- •Ду « Луганський державний медичний університет »
- •Анотація
- •Сторінки
- •Розділ і Тема: Загальний аналіз харкотиння
- •Об'єм і послідовність дослідження.
- •Порядок і методика забору харкотиння
- •Дослідження фізичних властивостей.
- •Мікроскопічне дослідження
- •Бактеріоскопічне дослідження.
- •Контрольні питання
- •Клініко-лабораторна задача № 1
- •Дослідження фізичних властивостей
- •Визначення хімічних властивостей
- •1. Дослідження білка.
- •2. Проба Рівальта.
- •Мікроскопічне дослідження
- •Бактеріоскопічне дослідження
- •Клініко-лабораторна задача № 1
- •Клініко-лабораторна задача № 2
- •Клініко-лабораторна задача № 3
- •Тема: Дослідження шлункового вмісту
- •Фракційне дослідження шлункового вмісту
- •Нормальні показники секреції шлунку
- •Беззондові методи дослідження.
- •Тема: Дослідження дуоденального вмісту
- •І. Фізико-хімічні властивості.
- •Іі. Мікроскопічне дослідження
- •Контрольні питання.
- •Клініко-лабораторна задача № 1
- •Клініко-лабораторна задача № 2
- •Клініко-лабораторна задача № 3
- •Клініко-лабораторна задача № 4
- •Тема: Загальний клінічний аналіз калу
- •1.Макроскопічне дослідження:
- •2. Хімічне дослідження
- •3.Мікроскопічне дослідження
- •Тема: Загальний клінічний аналіз сечі
- •Об'їм і послідовність дослідження
- •Порядок і метод забору сечі
- •I. Дослідження фізичних властивостей
- •Техніка проведення проби Зімницького.
- •Показники проби Зімницького у фізіологічних умовах.
- •2. Концентраційна функція нирок:
- •Проба Зімницького у здорової людини
- •Проба Зімницького при патологічних станах організму.
- •Проба Зімницького у хворого при гострому гломерулонефриті в ранній стадії:
- •Проба Зімницького у хворого з гострим гломерулонефритом у стадії розвитку захворювання
- •Проба Зімницького у хворого з гострим гломерулонефритом в період одужання
- •Проба Зімницького у хворого на хронічний гломерулонефрит
- •(Відносна ниркова недостатність)
- •Проба Зімницького у хворого на хронічний гломерулонефрит в стадії декомпенсації (абсолютна ниркова недостатність)
- •II. Хімічне дослідження
- •III. Мікроскопічне дослідження
- •2. Неорганізовані елементи
- •Показники сечі здорової людини.
- •3.Осад сечі.
- •Контрольні питання
- •Об'їм і послідовність дослідження
- •Методика і техніка забору крові
- •Визначення швидкості осідання еритроцитів (шое)
- •Визначення концентрації гемоглобіну
- •Визначення кількості еритроцитів
- •Обчислення кольорового показника
- •Визначення кількості лейкоцитів
- •130 Х 250 х 20
- •Морфологічне дослідження крові
- •Контрольні питання
- •Клініко-лабораторні задачі
- •Білковий обмін
- •Небілкові азотисті компоненти крові
- •Система згортання крові
- •Ферментний склад крові
- •Пігментний обмін
- •Вуглеводний обмін
- •Ліпідний обмін
- •Мінеральний обмін
- •Тестові завдання для самоконтролю.
- •Додаток Норми лабораторних біохімічних показників здорової людини
Визначення концентрації гемоглобіну
(колориметричний метод Салі)
Принцип методу заснований на здатності гемоглобіну при змішуванні крові з соляною кислотою перетворюватись на солянокислий гематин – з'єднання коричневого кольору, інтенсивність забарвлення якого знаходиться залежно від кількості гемоглобіну.
Методика визначення: першу краплю крові, що з'явилася після проколу пальця, знімають ватою або фільтрованим папером.
З подальших крапель набирають кров в капілярну піпетку до мітки 0,02. Витирають кінчик піпетки ватою, видувають із неї кров в градуйовану пробірку гемометра, в яку заздалегідь наливають 0,1% розчин соляної кислоти до розподілу, поміченого цифрою 2г % (нижня кругова мітка). Повторним всмоктуванням і видуванням рідини в піпетку звільняють її від залишків крові. Після декількох струшувань пробірку ставлять в штатив (компаратор) із стандартними розчинами, через 5 хвилин порівнюють кольор суміші з кольором стандартних розчинів (звичайно кольор суміші темніше). Водою (за допомогою піпетки) розводять суміш до тих пір, поки її кольор не порівнюється повністю з кольором стандартного розчину, який відповідний певній концентрації гемоглобіну. По рівню розведення крові в градуйованій піпетці визначають в ній вміст гемоглобіну, який виражений в грамах на літр крові.
При цьому слід пям'ятати, що по прийнятій в даний час міжнародній системі одиниць (СІ) 100 умовних одиниць відповідають вмісту 166,7 гр. гемоглобіну в 1 л крові.
Клінічне значення. Вміст гемоглобіну в крові здорових чоловіків у фізіологічних умовах коливається від 130 до 150 г/л., у жінок – 120 - 150 г/л.
Зниження концентрації гемоглобіну в крові (гіпохромія) визначається при анеміях різної етіології (в результаті крововтрат, дефіциту заліза, вітаміну В-12, фолієвої кислоти, підвищеного гемолізу еритроцитів, при нефриті, деяких захворюваннях печінки, гепатолієнальному синдромі, тривалих виснажуючих захворюваннях, хронічних гнійних і дистрофічних процесах, деяких інфекційних захворюваннях (черевний тиф), гастритах із зниженою секреторною функцією шлунку, злоякісних новоутвореннях, лейкозі, радіаційних ураженнях. Підвищений вміст гемоглобіну в крові (гіперхромія) зустрічається у новонароджених, а також при еритремії, легенево-серцевій недостатності емфіземі легенів, пневмосклерозі, бронхіальній астмі, туберкульозі, при кисневому голодуванні організму (унаслідок пониження концентрації кисню у повітрі). Відносне збільшення концентрації гемоглобіну може наступити при згущуванні крові або обезводненні організму в результаті значної втрати рідини (неприборкна блювота вагітних, проноси при холері, дизентерія, різке скорочення прийому рідини, при посиленому потовиділенні).
При різних патологічних станах можуть наступати не тільки кількісні, але і якісні зміни гемоглобіну. При отруєнні чадним газом гемоглобін перетворюється у карбокси-гемоглобін (з'єднання із СО), позбавлений здатності виконувати основну функцію кров'яного пігменту – транспорт кисню. Під час вступу до крові великої кількості деяких лікарських речовин (сульфаніламіди, фенацетин) утворюється метгемоглобін у великих кількостях. Утворення останнього веде до порушення процесу дисоціації (віддача) кисню і розвитку кисневого голодування (гіпоксії) тканин.