Захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування39 (осіб)

	2000	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Кількість дітей, відібраних у батьків, які були позбавлені батьківських прав	6039	7751	8565	9047	10751	9420	7939
Кількість дітей, відібраних у батьків без позбавлення батьківських прав	1023	1082	1272	1078	1129	1133	770

В 2,4 рази, порівняно з 2000-м роком, збільшилася кількість справ, розглянутих судами першої інстанції щодо позбавлення батьківських прав. У 2009 році розглянуто 12 899 судових справ із задоволенням позову (у 2000 році – 5 403). В останні кілька років спостерігається тенденція щодо зменшення кількості таких випадків. Ці показники дозволяють стверджувати, що в країні налагоджується система профілактичної роботи з сім’ями щодо попередження виходу дитини з сім’ї (Таб.1.12)

Таблиця 1.12.

Розгляд судами першої інстанції справ щодо позбавлення батьківських прав40 (кількість справ)

	2000	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Надійшло справ за рік	6542	11848	15411	18326	19651	18017	15885
Розглянуто справ з ухваленням рішення	5688	10646	13287	16254	17584	15864	14101
З них із задоволенням позову	5403	10164	12774	14834	16262	14424	12899
Залишок нерозглянутих справ на кінець року	1045	1522	2319	2709	2910	3061	3135

Наведені дані засвідчують, що з 2009 року спостерігається зменшення показників вилучення дітей з сім’ї та позбавлення батьків батьківських прав. Проте говорити про позитивну тенденцію, пов’язану з підвищенням ефективності заходів щодо профілактики сімейного неблагополуччя, поки ще зарано.

Робота з сім’ями з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах, здійснюється спеціалістами служб у справах дітей та центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Перевірка життєвих обставин сімей здійснюється при соціальному інспектуванні, за результатами якого приймається рішення щодо подальшої стратегії роботи з сім’єю. Зокрема, у випадку, коли умови проживання у сім’ї становлять загрозу для життя та здоров’я дитини, служба у справах дітей вилучає дитину. У 2009 р. обстежено 59 877 сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, вилучено з несприятливого побутового оточення 5 279 дітей (2008 р. – 6 820). В 2009 році зафіксовано понад 10 тис. випадків недбалого ставлення батьків до дитини. Якщо перебування у сім’ї не становить загрози для життя та здоров’я дитини, з такими батьками проводиться адміністративна робота з наданням соціальної підтримки. У 2009 році за незадовільне виконання батьками своїх обов’язків службами у справах дітей:

- попереджено про відповідальність 28 634 батьків (2008 р. – 30 011);

- ініційовано притягнень до відповідальності 1 272 батьків (2008 р. – 582).

Але реальних механізмів притягнення до відповідальності або формування батьківської відповідальності тих осіб, які неналежним чином виконують свої батьківські обов’язки, в Україні не існує. Йдеться не про законодавче визначення цих понять, а про запровадження дієвих практичних механізмів. У цьому контексті доцільно було би вивчити і адаптувати досвід інших країн. Наприклад, у Польщі батьки дітей, які вилучені з сім’ї та перебувають на державному утриманні, в примусовому порядку працевлаштовуються і частина заробітку обов’язково спрямовується на відшкодовування утримання дитини.

Національне законодавство, зокрема Сімейний кодекс України, не знімає відповідальності з батьків, позбавлених батьківських прав, за утримання дитини. На практиці ця норма зазвичай не виконується. Впровадження системи примусового притягнення таких батьків до виконання обов’язку з утримання дитини або дітей має стати невід’ємною складовою державної системи формування відповідального батьківства.

Одним з напрямів попередження соціального сирітства, формування відповідальності батьків за народження та виховання дитини є робота з профілактики соціального сирітства. Вона проводиться Міністерством охорони здоров’я України спільно з Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту шляхом створення при пологових стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дитини консультативних пунктів. Створення таких спеціалізованих служб розпочалося 2006 року.

Діяльність спеціалізованих об’єднань регулюється Типовим положенням про консультаційний пункт центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дитини (наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 23.10.2006 № 3545). Діяльність консультаційного пунктуспрямована на здійснення соціальної роботи з вагітними жінками та жінками, які народили дитину; з неповнолітніми матерями; з молодим подружжям; з матерями, які мають намір відмовитися від новонародженої дитини; з батьками (або особами, які їх замінюють), які тимчасово влаштували дитину в будинок дитини; з батьками, у яких народилися діти з вадами розвитку або померли новонароджені діти.

Метою роботи консультаційних пунктів є сприяння зміцненню інституту сім’ї шляхом формування засад відповідального, усвідомленого батьківства.

В Україні 2009 року в пологових стаціонарах, жіночих консультаціях і будинках дитини функціонувало 733 консультаційні пункти (Табл.1.13).

Таблиця 1.13.