- •С.Г. Авдєєв, т.І. Бабюк
- •2. Механічні гармонічні коливання
- •3. Гармонічний осцилятор. Пружинний, фізичний і математич-ний маятники
- •4. Вільні гармонійні коливання у коливальному контурі
- •Тема 2. Додавання гармонічних коливань
- •3. Диференціальне рівняння вільних затухаючих коливань і його розв’язування.
- •2. Додавання взаємно перпендикулярних коливань. Фігури Ліссажу
- •3. Диференціальне рівняння вільних затухаючих коливань і його розв’язування
- •Тема 3. Вимушені механічні й електромагнетні коливання
- •2. Амплітуда і фаза вимушених коливань (механічних і електромагнетних). Резонанс. Резонансні криві. Парамет-ричний резонанс
- •3. Змінний струм
- •4. Резонанс напруг
- •Тема 4. Пружні хвилі
- •1. Хвильові процеси. Подовжні і поперечні хвилі
- •2. Рівняння біжучої хвилі. Фазова швидкість. Сферична хвиля
- •3. Одномірне хвильове рівняння. Швидкість поширення хвиль
- •Тема 5. Суперпозиція хвиль
- •Тема 6. Електромагнетні хвилі
- •1. Природа електромагнетних хвиль
- •2. Хвильові рівняння електромагнетних хвиль
- •Тема 7. Інтерференція світла
- •4. Інтерференція багатьох хвиль
- •Тема 8. Дифракція світла
- •Тема 9. Поляризація світла
- •3. Подвійне променезаломлення. Звичайний і незвичайний промені. Призма Ніколя
- •4. Штучна оптична анізотропія. Обертання площини поляризації
- •Тема 10. Квантова природа випромінювання
- •1. Теплове випромінювання і його характеристики.
- •3. Закони Стефана - Больцмана й Вина
- •5. Зовнішній фотоефект. Ефект Комптона
- •Ефект Компотна
- •Використана література
- •Тема 1. Механічні й електромагнетні коливання
- •Тема 2. Додавання гармонічних коливань
- •Тема 3. Вимушені механічні й електромагнетні коливання
- •Тема 4. Пружні хвилі
- •Тема 5. Суперпозиція хвиль
- •Тема 6. Електромагнетні хвилі
- •Тема 7. Інтерференція світла
- •Тема 8. Дифракція світла
- •Тема 9. Поляризація світла
- •Тема 10. Квантова природа випромінювання
- •Рецензенти
Ефект Компотна
У свій час був проведений експеримент, який мав підтвердити корпускулярну природу світла, тобто проявлення корпускулярних власти- востей світла при його взаємодії з речовиною. Прикладом такого розсіювання світла на електронах атомів є синє небо. Електрони атомів у верхніх шарах атмосфери коливаються у полі падаючих хвиль з частотою хвилі, випромінюючи вторинні хвилі з тією ж частотою, а вони створюють розсіяне світло. Наведений приклад пояснюються взаємодією світла з речовиною, і підпадає під корпускулярну теорію. Відповідно до корпускулярної теорії розсіювання світлових променів відбувається трохи інакше.
На електрон налітає фотон, який наділений відповідною енергією і імпульсом. Відбувається зіткнення, яке не можна порівняти із зіткненням більярдних куль.
Рис.12
Електрон і фотон якось між собою взаємодіють, а потім розлітаються. Якщо припустити що електрон нерухомий і наділений лише енергію спокою, то після взаємодії з фотоном його енергія зросте, а енергія фотона зменшиться, тобто: . Виходить, розсіяні фотони мають меншу частоту, ніж частота падаючого світла. Подивимося тепер кількісно.
Енергія фотона до зіткнення , а електрона до зіткнення дорівнює енергії спокою. Після зіткнення фотон набуває енергії, а електрон –.Імпульс фотона у проекції на вісьxдо зіткнення дорівнює, а після зіткнення. Відповідно у проекції на вісьyімпульс фотона до зіткнення дорівнює 0, а після зіткнення. Закони збереження енергії і імпульсу дають три рівняння:
, (18)
, (19)
. (20)
Ці три рівняння описують зіткнення фотона з електроном. Якщо вважати відомими величинами , а невідомими величини:, а також кути, то маємо п'ять невідомих величин у трьох рівняннях. Це означає, що однозначно описати результат зіткнення фотона і електрона не можна.
Від кута можна позбутися, якщо рівняння (19) і (20) піднести до квадрату і додати, одержимо
. (21)
Будемо визначати частоту розсіювання у вигляді функції від кута розсіювання, тобто. Піднесемо рівняння (18) до квадрату і розв’яжемо систему разом з рівнянням (21), тобто
,
.
Знайдемо , врахувавши щоі, одержимо
. (22)
Вираз (22) дає можливість визначити імпульс розсіяного фотона, вираженого через імпульс падаючого фотона і кут розсіювання .
З формули (22) випливає, що якщо , то, тобто частота розсіяного світла приблизно збігається з частотою падаючого світла. В цьому випадку працює хвильова природа світла. При великих частотах падаючого світла, частота розсіяного світла стає меншою частоти падаючого, а це є гарним підтвердженням корпускулярної природи світла.
Залежність частоти розсіяного світла від частоти падаючого світла легко одержати з формули (22), замінивши наіна, як це показано формулою (23)
(23)
Ефект Комптна є наглядним прикладом підтвердження корпуску- лярних властивостей світла.