило 30,3 % (табл. 2.24), це домогосподарства без дітей де всі особи працездатного віку. Найнижчий рівень комфортності житла спостерігається у одинаків непрацездатного віку – 8,4 %, проти 19,8 % відповідного показника міської місцевості.

Загалом, існуючі умови проживання українських сімей можна вважати незадовільними як через низький рівень забезпечення житловою площею (особливо це стосується сімей з дітьми), так і через низький рівень комфортності житлових приміщень, особливо в сільській місцевості.

2.4. Проблема бідності сімей та можливі шляхи її подолання

Аналіз ситуації з бідністю в Україні за період 2000–2009 років свідчить, що позитивний ефект від економічного зростання дозволив зменшити масштаби абсолютної бідності. Ми можемо спостерігати стрімке зменшення масштабів бідності за всіма абсолютними критеріями. Також відбувається поступове зниження рівня бідності за структурним критерієм⁸⁴, який тісно пов’язаний з характеристикою життєвого рівня населення. При цьому практично стабільною залишається ситуація з відносною бідністю за національним критерієм⁸⁵, яка впродовж останніх десяти років коливається у межах 26,4-28,1 %. Аналогічною є ситуація з рівнем крайньої бідності або злиденності (за національним критерієм), її показник змінюється впродовж 2000-2009 років у межах 13,6-14,9 % (рис.2.7).

Рис. 2.7. Динаміка бідності за основними критеріями:

Рівень бідності у 2000–2009 рр., %

Наразі склалася ситуація, коли два основних монетарних критерії бідності, прийняті на національному рівні – абсолютний (прожитковий мінімум) та відносний (національний) – давали протилежні результати. Показники бідності за критерієм прожиткового мінімуму демонстрували приголомшливо позитивну динаміку (з 72,5 % у 2002 році до 9,8 % у 2009 році), а показники бідності та крайньої бідності за національними критеріями (відповідно 75 та 60 % медіанного рівня сукупних еквівалентних витрат) залишалися практично незмінними.

Така ситуація пояснюється існуванням стабільних тенденцій розшарування у нижній частині розподілу. Отже, економічне зростання не вплинуло на ситуацію з відносною бідністю, оскільки процес розшарування за доходами не вдалося спинити. Значення коефіцієнту Джині, що характеризує загальне розшарування населення, протягом останніх 10 років коливалося в межах 28,5-30,9 % із загальною тенденцією до незначного зростання. Децильний коефіцієнт фондів⁸⁶за рівнем сукупних еквівалентних витрат у 2009 році становив 6,3 рази, що перевищував рівень 1999 року (5,8 рази). Тобто, рівень матеріального забезпечення найбагатших зростає швидше, ніж найбідніших. При цьому найбільш суттєвим є відрив крайніх майнових груп (як зліва, так і справа) від решти населення: витрати 2-го децилю перевищують показник 1-ї децильної групи в 1,4 рази, а 10-ї порівняно з 9-ю – в 1,65 рази; в той же час різниця у витратах між іншими групами коливається від 12 % до 20 %.

У 2008 – 2009 роках падіння рівня бідності за критерієм прожиткового мінімуму продовжувалося високими темпами. Проте слід зазначити, що сам державний соціальний стандарт (прожитковий мінімум, далі ПМ) було переглянуто на 2008 рік неадекватно інфляції 2007–2008 років, а у 2009 році він взагалі не переглядався. Це штучно занизило межу абсолютної бідності та вплинуло на показник рівня бідності. За експертним розрахунком, у 2008 році рівень бідності за критерієм ПМ мав становити не 12,6 %, а 16,1 %. Це не змінює позитивної динаміки, а лише зменшує темпи падіння рівня бідності.

Впродовж всього періоду 2000 – 2009 років актуальними залишаються дві основні проблеми: високі ризики бідності серед сімей з дітьми та серед сільського населення.

За національним критерієм, рівень бідності серед сімей з дітьми з року в рік у 1,7-2,0 рази перевищує показник по домогосподарствах без дітей (рис. 2.8). У 2009 році він становив відповідно 32 % проти 19,6 %. Рівень бідності серед домогосподарств з дітьми знизився на 1,1 в.п. у порівнянні з 2008-м роком, а по домогосподарствах без дітей – лише на 0,1 в.п.

Ситуація покращилася не для всіх типів домогосподарств з дітьми. Суттєве зниження рівня бідності відбулося в домогосподарствах з трьома та більше дітьми: рівень бідності зменшився на 8,6 в.п. відповідно. По домогосподарствах з дітьми до трьох років зниження показника становило 3,4 в.п., з двома дітьми – 2,4 в.п. Оптимістичним є подальше зниження значення показника в сім’ях з дітьми, де всі дорослі працюють (за останній рік – на 1 в.п.).

По домогосподарствах з однією дитиною показник зріс на 0,5 в.п. З урахуванням показника злиденності можна сказати, що ситуація в багатодітних сім’ях за останній період покращилась. Так, частка злиденних серед домогосподарств з трьома та більше дітьми знизилася з 41,8 % до 37,2 % або на 4,6 в.п.

За критерієм прожиткового мінімуму ситуація у сім’ях з дітьми рік від року покращується, але рівень бідності стабільно перевищує показник по домогосподарствах без дітей. У 2009 році відбулося зближення показників по двом сукупностям – по сім’ям з дітьми рівень бідності становив 13,0 % проти 5,9 % без дітей. Це пояснюється здебільшого звуженням контингенту бідних, аніж відносним покращенням становища сімей з дітьми.

Рис. 2.8. Динаміка рівня бідності по домогосподарствах залежно від наявності в них дітей (за національним критерієм та за критерієм прожиткового мінімуму), %, 2000-2009 рр.

Серед домогосподарств без дітей ситуація за національним (відносним) критерієм бідності майже не змінилася – рівень бідності знизився на 0,1 в.п. Незначне зниження показників бідності відбулося в домогосподарствах, де є хоча б один безробітний – з 35,9 % у 2008 році до 35,2 % у 2009. По домогосподарствах пенсіонерів, де всі особи старше 75 років, показник залишився на рівні минулого року (29 %). Занепокоєння викликає суттєве зростання показників бідності та злиденності серед домогосподарств без дітей, де всі працездатного віку – рівень їх бідності зріс з 14,8 % до 15,8 (на 1 в.п., злиденності – з 5,8 % до 6,5 %. Серед домогосподарств пенсіонерів рівень бідності зріс на 1 в.п., злиденності – на 0,1 в.п.).

Можна припустити, що динаміка показника бідності по домогосподарствах з працюючих свідчить про загальне зниження доходів від зайнятості, що торкнулося всіх верств працездатного населення. Ситуація з домогосподарствами пенсіонерів пов’язана з низьким розміром мінімальної пенсійної виплати, на рівні якої отримує доходи більш ніж половина пенсіонерів.

Ситуація з бідністю в селі рік від року загострюється. Нині існує своєрідна прірва між містом та селом, оскільки при загальній стабільній ситуації з бідністю за національним критерієм відбувається покращення ситуації в містах, але погіршення на селі (рис. 2.9). У 2008 році розрив у показниках бідності між містом та селом продовжував збільшуватися – по містах рівень бідності знизився на 0,6 % у порівнянні з попереднім роком, а по селу – зріс на 0,3 в.п. і становив 38,2 %. Показник бідності по сільській місцевості став одним з найвищих за весь досліджуваний період (після показника 2006 року). Проте у 2009 році у розрізі типу поселень відбулися певні зміни. Загальне зниження рівня бідності в країні відбулося за рахунок суттєвого зменшення показника у великих містах (на 2,5 в.п.) та у сільській місцевості (на 1,4 в.п.).

Натомість, у малих містах показник зріс на 3,7 в.п. Отже, можна говорити про погіршення становища населення малих міст на першому етапі кризи, коли удару зазнають мешканці монофункціональних міст та населених пунктів поблизу великих міст зі значними масштабами маятникової міграції.

Позитивним слід вважати зменшення розриву в показниках бідності між містом та селом – по містах рівень бідності практично залишився стабільним (знизився лише на 0,1 в.п.), а по селу зменшився на 1,4 в.п. Проте покращення ситуації на селі стало не наслідком підвищення доходів сільських мешканців, а результатом погіршення ситуації в містах.

Рис. 2.9. Динаміка рівня бідності за національним критерієм залежно від типу місцевості, 1999-2008, %

Таким чином, на загальному фоні позитивних змін у ситуації з бідністю спостерігається вкорінення серйозних проблем, пов’язаних з бідністю дітей та значними масштабами бідності на селі.

Склад бідних за критерієм прожиткового мінімуму також з року в рік все більш тяжів до сільського населення. Ця тенденція чітко простежувалася впродовж 2004–2008 років (рис. 2.10). Однак у 2009 році спостерігається зміна сталої тенденції – питома вага сільського населення серед бідних зменшилася у порівнянні з відповідним періодом минулого року.

Вірогідно, що це пов’язано зі зменшенням розриву в показниках доходів та бідності між містом і селом, оскільки економічна криза здебільшого зачепила міське населення. Внаслідок економічної кризи можна очікувати погіршення показників у містах на фоні незмінної ситуації на селі.

У розрізі великих та малих міст також простежуються специфічні зміни – якщо питома вага населення великих міст серед бідних у 2009 році продовжувала зменшуватися, то частка населення малих міст помітно зросла.

Рис. 2.10. Склад бідного населення у розрізі типу населеного пункту,

 %, за даними 2000-2009 років⁸⁷

Впродовж всього періоду економічного зростання більшість бідного населення складали домогосподарства з дітьми (60-70 %), хоча у розрізі всього населення вони традиційно складають трохи більше 50 %. Найкращою ситуація щодо сімей з дітьми була у 2004 році – їх частка серед бідного населення становила близько 60 %. Проте з 2005 року вона почала поступово зростати (рис. 2.11). Не став винятком і 2009 рік – зростання питомої ваги домогосподарств з дітьми серед бідного населення (за критерієм прожиткового мінімум) продовжувалося і досягло 68,4 %.

Надалі слід очікувати певних змін у профілях та ризиках бідності для окремих категорій сімей, оскільки економічна криза та неадекватна індексація мінімальних соціальних гарантій неоднозначно вплине на різні групи населення.

Рис. 2.11 Склад бідного населення у розрізі типу домогосподарства,