Лабораторна робота №11 настроювання токарного верстата за допомогою способу пробних заотовок

Мета роботи – оволодіння навиками настроювання верстатів для виконання операцій механічної обробки.

11.1. Загальні положення і методика виконання роботи

У серійному й масовому виробництві обробку деталей здійснюють на попередньо настроєних верстатах. Така обробка забезпечує автоматичне отримання розмірів, які залежать у цьому випадку від положення вершини інструмента відносно технологічних баз заготовки.

Задача настроювання верстатів полягає в установленні вершини різального інструмента у таке положення, яке забезпечувало б розміщення значень дійсних розмірів деталей усієї партії або ж більшої її частини в межах поля допуску Т.

В машинобудуванні застосовуються два способи настроювання верстатів – за пробними заготовками та за еталоном.

Настроювання верстатів за пробними заготовками може виконуватись з використанням робочих калібрів та універсального вимірювального інструменту.

В даній лабораторній роботі розглядається спосіб настроювання верстатів за пробними заготовками з використанням універсального вимірювального інструменту [13]. Слід зазначити, що цей спосіб є одним з найпоширеніших. Теоретичне підґрунтя способу розробив А. Б. Яхін. В лабораторній роботі використовується методика настроювання, викладена в роботі [13].

Цей спосіб найчастіше використовується для настроювання верстатів на операціях чистової і фінішної обробки, оскільки він забезпечує більшу точність у порівнянні зі способом настроювання за еталоном.

Виконання цієї лабораторної роботи передбачає використання результатів попередньо виконаної роботи № 10 “Визначення статистичних характеристик точності технологічного переходу”, оскільки перед настроюванням верстата необхідно переконатись в технологічній стійкості переходу, а також знати його основні статистичні характеристики.

Суть розглядуваного способу настроювання полягає у тому, що вершина різального інструмента встановлюється на певний попередньо розрахований розмір, який називають розміром настроєння. Правильність настроєння встановлюється робітником-настроювачем після обробки групи m пробних заготовок. Настроєння визнається правильним, якщо середнє арифметичне значення розмірів пробних заготовок знаходиться в межах допуску настроєння, який також попередньо розраховується.

Таким чином, перед настроюванням верстата потрібно знайти розмір настроювання.

Вважаючи, що пружні зміщення від дії сил різання в системі ВПІД незначні і ними можна знехтувати, номінальне значення розміру настроєння у відповідності з [23] для зовнішніх циліндричних поверхонь можна визначити за формулою

, (11.1)

де – найменший розмір зовнішньої циліндричної поверхні згідно з операційним ескізом; – середньоквадратичне відхилення розмірів заготовок, спричинене випадковими похибками, які виникають в процесі виконання технологічного переходу; – похибка настроєння.

Для внутрішніх циліндричних поверхонь

, (11.2)

де – найбільший розмір поверхні згідно з операційним ескізом.

Значення слід взяти з результатів попередньо виконаної лабораторної роботи №10.

Для способу пробних заготовок похибку настроєння можна знайти за формулою [13]

, (11.3)

де – похибка регулювання; – похибка вимірювання; – поле імовірного зміщення розташування вершини кривої розподілу групових середніх розмірів пробних заготовок.

Похибка регулювання

, (11.4)

де – ціна поділки лімба регулювального пристрою верстата (в діаметральному вимірі).

Похибка вимірювання

, (11.5)

де – ціна поділки універсального вимірювального інструмента, яким вимірюються пробні заготовки.

Розраховані за формулами (11.1) або (11.2) розміри настроєння розглядають як номінальні розміри. Оскільки під час обробки групи пробних заготовок відбувається розсіювання розмірів, то потрібно за фактичний (отриманий) розмір настроєння прийняти середнє арифметичне значення дійсних розмірів цих заготовок. Величина характеризує центр “миттєвого” розсіювання в початковий період роботи верстата, тобто одразу після настроювання.

Настроєння вважається задовільним, якщо виконується умова

(11.6)

де – допуск настроєння, який може бути визначений за формулою [12]

. (11.7)