ВІДПОВІДІ

1. Система  центрального  опалення   жилого   будинку   в опалювальний  сезон повинна працювати безперебійно і забезпечувати нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях при  мінімальній витраті палива. Для забезпечення безперебійної роботи системи опалення робітнику,  що  обслуговує  системи,  необхідно знати і виконувати таке: - знати  систему  опалення  за  кресленнями  і  в натурі (при відсутності креслень керівництво  організації,  що  веде  технічну експлуатацію  системи  опалення,  повинне забезпечити одержання чи складання виконавчих креслень); - ознайомити   мешканців  будинку  з  правилами  користування квартирними  нагрівальними  приладами,   а   також   з   заходами, прийнятими  при  аваріях  у  системі; - регулярно стежити за записами в змінному журналі, що фіксує стан,  опалення,  котлів і котлового устаткування, а також витрати палива; - вчасно усувати виявлені несправності та відхилення в роботі системи   теплопостачання;   не  допускати  перевитрати  палива  і домагатися його економії. Скарги  і  зауваження  на  несправності  та недоліки в роботі  системи  опалення  (недогрів,  перегрів,  шум  від  роботи устаткування тощо) заносять у спеціальний журнал,  у якому повинна бути інформація щодо їх усунення. Виконання робіт з усунення скарг щотижня  перевіряє  інженер організації,  що здійснює експлуатацію систем теплопостачання. До  закінчення  опалювального  сезону  складають  опис несправностей   системи  опалення,  що   підлягають   усуненню   в неопалюваний сезон. Опис необхідно вести регулярно,  тому що він  є  основою  для складання  переліків  ремонтних  робіт,  профілактики і підготовки систем до наступного опалювального сезону. Для  підготовки  опалювальної  системи  до  ремонту чи пуску в експлуатацію виконують такі роботи: - при необхідності ретельно промивають систему опалення (дуже забруднені  системи  рекомендується  промивати  із   застосуванням стисненого повітря); - очищають приміщення котельні і складу  палива  від  сміття, шлаку і сторонніх предметів; - очищають поверхні нагрівання котлів,  димоходи, колосникові ґрати, зольники, борови і димар від золи і сажі; - знімають і  забезпечують  збереження  ременів  передач  від двигунів; - очищають  від  бруду  і  змазати  ходові  частини  двигунів насосів і вентиляторів; - заповнюють   систему   чистою    водою    з    температурою 80-85 град. С; - випускають повітря із системи і закрити засувки; - знімають   термометри   і   манометри,   засоби  обліку  та регулювання  споживання  води  і  теплової  енергії,  повірити  та забезпечити їх збереження; - закривають шибери, лази і дверцята топок. Перед початком опалювального сезону перевіряються: - справність світлової і силової електропроводок у котельні і тепловому   пункті,   арматури,   засобів  обліку  та  регулювання споживання  води  і  теплової  енергії,   пускової   апаратури   і світильників  перед  кожним  котлом,  у  проходах  між котлами,  у машинному  відділенні,   перед   усіма   контрольно-вимірювальними приладами та в складі палива); - наявність  і  стан  низьковольтних  (до  12  В)  переносних електричних ламп на гнучкому шнурі,  гасових ліхтарів типу "кажан" чи переносних світильників, що працюють від акумуляторів; - наявність  протипожежного устаткування та аптечок,  написів про заборону входу в котельню чи тепловий пункт стороннім  особам, ваг  чи  мірної  тари  для  зважування палива,  що витрачається за зміну,  а також термометрів,   установлених  поблизу  котельні  на північному боці будинку на висоті 2,5 м від поверхні землі; - справність  дверних  запорів  у  приміщеннях   котелень   і теплових пунктів, де немає постійних чергових. Під  час  технічної  експлуатації   системи   опалення необхідно: - регулярно проводити профілактичні огляди і поточний  ремонт системи; - готувати   документацію    для    своєчасного    проведення капітального ремонту і вчасно його проводити. Електричне освітлення  в  приміщеннях,  де  проводять профілактичні огляди і ремонт систем опалення,  повинне перебувати в справному стані. Вимикачі освітлення розміщують при вході. Спуск  води із системи центрального опалення в період опалювального  сезону  допускається  при  аварії,  якщо  вимикання окремих  відгалужень  не  забезпечує  можливості її ліквідації,  а також якщо температура води в зворотній магістралі  знижується  до 5 град. С  при температурі зовнішнього повітря нижче 0 град. С.

Технічна експлуатація та технічне обслуговування систем холодного водопостачання повинна забезпечувати безперебійну і надійну роботу всіх споруд при високих техніко-економічних і раціонального використання водних ресурсів.

Технічна експлуатація проводитися з метою запобігання аварій і переривання в наданні послуг з водопостачання. 

Комплекс робіт по обслуговуванню системи холодного водопостачання:

• регулярні зовнішні огляди стану елементів водопроводу, сантехнічного устаткування і пристроїв;

• перевірка на працездатність змішувачів і вентилів перекривання подачі води;

• огляд магістралей підведення води, перевірка режимів регулятора тиску;

• перевірка працездатності насосів і насосних станцій, мембранно-розширювальних баків та ін.;

• візуальний огляд, контроль і збір свідчень з приладів обліку споживання води;

• взаємодія з державними органами, супровід договорів. Під   час   обслуговування   системи   водопроводу   необхідно: - знати експлуатовану систему за кресленнями і  в  натурі  (у разі відсутності креслень необхідно їх одержати чи скласти); - регулярно     проводити     огляд      санітарно-технічного устаткування,  водопровідно-каналізаційних   систем  та будинкових засобів  обліку  та  регулювання    води   на   них,   контролюючи промерзання трубопроводів, витік води та ін.; - здійснювати не  рідше  одного  разу  на  рік  профілактичне обслуговування  запірної  арматури  (з прогонкою вентилів кранів); - оглядати колодязі дворової мережі,  кришки  яких  необхідно очищати від землі, сміття чи снігу; - вчасно виконувати  роботи  з  ремонту  внутрішньо будинкових водопровідно-каналізаційних систем за заявками мешканців; - при необхідності заміняти прокладки водопровідних кранів; - усувати засмічення в системі; - утеплювати   трубопровід,   що   проходить  у  відкритих  і охолоджених місцях; - тримати в порядку поливальні пристрої. Після завершення  ремонтних  робіт   необхідно   привести   у належний стан зіпсований благоустрій території та/або будинку.

2. Системи  гарячого   водопостачання   жилого   будинку повинні    забезпечувати   безперебійне   подання   гарячої   води розрахункової температури з мінімальними витратами тепла. Під     час     обслуговування    системи    гарячого водопостачання необхідно: - знати  систему  гарячого  водопостачання за кресленнями і в натурі (за відсутності креслень керівництву організації  необхідно їх одержати чи скласти); - ознайомити мешканців будинку з заходами  щодо  забезпечення безперебійної  роботи системи,  а також заходами,  застосовуваними при аваріях, і стежити за виконанням цих правил і заходів; - своєчасно та якісно усувати несправності системи. Для  поліпшення   гідравлічного   режиму   систем   і забезпечення  необхідної  витрати  гарячої  води  у  водорозбірних приладах встановлюється металева діафрагма з центральним отвором у залежності від типу приладів і гарантійного тиску на введенні. На трубопроводах до окремих груп  санітарних  приладів  і  на підводках   до   газових  водонагрівачів  установлювати  діафрагми забороняється. При    ремонті    трубопроводів    системи   гарячого водопостачання дозволяється застосовувати тільки оцинковані  труби (категорично    забороняється     застосовувати   чорні   газові), з'єднувати труби тільки на різьбленні. Після  завершення  ремонтних  робіт  інженерних мереж необхідно  привести  у  належний   стан   зіпсований   благоустрій території або будинку.

При  утриманні  та   експлуатації   системи   витяжної вентиляції  необхідно   забезпечувати  нормативний  повітрообмін у всіх жилих кімнатах,  кухнях,   туалетних і ванних приміщеннях при зовнішній температурі 5 град. С і нижче. Під час експлуатації житлового будинку необхідно: - знати  систему  вентиляції  за  кресленнями  і в натурі (за відсутності креслень керівництву  організації,  що  веде  технічну експлуатацію  системи  вентиляції,  необхідно  одержати чи скласти виконавчі креслення); - усувати несправності вентиляційних пристроїв. До  несправностей  вентиляційних  пристроїв   належать такі: - відсутність чи поломка витяжних ґрат; - відсутність чи погане кріплення рамок для ґрат; - негерметичність приставних шлакогіпсокартонних вертикальних коробів; - засмічення каналів уламками цегли та  будівельних  розчинів (визначається за відсутності тяги в каналі); - негерметичність  горищних  коробів  і  шахт   (визначається візуально і за відхиленням полум'я свічі,  що пересувається уздовж швів короба); - несправність   переходів   через   короби   на   горищі; - несправність і відсутність шиберів чи дросельних клапанів у витяжних шахтах; - несправність чи  відсутність  парасоля  чи  дефлектора  над шахтою; - неякісна обробка шахт (зовні шахти потрібно  оштукатурювати по  повсті,  сітці чи  дранці,  а зсередини оббивати покрівельною сталлю по повсті, змоченій у глині). Незначні  засмічення каналів пробивають гирею (1-3 кг) на міцному шнурі  чи  гнучким  металевим  стрижнем  (за  наявності панелей зі збірними каналами). При незначних  засміченнях  пробивають  стіни  чи  панелі   і прочищають канал з наступним закладенням отворів. При нещільності коробів і шахт  їх  елементи  і  стики промащують гіпсовим розчином чи замінюють ушкоджені плити. Регулюють систему  вентиляції,  прикриваючи  жалюзійні ґрати   в   приміщеннях  з  надмірно  великим  повітрообміном,  що призводить  до   переохолодження    цих   приміщень   і   зниження повітрообміну в ряді інших приміщень.   Регулювати систему слід за окремими  каналами,  починаючи  з  найбільш   близьких  до   шахти нижнього поверху,  у  яких  швидкість повітря буде найбільшою для даної системи,  і закінчуючи найвіддаленішими від  шахти  каналами верхнього поверху з найменшою швидкістю руху повітря в них. Швидкість повітря в перетині витяжних ґрат  визначають за  показами крильчатого анемометра чи (менш точно) за відхиленням полум'я свічі, яку підносять до цих ґрат. Перед  регулюванням  вентиляції  в приміщеннях будинку необхідно  встановити всі причини,  що спричинили  занадто  велику інфільтрацію повітря (велика кількість щілин у віконних плетіннях, відсутність скла та ін.). Під час сильних морозів,  щоб уникнути переохолодження жилих  приміщень,  вентиляцію  необхідно  виключити,   прикриваючи шибери  чи  дроселіклапани   у  витяжних  шахтах.  Після зменшення морозів вентиляційні системи повинні бути цілком включені. На  основі  весняного  огляду  будинку  складають опис дефектів  системи  вентиляції,  що  підлягають  усуненню  під  час ремонту.  При  складанні   опису  обов'язково враховують допоміжні роботи (столярні,  штукатурні  та  кам'яні),  без  виконання  яких ремонт вентиляційної системи неможливий. Несправності   вентиляційної   системи,   що   можуть викликати отруєння людей,  пожежі тощо, ліквідовують негайно після їх виявлення. Несправності  вентиляційних  установок  з  механічним приводом,  що  знаходяться  в  нежилих  приміщеннях,  усувають  їх власники. Забороняється заклеювати витяжні ґрати,  закривати їх предметами  домашнього побуту, а також прив'язувати до них мотузки для сушіння білизни.

3. Житловий фонд — це сукупність жилих будинків і жилих при­міщень на всій території України, що визнані у встановленому по­рядку житлом, придатним для проживання громадян. Житловий фонд України є сукупністю жилих квартир (будинків) приватної, державної, комунальної та колективної власності.

До житлового фонду України входять:

1) жилі будинки — будинки, які призначені для проживання людей, мають одну чи кілька квартир, а також необхідні допоміжні приміщення.

2) квартири — частини жилих будинків, що призначені для проживання самітніх осіб, однієї або кількох сімей з упорядженими жилими кімнатами, підсобними приміщеннями, окремим виходом на сходову клітку, галерею, в коридор або на вулицю;

3) частина квартири (одноквартирного будинку) — жила кім­ната (кімнати) у квартирі (одноквартирному будинку), придатна для постійного проживання самітньої особи чи сім'ї, а також підсобні приміщення квартири (однокімнатного будинку).

Відповідно до форм власності житловий фонд поділяється на

1) державний (комунальний),

2) колективний, що включає громадський житловий фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів, та

3) приватний.

Житловий фонд України за формою влас­ності поділяють на такі категорії:

1) приватний житловий фонд. Сюди входять зведені жилі бу­динки, приватизовані квартири (будинки), що знаходяться на праві приватної власності та призначені для задоволення житлових по­треб власників і членів їхніх сімей. Законодавство дозволяє належ­не їм житло здавати в оренду чи найм іншим особам.

2) житловий фонд колективної власності включає громад­ський житловий фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів.

3) державний житловий фонд складається з житлового фон­ду, що належить державним підприємствам, установам і організаці­ям на праві повного господарського відання або оперативного управ­ління.

4) комунальний житловий фонд — це фонд, що належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.

Суб'єктом права власності на комунальний житловий фонд є те­риторіальні громади.

Згідно з проектом ЖК за призначенням житловий фонд можна по­ділити на такі категорії:

1) житловий фонд загального призначення — це сукупність житла всіх форм власності, призначеного для проживання громадян.

2) житловий фонд соціального призначення — це житло, при­значене для проживання громадян, які потребують соціального за­хисту. До цієї категорії громадян відносяться: інваліди, ветерани, са­мітні громадяни похилого віку, їм надається житло в будинках-ін-тернатах.

Виселення з будинку-інтернату з власної ініціативи громадянина провадиться за його письмовою заявою, а з ініціативи власника або установи, у віданні якої перебуває будинок-інтернат, — тільки у су­довому порядку;

3) житловий фонд спеціального призначення — це житло, що надається в користування працівникам підприємств, установ і орга­нізацій та тим громадянам, які за характером їх трудових відносин мають проживати за місцем роботи або поблизу нього, — службове житло; робітникам, службовцям, студентам, учням, а також іншим і ромадянам на відповідний строк надаються гуртожитки; інвалідам, нетеранам, самітнім громадянам похилого віку — місця в будинках-штернатах. До фонду спеціального призначення належить також житло призначене для тимчасового проживання переселених громадян — маневрений житловий фонд, а для біженців, безпритульних і вимушених переселенців — готелі-притулки.

До житлового фонду спеціального призначення належать:

1) службове житло;

2) гуртожитки для проживання самітніх громадян (жилі кімнаті для спільного користування кількох осіб, які не перебувають у рс

динних зв'язках);

3) гуртожитки для проживання сімей (житло), що складається з однієї або кількох кімнат і перебуває у користуванні окремої сім'ї;

4) будинки (квартири) маневреного житлового фонду;

5) будинки-інтернати для інвалідів, ветеранів, самітніх громадян

похилого віку;

6) готелі-притулки.

Стратегія модернізації

Основні передумови модернізації:

• пріоритетність адресного проектування

• орієнтації на ринкову економіку;

• максимальне використання особливостей будинку.

Адресне проектування — склад і структуру квартир у будинках, отриманих в результаті модернізації, розраховують на задоволення комфортних вимог конкретних груп жителів.

Модернізацію розраховують на певні категорії користувачів:

• до першої відносять незаможних і найменш забезпечене населення, яке живе в квартирах на умовах оренди чи приватизації,

• до другої можна віднести основну частину середнього класу,

• третя - найбільш заможні.

При виборі стратегії модернізації потрібно спиратися на маркетингові дослідження і пошук консенсусу з всіма учасниками процесу містобудівного розвитку і реконструкції забудови.

Орієнтуючи модернізацію на ринкову економіку, слід перекласти фінансування ремонтів на зацікавлених юридичних і фізичних осіб, а централізовані ресурси використовувати для задоволення потреб міста чи його територіальної одиниці.

Напрямки й технічні рішення модернізації будинків залежать від їх планувальних і конструктивної особливостей, закладених при будівництві.

4. МОДЕРНІЗАЦІЯ - поліпшення якості й кількості послуг, що підвищують комфортність і економічність експлуатації будинків (споруд):

-зміна планувальної структури будинків, секцій і квартир (перепланування) відповідно до сучасних вимог комфортності й технології експлуатації об'єкта;

-оснащення відсутніми інженерними системами, забезпечення відновлюваних систем устаткуванням і приладами нового покоління, що відповідають прогресивним технологіям експлуатації й вимогам комфортності.

Модернізуючи сходово-ліфтові вузли, звичайно намагаються зберегти існуючі сходові клітки, особливо парадні для наступного використання.

Чорні сходи ліквідують, або переробляють у парадні, коли хочуть збільшити кількість секцій у будинку при розукрупненні квартир, якщо вони відповідають сучасним вимогам експлуатації і протипожежних норм за шириною маршів, наявністю забіжних сходин, величиною ухилів.

Марші крутих сходів перекладають, намагаючись розмістити в габаритах будівлі. Однак такий прийом не завжди здійснимо. Довжину сходової клітки доводиться збільшувати за рахунок пристрою засклених майданчиків балконного типу. Це не порушує декор головних фасадів, оскільки чорні сходи розташовані з боку двору. Найбільш серйозні роботи виникають при необхідності збільшення ширини маршів, коли потрібно перекладати стіни або переносити сходову клітку в інше місце. Часто її можна перебудувати за рахунок сусідніх приміщень. При необхідності збільшення ширини сходової клітки потрібно перекладати стіни чи переносити сходи в інше місце, одночасно вписуючи в габарит будинку ліфти й сміттєпроводи. Ці елементи інженерного благоустрою встановлюють на поверховій площадці. Якщо таке рішення не вдається виконати, то їх монтують на міжповерховій, що менш зручно і допускається як вимушене.

Ліфти встановлюють у будинках, підлога верхнього поверху яких знаходиться над вимощенням більше 14 м. У житлових будинках звичайновлаштовують пасажирські, рідше вантажно-пасажирські ліфти.

Машинні відділення з приводом і керуючим пристроєм розташовують угорі чи внизу шахти. Ліфтові шахти намагаються укласти в неспалені конструкції. Логічно використовувати габарити чорних сходів, якщо вони примикають до парадних. Прийом допустимий тільки тоді, коли до них примикають нежилі приміщення, наприклад кухні й санвузли.

Якщо ліфт не можна розмістити в габаритах будинку, його роблять приставним чи навішують на фасад будинку.

Вхідний вузол при модернізації вирішують, зберігаючи існуючі парадні входи, але прагнуть зробити ще один, з боку двору. На входах установлюють тамбури.

Тамбури обладнують автоматичними запірними пристроями з кодовими замками. Іноді їх оснащують телевізійними пристроями спостереження.

Для розміщення консьєржа у сходової площадки виділяють спеціальне приміщення, яке вирішують у вигляді кімнати, обладнаної санвузлом чи навіть малогабаритної квартири.

5. Планувальні елементи модернізованої квартири призначають, виходячи з її заселення однією сім'єю. До складу квартири включають житлові кімнати і підсобні приміщення. Кімнати ділять на загальні та спальні або індивідуального користування. Загальна кімната, як правило, є композиційним ядром квартир, тому її наділяють найбільшою площею. Ця кімната призначена для перебування всіх членів сім'ї, відпочинку і прийому гостей. Вона може бути використана і як їдальня, таким чином несучи в собі багатофункціональність. Тому за нормами її площа не повинна бути менше 16 м2. В соціальному житлі загальну кімнату при необхідності використовують і для сну. Спальне місце відокремлюють від основного обсягу нішею або альковом. У двокімнатних квартирах загальну кімнату роблять ізольованою. У багатокімнатних вона може бути і прохідної. Вхід в запроходную кімнату роблять напроти дверей в загальну. Це забезпечує найкоротший транзитний шлях через приміщення. Виходячи з зручності розміщення меблів ширину загальних кімнат призначають не менше 3-3,5 м. У малокімнатних її площа приймають від 16 м2, а багатокімнатних -18 м2 і більше .У престижних квартирах загальну кімнату часто поєднують з приміщеннями іншої функції, наприклад, зимовим садом та іншими зонами активного і пасивного відпочинку. У таких квартирах її площа не обмежують, а навпаки, прагнуть якомога більше збільшити. Спальні та індивідуальні кімнати призначають для особистого користування, відпочинку чи роботи одного або двох членів сім'ї. Для одного її роблять площею від 8 м2, а для двох - не менше 10 м2. Ширину спалень приймають в межах 2,2 - 3 м. У квартирах для економічно забезпечених жителів таких жорстких обмежень немає. Навпаки, головну спальню намагаються зробити площею 20-25 м2, а при ній розташувати шафову кімнату і санітарний вузол. Кухні є місцем, де господиня проводить значну частину часу, відведеного для домашнього господарства. Це приміщення розглядають як виробниче, підпорядковуючи технології обробки продуктів і посуду, приготування їжі. Відповідно до цього реставрують кухонне обладнання, що складається з вогнища (грубки, газової або електричної плити), мийки, робочих столів-шаф і навісних полиць. Робочий фронт кухні включає холодильник, а іноді посудомийну і пральну машини. Мінімальну довжину такої фронту ставлять не менше 2,7-3 м. Кухня-їдальня зручна, оскільки вона перетворюється в додаткову кімнату, якщо її площа призначають не менше 8-10 м2. У такій кухні передбачають місце для обіднього столу. Робоча кухня являє собою ізольований об'єм, призначений тільки для приготування їжі. Її розташовують поряд з їдальнею або загальною кімнатою. У перегородці, що розділяє кухню і ці приміщення, часто пробивають отвір для подачі блюд. Кухні-ніші розміщують в загальній кімнаті або передпокої. Останнє рішення застосовують в квартирах готельного типу. Глибину ніші приймають не менше 0,7 м, а довжину-по фронту обладнання. За чинними нормами такі кухні дозволено робити тільки за умови установки електроплити. У престижних квартирах кухні-ніші часто розташовують у спеціальній зоні загальної кімнати. Тоді її відокремлюють від основного обсягу декоративним прозорим бар'єром. Його роль може грати стійка бару. Існують різні варіанти ремонту кухні, але всі їх ріднить необхідність модернізації малогабаритного простору. Отже, потрібно розглянути варіант ремонту з можливістю розширення площі кухні за рахунок перенесення перегородок або їх демонтажу, повного або часткового. Перепланування можна виконати за рахунок перенесення перегородок вглиб сусідніх приміщень, розширення дверних прорізів або установки арок замість дверей. Зробити кухню просторіше допоможе також встановлення додаткового точкового освітлення над робочою зоною обробних столів і розміщення світильників на стіні в обідній зоні. Модернізація квартир. Орієнтацію будівлі оцінюють перш за все. Закріплене на місцевості, воно часто виявляється несприятливо орієнтованим щодо сторін світу, сусідньої забудови і галасливих міських магістралей. Забезпечуючи інсоляцію приміщень, зменшуючи вплив інших факторів, планувальне рішення варіюють. Квартири проектують з вікнами не на одну сторону горизонту, а на дві. При цьому в несприятливі умови зазвичай ставлять кімнати спільного перебування, а вікна спальних орієнтують в тихий двір і на найбільш інсолюючий фасад. Планувальні параметри в кожному приміщенні, особливо дореволюційної споруди, настільки індивідуальні, що неможливо рекомендувати стандартні рішення, оптимальні для різних періодів споруди (виняток становлять типові будинки другої половини XX ст.). Однак у прийомах модернізації квартир існують загальні принципи, що залежать від таких планувальних особливостей будівель, як ширина корпусу, крок віконних прорізів, конструктивно-планувальна схема і приймається ярусність квартир. Ширина корпусу суттєво впливає на планування квартир. Так, у вузьких корпусах шириною до 9 м легко розмістити квартири двосторонньої орієнтації (рис. 7.10, а, б). Для розміщення квартир односторонньої орієнтації потрібно вдаватися до планування, відмінної від загальноприйнятої. Крок віконних прорізів, як правило, відмінний від прийнятих в новому будівництві. Для старих будівель характерний досить частий крок-від 2,2 до 2,6 м. Хоча в забудові, зведеної до 1917 р., є приблизно 15% будинків з кроком вікон 3,4-3,6 м. Як правило, в кожному будову приймався постійний ритм вікон, за винятком тих ділянок фасадів, на яких архітектор робив акцент, змінюючи ритм і розмір світлових прорізів. Постійний невеликий крок вікон виключає можливість диференціації кімнат по ширині, якщо квартиру вирішувати з одновіконний приміщеннями з вікном по осі кімнати. Тому перегородки зміщують, що невигідно з точки зору освітлення природним світлом. Тут вдаються до двох протилежних прийомів, спрямованих на зміну кроку вікон і розмірів міжвіконних простінків. У першому випадку деякі вікна закладають. Це дозволяє перегородку ставити в будь-якому місці широкого простінка. При закладці зазвичай залишають нішу, що не порушує архітектуру фасаду, зберігає ритм отворів. Другий прийом полягає в пробиванні або перебивки віконних прорізів. Оскільки цей прийом призводить не тільки до зміни зовнішнього вигляду будівлі, але і несучої здатності стін, до нього вдаються у виняткових випадках. У корпусах шириною понад 13,5 м квартири мають надлишкову глибину, іноді перевищує 7 м. Це суперечить принципам побудови сучасних планувальних рішень квартир муніципального житла. Тому надмірну глибину кімнат маскують альковом і нішами або замість них влаштовують шафи або шафові приміщення. У широких корпусах найбільш складні рішення економічних квартир двосторонньої орієнтації, оскільки в затіненій частині у поздовжньої стіни не можна розташовувати житло. Цей простір доводиться віддавати під підсобні приміщення та їх площу зазвичай перевищує нормативні рекомендації. Від конструктивної схеми будівлі багато в чому залежить архітектурно-планувальна композиція квартир. В однопрогонових корпусах внутрішні опори не стримують свободу вибору планування. В двопрольотні легко можна вписати сучасні квартири муніципального житла, якщо поздовжня стіна розташована по осі будинку або близько до неї. Рішення складніше, коли поздовжня стіна зміщена на значну відстань. В трипролітних корпусах середній проліт використовують для розміщення підсобних приміщень квартири або влаштовують алькови. Тут обіграні середні опори-стовпи, але подібне рішення можливе і в будівлях, де опорою є поздовжні стіни, в яких допустима пробивка отворів. В іншому випадку середній проліт доводиться використовувати для підсобних приміщень або позаквартирних комунікацій. Складні рішення в корпусах з внутрішніми поперечними стінами, що несуть навантаження від перекриттів. Ці стіни настільки жорстко закріплюють існуючу планування, що змінити її не представляється можливим без часткової їх розбирання. Планувальні рішення цілком залежать від індивідуальних особливостей будівлі і тому рекомендації по модернізації не можуть бути дані. Не менш складні рішення квартир муніципального житла в будинках, стіни яких примикають під кутом, відмінним від 90 °. У цьому випадку частина приміщень не прямокутні і косі кути доводиться маскувати шафами або іншими підсобними приміщеннями. У великому приміщенні складної конфігурації легше розставити меблі, ніж у маленькому. Подібні проблеми практично не виникають при модернізації під престижне житло. Це є ще одним аргументом на користь передачі дохідних будинків дореволюційної споруди під таке житло. В цьому випадку немає таких жорстких обмежень на площу квартир і склад підсобних приміщень. 6. Сміттєпроводи, як правило, встановлюють поруч з ліфтами, але бувають і випадки, коли ці елементи інженерного устаткування будівлі встановлюють з різних сторін сходової клітини. Сміттєпроводи монтують і на міжповерхових площадках, видаляючи розповсюджувачів бруду і запаху від входів в квартири. Сміттєпровід складається з стовбура з сміттєприйомними клапанами, над-стовбурного приміщення з системою вентиляції ствола і сміттєкамери. Вертикальний ствол приставний системи зміцнюють, затискаючи в міжповерхових перекриттях. Однак у практиці зустрічаються рішення зі стовбуром, захованим в стіні. Їх застосовували в будинках споруди 40-50-х років XX ст. Сміттєприймальні клапани-затвори встановлюють через поверх, якщо стовбур розташований на міжповерховому майданчику. Але можливі рішення з клапанами на кожному поверсі. Як правило, в таких рішеннях ними обладнають поверхові площадки. Надствольние приміщення сміттєпроводів розташовують на горищі. Їх обладнають йоржем з механічним приводом для прочистки стовбура, тому ці приміщення роблять висотою не менше 2,2 м до блоків підвіски йоржа. Розмір в плані призначають, виходячи з можливості вільного доступу до системи прочищення, що необхідно і для дезінфекції сміттєпроводу. Забезпечують обхід навколо стовбура по ширині рівний 0,8 м. Сміттєкамери на першому поверсі відгороджують вогнетривкими конструкціями. В межах габариту модернізованого будівлі для неї важко виділити місце з позначкою підлоги на рівні вимощення, тому часто зводять приставний обсяг, що пов'язано з необхідністю мати на території двору місце з безперешкодним під'їздом до нього сміттєвозів. В санітарний вузол об'єднують приміщення, в яких встановлюють унітаз, умивальник, біде, ванну і душовий піддон, а іноді й парну камеру. В соціальному житлі розміри таких вузлів витримують відповідно до рис. 7.8. Якщо ж передбачають квартири поліпшеного планування, то площа ванної збільшують.