1.2.3. Рольові очікування партнерів по шлюбу

Позитивним у сучасних сімейних відносинах є поступове зменшення кількості розлучень, що спостерігається протягом останнього десятиріччя. Соціологічні опитування свідчать, що за реальною життєдіяльністю в Україні переважають сім’ї егалітарного типу (50-70 %) з демократичним розподілом участі чоловіка й жінки в прийнятті рішень щодо важливих проблем сімейного життя, ситуативним розподілом сімейних обов’язків, прийняттям рішень колегіально або з передорученням їх прийняття члену сім’ї, найбільш компетентному у вирішенні певноїпроблеми. Так, питання щодо придбання дорогих речей, розподілу грошей, вибору місця проживання, навчального закладу для дитини, кола сімейного спілкування та виховання дітей у таких сім’ях вирішуються спільно³⁴.

Однак у відповідях на запитання про належний устрій родини виявляється певне переважання прихильників патріархальної сім’ї. Так, за даними опитування населення України, проведеного Інститутом соціології НАН України в 2007 році³⁵,майже кожен третій громадянин (30 %) вважає, що главою родини має бути чоловік (жінка - 3 %). Більшість опитаних вважають, що голови родини або взагалі не повинно бути (42 %), або нею має бути той, хто для цього найбільш готовий, незалежно від статі (25 %) (табл.1.10).

Таблиця 1.10.

Ступінь згоди з гендерними стереотипними судженнями у мешканців європейських країн, 2005 р.

Стереотипні судження	Середній бал*	Ранг показника серед 24 країн Європи
Жінка має бути готовою зменшити свою зайнятість на роботі заради сім’ї	3,91	І
Коли робочих місць недостатньо, чоловіки повинні мати більше прав на роботу, ніж жінки	3,2	ІІ
Коли в сім’ї є діти, батьки мають залишатися разом, навіть якщо вони не ладять між собою	3,28	ІІ
Чоловіки мають нести таку ж відповідальність за дім та дітей, як і жінки	4,36	ІІІ

*Середній бал за 5-ти бальною шкалою, де 1 - «зовсім не погоджуюся», 5 - «повністю погоджуюся».

За даними Європейського дослідження³⁶,населення України досі перебуває у полоні патріархальної ідеології і бачить жінку повністю залежною від її сімейних ролей. Натомість робота, особисте щастя – підпорядковується ролям матері й дружини. Отже, серед досліджуваних країн Україна є найбільш патріархальною. Однак слід відзначити, що на відповіді населення також впливає висока оцінка інституту сім’ї та сімейних цінностей, що часто виходять на перше місце у життєвих поведінкових стратегіях. Це підтверджується тим, що українське населення здебільшого вважає, що чоловіки мають відповідати за родину нарівні з жінками (середній бал згоди – 4,35, де «5» – «повністю погоджуюся»).

Тобто, в сфері сімейних відносин у нашому суспільстві можна чітко відзначити протиріччя між уявленнями українців щодо бажаних моделей шлюбно-сімейних відносин, належних гендерних ролей, які можуть бути розцінені як традиційні, патріархальні, і реально існуючими типами устрою сімейного життя, серед яких переважають гендерно-егалітарні.

Так, практично всі з опитаних мешканців України (97 %) вважають, що «жінка відповідальна за догляд за дитиною в сім’ї», тоді як «чоловік теж відповідальний і має цей обов’язок» - лише 59 %. Отже, спостерігається переважання стереотипного уявлення про догляд за дітьми як про суто жіночу справу, що впливає на уявлення про місце чоловіка у вихованні дітей. Тільки 63 % опитаних вважають роль вихователя своїх дітей важливою для чоловіка. При цьому майже всі дотримуються думки, що для жінки ця роль дуже важлива (95 %)³⁷.

Такі погляди закладають основи для формування переконання, що батько, навіть за умов повної сім’ї, може не займатися вихованням дітей або в тому, що це необов’язково. Але беззаперечним є той факт, що виховна роль чоловіка в сучасній сім’ї є надважливою і для доньки, і для сина. Дівчинка формує уявлення про всіх чоловіків на підставі образу власного батька. Якщо образ буде негативним, це сформує хибне ставлення до всіх чоловіків, що може стати перешкодою створення власної родини чи довірчих стосунків. Хлопчикам позитивний образ батька потрібен для формування чоловічої ідентичності. Загалом сучасна гендерна політика в сфері сім’ї базується на рівній важливості батьківства як для жінок, так і для чоловіків.

Натомість, як свідчать результати проведених в Україні опитувань, 97 % жінок та 98 % чоловіків вважають роль «здобувача» головною для чоловіка у родині. Такий жорсткий рольовий припис має низку негативних наслідків для чоловіків. Так, в умовах низької середньої заробітної плати та високої вірогідності втрати роботи, значна кількість чоловіків опиняється в ситуації фрустрації, а іноді й депресії, що має наслідком руйнівну поведінку замість активізації інших своїх сімейних ролей. Такі стереотипні погляди й уявлення є бар’єром на шляху кооперації жіночої й чоловічої праці в родині, створення теплих емоційних відносин між членами родини, ефективного виховання дітей та стабільності сім’ї.

Нині причиною багатьох конфліктів у сім’ї є протиріччя у рольових очікуваннях партнерів по шлюбу. Різне тлумачення ролей «хорошої» дружини або «справжнього» чоловіка веде до втрати взаєморозуміння, без якого неможлива злагодженість дій у сім’ї. Аналіз даних соціологічного дослідження, проведеного в Україні,³⁸свідчить, що серед молоді, яка ще не перебувала в шлюбі, домінують традиційні та спрощені уявлення щодо моделі «хорошого чоловіка» та «хорошої дружини», що слід розглядати як суттєву прогалину гендерного виховання молоді.

Які ж моделі «хорошої дружини» та «хорошого чоловіка» існують у свідомості молоді та чи збігаються уявлення юнаків та дівчат у цій сфері? На думку юнаків, «хороша дружина» повинна бути: (в порядку зменшення значущості):

• доброю та лагідною (52 %);

• охайною, слідкувати за своєю зовнішністю (45 %);

• доброю господинею в домі (45 %);

• не дуже вимогливою (42 %);

• не зловживати алкоголем (31 %);

• мати спокійний характер (28 %);

• бути гарним сексуальним партнером (26 %).

Дівчата по-іншому змальовують портрет «хорошої дружини»:

• гарна господиня в домі (61 %);

• охайна, слідкує за своєю зовнішністю (60 %);

• займається вихованням дітей (49 %);

• добра та лагідна (44 %);

• не палить (39 %);

• не примхлива, не вимоглива (37 %);

• має спокійній характер (31 %).

Створена дівчатами характеристика демонструє прихильність до суто традиційного (консервативного) набору ролей дружини, який мало відповідає реаліям суспільного життєустрою в Україні та в передових країнах світу (де уже давно практикується збедільшого рівноправний партнерський набір ролей). Останній передбачає, що не тільки чоловік, але й дружина робить економічний внесок у життя сім’ї відповідно до своїх здібностей. Молоді ж українки поставили характеристику «матеріально забезпечувати свою сім’ю» на останнє, 14-те місце. Окрім того, дівчата приділили більше уваги традиційно-інструментальним ролям дружини (добра господарка, гарна, охайна зовнішність тощо), а не «любити чоловіка» та «любити своїх дітей» (13 місце).

Аналіз образу «хорошої дружини» демонструє його невідповідність життєдіяльності й потребам сучасної сім’ї відповідно до актуальних рольових наборів дружини та чоловіка. При тому, що мотивацією створення 90 % шлюбів є любов, лише кожна десята дівчина, проектуючи портрет «хорошої дружині», звернула увагу на таку якість, як «кохати чоловіка» чи «піклуватися про чоловіка».

У наш час, коли зовнішній тиск на сім’ю (релігія, заборона на розлучення, соціальний контроль) став слабким і не має такого значення як раніше збільшується роль міжособистісних стосунків у сім’ї - кохання, піклування та психологічної підтримки. Тільки за їх наявності буде забезпечена стабільність та якість шлюбу. З відповідей молоді можна зробити висновок, що вона не зовсім усвідомлює нові реалії, недостатньо знайома з етикою та психологією сімейних стосунків. Це свідчить про відсутність у системі виховання та освіти питань, пов’язаних з формуванням цінностей молоді щодо сімейного життя та взаємовідносин між статями.

Модель «хорошого чоловіка» за відповідями юнаків складається з таких характеристик:

• матеріально забезпечує сім’ю (68 %);

• має спокійний, стриманий характер (39 %);

• має почуття гумору (32 %);

• займається домашнім господарством (28 %);

• не зловживає алкоголем (26 %);

• піклується про дружину (21 %);

• не палить (17 %).

Така характеристика, як «кохати дружину» на 11-му місці. У дівчат набір характеристик моделі «хорошого чоловіка» ще більш традиційний та спрощений:

• матеріально забезпечує сім’ю (83 %);

• не зловживає алкоголем (54 %);

• має спокійний характер (38 %);

• має почуття гумору (37 %);

• не вибагливий, не занадто вимогливий (34 %);

• не палить (32 %);

• піклується про дружину (28 %).

Вищезазначені риси розташовані в порядку зменшення їх значущості. Така ознака демократичної (егалітарної) сім’ї, як допомога у веденні домашнього господарства, у дівчат на дев’ятому місці, «кохання чоловіка» – на десятому, а «виховання дітей чоловіком» – на одинадцятому. Ознайомлення з образом «хорошого чоловіка» у баченні молодих жінок пояснює той факт, що переважна частина заяв на розлучення подається саме жінками. Однією з причин розлучення, є низька вимогливість до партнера на стадії вибору та одруження. Опитані дівчата здебільшого мають занадто примітивні, спрощені та навіть архаїчні уявлення щодо ролі чоловіка в сім’ї. Після одруження спільне життя змушує жінок вимагати від свого обранця зовсім не того, що на стадії дошлюбного залицяння. Якщо ця кооперація й праця на спільні інтереси сім’ї з боку чоловіка не здійснюється, то результатом стає конфлікт чи зруйнована сім’я.

Таким чином, зазначимо, що сім’я як соціальний інститут, трансформуючись і пристосовуючись до сучасних умов, зберігається протягом століть. Цінність сімейного життя у населення України стабільно займає перші місця в структурі загальнолюдських цінностей. Більше того, в умовах економічної кризи та зростання конкуренції за робочі місця, тиску споживацьких настроїв, сім’я збільшує свою цінність як осередок стабільності, економічної та психологічної довіри.